Чорно́бильська АЕС (ЧАЕС) — атомна електростанція, збудована в 1971 році. Розташована на території України (Київська область) на відстані 2 км від міста Прип'ять, 18 км. на північний захід від міста Чорнобиль, 16 км від кордону з Білорусі і близько 110 км на північ від Києва.

До складу Чорнобильської АЕС входять:

• енергоблок № 1, зупинений у 1996 році у зв'язку з постановою уряду України;

• енергоблок № 2, зупинений в жовтні 1991 року в зв'язку з пожежею в машиному залі, яка була викликана несправністю в роботі турбогенератора № 4. Внаслідок пожежі згоріло 180 тон мастила, 2,5 тисячі кв. метрів даху машинної зали внаслідок пожежі обвалились;

• енергоблок № 3, перебував в режимі експлуатації до 2000 року;

• енергоблок № 4, на якому в 1986 році сталася аварія масштабу екологічної катастрофи з повним зруйнуванням активної зони, на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи по забезпеченню контролю його стану, ядерної та радіаційної безпеки;

• енергоблоки № 5 та № 6 з незавершеним будівництвом, припиненим після аварії 1986 року;

• сховище рідких та твердих радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива та інші споруди.

Географічне положення

Чорнобильська АЕС розташована у східній частині білорусько-українського Полісся на півночі України за 11 кілометрів від кордону з Білоруссю, на березі річкиПрип'ять, що впадає у Дніпро. На захід від трьохкілометрової санітарно-захисної зони АЕС розташовується покинуте місто Прип'ять, за 15 км на південний схід від станції знаходиться колишній районний центр — покинуте місто Чорнобиль, за 110 км на південь — місто Київ

Опис станції

Перша частина ЧАЕС (перший і другий енергоблок і з реакторами РБМК-1000) була побудована в1970 - 1977 роках, друга частина (третій і четвертий енергоблоки з аналогічними реакторами) була побудована на тому ж майданчику до кінця 1983 року. У 1981 за 1,5 км на південний схід від майданчика першої-другої частин було розпочато будівництво третьої частини — п'ятого і шостого енергоблоків з такими ж реакторами, що було зупинене після аварії на четвертому енергоблоці при високому ступені готовності об'єктів.

Безпосередньо в долині річки Прип'ять на південний схід від майданчика АЕС для забезпечення охолодження конденсаторів турбін та інших теплообмінників перших чотирьох енергоблоків побудований наливний ставок-охолоджувач площею 22 км² і рівнем води на 3,5 м нижче відмітки планування майданчика АЕС. Для забезпечення охолодження теплообмінників третьої частини планувалося використовуватиградирні майбутніх п'ятого і шостого енергоблоків.

Проектна генеруюча потужність ЧАЕС становила 6000 МВт, станом на квітень 1986 року в експлуатації були задіяні чотири енергоблоки з реакторами РБМК-1000 сумарною генеруючої потужністю 4000 МВт. На момент аварії Чорнобильська АЕС, поряд з Ленінградською і Курською, була найпотужнішою в СРСР (За даними МАГАТЕ запуск четвертого енергоблока Курської АЕС відбувся в лютому 1986 року, і він ще тільки виходив на проектну потужність). За непідтвердженими даними всього на ЧАЕС планувалося ввести до 12 реакторів, але це не більше, ніж міська легенда.

Після 23 років і одного дня експлуатації 15 грудня 2000 року станція припинила генерацію електроенергії. В наш часведуться роботи щодо виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого в результаті аварії четвертого енергоблока на екологічно безпечну систему.

Історія

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 червня 1966 року, який затверджував план введення атомних станцій в 1966—1977 роках, було заплановано задіяти енергетичні потужності в розмірі 11 900 МВт, у тому числі з реакторами РБМК — 8 000 МВт. Одна з атомних електростанцій повинна була компенсувати дефіцит електроенергії в Центральному енергетичному районі — найбільшому в Об `єднаній енергосистемі (ОЕС) Півдня. Введення в експлуатацію першого енергоблока першої атомної електростанції в Україні планувалося в 1974 році, другого — в 1975році.

Вибір майданчика

Для пошуку придатного і найбільш відповідного майданчика для розміщення атомної електростанції в період 1965—1966 рр. Київським відділенням проектного інституту «Теплоелектропроект» були обстежені 16 пунктів в Київської, Вінницької і Житомирської областях.

Майданчик був обраний за 4 км від села Копачі Чорнобильського району, на правому березі річки Прип'ять за 15 км від міста Чорнобиль поблизу станції Янів залізничної лінії Чернігів-Овруч. За підсумками обстеження землі, на яких вона розташовувалася, були визнані малопродуктивними. Встановлено було також відповідність вимогам водозабезпечення, транспорту і санітарно-захисної зони.

Даний майданчик була рекомендований Державною комісією та узгоджений з Київським обкомом КПУ, Київським облвиконкомом, Міністерством енергетики і електрифікації УРСР та іншими зацікавленими організаціями. 18 січня 1967 року Колегією Держплану УРСР рекомендовано місце розміщення АЕС біля села Копачі Київської області, майбутній станції дано назву Чорнобильська. 2 лютого 1967 Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР затверджено рекомендації Держплану УРСР про розміщення АЕС біля села Копачі Київської області.

Вибір типу енергоустановки

Проектне завдання на будівництво Чорнобильської АЕС потужністю 2000 МВт було виконано Уральським відділенням інституту «Теплоелектропроект». Затверджене 29 вересня 1967 Міненерго

СРСР завдання було розроблено для трьох видів реакторів:

• графітно-водяного реактора РБМК-1000;

• графітно-газового реактора РК-1000;

• водо-водяного реактора ВВЕР.

Техніко-економічні показники першого варіанту виявилися найнижчими за більш сприятливому стані розробок і можливості постачання обладнання.

Спільною Постановою Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР від 19 червня 1969 року, затвердженим Радою Міністрів СРСР 14 грудня 1970 року, було визначено застосування в проекті реактораРБМК-1000 (реактор великої потужності, канальна потужністю 1000 МВт) — канального, гетерогенного, уран-графітового ( графітно-водяного по сповільнювачу), киплячого типу, на теплових нейтронах, який використовує як теплоносій киплячу воду в одноконтурній схемі і призначеного для вироблення насиченого пару тиском 70 кг/см².

Наказом Міненерго СРСР від 30 березня 1970 року подальше проектування Чорнобильської АЕС було доручене інституту «Гідропроект». Проект реакторного відділення першої черги ЧАЕС виконаний субпідрядником — інститутом ВНДПІЕТ Мінсередмашу СРСР.

Чорнобильська АЕС стала третьою станцією з реакторами типу РБМК-1000 після Ленінградської і Курської АЕС, прийнятих в експлуатацію, відповідно, в 1973 і 1976 роках.

Рішення на користь безкорпусного реактора РБМК було прийнято у зв'язку з відсутністю в країні необхідних виробничих потужностей для серійного виготовлення в необхідних кількостях високоміцних корпусів великих розмірів для реакторів типу ВВЕР, що широко застосовуються в інших країнах. У зв'язку з цим будівництво реакторів РБМК дозволяло забезпечити швидке нарощування енергогенеруючих потужностей, розвиток атомної енергетики. Відсутність корпусу, що має обмеження за габаритними розмірами, дозволяло забезпечити досягнення більшої генеруючої потужностіенергоблоку (блокової потужності) — 1 000, а в подальшому 1 500 МВт. Проекти реакторів ВВЕР того часу мали обмеження блокової потужності в 440 МВт, лише у 1980 році вдалося її довести до 1 000 МВт. Разом з тим реактор РБМК дозволяє виробляти перевантаження ядерного палива без зниження потужності, що забезпечує підвищення коефіцієнту використання його потужності і економічності енергоблока в цілому.