1.3.2. Банківська система Німеччини

Серед економічних систем держав сучасної Європи на особливу увагу заслуговує фінансова система Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). За роки після закінчення Другої світової війни банківська система Н імеч-чини (за вагомої підтримки США і міжнародних фінансових організацій) набула здатності не просто конкурувати з банківською системою Великоб­ританії, а й стала визнаним європейським фінансовим лідером, однією з основнихопорекономічноїсистеми Європейського Союзу.

Значний інтерес на сучасному етапі розвитку міжнародного фінансо­вого ринку становить безпрецедентний процес інтеграції високорозви-нутої ринковоїекономіки Західної Німеччини з порівняно високо розви­нутою економікою колишньої Східної Німеччини, що була однією з найе­фективніших моделей адміністративної економіки.

Розвиток німецької економіки і банківської системи становить найбіль­ший інтерес за аналізу способів запобігання кризам і шляхів виходу з кризи економіки в новітній історії.

Принципи розвитку і функціонування банківської системи, стабільність економіки Німеччини й чинники, що сприяють її швидкому відновленню після руйнівних поразок у Першій і Другій світових війнах, привертають увагу економістів багатьох країн, що йдуть шляхом ство­рення дієвої ринкової економіки сучасної Держави.

Система емісійних банків Німецької імперії — один із найцікавіших прикладів розвитку системи емісійних банків кінця XIX — початку XX ст. За Німецьким банківським законом від 14 березня 1875 р. емісійний банк повинен був забезпечувати третину вартості своїх цінних паперів в обігу в дорогоцінних металах, дзвінкій монеті та державних цінних паперах, інше забезпечення емісії — векселями в портфелі банку. Емісія підлягала опо­даткуванню, банк був зобов'язаний публікувати щотижневі банківські звіти про обсяг емісії та наявні ресурси банку; на підставі цих даних розра­ховували суму банкнот, випущених в обіг без покриття, і з цієї суми стя­гувати податок, еквівалентний 5% річних. Акціонери банку отримували дивіденд у розмірі 3,5% річних. З прибутку, що залишався, з І січня 1911 р. на користь держави відраховувалося 10%. Із залишку прибутку 25% надходило в розпорядження акціонерів, 75% - імперській скарбниці.

Емісійний банк міг діяти за законами і правилами, що відрізнялися від норм торгового укладення й законодавства у сфері фінансової діяльності.

22

Розділ 1. Виникнення та розвиток банківських операцій

Виший нагляд за його діяльністю здійснювався на рівні уряду. Баланс емі­сійного банку в Німеччині свого часу затверджувався Імперським канцле­ром (дирекція складала баланс, центральний комітет давав свій висновок).

Крім Німецького Імперського банку, емісію могли здійснювати ще чотири банки в окремих державах, що входили до складу Німецької імперії. Система емісійних банків Німеччини свого часу вважалася найбільш ефективною й життєздатною. У період Першої світової війни німецька банківська система виявилася однією з найстабільніших фінан­сових систем.

До банківської системи сучасної Німеччини належать система Цент­рального і мережа комерційних банків, а також правові установи, що здійснюють нагляд за кредитною діяльністю банків і виконанням Закону про кредитну систему.

Основне завдання Центрального банку — забезпечення зовнішньої конвертованості та внутрішньої стабільності національної валюти. До найважливіших його завданьтакож належать:

• регулювання грошового обігу;

• емісія грошей;

• регулювання обсягу кредитування в національній економіці;

• забезпечення виконання правил платіжного обороту в державі;

• забезпечення розрахунків з іноземними державами. Для реалізації фінансової політики держави Центральний банк має в своєму розпоряд­женні такі інструменти:

• ліквідно-політичні засоби регулювання грошового обігу в тому числі: політика забезпечення мінімального рівня банківського резерву, дисконтна політика, політика відкритого ринку і ломбардна політика;

• управління рівнем відсоткових ставок;

• торгівля державними цінними паперами: векселями, казначейсь­кими зобов'язаннями тошо.

Крім загальних норм приватного і цивільного права, діяльність окре­мих груп німецьких банків регламентована спеціальними законами, ос­новний з яких — „Закон про кредитну систему", шоє правовою базою Федерального відомства з нагляду за кредитними установами - федераль­ного органу, який діє під юрисдикцією Міністерства фінансів ФРН. Се­ред основних завдань цього відомства - профілактика порушень фінан­сового законодавства; контроль за обсягами і видами комерційної діяль­ності банків за допомогою системи звітів; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформацій­не обслуговування, оповіщення й контроль.

2}

Череп А. В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Положення Закону про кредитну систему визначає перелік документів і нормативних актів Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, шо регламентує умови функціонування кредитних установ у Німеччині. Воно вправі змінювати зміст окремих нормативних актів за узгодженням із Центральним банком. Для здійснення кредитно-фінан­сової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредитною діяльні­стю, яка може бути анульована, якшо дії кредитно-фінансової установи не відповідають нормативним актам чи законодавству про фінансову діяльність.

У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду пра­вового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільно-правові. Розбіжності в правовому статусі кре­дитних установ наданий час поступово нівелюються, проте приватні бан­ки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку — агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибут­ку від виробничо-господарської діяльності.

Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350 універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіо­нальних, до 80 банків-банкірів, тобто банків, що діють на основі одноосо­бового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків. Комерційні бан­ки Німеччини існуютьу трьох організаційних формах:

• акціонерне товариство;

• акціонерне командитне товариство;

• товариство з обмеженою відповідальністю.

Більшість німецьких регіональних комерційних банків не обмежують коло своїх клієнтів і сферу ділової активності певним регіоном і здатні надавати повний комплекс сучасних банківських послуг. Німецькі бан­ки мають високу репутацію на світовому фінансовому ринку. Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять при­близно 30 приватних іпотечних та спеціалізованих банків, шо надають позички й кредити під заставу земельних ділянок, а також банків, що спеціалізуються на наданні комунальних кредитів. Основна сфера діяль­ності цієї системи кредитних установ — фінансування житлового будів­ництва й реконструкції житла.

24

Розділ І. Виникнення та розвиток банківських операцій