Запуск першого енергоблоку

16 травня 1975 року за наказом директора ЧАЕС створена комісія по підготовці і проведенню запуску 1-го енергоблока. З початку жовтня 1975 року на склад свіжого палива стали надходити першіпаливні збірки.

У зв'язку з відставанням від планових термінів по критичних позиціях графіку запуску блоку була організована цілодобова робота, 23 листопада видано наказ директора про організацію безперервних робіт з графітової кладки 1-го енергоблока.

15 травня 1976 року відповідно до вимог технічного проекту і СЕС встановлено регулярний дозиметричний контроль в районах зони прилягання до АЕС.

У жовтні 1976 року приступили до заповнення ставка-охолоджувача. У цьому ж році для виконання наладки, а також забезпечення ремонту енергетичного обладнання машинного залу на ЧАЕС була організована виробнича ділянка підприємства «Львівенергоремонт».

На початку травня 1977 року колектив монтажників, будівельників, експлуатаційний персонал ЧАЕС приступили до запуско-налагоджувальних робіт на 1-му енергоблоці.

З 8 червня 1977 року в зв'язку з початком робіт по збірці палива була організована зона суворого режиму (ЗСР). 1 серпня о 20:10 здійснене завантаження першої ТВЗ, а 14 серпня об 11:55 повномасштабне завантаження палива було завершене.

18 вересня 1977 о 16:17 почався підйом потужності реактора і 26 вересня о 20:19 включений в мережу турбогенератор № 2 першого блока.

Турбогенератор № 1 включений у мережу 2 листопада.

14 грудня 1977 підписаний Акт прийняття першого енергоблоку ЧАЕС в експлуатацію, 24 травня 1978 року перший енергоблок було виведено на потужність 1 000 МВт.

Запуск другого енергоблоку

16 листопада 1978 року почався фізичний пуск другого енергоблоку 19 грудня приступили до підйому потужності реактора другого енергоблоку і 21 грудня вироблено включення в мережу турбогенератора № 3. 10 січня 1979 року дав промисловий струм турбогенератор № 4, підписаний Акт приймання другого енергоблоку. 22 квітня 1979 Чорнобильська АЕС виробила перші десять мільярдів кВт·год. 28 травня 1979 енергоблок № 2 виведений на проектну потужність 1 000 МВт, яка була освоєна за 5 місяців. 5 жовтня 1979 перша черга Чорнобильської АЕС у складі двох енергоблоків виведена на номінальну потужність 2 000 МВт. На освоєння першого енергоблоку ЧАЕС пішло 8 місяців, на освоєння другого — 5 місяців.

21 жовтня 1980 року поставлена ​​під напругу ЛЕП 750 кВ.

Запуск третього енергоблоку

3 грудня 1981 року здійснено енергетичний пуск третього енергоблоку. 8 березня 1982 року на ЧАЕС вироблено перші 50 мільярдів кВт·год електроенергії. 9 червня 1982 року на третьому енергоблоці освоєна проектна потужність 1 000 МВт.

Запуск четвертого енергоблоку

25 листопада 1983 року на реакторі 4-го енергоблоку завантажено першу ТВЗ, а 21 грудня турбогенератор № 7 був включений в мережу. 30 грудня включений в мережу турбогенератор № 8. 28 березня1984 року 4-й енергоблок виведений на проектну потужність 1 000 МВт. 21 серпня 1984 року на Чорнобильській АЕС вироблено перші 100 мільярдів кВт·год електроенергії.

Аварії та аварійні ситуації на станції

Аварія в 1982 році

9 вересня 1982 після виконаного середнього планового ремонту під час пробного запуску реактора 1-го енергоблока на потужності 700 МВт теплових при номінальних параметрах теплоносія сталося руйнування тепловиділяючої збірки і аварійний розрив технологічного каналу № 62-44. Внаслідок розриву була деформована графітова кладка активної зони, в реакторний простір викинуто значну кількість радіоактивних речовин із зруйнованої тепловиділяючої збірки. Важкі наслідки аварії зумовлені відмовою системи аварійного захисту і тривалим (протягом 20 хвилин) утриманням реакторної установки після розриву каналу на потужності 700 МВт.

Наслідком розриву каналу був викид радіоактивної парогазової суміші з реакторного простору блоку №1 в аварійний конденсатор, трубопровід зв'язку газових контурів блоків і далі під дзвін мокрогогазгольдера. У цій частині газового контуру відбулося короткочасне підвищення тиску, що призвело до викиду до 800 кг води з гідрозатворів у реакторний простір блоку №2, який працював на номінальній потужності. За рахунок випаровування викинутої води сталося різке підвищення тиску в реакторному просторі блоку №2, що у свою чергу призвело до витіснення інших гідрозатворів з боку реакторного простору. Парогазова суміш з реакторного простору блоку №2 викидалася під дзвін мокрого газгольдера і далі через його спорожнений гідрозатвор разом з радіоактивною парогазовою сумішшю з реакторного простору блоку №1 - у вентиляційну трубу і атмосферу. У результаті викиду радіоактивних речовин була забруднена значна територія. Для ліквідації наслідків цієї аварії було потрібно близько 3 місяців ремонтних робіт. Канал 62-44 та ділянку активної зони, що безпосередньо примикала до зруйнованого каналу, назавжди було виведено з роботи 

За офіційними даними, аварія не справила значущого впливу на навколишнє середовище. Підвищені рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища були короткочасними

Після аварії проектувальниками були розроблені та реалізовані заходи з попередження подібних інцидентів

До сьогоднішнього дня немає єдиної причини, що викликала розрив каналу.

Існує дві версії:

• Припинення циркуляції теплоносія в каналі внаслідок грубого порушення персоналом цеху наладки технологічного регламенту під час регулювання поканальних витрат води або потрапляння в канал стороннього предмету;

• Залишкове внутрішнє напруження в стінках цирконієвої канальної труби, що виникло внаслідок самовільної зміни заводом технології її виробництва.