2.3. Депозитні операції комерційних банків

2.3.1. Сутність та класи фінансів депозитних

операцій

Більша частина ресурсів КБформується на рахунок залучених та запо­зичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку — кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти — це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержанням міжбанківського кре-

75

Череп Л.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

диту. Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються Н БУ. Так згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено Н БУ, залучені та запозичені кошти не по­винні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Депозитні операції - це операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступаютьяк позичальники, так і кре­дитори — власники коштів. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані банку на умовах, визначених двосторонньою угодою. Депозити поділяються на:

• до запитання;

• строкові депозити;

• іменні депозити;

• депозити на пред'явника.

Депозит—це грошові кошти в національній та іноземній валюті, що пе­редані їх власниками або іншою особою за його дорученням в готовій або безготівковій формах на рахунок власника для зберігання на певних умовах.

Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозит­ним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаються його грошові кошти.

Депозит до запитання - це кошти, що знаходяться на поточних бюд­жетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. Вони (депозити до запи­тання) використовуються для здійснення поточних розрахунків власни­ка рахунку. За першою вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання пла­тіжних доручень, сплати чеків або векселів.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків суб'єкт господарської діяльності подає до банку такі документи:

1. заява на відкриття рахунку;

1. копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної вико­навчої влад и :

2. копію належним чином зареєстрованого статуту (положення);

2. копіюдокумента, шо підтверджує взяття підприємства на подат­ковий облік;

76

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

5. довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, в якій зазначена установа банку;

6. картку із зразками підписів і відбитком печатки.

При додаткових внесках, при видачі сум з вкладу, при закритті рахун­ку використовується ф № 51,52.

До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідом­ленням банку про намір зняти гроші з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, шо обмежує можливість їх використання банком для по­зикових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний відсоток або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучати клієнтів стимулювати приріст поточних внесків за рахунок на­дання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це зок­рема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків з застосу­ванням кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуго­вування тощо.

Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб оформляється бан­ком шляхом:

• відкриття депозитного рахунку з укладанням договору банківсь­кого вкладу (видачею ощадної книжки);

• видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

За договором банківського депозиту комерційний банк, який прий­няв кошти від вкладника або кошти, шо надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту та нараховані відсотки на умовах та в порядок, що передбачені договором.

Для покриття операційних витрат, що пов'язані з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утри­муватися з депозитного відсотка. Деякі банки не стягують комісії з без­процентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку, не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитні залишки на конкретних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і про­ведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок, і тобто, контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове — що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками.

77

Череп Л.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. Овердрафт - дебетове сальдо за контокорентним рахунком, з яким погодився і банк. За режимом функціонування цей ра­хунок подібний до контокорентного. Проте, якщо контокорентний відкривається надійним клієнтам, що активно кредитуються, то за овер­драфтом такі запозичення допускаються рідко. Для цього рахунку харак­терний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок відкривається тільки у відношеннях банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку форму застосування.

Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспон­дентських рахунках, що відкриті уданому банку іншими банками. Ко­респондентський рахунок — рахунок, який відкриває один банк у іншому банку для здійснення взаємних розрахунків.

Особливості залучення вкладів на строкові депозитні рахунки і ви­пуск ощадних (депозитних) сертифікатів комерційних банків регулюються внутрішніми положеннями КБ.

Строкові депозити — це кошти, що розміщенні у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після поперед­нього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 міс). Вилу­чення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточ­ний рахунок або готівкою із каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручніу банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний відсоток, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду по­відомлення про вилучення, загальноїдинаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строковими депозитами є також кошти, що отримані від інших КБ як депозит на конкретний строк. Сума, строки та умови приймання строко-вихдепозитів визначаються банком — позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням з вкладником.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутківїх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно роз­робляють форму депозитної угоди, яка укладається у письмовій формі. Депозитний договір засвідчує право КБ управляти залученими від юри­дичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного внеску і відсоток за його користу­вання.

78

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку