1.3.3. Банківська система Японії

Японська банківська система стала новим лідером повоєнного фінан­сового світу. Для неї характерна суттєва залежність кредитної діяльності банків від державної економічної та господарської політики: японські банки здійснюють інвестування за кордоном тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством і стійкою внутрішньополітичною ситуацією. «Японське економічне диво» в повоєнні роки можна поясни­ти суворим державним контролем, атакож прямим і непрямим впливом держави на фінансовий сектор національної економіки. Водночас підне­сенню сприяла й одна з особливостей японської національної культури — вміння оперативно сприймати нові корисні ідеї та перетворювати їх на національне надбання. Японські підприємці негайно оцінюють переваги нововведень і застосовують у виробництві й фінансовій практиці те, що в багатьох інших країнах може не використовуватися протягом десятиліть. Успішному становленню і розвитку повоєнної фінансової системи Японії, наприклад, значно сприяло використання досвіду розвитку фінансової системи Німеччини: створюючи нове законодавство про фінансову й бан­ківську діяльність, Японія фактично скопіювала німецький господарсь­кий кодекс, відкоригувавши зміст окремих статей відповідно до особли­востей своєї національної культури. Загальна структура сучасної банкі­вської системи Японії наведена на рис. І. І.

Центральний банк Японії

Урядові банки

Звичайні (комерційні) банки

Банки

довгострокового

розвитку

Траст-банки

Японський експортно-

імортний банк Японський

банк розвитку

Міські банки

Регіональні банки

Іноземні банки

Рис. 1.1. Узагальнена структура банківської системи Японії

Державне управління кредитною політикою японських банків після Другої світової війни проводилося здебільшого у непрямій формі й обме-

25

Череп А. В., Андросова О.Ф. Банківські операції

жувалося рекомендаціями з кредитування певних галузей і підприємств. В окремих випадках держава прямо й активно впливала на банківську систему в інтересах розвитку національної промисловості. Своєрідним індикатором доцільної кредитної діяльності для комерційних банків Я понії служила кредитна діяльність японського Банку розвитку.

У першій половині 90-х років у банківській системі Японії виникли серйозні проблеми. Патронаж держави, зокрема державні гарантії повер­нення позичок і кредитів, у сучасних умовах обернулися негативною сто­роною - більшість японських банків не мала необхідного досвіду з оцін­ки ризику кредитних операцій, роботи з інвестиційними проектами на основі бізнес-планів та інших навичок, необхідних для функціонування на сучасному фінансовому ринку. За офіційними даними, обсяги про­блемних кредитів японських банків на початку 90-х років досягли 500 млрддол. Іншою серйозною проблемою була психологічна неготовність вкладників до необхідності класифікувати банки за рівнем надійності, оскільки японські банки не зобов'язані публікувати звіти про свою діяльність, а вклади населення в банках гарантовані державою.

У фінансовій системі Японії в останнє десятиліття виникла парадок­сальна ситуація - з появою ознак кризи, шо насувається, жоден з японсь­ких комерційних банків практично не міг збанкрутувати. Така ситуація викликала занепокоєння, і наприкінці 1995 р. Міністерство фінансів Я понії оголосило про плани радикального перегляду системи контролю за діяльністю банків у складі національної банківської системи. Серед першочергових заходів запланованої реформи — розширення відділу інспекції банків у структурі М іністерства фінансів; жорстка система ауди­торського контролю; введення в практику наочних і діючих критеріїв оцінки фінансового стану банків; повернення банків з-під контролю місцевої влади під юрисдикцію держави; підвищення вимог до обсягу й змісту звітності банків перед Міністерством фінансівтошо. Міністерство фінансів Японії одержало значні повноваження з контролю й впливу на банки, які мають незадовільні фінансові показники. Причиною для за­непокоєння і проведення перевірки діяльності японських банківтаїх філій у Нью-Йорку, Лондоні й Гонконгу (Сянгане) стали фінансові скандали останніх років і, у першу чергу, випадок із відділенням Daiwa Bank у Нью-Йорку, сума збитків якого за останні 11 років перевищила 1 млрд 100 млн дол.

Відповідно до нового фінансового законодавства, зокрема нової ре­дакції Закону про Банк Японії, шо вступила в силу в квітні 1998 p., японські банківські установи зобов'язані створити власні підрозділи й

26

Розділ 1. Виникнення та розвиток банківських операцій

структури, відповідальні за управління ризиками інвестицій, формуван­ня портфелів цінних паперів, і розробити системи внутрішнього контро­лю за ефективністю кредитних операцій. Особлива увага приділяється жорсткості контролю за діяльністю закордонних представництв японсь­ких банків.

Заходи, вжиті Міністерством фінансів Японії за нинішнього рефор­мування національної банківської системи, багато із зарубіжних експертів класифікують як «косметичний ремонт» у період підготовки істотних ре­форм. Розвиток фінансової системи і становище лідера на світовому фінан­совому ринку надають Японії можливість знайти й реалізувати найефек­тивніші способи вирішення кризових проблем:

• підвищити ступінь відкритості й рівень наявності інформації про фінансовий стан банків у національній фінансовій системі;

• сформувати правову основу для здійснення процедури оголошення банку банкрутом;

• забезпечити вільне визначення умов злиття банків, у тому числі поглинання банків-банкрутів успішно працюючими банками;

• реформувати існуючу систему державних гарантій збереження вкладів населення в комерційних банках;

• змінити уявлення нації про роль держави в розвитку економіки і, зокрема, у забезпеченні функціонування банківської системи та ін.

Аналіз процесів, що відбуваються в сучасному фінансовому світі, як в окремих державах, так і на міжнародному рівні, свідчить про істотні зміни в умовах економічної діяльності. Однією з основних причин цього явища є зміни характеру економічного й політичного протистояння держав, їх блоків і коаліцій. Ці зміни зумовлюють відповідне коригування макро-економічних пріоритетів урядових і міжнародних органів, здатних впли­вати на умови економічної діяльності на різних рівнях. У свою чергу, це призводить до змін в умовах діяльності на глобальному і регіональних фінансових ринках, що спричиняє зміни в маркетинговій політиці усіх без винятку суб'єктів фінансового ринку.