- •Передмова
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Розділ 1 інструментальні методи аналізу в медицині
- •Розділ 2 правила роботи з приладами
- •2.1. Фотоелектроколориметри
- •2.1.2. Колориметр фотоелектричний концентраційний кфк-2мп
- •2.1.4. Фотометр аналітичний медичний мефан-8001
- •2.2. Правила проведення фотометрії та розрахунок результатів досліджень
- •2.3. Поляриметр
- •2.4. Рефрактометр ирф–22
- •2.5. Прилади для потенціометричного аналізу
- •2.5.2. Універсальний йономір эв–74
- •Контрольні питання до розділів 1 – 2
- •Розділ 3 методи вивчення білкового обміну
- •Визначення загального білка в сироватці крові й інших біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 1 Уніфікований метод визначення загального білка в сироватці крові. Біуретова реакція
- •Лабораторна робота № 2 Рефрактометричний метод визначення загального білка в сироватці крові
- •Лабораторна робота № 3 Визначення загального білка в сечі. Проба Гелера
- •Клініко-діагностичне значення визначення загального білка у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 4 Проби колоїдостійкості білків сироватки крові. Тимолова проба
- •Приклад побудови калібрувального графіка для визначення тимолової проби
- •Клініко-діагностичне значення тимолової проби
- •Лабораторна робота № 5 Визначення білкового спектру сироватки крові методом електрофорезу на папері
- •Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях
- •Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях
- •Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм
- •Приклад опрацювання електрофореграм за допомогою комп'ютера
- •Контрольні питання до розділу 3
- •Розділ 4. Небілкові нітрогенвмісні (Азотисті) сполуки
- •Методи дослідження вмісту сечовини, креатину, креатиніну та сечової кислоти в біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 6 Визначення сечовини в сироватці крові та сечі за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом
- •Готування робочого реактиву
- •Клініко – діагностичне значення кількісного визначення сечовини у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 7 Визначення креатиніну в біологічних рідинах за кольоровою реакцією Яффе
- •Б) Хід визначення вмісту креатиніну в добовій сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом
- •Лабораторна робота № 9 Кількісне визначення сечової кислоти в сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту сечової кислоти у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 4
- •Розділ 5. Ферменти
- •Визначення активності α-амілази в біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 10 Визначення активності α–амілази зі стійким крохмальним субстратом. Метод Каравею
- •Лабораторна робота № 12 Визначення активності α-амілази в сироватці крові. Метод Кінга
- •Лабораторна робота № 13 Вплив рН середовища на активність ферментів
- •Лабораторна робота № 14 Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферменту α-амілази
- •Лабораторна робота № 15 Вплив температури на активність
- •Готування розведеної слини
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності α-амілази у біологічних рідинах
- •Визначення амінотрансфераз у сироватці крові
- •Лабораторна робота № 16 Колориметричний метод визначення активності аспартатамінотрансферази у сироватці крові (за Райтманом – Френкелем)
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності амінотрансфераз у сироватці крові
- •Контрольні питання до розділу 5
- •Розділ 6. Методи вивчення вуглеводного обміну
- •Лабораторна робота № 17 Якісне визначення глюкози в біологічних рідинах. Реакція Тромера
- •Лабораторна робота № 18 Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним (уніфікованим) методом
- •Лабораторна робота № 19 Кількісне визначення глюкози в сечі за кольоровою реакцією з о-толуїдиновим реактивом
- •Лабораторна робота № 20 Кількісне визначення глюкози в сечі поляриметричним методом
- •Клініко-діагностичне значення визначення глюкози в біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 6
- •Розділ 7. Обмін ліпідів
- •Біологічна роль ліпідів
- •Лабораторна робота №21 Якісна реакція на ацетон та ацетоацетатну кислоту
- •Лабораторна робота №22 Якісна реакція на ацетоацетатну кислоту. Реакція Герхарда
- •Лабораторна робота №23 Якісне виявлення ацетону у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота №24 Якісна реакція на β-оксимасляну кислоту
- •Клініко-діагностичне значення визначення кетонових тіл у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 7
- •Біохімічні показники для дорослих у нормі
- •Література
- •Безпальченко Віолета Михайлівна
- •Практикум Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі
Підвищення рівня креатиніну в сироватці простежується при ниркових захворюваннях. Стійке підвищення креатиніну в крові аналогічно зростанню рівня сечовини вказує на порушення роботи ниркового фільтра. Подвоєння, наприклад вмісту креатиніну в крові, відповідає зниженню фільтрації на 50 %. По наростанню концентрації креатиніну в крові виділяють 6 ступенів хронічної ниркової недостатності:
А – нормальна фільтрація і креатинемія;
В – фільтрація більша за 50 % від нормальної;
С – фільтрація в межах 20 – 50 %;
D – фільтрація в межах 10 – 20 %;
Е – фільтрація менше 10 %;
F – фільтрація менше 5 %.
Для діагностики ураження нирок набагато більше значення має розрахунок кліренсу креатиніну. Креатинін – безпорогова речовина, тобто виділяється тільки клубочками і не всмоктується зворотно канальцями. На цій підставі Реберг запропонував функціональну пробу, яка дозволяє визначати величину клубкової фільтрації і канальцевої реабсорбції.
Підвищений рівень креатиніну в сироватці крові відзначається не тільки при нирковій недостатності та прогресуючих дифузійних захворюваннях нирок, але й також при закупорці сечових шляхів, кишкової непрохідності, тяжкому діабеті, декомпенсації серця, механічній жовтяниці, гіпофункції наднирочників, голодуванні та вагітності.
Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом
Мета: Опанувати колориметричний метод визначення сечової кислоти в сироватці крові та зробити клініко-діагностичний висновок (стор. 73).
Принцип методу: Сечова кислота відновлює фосфорно-вольфрамовий реактив з утворенням комплексу блакитного кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації сечової кислоти.
Реактиви та матеріали:
1. Розчин сульфатної кислоти з молярною концентрацією еквівалентів 0,7 моль/л, ч.д.а (H2SO4). До 200 мл дистильованої води додати 10 мл концентрованої H2SO4 і довести об'єм до 500 мл.
2. Розчин з масовою часткою натрій вольфрамату двоводного 10 %, ч.д.а (Na2WO4 · 2H2O). Розчиняють 50,0 г Na2WO4 · 2H2O у невеликій кількості дистильованої води, ретельно струшують, доводять водою до 500 мл.
3. Розчин з масовою часткою натрій карбонату 10,3 %, ч.д.а, (Na2CO3). Розчиняють 51,5 г Na2CO3 у невеликій кількості дистильованої води, доводять водою до 500 мл.
4. Фосфорно-вольфрамовий реактив. У круглодонну колбу місткістю 1,5 л вносять 40,0 г натрій вольфрамату і 300 мл дистильованої води. Додають 32 мл розчину з масовою часткою ортофосфатної кислоти 85 % і декілька скляних бусинок. Обережно кип'ятять протягом 2 годин на пісковій або гліцериновій бані зі зворотним холодильником. Охолоджують до кімнатної температури і доводять дистильованою водою до об'єму 1 л. Додають 32,0 г літій сульфату (Li2SO4). Розчин зберігають у холодильнику.
5. Основний стандартний розчин сечової кислоти (1 г/л). Розчиняють 0,6 г літій карбонату (Li2СO3) у 150 мл дистильованої води, фільтрують і нагрівають до 60 оС. Зважують 1,000 г сечової кислоти, вносять у попередньо нагріту мірну колбу об’ємом 1 л, вливають теплий розчин Li2СO3 і швидко струшують. Після розчинення сечової кислоти додають 20 мл розчину формаліну, наливають 300 – 350 мл дистильованої води. Додають кілька крапель розчину метилоранжу, потім, струшуючи, повільно додають 20 – 22 мл розчину H2SO4 (0,35 моль/л) до зміни кольору у рожевий. Доводять об’єм у колбі дистильованою водою до мітки. Розчин зберігають у холодильнику у склянці з темного скла.
1 мл розчину містить 1 мг сечової кислоти.
6. Робочий стандартний розчин сечової кислоти. 1 мл основного калібрувального розчину доводять до 200 мл дистильованою водою. 1 мл містить 0,005 мг сечової кислоти. Розчин стабільний протягом 2 тижнів при зберіганні у холодильнику.
7. Досліджувана сироватка крові.
Обладнання:
фотометр аналітичний медичний МЕФАН – 8001.
Хід визначення проводять відповідно таблиці 11
(стор. 71).
Перемішують. Через 30 хвилин в кюветі з товщиною шару 10 мм за довжини хвилі 590 – 700 нм (червоний світлофільтр) вимірюють екстинкцію стандартної та досліджуваних проб проти холостої проби (розд. 2.1.4).
Розрахунок концентрації сечової кислоти (С) проводять за формулою:
С = (ммоль/л),
де: Едосл. – екстинкція досліджуваної проби; Ест. – екстинкція стандартної проби; Сст. – концентрація робочого стандартного розчину у мг в 1 мл (0,5); 10 – перерахунок на сироватку (у досліджувану пробу вносять 0,3 мл, що у 10 разів менше, ніж у стандартну пробу); К – коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ мг/100 мл у ммоль/л – 0,059 = 10/168,1 (10 – перерахунок на 1 л сироватки, 168,1 – відносна молекулярна маса сечової кислоти).
Таблиця 11
Вміст робочих розчинів та
хід визначення сечової кислоти
Інгредієнти, мл |
Досліджувана проба |
Стандартна проба |
Холоста проба |
Дистильована вода |
8,0 |
– |
– |
Сироватка крові |
1,0 |
– |
– |
Розчин H2SO4 |
0,5 |
– |
– |
Розчин Na2WO4 · 2H2O |
0,5 |
– |
– |
Перемішують, через 5 – 10 хвилин фільтрують через паперовий фільтр у хімічну пробірку |
|||
Фільтрат |
3,0 |
– |
– |
Дистильована вода |
– |
– |
3,0 |
Робочий стандартний розчин сечової кислоти |
– |
3,0 |
– |
Розчин Na2CO3 |
1,5 |
1,5 |
1,5 |
Перемішують |
|||
Фосфорно-вольфрамовий реактив |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
Нормальні величини концентрації сечової кислоти в сироватці крові:
у чоловіків: 0,24 – 0,50 ммоль/л (4,0 – 8,5 мг/100 мл);
у жінок: 0,16 – 0,44 ммоль/л (2,8 – 7,5 мг/100 мл).
Примітки: для розрахунку результатів дослідження сечової кислоти в пробах крові використовують в якості стандартного розчину контрольні сироватки з атестованим вмістом сечової кислоти ("Патосероконт–П–эквин", "Серотрол", "Сермикс" та ін.).