1.3.1. Досвід банківської системи Сполучених Штатів Америки

Становлення банківської системи США в сучасному вигляді пов'яза­не з проведенням реформи 1913 р., у результаті якої було створено урядо­ву систему управління монетарною й банківською діяльністю — Феде­ральний резерв, або Федеральна резервна система США (ФРС).

Основними завданнями цієї системи на початковому етапі її існуван­ня були: виконання функцій центрального банку країни; емісія грошей; нагляд за випуском банкнот і монет та деякі інші функції контролю над банківською системою й Казначейством. Одна з головних функцій ФРС — «кредитора на чорний день» — не втратила свого значення і в наш час. З розвитком економіки США і змінами в умовах діяльності банків та інших суб'єктів фінансового ринку повноваження ФРС поступово розширюва­лися. Але навіть наявність дуже широких повноважень не завжди давала змогу запобігти й компенсувати втрати від кризу національній фінан­совій системі. Однією з таких була велика біржова й банківська паніка 1933 р. у період Великої депресії. Причиною паніки стало масове непога-шення кредитів і позичок, шо вважалися цілком надійними за нормати­вами ФРС у 20-х роках. Ресурсів ФРС виявилося недостатньо для підтрим­ки довіри до стійкості банківської системи США, а масове вилучення вкладів стало причиною неплатоспроможності банків і призвело до їх ма­сового банкрутства.

З урахуванням досвіду, отриманого в період Великої депресії, у банківській системі США було створено згадувану вище Федеральну кор­порацію страхування депозитів (ФКСД), а згодом — Федеральну корпо­рацію позичково-ощадного страхування (ФКПОС).

ФКСД було започатковано відповідно до закону Гласса-Стагалла (за­ кону 1933 р. про банківську діяльність) якодин із засобів упорядкування банківської системи. Основна мета її створення — відновлення й зміцнен­ ня довіри вкладників до банків, втраченої в роки Великої депресії. Спо­ чатку ФКСД гарантувала повернення внесків, які не перевищували 100 тис. дол., у разі банкрутства застрахованого банку. Це даю змогу запобіг­ ти втратам американськоїбанківськоїспстеми від сі ілесків недовіри вк 17

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

ників банків і відповідно масового вилучення вкладів за перших ознак кризових явищ.

Створення державної системи, страхування вкладів значно підвищило довіру вкладників до фінансових установ, що мал и ліцензії на роботу від федеральної влади. Стабілізуюча функція ФКСД і ФКПОС дала змогу фінансовій системі США порівняно безболісно пережити період серйоз­них криз у 70-х і на початку 80-х років XX ст., але певною мірою сприяла масовому банкрутству американських банків і ощадних асоціацій у ході реформи банківської системи США наприкінці 80-х.

Нині ФРС, створена свого часу як незалежне агентство федерального уряду з управління монетарною й банківською діяльністю, належить до системи ЦБ США і формально підпорядкована Конгресу. Проте Конгрес не має права втручатися в її повсякденну діяльність, а обсяг повноважень і рівень відповідальності за реалізацію грошово-фінансової політики, покладені на ФРС, ставлять її на один щабель з Конгресом США і вико­навчою владою.

Основними функціями ФРС є:

• виконання ролі центрального банку країни;

• емісія грошей;

• нагляд за випуском банкнот і монет.

Крім того, Федеральний резерв служить кліринговою палатою в разі грошових переказів усередині банківської системи і стежить за дотри­манням правил роботи банків.

Клірингова палата — місце, де представники банків певного ре­гіону щоденно зустрічаються у визначений час для взаєморозрахунків чеків, складаючи за операціями клірингу результуючі баланси.

Спочатку ФРС створювали як агентство, незалежне від Казначейства США і здатне здійснювати контрольза його діяльністю, для обмеження можливостей використання фінансової системи США в інтересах Казна­чейства. За сучасних умов ФРС тісно співпрацює з Казначейством США й органами федеральної влади на різних рівнях. Голова Ради керуючих ФРС взаємодіє із секретарем Казначейства, головою Ради економічних консультантів при Президенті США, директором Федерального відом­ства управління й бюджету.

Відповідно до закону ФРС двічі на рік звітує перед Конгресом про результати своєї діяльності й відповідність її економічним умовам і цілям державної адміністрації й Конгресу.

18

Розділ 1. Виникнення та розвиток банківських операцій

У США в грошовому обігу перебувають ліквідні активи, що випуска­ються такими емітентами, як федеральний уряд, взаємні фонди грошово­го ринку, комерційні та депозитні банки.

Існують чотири типи депозитних установ:

• комерційні банки,

• позичково-ошадні асоціації (ПОА),

• ощадні банки;

• кредитні спілки.

Розбіжності міжамериканськими депозитними установами поляга­ють переважно в залученні різних видів депозитів і специфічних їх умо­вах використання за надання позичок і кредитів.

Найбільшу групу депозити их установ США становлять комерційні бан­ки. Головна їх відмінність як депозитних установ — переважне викорис­тання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити. Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х — початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку. Дотепер вони залишаються основними тримачами вкладів до запитання й інших чекових депозитів у вигляді ощадних і тер­мінових вкладів, внесків у цінних паперах на умовах договорів про зво­ротний викуп та ін.

Позиково-ощадні асоціації (ПОА) в США спеціалізуються здебільшо­го на наданні кредитів під нерухомість, позичок під будівництво житла та іншої нерухомості, споживчих кредитів та інших порівняно невеликих комерційних позичок. Основними джерелами грошових ресурсів ПОА є ощадні та термінові вклади, чекові депозити тощо. Особливість цих аме­риканських асоціацій — те, що більшість таких установ юридичне є не банками, а асоціаціями вкладників, тобто умови їх діяльності можуть істот­но відрізнятися від умов діяльності комерційних банків під юрисдик­цією федеральної чи муніципальної влади.

Система ощадних банків у США розвивається з XIX ст. і спочатку була орієнтована на використання нагромадженьдрібних і особливо дрібних вкладників, у перспективі — як система «Dime Savings Bank» («Банк дрібних заощаджень»). У системі ощадних банків США акумулювалися здебільшо­го заощадження й нагромадження сімейних (домашніх) і одноособових гос­подарств. У сучасних умовах можливості ощадних банків США багато в чому наблизилися до рівня й номенклатури сервісу комерційних банків.

2-

19

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Кредитніспілки на ринку депозитів США представлені дрібними фінан­совими посередниками — кооперативними організаціями у вигляді кас кредитної взаємодопомоги й асоціацій дрібних вкладників. Кредитні спілки оперують на ринку дрібних споживчих, іпотечних позичок тошо.

У другій половині 70-х років XX ст. у ході реформування банківської системи США розбіжності між фінансовими установами і традиційне роз­межування сфер їх діяльності стали поступово нівелюватися. В сучасних умовах практично всі депозитні й комерційні установи США мають мож­ливість діяти в єдиному федеральному правовому полі як універсальні банки, за винятком деяких спеціально обумовлених випадків і з ураху­ванням обмежень, прийнятих владою окремих штатів.

У другій половині XX ст. банківська система США загалом уникла втрат, подібних тим, яких зазнала в період Великої депресії 30-х років. Але у 80-х роках в економічній і фінансовій системах стали виявлятися наслідки змін законодавства, шо регламентує банківську діяльність. Про­тягом декількох попередніх десятиліть у країні діяв твердий законодав­чий поділ установ фінансового ринку на комерційні й інвестиційні з чітким розмежуванням повноважень. У результаті спеціалізації, власти­вої різним сегментам внутрішнього фінансового ринку, банківські уста­нови США функціонували в суттєво різних умовах, з використанням різних методів оцінки ризику, визначення відсоткових ставок за креди­тами, депозитами тощо.

Зміни в законодавстві про банківську діяльність у США значно дифе­ренціювали умови діяльності суб'єктів фінансового ринку. Менеджери позичково-ощадних кас, наприклад, одержали можливість надавати кре­дити не тільки під заставу нерухомості, а й на інших умовах. Можливість швидкого виходу на ширший ринок виявилася занадто привабливою для менеджерів, які не мали достатнього досвіду роботи в нових умовах. Внас­лідок змін, що відбулися, конкуренція на фінансовому ринку різко зрос­ла, деякі позичково-ощадні асоціації стали серйозними конкурентами комерційних банків, але більшість інших збанкрутіла через неповернен­ня кредитів та інші негативні явища, пов'язані із нестачею досвіду для оцінки ризику фінансових операцій у нових умовах.

Криза позичково-ощадних асоціацій стала наслідком об'єктивних чинників, що не дали змоги ефективно впливати на розвиток ситуації на грошовому ринку. Найсуттєвішими з них є:

— складність реальної оцінки ризику операцій у разі федеральних бан­ківських ревізій;

20

Розділ І. Виникнення та розвиток банківських операцій

• недостатнє забезпечення власного капіталу фінансових установ для операцій на нових сегментах фінансового ринку;

• неможливість компенсувати негативні наслідки дій менеджерів, недостатньо компетентних для роботи на нових сегментах фінансового ринку;

• швидке вичерпання ресурсів федеральної системи, орієнтованої на захист фінансової системи від тимчасових труднощів і втрат при ефектив­ному менеджменті, але не на компенсацію втрат від неефективного уп­равління.

В той же час на розвиток деяких негативних процесів у банківській системі США істотно вплинула система державного страхування вкладів у банківських установах, зареєстрованих ФРС. Практика страхування банківських вкладів і розрахунок на гарантоване відшкодування можли­вих втрат клієнтів з ресурсів ФКСД призвели до масового поширення практики надання занадто ризикованих позичок і кредитів. У сформова­них умовах свідоме перевищення рівня припустимого ризику при креди­туванні давало можливість збільшити дохід кредитора в разі успішної діяльності позичальника і водночас розраховувати на компенсацію мож­ливих втрат з федеральних резервів. Таким чином, обережні кредитори були змушені частково оплачувати втрати віддій своїх ризикуючих кон­курентів, не отримуючи ніякого прибутку в разі їх одноосібного виграшу.

На сучасному міжнародному фінансовому ринку американські банки приділяють особливу увагу операціям на ринку цінних паперів, особливо високоприбутковому ринку оновлених європейських держав, що праг­нуть до розвитку національноїекономіки. Істотним стримуючим чинни­ком для американських банків на європейському ринку цінних паперів є відчутна відмінність у культурі ділових та інших відносин між амери­канською й європейською цивілізаціями. Ці розбіжності, шо найсильні-ше виявляються в країнах на території колишнього Радянського Союзу, істотно позначаються на настроях сучасних американських інвесторів, які мають негативний досвід господарської діяльності часів перебудови в СРСР і перших років спільного співробітництва з підприємцями нових незалежних держав.

Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації на­ціональної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку. Аме­риканські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, роз­ширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяль­ності. Комерційні банки США інтенсивно працюють на внутрішньому

21

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

ринку капіталу і виявляють підвищений інтерес до цінних паперів кор­порацій, особливо на ринку облігацій.