Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях

Допустимо, оптична густина (Е) фракції альбумінів складає 0,52; глобулінів: ₁ – 0,02; ₂ – 0,05;  – 0,10;  – 0,15. Отже, у сумі вона дорівнює 0,84.

Тоді: 0,84 – 100 %

0,52 – Х %, Х = (0,52 · 100)/0,84 = 61,9 %, де Х – відсотковий вміст альбумінів. Подібним чином розраховують відсотковий вміст всіх інших фракцій.

Співвідношення білкових фракцій в абсолютних одиницях можна розрахувати, якщо суму оптичних густин (Е) усіх фракцій віднести до концентрації загального білка сироватки крові. Тоді, користуючись аналогічним розрахунком, легко знайти дійсну концентрацію альбумінів і всіх підфракцій глобулінів.

Таблиця 6

Нормальне співвідношення білкових фракцій

Білкові фракції	г/л	%
Альбуміни	42 – 51	56 – 66
Глобуліни: 1 -	2,0 – 5,0	3 – 6
2 -	4,0 – 7,0	7 – 10
 -	5,0 – 9,0	7 – 12
 -	8,0 – 7,0	13 – 19

Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях

Відомо, що загальна кількість білка в сироватці крові 82 г/л. Допустимо, що виміряна оптична густина (Е) фракції альбумінів складає 0,52; глобулінів: ₁ – 0,02; ₂ – 0,05;  – 0,10;  – 0,15. У сумі вона дорівнює 0,84.

Тоді: 0,84 – 82 г/л

0,52 – Х г/л, Х = (0,52 · 82)/0,84 = 50,76 (г/л).

де Х – вміст альбуміну в досліджуваній сироватці.

Знаючи концентрацію загального білка досліджуваної сироватки крові, легко перевести відносні одиниці в абсолютні.

100 % – 82 г/л

61,9 % – Х г/л, Х = (61,9 · 82)/100 = 50,76 (г/л).

Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм

При діагностиці захворювань внутрішніх органів стану білкових фракцій сироватки крові пацієнта приділяється особлива увага. Існує декілька типів протеїнограм (електрофореграм) для кожного виду патологічних станів паці­єнта:

1. Відповідний гострим запальним процесам.

Електрофореграми характеризуються вираженим змен­шенням вмісту альбумінів і зростанням фракцій ₁- і ₂-глобулінів. Цей тип характерний для початкових стадій пневмоній, гострих поліартритів, туберкульозу легенів, гострих інфекційних захворювань, сепсису, всебічного інфаркту міокарда.

2. Відповідний хронічним запаленням.

Електрофореграми відрізняються помірним зменшенням фракції альбумінів і вираженого збільшення ₂- і -глобулінів. Цей тип характерний для пізньої стадії пневмоній і хронічного туберкульозу легенів.

3. Характеризує злоякісні новоутворення.

Електрофореграми відрізняються різким зниженням вмісту альбумінів при значному збільшенні всіх глобулінових фракцій. Це виявляється при метастичних новоутвореннях із різноманітною локалізацією первинної пухлини.

4. Характерний для гепатитів.

На отриманих електрофореграмах спостерігається помірне зменшення вмісту альбумінів, збільшення рівня -глобулінів, а також деяке збільшення -глобулінів. Цей тип характерний для гепатитів, наслідків токсичного ушкодження печінки, гемолітичних процесів різноманітного ступеня тяжкості.

5. Характерний для цирозу печінки.

Результат, що реєструється, відрізняється значним зниженням вмісту альбумінів при сильному збільшенні вмісту -глобулінової фракції. Це виявляється при цирозах печінки, важких формах туберкульозу легенів.

При патології білків плазми крові розрізняють такі стани:

• Диспротеїнемія – патологія, яка пов'язана з будь-якими кількісними змінами окремих білкових фракцій;

• Дефектпротеїнемія – визначається, як дефіцит або повна відсутність окремих білків плазми, які властиві здоровому організму;

• Парапротеїнемія – патологія, яка пов'язана з появою в плазмі крові білків, не властивих здоровому організму (наприклад, поява С-реактивного білка або інтерферону).