- •Передмова
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Розділ 1 інструментальні методи аналізу в медицині
- •Розділ 2 правила роботи з приладами
- •2.1. Фотоелектроколориметри
- •2.1.2. Колориметр фотоелектричний концентраційний кфк-2мп
- •2.1.4. Фотометр аналітичний медичний мефан-8001
- •2.2. Правила проведення фотометрії та розрахунок результатів досліджень
- •2.3. Поляриметр
- •2.4. Рефрактометр ирф–22
- •2.5. Прилади для потенціометричного аналізу
- •2.5.2. Універсальний йономір эв–74
- •Контрольні питання до розділів 1 – 2
- •Розділ 3 методи вивчення білкового обміну
- •Визначення загального білка в сироватці крові й інших біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 1 Уніфікований метод визначення загального білка в сироватці крові. Біуретова реакція
- •Лабораторна робота № 2 Рефрактометричний метод визначення загального білка в сироватці крові
- •Лабораторна робота № 3 Визначення загального білка в сечі. Проба Гелера
- •Клініко-діагностичне значення визначення загального білка у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 4 Проби колоїдостійкості білків сироватки крові. Тимолова проба
- •Приклад побудови калібрувального графіка для визначення тимолової проби
- •Клініко-діагностичне значення тимолової проби
- •Лабораторна робота № 5 Визначення білкового спектру сироватки крові методом електрофорезу на папері
- •Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях
- •Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях
- •Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм
- •Приклад опрацювання електрофореграм за допомогою комп'ютера
- •Контрольні питання до розділу 3
- •Розділ 4. Небілкові нітрогенвмісні (Азотисті) сполуки
- •Методи дослідження вмісту сечовини, креатину, креатиніну та сечової кислоти в біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 6 Визначення сечовини в сироватці крові та сечі за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом
- •Готування робочого реактиву
- •Клініко – діагностичне значення кількісного визначення сечовини у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 7 Визначення креатиніну в біологічних рідинах за кольоровою реакцією Яффе
- •Б) Хід визначення вмісту креатиніну в добовій сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом
- •Лабораторна робота № 9 Кількісне визначення сечової кислоти в сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту сечової кислоти у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 4
- •Розділ 5. Ферменти
- •Визначення активності α-амілази в біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 10 Визначення активності α–амілази зі стійким крохмальним субстратом. Метод Каравею
- •Лабораторна робота № 12 Визначення активності α-амілази в сироватці крові. Метод Кінга
- •Лабораторна робота № 13 Вплив рН середовища на активність ферментів
- •Лабораторна робота № 14 Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферменту α-амілази
- •Лабораторна робота № 15 Вплив температури на активність
- •Готування розведеної слини
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності α-амілази у біологічних рідинах
- •Визначення амінотрансфераз у сироватці крові
- •Лабораторна робота № 16 Колориметричний метод визначення активності аспартатамінотрансферази у сироватці крові (за Райтманом – Френкелем)
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності амінотрансфераз у сироватці крові
- •Контрольні питання до розділу 5
- •Розділ 6. Методи вивчення вуглеводного обміну
- •Лабораторна робота № 17 Якісне визначення глюкози в біологічних рідинах. Реакція Тромера
- •Лабораторна робота № 18 Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним (уніфікованим) методом
- •Лабораторна робота № 19 Кількісне визначення глюкози в сечі за кольоровою реакцією з о-толуїдиновим реактивом
- •Лабораторна робота № 20 Кількісне визначення глюкози в сечі поляриметричним методом
- •Клініко-діагностичне значення визначення глюкози в біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 6
- •Розділ 7. Обмін ліпідів
- •Біологічна роль ліпідів
- •Лабораторна робота №21 Якісна реакція на ацетон та ацетоацетатну кислоту
- •Лабораторна робота №22 Якісна реакція на ацетоацетатну кислоту. Реакція Герхарда
- •Лабораторна робота №23 Якісне виявлення ацетону у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота №24 Якісна реакція на β-оксимасляну кислоту
- •Клініко-діагностичне значення визначення кетонових тіл у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 7
- •Біохімічні показники для дорослих у нормі
- •Література
- •Безпальченко Віолета Михайлівна
- •Практикум Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях
Допустимо, оптична густина (Е) фракції альбумінів складає 0,52; глобулінів: 1 – 0,02; 2 – 0,05; – 0,10; – 0,15. Отже, у сумі вона дорівнює 0,84.
Тоді: 0,84 – 100 %
0,52 – Х %, Х = (0,52 · 100)/0,84 = 61,9 %, де Х – відсотковий вміст альбумінів. Подібним чином розраховують відсотковий вміст всіх інших фракцій.
Співвідношення білкових фракцій в абсолютних одиницях можна розрахувати, якщо суму оптичних густин (Е) усіх фракцій віднести до концентрації загального білка сироватки крові. Тоді, користуючись аналогічним розрахунком, легко знайти дійсну концентрацію альбумінів і всіх підфракцій глобулінів.
Таблиця 6
Нормальне співвідношення білкових фракцій
Білкові фракції |
г/л |
% |
Альбуміни |
42 – 51 |
56 – 66 |
Глобуліни: 1 - |
2,0 – 5,0 |
3 – 6 |
2 - |
4,0 – 7,0 |
7 – 10 |
- |
5,0 – 9,0 |
7 – 12 |
- |
8,0 – 7,0 |
13 – 19 |
Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях
Відомо, що загальна кількість білка в сироватці крові 82 г/л. Допустимо, що виміряна оптична густина (Е) фракції альбумінів складає 0,52; глобулінів: 1 – 0,02; 2 – 0,05; – 0,10; – 0,15. У сумі вона дорівнює 0,84.
Тоді: 0,84 – 82 г/л
0,52 – Х г/л, Х = (0,52 · 82)/0,84 = 50,76 (г/л).
де Х – вміст альбуміну в досліджуваній сироватці.
Знаючи концентрацію загального білка досліджуваної сироватки крові, легко перевести відносні одиниці в абсолютні.
100 % – 82 г/л
61,9 % – Х г/л, Х = (61,9 · 82)/100 = 50,76 (г/л).
Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм
При діагностиці захворювань внутрішніх органів стану білкових фракцій сироватки крові пацієнта приділяється особлива увага. Існує декілька типів протеїнограм (електрофореграм) для кожного виду патологічних станів пацієнта:
1. Відповідний гострим запальним процесам.
Електрофореграми характеризуються вираженим зменшенням вмісту альбумінів і зростанням фракцій 1- і 2-глобулінів. Цей тип характерний для початкових стадій пневмоній, гострих поліартритів, туберкульозу легенів, гострих інфекційних захворювань, сепсису, всебічного інфаркту міокарда.
2. Відповідний хронічним запаленням.
Електрофореграми відрізняються помірним зменшенням фракції альбумінів і вираженого збільшення 2- і -глобулінів. Цей тип характерний для пізньої стадії пневмоній і хронічного туберкульозу легенів.
3. Характеризує злоякісні новоутворення.
Електрофореграми відрізняються різким зниженням вмісту альбумінів при значному збільшенні всіх глобулінових фракцій. Це виявляється при метастичних новоутвореннях із різноманітною локалізацією первинної пухлини.
4. Характерний для гепатитів.
На отриманих електрофореграмах спостерігається помірне зменшення вмісту альбумінів, збільшення рівня -глобулінів, а також деяке збільшення -глобулінів. Цей тип характерний для гепатитів, наслідків токсичного ушкодження печінки, гемолітичних процесів різноманітного ступеня тяжкості.
5. Характерний для цирозу печінки.
Результат, що реєструється, відрізняється значним зниженням вмісту альбумінів при сильному збільшенні вмісту -глобулінової фракції. Це виявляється при цирозах печінки, важких формах туберкульозу легенів.
При патології білків плазми крові розрізняють такі стани:
-
Диспротеїнемія – патологія, яка пов'язана з будь-якими кількісними змінами окремих білкових фракцій;
-
Дефектпротеїнемія – визначається, як дефіцит або повна відсутність окремих білків плазми, які властиві здоровому організму;
-
Парапротеїнемія – патологія, яка пов'язана з появою в плазмі крові білків, не властивих здоровому організму (наприклад, поява С-реактивного білка або інтерферону).