Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі

Підвищення рівня креатиніну в сироватці простежується при ниркових захворюваннях. Стійке підвищення креатиніну в крові аналогічно зростанню рівня сечовини вказує на порушення роботи ниркового фільтра. Подвоєння, наприклад вмісту креатиніну в крові, відповідає зниженню фільтрації на 50 %. По наростанню концентрації креатиніну в крові виділяють 6 ступенів хронічної ниркової недостатності:

А – нормальна фільтрація і креатинемія;

В – фільтрація більша за 50 % від нормальної;

С – фільтрація в межах 20 – 50 %;

D – фільтрація в межах 10 – 20 %;

Е – фільтрація менше 10 %;

F – фільтрація менше 5 %.

Для діагностики ураження нирок набагато більше значення має розрахунок кліренсу креатиніну. Креатинін – безпорогова речовина, тобто виділяється тільки клубочками і не всмоктується зворотно канальцями. На цій підставі Реберг запропонував функціональну пробу, яка дозволяє визначати величину клубкової фільтрації і канальцевої реабсорбції.

Підвищений рівень креатиніну в сироватці крові відзначається не тільки при нирковій недостатності та прогресуючих дифузійних захворюваннях нирок, але й також при закупорці сечових шляхів, кишкової непрохідності, тяжкому діабеті, декомпенсації серця, механічній жовтяниці, гіпофункції наднирочників, голодуванні та вагіт­ності.

Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом

Мета: Опанувати колориметричний метод визначення сечової кислоти в сироватці крові та зробити клініко-діагностичний висновок (стор. 73).

Принцип методу: Сечова кислота відновлює фосфорно-вольфрамовий реактив з утворенням комплексу блакит­ного кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації сечової кислоти.

Реактиви та матеріали:

1. Розчин сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,7 моль/л, ч.д.а (H₂SO₄). До 200 мл дис­тильованої води додати 10 мл концентрованої H₂SO₄ і довести об'єм до 500 мл.

2. Розчин з масовою часткою натрій вольфрамату двоводного 10 %, ч.д.а (Na₂WO₄ · 2H₂O). Розчиняють 50,0 г Na₂WO₄ · 2H₂O у невеликій кількості дистильованої води, ретельно струшують, доводять водою до 500 мл.

3. Розчин з масовою часткою натрій карбонату 10,3 %, ч.д.а, (Na₂CO₃). Розчиняють 51,5 г Na₂CO₃ у невеликій кількості дистильованої води, доводять водою до 500 мл.

4. Фосфорно-вольфрамовий реактив. У круглодонну колбу місткістю 1,5 л вносять 40,0 г натрій вольфрамату і 300 мл дистильованої води. Додають 32 мл розчину з масовою часткою ортофосфатної кислоти 85 % і декілька скляних бусинок. Обережно кип'ятять протягом 2 годин на пісковій або гліцериновій бані зі зворотним холодильником. Охолоджують до кімнатної температури і доводять дистильованою водою до об'єму 1 л. Додають 32,0 г літій сульфату (Li₂SO₄). Розчин зберігають у холодильнику.

5. Основний стандартний розчин сечової кислоти (1 г/л). Розчиняють 0,6 г літій карбонату (Li₂СO₃) у 150 мл дистильованої води, фільтрують і нагрівають до 60 ^оС. Зважують 1,000 г сечової кислоти, вносять у попередньо нагріту мірну колбу об’ємом 1 л, вливають теплий розчин Li₂СO₃ і швидко струшують. Після розчинення сечової кис­лоти додають 20 мл розчину формаліну, наливають 300 – 350 мл дистильованої води. Додають кілька крапель розчину метилоранжу, потім, струшуючи, повільно додають 20 – 22 мл розчину H₂SO₄ (0,35 моль/л) до зміни кольору у рожевий. Доводять об’єм у колбі дистильованою водою до мітки. Розчин зберігають у холодильнику у склянці з темного скла.

1 мл розчину містить 1 мг сечової кислоти.

6. Робочий стандартний розчин сечової кислоти. 1 мл основного калібрувального розчину доводять до 200 мл дистильованою водою. 1 мл містить 0,005 мг сечової кислоти. Розчин стабільний протягом 2 тижнів при зберіганні у холодильнику.

7. Досліджувана сироватка крові.

Обладнання:

фотометр аналітичний медичний МЕФАН – 8001.

Хід визначення проводять відповідно таблиці 11

(стор. 71).

Перемішують. Через 30 хвилин в кюветі з товщиною шару 10 мм за довжини хвилі 590 – 700 нм (червоний світлофільтр) вимірюють екстинкцію стандартної та досліджуваних проб проти холостої проби (розд. 2.1.4).

Розрахунок концентрації сечової кислоти (С) проводять за формулою:

С = (ммоль/л),

де: Е_досл. – екстинкція досліджуваної проби; Е_ст. – екстинкція стандартної проби; С_ст. – концентрація робочого стандартного розчину у мг в 1 мл (0,5); 10 – перерахунок на сироватку (у досліджувану пробу вносять 0,3 мл, що у 10 разів менше, ніж у стандартну пробу); К – коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ мг/100 мл у ммоль/л – 0,059 = 10/168,1 (10 – перерахунок на 1 л сироватки, 168,1 – відносна молекулярна маса сечової кислоти).

Таблиця 11

Вміст робочих розчинів та

хід визначення сечової кислоти

Інгредієнти, мл	Досліджувана проба	Стандартна проба	Холоста проба
Дистильована вода	8,0	–	–
Сироватка крові	1,0	–	–
Розчин H2SO4	0,5	–	–
Розчин Na2WO4 · 2H2O	0,5	–	–
Перемішують, через 5 – 10 хвилин фільтрують через паперовий фільтр у хімічну пробірку
Фільтрат	3,0	–	–
Дистильована вода	–	–	3,0
Робочий стандартний розчин сечової кислоти	–	3,0	–
Розчин Na2CO3	1,5	1,5	1,5
Перемішують
Фосфорно-вольф­рамовий реактив	1,0	1,0	1,0

Нормальні величини концентрації сечової кислоти в сироватці крові:

у чоловіків: 0,24 – 0,50 ммоль/л (4,0 – 8,5 мг/100 мл);

у жінок: 0,16 – 0,44 ммоль/л (2,8 – 7,5 мг/100 мл).

Примітки: для розрахунку результатів дослідження сечової кислоти в пробах крові використовують в якості стандартного розчину контрольні сироватки з атестованим вмістом сечової кислоти ("Патосероконт–П–эквин", "Серотрол", "Сермикс" та ін.).