2.2.5 Розповсюдження християнства

Зробившись державною релігією Римської імперії, християнство в епоху її розпаду проникає разом з греко-римською культурою до германців і слов'ян. У IV ст. приймають хрещення готи і вандали, в кінці V ст. франки. У VI—IX ст. християнство поступово проникає до віддалених німецьких племен (аллеманам, баварам, фризам, англосаксам і ін.). У IX—X ст. воно розповсюджується серед слов'янських народів. До X ст. майже вся Європа стала християнською. На Сході християнству, що проникло в IV ст. аж до Кавказу (вірмени, грузини), довелося, проте, вести набагато важчу боротьбу із зороастризмом, а з VII ст. з ісламом, який майже перегородив шлях подальшому розповсюдженню християнства в країнах Сходу.

Але, проникаючи до язичницьких народів Європи (і інших країн), християнство зовсім не знищувало місцевих релігій. Воно, швидше, зливалося з ними, вбирало в себе і місцеві обрядові традиції і міфологічні образи. Так встановлювався релігійний синкретизм. Місцеві боги зливалися з християнськими святими, під іменами яких їх продовжували почитати (наприклад, у слов'ян стародавній Перун — під ім'ям Іллі Пророка, Велес — під ім'ям святого Власія і ін.). Традиційні народні обряди, пов'язані переважно з сільськогосподарським календарем, приурочувалися до днів церковного календаря (хрещення, масниця, трійця і ін.). Образи нижчої міфології — різні водяні, лісовики, домовики, ельфи, тролі і ін.— зберігалися під своїми власними іменами, але церква учила дивитися на них як на нечисту силу.

З епохи великих відкриттів, з XV—XVI ст., християнські місіонери починають розносити цю релігію за межі Старого Світа, діючи не тільки хрестом, але і вогнем і мечем. До початку XX ст. християнство стає найбільш поширеною релігією.

Висновки:

Християнська церковна організація склалася не відразу. У ранньохристиянських пам'ятниках ми її майже не бачимо. Там виступають апостоли і пророки, які є мандруючими проповідниками. Пізніші пам'ятники відображають появу в общинах перших постійних посадових осіб — дияконів і єпископів. Єпископи починають грати роль в господарських справах і в питаннях ідеології, вони підтримували один одного, що послужило важливим чинником в справі зміцнення християнських общин. Проте цього зміцнення було досягнуто ціною жорстокої внутрішньої боротьби яка приймала здебільшого форму суперечок за догмати. Але за цими догматами стояли різні ідейні течії, що належали різним національним і класовим групам і інтереси, що відображали їх. Вже в I ст. всередині християнських общин існували течії, які боролися між собою.

У II ст. в християнстві відбувалася запекла боротьба між окремими сектами і течіями яка привела до об'єднання общин, до зміцнення організаційних форм християнської церкви. В ході цієї ідеологічної боротьби ускладнювалися і християнська обрядовість і християнський культ.

Первинна християнська обрядовість обмежувалася вечерями, що періодично збиралися, — трапезами в пам'ять засновника учення. У міру включення до складу християнських общин прихильників інших культів відбувається наплив різних елементів стародавньої обрядовості.

Християнство виникло як релігія рабів і пригноблюваних, утіливши в собі стихійний протест експлуатованих мас проти несправедливого соціального ладу.

Контрольні питання:

1. Перелічте відомі Вам ранньохристиянські секти.

2. Дайте визначення поняттю дуалізм.

3. Чому виникали гоніння на християн?

4. Що таке язичництво?

5. Чому з′являється чернецтво?

6. Назвіть християнські заповіді.

Розділ 2.3. Тема: «Християнські розколи»

Зміст

2.3.1 Розділення західної і східної церков.

2.3.2. Виникнення інквізиції.

2.3.3. Схоластика і містика.

2.3.4. Церковна реформація, протестантизм.

2.3.5. Православ'я. Розкол в російській церкві.

2.3.6. Християнський модернізм.

Ключові поняття: єресь, інквізиція, містіка, схоластика, реформація, схізма.

Цілі та завдання розділу:

• ознайомитись із умовами розколу церков 1054 та 1517 років

• отримати уявлення про особливості західної та східної церков;

• визначити основні ідеї Реформації;

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.2.

1. Прочитайте. Випишіть визначення відокремлені жирним шрифтом, письмово поясніть їх сутність.

2. Зверніть увагу на визначення у рамках та відокремлені курсивом, запишіть їх.

3. Складіть таблицю віровчительних, організаційних і обрядових відмінностей православ'я, католицтва і протестантства.

4. Законспектуйте основні положення.