- •Передмова
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Розділ 1 інструментальні методи аналізу в медицині
- •Розділ 2 правила роботи з приладами
- •2.1. Фотоелектроколориметри
- •2.1.2. Колориметр фотоелектричний концентраційний кфк-2мп
- •2.1.4. Фотометр аналітичний медичний мефан-8001
- •2.2. Правила проведення фотометрії та розрахунок результатів досліджень
- •2.3. Поляриметр
- •2.4. Рефрактометр ирф–22
- •2.5. Прилади для потенціометричного аналізу
- •2.5.2. Універсальний йономір эв–74
- •Контрольні питання до розділів 1 – 2
- •Розділ 3 методи вивчення білкового обміну
- •Визначення загального білка в сироватці крові й інших біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 1 Уніфікований метод визначення загального білка в сироватці крові. Біуретова реакція
- •Лабораторна робота № 2 Рефрактометричний метод визначення загального білка в сироватці крові
- •Лабораторна робота № 3 Визначення загального білка в сечі. Проба Гелера
- •Клініко-діагностичне значення визначення загального білка у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 4 Проби колоїдостійкості білків сироватки крові. Тимолова проба
- •Приклад побудови калібрувального графіка для визначення тимолової проби
- •Клініко-діагностичне значення тимолової проби
- •Лабораторна робота № 5 Визначення білкового спектру сироватки крові методом електрофорезу на папері
- •Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях
- •Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях
- •Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм
- •Приклад опрацювання електрофореграм за допомогою комп'ютера
- •Контрольні питання до розділу 3
- •Розділ 4. Небілкові нітрогенвмісні (Азотисті) сполуки
- •Методи дослідження вмісту сечовини, креатину, креатиніну та сечової кислоти в біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 6 Визначення сечовини в сироватці крові та сечі за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом
- •Готування робочого реактиву
- •Клініко – діагностичне значення кількісного визначення сечовини у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 7 Визначення креатиніну в біологічних рідинах за кольоровою реакцією Яффе
- •Б) Хід визначення вмісту креатиніну в добовій сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом
- •Лабораторна робота № 9 Кількісне визначення сечової кислоти в сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту сечової кислоти у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 4
- •Розділ 5. Ферменти
- •Визначення активності α-амілази в біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 10 Визначення активності α–амілази зі стійким крохмальним субстратом. Метод Каравею
- •Лабораторна робота № 12 Визначення активності α-амілази в сироватці крові. Метод Кінга
- •Лабораторна робота № 13 Вплив рН середовища на активність ферментів
- •Лабораторна робота № 14 Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферменту α-амілази
- •Лабораторна робота № 15 Вплив температури на активність
- •Готування розведеної слини
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності α-амілази у біологічних рідинах
- •Визначення амінотрансфераз у сироватці крові
- •Лабораторна робота № 16 Колориметричний метод визначення активності аспартатамінотрансферази у сироватці крові (за Райтманом – Френкелем)
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності амінотрансфераз у сироватці крові
- •Контрольні питання до розділу 5
- •Розділ 6. Методи вивчення вуглеводного обміну
- •Лабораторна робота № 17 Якісне визначення глюкози в біологічних рідинах. Реакція Тромера
- •Лабораторна робота № 18 Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним (уніфікованим) методом
- •Лабораторна робота № 19 Кількісне визначення глюкози в сечі за кольоровою реакцією з о-толуїдиновим реактивом
- •Лабораторна робота № 20 Кількісне визначення глюкози в сечі поляриметричним методом
- •Клініко-діагностичне значення визначення глюкози в біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 6
- •Розділ 7. Обмін ліпідів
- •Біологічна роль ліпідів
- •Лабораторна робота №21 Якісна реакція на ацетон та ацетоацетатну кислоту
- •Лабораторна робота №22 Якісна реакція на ацетоацетатну кислоту. Реакція Герхарда
- •Лабораторна робота №23 Якісне виявлення ацетону у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота №24 Якісна реакція на β-оксимасляну кислоту
- •Клініко-діагностичне значення визначення кетонових тіл у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 7
- •Біохімічні показники для дорослих у нормі
- •Література
- •Безпальченко Віолета Михайлівна
- •Практикум Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Клініко – діагностичне значення кількісного визначення сечовини у біологічних рідинах
Дієта з низьким вмістом білків може зменшити концентрацію сечовини в крові до 1,5 ммоль/л, і навпаки, при надлишковому харчуванні нітрогенвмісними продуктами рівень сечовини підвищується. Дієта, яка бідна на йони хлору, також призводить до підвищення концентрації сечовини. Саме тому, більшість авторів вважає коливання концентрації сечовини в межах 1,5 – 9,0 ммоль/л фізіологічно припустимими. Збільшення кількості сечовини в крові понад 9,0 ммоль/л потрібно розглядати, як вихідні за межі норми.
У клініці визначення концентрації сечовини в сироватці крові набуло найбільшого значення при діагностиці захворювань нирок. За кількістю сечовини в крові можна скоріше розпізнати початковий ступінь ниркової недостатності, ніж при розмірі сумарного ЗН, тому що сечовина складає саме ту частину ЗН, що найбільшою мірою затримується в крові при погіршенні функції нирок.
У нормі вміст Нітрогену сечовини в сироватці крові складає біля 50 % усього ЗН. При нирковій недостатності він може збільшуватися до 90 %. Тому для диференціальної діагностики ураження нирок при захворюваннях печінки використовується коефіцієнт urea ratio (U.R.).
U.R. = (Нітроген сечовини/залишковий Нітроген) ·100 %.
У нормі цей показник коливається від 48 до 60 %, при хронічних нефритах він зростає до 90 % і більше.
Підвищення рівня сечовини в сироватці крові спостерігається не тільки при нирковій недостатності (табл. 8), але й при інших патологічних станах: каменях і злоякісних новоутвореннях у сечовивідних шляхах, передміхуровій залозі, отруєннях сулемою, посиленому розпаді білків (при гострій жовтій атрофії печінки, важких інфекційних захворюваннях: брюшному тифі, холері й ін.), непрохідності кишечнику, шоку, перитоніті, опіках, збідненні організму йонами хлору; при дизентерії та зневоднюванні.
При паренхіматозній жовтяниці, гострій дистрофії печінки вміст сечовини в крові зменшується, хоча концентрація ЗН при цьому може не змінюватися або навіть істотно збільшитися за рахунок зростання вмісту Нітрогену, амінокислот та амоніаку. Особливо показово це у відношенні коефіцієнту «urea ratio», що різко знижується на противагу значному підвищенню при недостатності нирок.
Підвищення вмісту сечовини в сечі відзначається при злоякісній анемії, лихоманці, гіперпротеїновій дієті, після прийомів саліцилатів, хініну, знижене – при уремії, нефриті, ацидозі, гострій дистрофії та цирозі печінки; при отруєнні отрутами, які вражають паренхіму печінки (фосфор), а також при вагітності.
Таблиця 8
Причини аномального співвідношення
концентрації сечовини у біологічних рідинах
Збільшена |
Знижена |
Споживання великих кількостей білка |
Низька кількість білків у їжі |
Шлунково-кишкові кровотечі |
Гемодіаліз |
Гіперкатаболічні стани |
Важкі хвороби печінки |
Зневоднювання |
|
Застій сечі |