2.4. Формування зобов'язань банку

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів. Можливість у залученні комерційними банками коштів регулюється Н БУ у загальній сумі ресурсів, якими во­лодіє комерційний банк, переважають зобов'язання банку. Зобов'язання банку — це вимоги до активів банківської установи, шо зобов'язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. Струк­туру зобов'язань банку розглянемо на рис. 2.7.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних операцій, при цьому використовують різні види банківських рахунків. Динаміку депозитних ре­сурсів коштів населення та підприємств, організацій зведено втабл. 2.3,2.4.

Розглядаючи дані табл. 2.3, можна зробити висновки, що вклади насе­лення за період 2000-2002 pp. Виросли всього — в 2,9 рази, в національній валюті — в 3,4 рази, в іноземній валюті - в 2,3 рази.

Проаналізувавши дані табл. 2.4, можна помітити значну довіру юри­дичних та фізичних осібдобанківськоїсистеми, а саме кошти на рахун­ках підприємств, організацій, населення в банках України за період 2000-2002 pp. значно зросли: всього - в 2 рази, в національній валюті — в 2,2 рази; в іноземній валюті - в 1.7 рази.

94

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

Таблиця 2.3

Вклали населення в комерційних банках України (у національній та іноземній валютах; млн. гри.)

	1992	1993	1994	1995	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Залишки вкладів -всього	2,5	ЗО	214	615	2297	3089	4283	6581	11083	18928
до запитання	1,8	16	96	306	744	834	1251	2029	3049	4888
строкові	0,7	14	118	310	1554	2255	3031	4551	8033	14041
У національній валюті	2.5	30	214	504	1612	1824	2167	3315	6368	11326
до запитання	1.8	16	96	257	578	581	744	И71	1997	3418
строкові	0,7	14	118	248	1035	1243	1423	2143	4371	7909
В іноземній валюті				111	685	1265	2115	3266	4715	7602
до запитання				49	166	253	507	Х5Х	1052	1470
строкові				62	519	1012	1608	2408	3662	6132

95

96

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

Рис. 2.8. Класифікація депозитів

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігають­ся його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділя­ються на: депозити (вклади) до запитання термінові, або строкові, депо­зити; умовні депозити.

7 — 7-1405

97

Череп Л. В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на «рахунково­му або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснен­ня поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, сконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх ви­користання банком для позичкових та інвестиційних операцій. Тому влас­никам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депози­ти до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточ­ного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зруч­них для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

/Для покриття операційних витрат, що пов'язані з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утри­муватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з без­процентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня.

До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на кон­токорентних рахунках. На цьому рахунку відбиваються асі операції бан­ку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за доручен­ням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок - активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного позичкового. Кредитове сальдо за контокорентним рахунком означає, що клієнт має у своєму розпоряд­женні власні кошти, дебетове — що у клієнта виникла заборгованість пе­ред банком за позичками.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте якщо останній відкривається надійним клієнтам, котрі активно кредитуються, то при овердрафті таке позичання допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок

98

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

з овердрафтом може відкриватися юридичним і фізичним особам, а та­кож громадянам тоді, як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий раху­нок з овердрафтом має ширшу сферу застосування.

Строкові вклади — це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після поперед­нього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного міся­ця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківсь­кому плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового рин­ку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутківїх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно роз­робляють форму депозитної угоди. Вона укладається вдвох примірни­ках, один з яких зберігається у клієнта, а другий — у банку. В угоді перед­бачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і бан­ку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, великого).

У свою чергу, банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встанов­ленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власникові депозитно­го рахунку або виплату процентів.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішуються у судо­вому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення по­точних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску (зменшити або збільшити), то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється пе­редбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати на­даються юридичним, а ошадні — фізичним особам. Сертифікати можна

7*

99

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

класифікувати і за іншими ознаками. За способом випуску вони поділя­ються на сертифікати, що випускаються одноразово і серіями, за спосо­бом оформлення — на іменні та на пред'явника, за терміном обертання — на термінові та до запитання, за умовами сплати процентів — на сертифі­кати з регулярною сплатою процентів після закінчення визначеного роз­рахункового періоду і з виплатою їх у день погашення сертифіката.

Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може використовува­тися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому рин­ку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, офор­мленими депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни лри цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строко­вого вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку — втрату час­тини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізич­них осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має де­позитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте на відміну від сертифіката банківський вексель може бути використаний його власни­ком як платіжний засіб за товари та послуги, причому новий власник век­селя може передавати його третій особі шляхом індосаменту.

Щоб придбати банківський вексель, покупець має переказати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківсь­кого векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Пога­шення банківських векселів відбувається через їх викуп після закінчення терміну обертання або ж через достроковий викуп векселів. У банківсь­ких векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номі­налу, який одержує власник векселя. Це означає, шо продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

В Україні банківські векселі зараз не застосовуються.