2.3.2. Умови депозитного договору

Основними реквізитамита умовами депозитного договору повинні бути:

• назва та адреса банку, який приймає депозит;

• назва та адреса власника коштів;

• дата внесення депозиту;

• дата вимоги вкладником своїх коштів;

• відсоткова ставка за користування депозитом;

• зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

• підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповно­важеної на це особи та вкладників.

Угода укладається у 2-ох примірниках, один із яких зберігається в клієнта, а інший у банку. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відпо­відного вкладника (дрібного, середнього, значного).

У свою чергу банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконувати усі умови угоди і відповідати за їхнє порушення, що відображається у вста­новленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власнику депозит­ного рахунка або виплату відсотків. Суперечності що виникають між бан­ком і вкладником вирішуються у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів.

Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільши­ти, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з строкового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків. У цьому випадку відсоток знижуються до рівня, що передбаче­но по вкладах до запитання.

Однією із форм строкових вкладів є сертифікати. Ощадний (депозит­ний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та відсот­ка за ним. Сертифікате ЦП. Депозитні сертифікати надаються юридич­ним, а ощадні — фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими ознаками:

• спосіб випуску:

• одноразово;

• серіями;

• спосіб оформлення:

— іменні;

-на пред'явника;

79

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

• термін обертання:

— термінові; —до запитання;

• умови сплати відсотків:

• регулярна сплата відсотків по закінченню визначеного розрахун­кового періоду;

• виплата відсотків удень погашення сертифіката.

Строк дії сертифікату встановлюється віддати видачі сертифіката до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту за серти­фікатом.

Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки ринку ЦП (фондовій біржі) сертифікат може бути достроково переданий власником іншій особі з одер-жанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час, як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку — втрату частини ресурсів. Сертифікати мають обов'язково містити такі реквізити:

1. назву — ощадний (депозитний) сертифікат;

2. порядковий номер сертифіката та його серію (якшо випуск серійний);

3. дату внесення депозиту (вкладу);

1. розмір депозиту (вкладу), який оформлений сертифікатом (літера­ми і цифрами);

4. зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит (вклад);

5. дату вимоги вкладником суми за сертифікатом;

6. відсоткову ставку за користувач ня депозитом;

2. умови сплати відсоткової ставки — у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого терміну;

3. назву та адресу банку — емітента, а для іменного сертифіката — на­зву (ім'я) вкладника;

10) місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання та місце для печатки банку.

Іменні сертифікати мають мати талони. Банк заповнює всі реквізити талону сертифіката, який підписується вкладником або уповноваженою ним особою, відривається від сертифіката, обліковується і зберігається у банку в окремій папці. Якшо до бланка сертифіката талон не передбаче­ний, то банк веде реєстраційний журнал випущених іменних сертифі­катів, до якого заносяться реквізити, що відповідають реквізитам, що пе­редбаченим для талону. Реєстраційний журнал може вміщувати й інші потрібні банку реквізити.

80

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

Розрахунки за придбання сертифікатів та виплати сум з ними для юри­дичних осіб здійснюються тільки в безготівковій формі — для фізичних осіб, яку готівковій так і безготівковій формі. Видача і погашення серти­фікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів.

У разі настання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж проти пред'явлення сертифіката на підставі заяви власника, у якій зазначається рахунок, на який мають бути зараховані кошти. У реєстраційному жур­налі власників сертифікатів робиться позначка про погашення. Після цьо­го випускається розпорядження для бухгалтерії про перерахування коштів на зазначений рахунок або про видачу готівки фізичним особам та здійснюється погашення сертифіката шляхом проставлення напису "по­гашено".

Бланки сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або у вогнет­ривких шафах талони сертифікатів після відображення операції за балан­сом вміщуються в окремі папки. Реєстраційні журнали та папки эталона­ми сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або вогнетривких ша­фах.

КБ ведуть журнал обліку бланків та розмішених сертифікатів, який має містити такі реквізити:

1. дату здійснення операції;

2. кількість бланків сертифікатів, що надійшли з друкарні;

3. кількість сертифікатів, що надані вкладникам (з перерахуванням від номера до номера включно);

4. кількість зіпсованих бланків сертифікатів (із зазначенням номерів);

5. залишок бланків сертифікатів на звітну дату з обов'язковою пере­віркою їх наявності в касі.

КБ можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допо­могою банківського векселя. Це цінний папір, що містить безумовне гро­шове зобов'язання банку про сплату векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Але, на відміну від сертифіката, банківсь­кий вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Це передатний напис на векселях, чеках та інших ЦП, що підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових зао­щаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення провне-

6 — 7-1405

НІ

Череп Л.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

сок у формі ощадної книжки, у якій відбиваються усі операції по рахун­ку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім по­відомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути закріплений законодавче (як засіб державного регулювання") або вста­новлюватися за договором між банком і власником рахунка. Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в активних банківських операціях. По ощад­них вкладах банки нараховують відсотки. Конкуренція на ринку позич­кових капіталів змушує КБ шукати нові форми і способи залучення депо­зитів. Значне поширення в банківській практиці дістав депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов'язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови даного де­позиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вил учення коштів з нього можливе лише у випадку закриття клієнтом поточного рахунка. Він вважається безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання, по даному депозиту нараховуються мінімальні відсотки або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ве­дення операцій по розрахунковому рахунку. Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.

Для клієнта депозит натермін обслуговування є певною мірою при­мусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропо­нують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільго­ве розрахунково-касове обслуговування. У противному випадку банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру але й може поз­бутися вже існуючих. Комерційні банки використовують і такий метод залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому випадку між банком і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банкбере на себе зобов'язання надати клієнту кредит за умовою накопи­чення і зберігання останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбува­тися по-різному або виходячи з можливостей клієнта, або на основі пла­нових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в гому, шо він має можливість безперешкодно одержати в КБ кредит, при-

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

чому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим менший буде встановлений відсоток за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскіль­ки він має право спрямувати на погашення кредиту кошти, шо зберіга­ються на депозитному рахунку. Проте успіх такого методу залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої відсоткової політики банку по кредитах. Якшо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням вит­рат по розрахунковому обслуговуванню), він відмовиться від такої угоди, шо для банку стане втратою як потенційних так і наявних клієнтів. У роботі КБ по залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє відсот­кова політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів слу­жить для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Розмір де­позитного відсотка встановлює КБ самостійно, виходячи з облікової ста­ви НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики. Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Най­нижчі відсотки КБ сплачують по рахунках до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків Відсутність або незначні при­бутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові опе­рації (термінові депозити, ЦП, тошо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються стимулювати клієнтів до підтримки стабільних залишків на рахункахдо запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених відсотків або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів. Хоча за розрахунками до запитання, відкритими для фізичних осіб, відсотки нараховуються в обов'язковому порядку, прибуток на них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.

Привстановленні розміру відсоткової ставки по термінових депозитах визначальним чинником є термін, на який розміщенні кошти. Чим ви­щий термін, тим вищі відсоткові ставки. Процентна ставка за терміновим депозитом може залежати і від частоти виплати прибутку, чим рідше здійснюється виплата, тим виший рівень відсоткової ставки. Банки мо­жуть зацікавити вкладників шляхом нарахування і сплати простих і склад­них відсотків. Прості відсотки є традиційним видом обчислення прибут­ку по вкладах. Відповідно до встановленої періодичності відбуваються нарахування і виплата прибутку по внеску. Дохід за складними відсотка­ми (нарахування відсотків на відсотки) визначається так: після закінчен­ня розрахункового періоду на суму внеску нараховуються відсотки і от­римана величина приєднується до суми внеску; у наступному розрахун-

6*

83

Череп Л.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

ковому періоді відсоткова ставка застосовується до нової вже збільшеної суми. Складні відсотки доцільно використовувати втому випадку, коли виплата доходу здійснюється по закінченні терміну дії внеску. Одним з способів сти­мулювання внесків є застосування відсоткової ставки, що прогресивно зро­стає залежно від часу фактичного перебування коштів на вкладі.