Виду залучених коштів

Норматив	Резервні вимоги до 10.12.2001	Резервні вимоги з 10.12.2001	Резервні вимоги з 10.12.2002
Короткострокові депозити юридичних осіб незалежно від валюти	14%	12%	12%
Короткострокові депозити фізичних осіб у національній валюті	12%	10%	6%
Короткострокові депозити фізичних осіб в іноземній валюті	13%	12%	12%
Довгострокові кошти і депозити юридичних осіб у національній валюті	11%	8%	4%
Довгострокові кошти і депозити юридичних осіб в іноземній валюті	13%	10%	10%
Довгострокові кошти і депозити фізичних осіб у національній валюті	9%	6%	2%
Довгострокові кошти і депозити фізичних осіб в іноземній валюті	13%	10%	10% 14%
За іншими залученими коштами	15%	14%

Це сприятиме подальшій переорієнтації комерційних банків на залу­чення коштів у національній грошовій одиниці, а не в іноземній валюті (оскільки норми резервування депозитних операцій у іноземній валюті значно вищі), а також дозволить збільшити питому вагу строкових депо­зитів у структурі залучених

Сучасне трактування мінімальних резервів передбачає їх переважне використання у практиці грошово-кредитного регулювання для розв'я­зання довготермінових проблем стабілізації грошового обігу й антиінфля-ційної боротьби.

Метою застосування резервних вимогє:

- обмеження темпів зростання грошової маси;

— вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;

- формування жорсткого зв'язку між грошовою базою і грошовою масою;

— регулювання попиту на банківські ресурси.

Роль мінімальних резервів для високо розвинутої банківської систем и полягає не втому, що вони є фондом ліквідності, атому, шо вони — інстру­мент регулювання кредитної діяльності банків.

93

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Мінімальні резервні вимоги використовуються практично в усіх про­мислово розвинених країнах. Проте застосування цього методу регулю­вання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов'язані з національними особливостями економіки кожної країни.

Норма мінімальних резервних вимог встановлюється у законодавчо­му порядку. Механізм застосування резервних вимог досить диференцій­ований залежно від країни як якісно, так і кількісно.

Перш за все неоднакова «база» обов'язкових резервів, що проявляєть­ся у встановленні вимог до різних частин балансу — активів чи пасивів комерційних банків. Нині найпоширенішою формою встановлення ре­зервних вимогє визначення норми резервування як процента від зобов'­язань. При цьому вимоги можуть встановлюватися до загальної су ми па­сивів або до окремих їх частин, шо на практиці зустрічається найчастіше. Загальновизнані пасиви для встановлення резервних вимог—строкові де­позити і депозити до запитання. Інший метод, шо використовується знач­но рідше (до недавнього застосовувався у Франції), полягає у встановленні резервних вимогу процентах від суми кредитування: обов'язкові резерви розраховуються на основі суми кредитів, шо надаються банком.