Ключові поняття курсу:

Бог, релігія, конфесія, віросповідання, релігійний культ, релігійна свідомість, релігійні організації, церква, секта, віровчення, догматика, філософська концепція, адепти релігії.

Глосарій

Августин Аврелій /Auqustinus,354-430 р.р./ - один із засновників християнської церкви, його основні праці:"О пользе веры", "Исповедь", "О граде Божьем", "О троице", "О блаженной жизни" тощо, у яких розглядаються проблеми християнської догматики. Автор онтологічного доказу буття Бога, згідно з яким Бог існує в реальному бутті.

Автокефалія /від грецьк.autos-сам, Kephale-голова/ - самостійність, адміністративна незалежність православної церкви.

Адвентизм /від лат.adventus-пришестя/ - течія у пізньому протестанізмі, яка виникла у 30-х роках 19 століття в США. Засновник: Уільям Міллер, який прорукував друге пришестя Христа в 1843-44 роках. Незважаючи на нездійсненність пророкувань, вчення про друге пришестя Христа займає особливе місце в догматиці А. Адвентисти вважають, що друге пришестя Христа буде супроводжуватися воскресінням праведних, після тисячолітнього царювання Христа воскреснуть і неправедні. Прийняте водне хрещення дорослих і омовіння ніг суботи.

Аджорнаменто /від італ.aggiornamento-осучаснення/ - термін, яким після Другого Ватиканського собору 1963-65 років названа політика модернізації, оновлення, що проводилась католицькою церквою.

Аллах /від араб."альіллах"-Бог/ - ім'я Бога в ісламі. А.-єдиний і тільки один Бог , творець світу, який обрав Мухаммеда посланцем до людства. Символ віри ісламу: "Немає божества. крім Аллаха, і Мухаммед - пророк його".

Англіканство - одна з протестанських течій, що виникла в Англії в 16 ст. Об'єднує католицьке вчення про рятівну місію церкви з протестанським догматом про рятування особистою вірою. Символ віри викладений у Книзі загальних молитов. Організація і культ - католицькі, будівництво-єпіскопальне.

Голова церкви - король Англії. Прімас - архієпископ Кентерберійський.

Аніматизм /від лат.animatus-пожвавлений/ - перенесення психічних якостей людей на природу.

Анімізм /від лат.anima-душа/ - форма найдавніших вірувань, пов'язана з уявленнями про існування в тілі людини його двійника - душі, від якої залежить і життя людини, і її стан.

Апокриф /від грецьк.apokriphos-таємний/ - неканонічні релігійні книги, не визнані священними. Більшість із них не визнані церквою. Відомості про них дають знахідки в Єгипті 1946 р./Наг-Хаммаді/ і в Палестині 1947 р./Хірбет-Кумран/.

Апологети - ранньохристиянські теології /Тертулліан, Ориген та ін./, які в часи переслідувань християн /2-3 століття/ доводили переваги нової релігії перед іншими віруваннями і необхідність її для держави.

Аскетизм релігійний /від грецьк.askesis-подвиг/ - певний спосіб життя, який передбачає добровільну відмову від життєвих благ і насолод, утримання від яких християнство вважає богоугодним.

Атеїзм /від грецьк.а-заперечення, theos-Бог/ - світоглядна орієнтація людини, що не передбачає направленість на позареальне начало.

Ахімсе /санскр.-ненасилля/ - в індуїзмі, джайнізмі, буддизмі - релігійно-етичний принцип, який передбачає не убивати нічого живого, що пов'язане з вірою у переселення душ.

Архат - за буддійським вченням хінаяни, це святий, який досяг нірвани і навіки поглинений нею.

Баптизм /від грецьк.baptizo-хрестити водою/ - протестанська течія, що виникла на поч.17 ст. в Англії. Джерело віровчення - Біблія /Новий завіт/.

Визнається: хрещення дорослих, причастя /хлібопреломлення/, віра в особисте спасіння шляхом віри у рятівну жертву Христа і вибрання віруючих до спасіння, принцип загального священства віруючих.

Берестейська церковна унія - об'єднання православної Київської митрополії з католицькою церквою, що відбулося в 1596 році на соборі у місті Бересті. Збережені візантійський /православний/ обряд, національні особливості і традиції при визнанні католицького віровчення. Ліквідована на Львівському соборі 1946 р. До 1989 р. на Україні греко-католицизм існував нелегально.

Біблія /від грецьк.biblia-книги/ - священна книга християнства. Перша частина Біблії - Старий завіт - запозичена у іудеїв /книга Танах/. Виникала протягом 1 тис. до н.е. і 1-2 століть н.е. Тексти за іудейською і християнською традиціями вважаються богонатхненними. Мова Старого завіту: давньоєврейськаі давньоарамійська, Нового завіту - давньогрецька.

Бог - вища сутність, яка, згідно з релігійної точки зору, є творцем і причиною миру, абсолютною довершеністю і могутністю.

Бодхісатва /санскр.прагнучий до просвітління/ - у буддийській гілці махаяни єство, що прийняло рішення вийти з кругу сансари і стати буддою.

Брахма - в індуїзмі Бог-творець світу, один із членів тріади верховних богів /Трімурті/. Протистоїть Вішну - Богу-хранителю і Шиві - Богу-руйнівнику.

Брахман - 1/творче начало, абсолют, вища об'єктивна реальність, тотожна атману - особистій душі, суб'єктивному началу; 2/коментарій до Вєд; 3/ каста жреців в індуїзмі.

Будда /санскр."просвітлений"/ - 1/ царевич Сіддхартха Гаутама, який став засновником буддійського вчення /в хінаяні/; 2/ людина яка досягла віщого щабля духовного розвитку, символ /в махаяні/.

Буддизм - світова релігія, яка виникла в 6 ст. до н.е. в Індії. Сьогодні у світі близько 400 млн. буддистів. Засновник - царевич Сіддхартха Гаутама з племені шак'я /Будда/. Основна ідея: "життя є страждання" і "шлях до спасіння". Існують три гілки буддизму: хінаяна - "мала колесниця"; махаяна - "велика колесниця"; ваджраяна - "алмазна колесниця". Загальне джерело - священні тексти "Тріпітака" ( в перекладі: "три корзини").

Вєди /санскр."священне знання"/ - священні тексти індуїзму. Головна ідея: людина - духовне єство, яке повинне висвободитися від пут матеріального світу і повернутися до Бога.

Віра релігійна - бездоказове визнання реального існування позареальних сил. З релігійної точки зору, віра є благодатью, що дарована Богом.

Вселенські собори - зібрання вищого духовенства, представників християнських місцевих церков, на яких розроблялась догматична і культова система християнства, формувались канони. До розколу 1054 року проведено сім загальнохристиянських соборів.

Гріх - вчинки людини, що протистоять релігійним нормам. У богословії розглядається гріх проти віри /байдужість, сумнів, скептицизм/, надії /самовпевненість, відчай/, любові до Бога /самолюбство, гордість, прив'язаність до земного, невдячність/.

Гріхопадіння людей - згідно з біблейською розповіддю про вигнання Адама і Єви з раю, саме це стало причиною того, що людство на землі стало смертним. Але вже, коли Бог вигнав людей із раю, він, начебто, подарував людям надію на спасіння, передбачивши прихід Спасителя.

Двонадесяті свята - дванадцять найважливіших після Пасхи православних свят. Вісім з них присвячені Христу, чотири - Богородичні.

Деїзм /від лат.deis-Бог/ - релігійно-філософське вчення, згідно з яким, Бог, будучи безособистісним началом і причиною світу, не втручається в його явища і процеси.

Декалог - релігійно-моральні норми, подані у Старому завіті /Ісход, гл.20 і Другозаконня, гл.5/. Перші чотири заповіді стверджують монотеїзм і релігійні норми, інші шість стверджують загальнолюдські моральні норми.

Джихад /араб./ - зусилля в справі розповсюдження мусульманської віри. Спочатку розглядався як газават /від араб."набіг"-війна за віру/. Сьогодні переважно розглядається як війна з власною недовершеністю.

Догмати релігійні /від грецьк.dogmatos-вчення/ - основні положення будь-якої релігії, що визнаються як вічні і постійні істини, встановлені Богом.

Дхарма /санскр./ - 1/ доктрина, вчення; 2/ правило, закон; 3/ вища реальність.

Есхатологія /від грецьк.eschatos - останній, logos-вчення/ - релігійне вчення про кінцеву долю людства й світу.

Євангелія /від грецьк.euangelion-блага вість/ - ранньохристиянський твір, в якому розповідається про життя Ісуса Христа. Авторство євангелій приписується учням Ісуса - апостолам - або учням апостолів. Відомо близько 30 євангелій, із них тільки 4 увійшли в канон: від Матфея, Марка, Луки, Іоанна. Перше три за схожу точку зору отримали назву синоптичних /від грецьк.син-оп-"бачити разом"/. Головним джерелом євангелій є вітхозавітні пророцтва. Затвердження перших чотирьох євангелій відбулось у 325 р. на Нікейському соборі.

Єпископ /грецьк.episkopos-хранитель/ - вищий ієрархічний ступінь у багатьох християнських церквах.

Жрець - людина, яка у політеістичних релігіях виконує роль посередника між Богом і людьми. Термін "ієрєй", яким в православ'ї називається сан священника, походить від грецьк.hiereus-жрець.

Ікона /від грецьк.eikon-образ, зображення/ - живописне зображення богів, святих тощо, яке є предметом релігійного поклоніння.

Ісіхазм /від грецьк.hesuchia-відчуження/ - містико-аскетичне вчення православ'я. Вищий ступінь пізнання - Богопізнання - може бути досягнута містичним спогляданням у черницькому подвижництві. Заперечує пізнання Бога за допомогою інтелекту. Представники: Макарій Єгипетський, Іоанн Лествінчик, Григорій Палама.

Іслам /араб.покорність/ - одна із світових релігій. Виникає в 7 столітті в Аравії, в період консолідації арабів. Особлива увага приділялась питанням права і зовнішній обрядовості. Це знайшло відображення у п'ятьох принципах віровчення: визнання єдинобож'я, і Мухаммеда як посланця Аллаха, молитва /салят/, /пост/саум/, податок на користь бідних /закят/ і паломництво до святих місць /хаджж/.

Канон /грецьк.kanon-зразок, правило/ - постанови відносно віровчення, догматики і культу. У християнський канон входять: Символ віри, вчення Ісуса Христа і апостолів, Священне писання, правила богослужіння, обрядів, церковні співи.

Карма /санскр.обов'язок, воздаяння/ - "закон воздаяння", згідно з яким поведінка людини в реальному житті обумовлює його подальшу долю у процесі перероджень.

Католицизм /від грецьк.katholikos-вселенський/ - один із основних наряду з православ'ям і протестанізмом напрямків у християнстві, що сформувався повністю після розподілу церков 1054 року, з прийняттям ряду догматів і канонів, які відрізняються від загальнохристиянських постанов. Має єдиний центр, розташований у місті-державі Ватікан і єдиного голову - папу Римського.

Комплекс релігійний - сукупність елементів структури релігії: релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації, релігійні відносини /релігійна віра/, які взаємодіють між собою і утворюють єдину систему.

Конфессія /від лат.confessio-визнання/ - спільність віруючих, що має свою організацію, культ і віровчення.

Коран /араб.аль-кур'ан-"читання"/ - святе письмо мусульман. З релігійної точки зору, Коран знаходиться у Аллаха, який передав його людям через откровення Мухаммеда. Складається із 114 розділів /сур/, які в свою чергу поділяються на вірші /аяти/. За життя Мухаммеда існував в усній формі, при перших трьох халіфах оформлений письмово. Доповнюється Сунною - преданнями про пророка і його учнях.

Кардіоцентризм /від лат.cordis-серце/ - концепця богопізнання, у якій серце вважається головним органом пізнання Бога.

Креаціонізм /від лат.creatio-творити/ - релігійне вчення, яке пояснює походження світу "божественним творчим актом".

Культ релігійний /від лат.cultus-поклоніння/ - система релігійних дій, предметів та символів, пов'язана з релігійними уявленнями віруючих і націлена на задоволення релігійних потреб.

Ламаїзм /тибетський буддизм/ - релігія, яка склалася на Тибеті в 7-14 століттях н.е. на основі сплаву махаяни з місцевою релігією бон-по. Засновник - тибетський лама Цзонкаба. Збережені основні буддійські положення при складній обрядовості і масовому розповсюдженні інституту лам.

Лютеранство - один із напрямків раннього протестанізму. Виникає у 16 столітті. Принципи, які проголосив Мартин Лютер: спасіння особистою вірою, священство усіх віруючих, равенство усіх перед Богом, принцип "дешевої церкви".Із таїнств збережені: хрещення і причастя. Заперечується Священне предання, черництво, поклоніння святим., мощам. Основи віровчення викладені у Книзі погодження.

Люцифер - сатана /від давньоєвр."противник"/ - згідно з релігійним вченням - злий дух або голова злих духів, які є причиною зла у світі.

Магія /від грецьк.mageia-чаклунство/ - віра у можливість впливу на оточуючий світ чаклунськими діями: за допомогою духів, фетішів тощо. У ранніх формах релігії магія - зародкова форма релігійного культу.

Масонство /від франц.franc macon-вільний каменщик/ - міжнародна релігійно-філософська течія, яка розповсюдилась у 18 столітті. Організаційні форми і символіку М. запозичило від середньовікових церковних братств каменщиків. Мета М. - "об'єднання людей на основі братерства, любові, взаємодопомоги і вірності". Для поглядів М. характерний: деїзм, віра у вічний закон природи, постигнути який можуть тільки вибрані шляхом просвітленя. Головне божество - Великий Архітектор Вселенної. Має чітку ієрархічну структуру. Сьогодні є однією з найбільш впливових конспіративних організацій у світі.

Махаяна /див.буддизм/ - напрямок у буддизмі. Від хінаяни відрізняється більшою релігійністю. Якщо мета хінаяни - досягнення особистого спасіння, то мета махаяни - досягнення стану бодхісатви. Якщо в хінаяні Будда - реальна людина царевич Сіддхартха Гаутама, в махаяні Будда - це втілення вічного світового принципу: у кожній живій істоті є частка Будди.

Мекка - головне священне місто мусульман в Аравії, де народився і розпочав свою діяльність пророк і засновник ісламу Мухаммед. Тут знаходиться Кааба - головна святиня мусульман, до якої кожен мусульманин повинен здійснювати паломництво /хаджж/.

Мечеть /араб.масджид - місце поклоніння/ - релігійно-культова споруда в ісламі. Не освячується, складається із ніші, яка вказує напрямок кібли /напрямок моління/, кафедри проповідника /мінбар/, книгосховища, приміщення для ритуальних омовінь, башней для заклику до молитви /мінаретів/.

Міжнародна Асоціація релігійної свободи /МАРС/ -визнане ООН і ЮНЕСКО об'єднання представників різних конфесій, мета якого - припинення порушень свободи віросповідання. Створено в 1992 році. Центр Асоціації знаходиться у Вашингтоні.

Міжнародне суспільство свідомості Крішни - сучасний варіант індуїзму /його гілки - вішнуїзму/, створений у 60-і роки 20 ст. Бхактівєдантой Свамі Прабхупадой. Мета - пропоганда ведичних знань, розповсюдження свідомості Крішни і брахманічної культури. Головне - віра у Крішну як Верховну особистість Господа, проповідь вірного служіння йому, досягнення свідомості Крішни. Священні тексти: Бхагавад-Гіта, Бхагават-Пурана, Брахма-Самхіті. Здійснює благочинну діяльність по реабілітації ув'язнених, боротьбі з наркоманією. тощо.

Містика - релігійно-філософська віра у можливість позареального спілкування з Богом, Вищим началом, духами, іншими світами тощо. Особливістю є ствердження того, що пізнання Бога і сутності світу можливе тільки шляхом позареального споглядання, містичного досвіду. Притаманна більшості давніх і сучасних релігій.

Міфологія /від грецьк.muthos-сказання, logos-вчення/ - історична форма світогляду, система міфів і міфологічна свідомість певного народу, універсальний спосіб освоєння дійсності. У класичному міфі - продукті колективного художньо-образного мислення на чуттєвому рівні - переплетені: реальні знання, фетишизм, тотемізм і анімізм.

Монаство /від грецьк.monachos-самотній/ - розповсюджена у ряді релігій форма реалізації ідеалу праведного життя, яка передбачає відречення від світу, аскетизм.

Монотеїзм від грецьк.monos-єдиний, theos-Бог/ - форма вірувань і культу, пов'язана з поклонінням єдиному Богу, який втілює в собі усю довершеність.

Мораль релігійна - сукупність правил і норм, що запропоновані будь-якою релігією, які визначають обов'язки віруючого відносно Бога, інших людей, суспільства. Усі положення релігійної моралі вважаються встановленими Богом, вічними і незмінюваними.

Мухаммед /близько 570-632 р.р./ - засновник ісламу, "посланець Аллаха". Після смерті батьків виховувався дідом і дядьком Абу Талібом. Був знайомий з християнством, його сектами, іудаїзмом, родоплеменними релігіями Аравії. У 610 році в сорок років отримав перше откровіння Аллаха. Усі откровіння після смерті Мухаммеда зібрані і записані в єдину книгу - Коран. У 632 р. перед смертю здійснив "велике паломництво" в Мекку.

Національні релігії - релігійні вірування і культи, властиві тому чи іншому народу, нації. Це: іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, даосизм тощо; релігії, пов'язані з певною національністю. У національних релігіях етнічні і релігійні межі співпадають, хоча за певних обставин їх представниками можуть бути і представники інших національностей.

Неорелігії - сформувались у 2-й половині 20 століття ; релігійні течії, церкви, у появі яких відобразились процеси модернізації в релігійній сфері. Обумовлені кризисом традиційних релігій, взаємовпливом різних культурних традицій; базуються на певній віросповідній традиції або синкретизмі декількох. Одна з найбільш розповсюджених класифікацій: 1/ неохристиянські; 2/ неоорієнталістські; 3/ неоязичницькі; 4/ ньюейджевські /синкретичні/. Найбільше розповсюдження отримали серед молоді середніх прошарків населення.

Нірвана /санскр.угасання/ - термін буддизму, позначає стан відсутності бажань. Згідно з буддийськими текстами, Н. - це протилежність усьому, що може бути.

Нунцій /від лат.nuntius/ - гонець Ватикану у державі, з якою останній підтримує дипломатичні відносини.

Нью-ейдж /від англ.new age-нове століття/ - рух, який виник у 80-і роки 20 століття, спирається на ідею "нового століття", якісно нового періоду в історії людства на відміну від передостаннього, невдалого. Термін використовується для позначення нових теорій сутності людського існування /нетрадиційні способи і методи трансформації свідомості, покращання стану здоров'я, психіки, засвоєння різних практик езотеричної або духовної традиції тощо/.

Окультизм /від лат.occultus-таємний/ - містичне вчення, яке визнає існування позареальних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомоги магічних обрядів, таємних ритуалів.

Організація релігійна - об'єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення і культу, системою організаційних принципів і правил.

Орден чернецький - об'єднання католицьких ченців, монастирів на основі прихильності до певних принципів черницького життя, особливим уставам з метою утвердження католицької віри. Підкоряється безпосередньо Апостольській столиці Ватикану, має особливу структуру і власну ієрархію. Найбільш розповсюджені: св.Бенедікта, св.Домініка, св. Франциска, суспільство Ісуса /ієзуїти/. Особливий тип О. - воєнно-чернецькі /лицарські/, що передбачають озброєний захист віри /іоаніти, тевтонці, тамплієри/.

Ортодоксія /від грецьк.ortodoxia-правильна думка/ - наслідування традиційного вчення церкви. Поняття з'явилось у християнстві в 2-му столітті у зв'язку з виникненням перших єрєсєй.

Пантеїзм /грецьк.pan-все, theos-Бог/ - філософське вчення, що розглядає Бога як Абсолют, злитий з природою. Відомі дві форми пантеїзму: натуралістична /розчинення Бога в природі - Дж.Бруно, Б.Спіноза/ і релігійно-містична /розчинення природи в Богові, вважається, що Бог присутній у всіх явищах, як їх надприроднє начало/.

Пантеон /грецьк. pantheion-усі боги/ - в античних релігіях - храм усіх богів; пізніше - сукупність богів будь-якої релігії.

Папа Римський /від грецьк. papas, лат. papa - батько, наставник/ - голова католицької церкви й верховний правитель міста-держави Ватикан. Обирається конклавом - зібранням кардиналів - довічно.

Пасха - головне свято християн, встановлене на честь чудесного воскресіння розіп'ятого на хресті Ісуса Христа. Запозичене в іудаїзмі, де відмічалося як свято на честь виходу євреїв з Єгипту. Іудеї відмічають свято пасхи 14 числа місяця нісана за місячним календарем. Християни на Нікейському соборі 325 року вирішили святкувати пасху в першу неділю весняного рівнодення і наступного повного місяця, але щоб християнська пасха не співпадала з іудейською.

Патристика /від грецьк. patres-батьки/ - сукупність богословських вчень християнських мислителів 2-8 століть, відомих як Отці церкви: Афанасій Александрійський, Василь Великий, Григорій Назіанзін, Григорій Нісскій, Августін Аврелій, Боецій, І.Дамаскін, у працях яких розроблені ідеї та поняття християнського віровчення. Твори їх увійшли у Священне предання і довгий час вважались непогрешимі.

Патріарх /від грецьк. patriarches-праотець/ - 1/ праотці всьго людства; 2/ голова автокефальної церкви в православ'ї.

Політеїзм /від грецьк.poly-багато, theos-Бог/ - форма вірувань і культу, пов'язана з поклонінням багатьом богам. Багатобож'є складається в умовах формування етносів, відсутності стійких економічних зв'язків і централізованої державності. Для політеїзму характерне уявлення про ієрархію богів та особливе почитання верховного Бога. Перехідна форма від політеїзму до монотеїзму - етнотеїзм - поклоніння своєму Богові і повага до богів інших етносів.

Православ'я - один із трьох основних напрямків у християнстві. Має близько 1 млн. послідовників. Склалось на території Візантії, самостійною течією стало в серед.11 столітті внаслідок церковного розколу, підготовленого поділом Римської імперії на Західну й Східну /Візантійську/ частини. Характерні риси православ'я: схильність до традиційних догматики й культу. Основа православ'я: Священне Писання /Біблія/ і Священне Придання /рішення Вселенських і місцевих соборів 4-8 століть, праці Отців церкви/. Символ віри визнаний Нікео-Константинопольський /апостольський/. Церква вважається посередником між Богом і людьми. Духовенство поділяється на біле /одружені священники/ і чорне /чернецтво/. Центр християнської обрядовості - сім християнських таїнств. Особливу роль відіграють: культ святих, мощів, хреста, святої води, ікон, церковні свята і пости. Єдиного світового центру не має.

Протестанізм /від лат.protestans-заперечний/ - загальна назва релігійних течій, що своїм виникненням зобов'язані Реформації. Термін пов'язаний з протестом деяких князів і 14 німецьких міст проти посягань католицизму на принцип свободи віросповідання. Ранні протестанські течії: лютеранство, кальвінізм, англіканство тощо виникають у 16 ст. Пізній протестантизм - в більшості у к.19-поч.20 ст.: методисти, квакери, мормони, адвентисти, п'ятдесятники, свідки Ієгови. Більшість напрямків дотримується загальних віросповідних принципів: спасіння особистою вірою, Біблія як єдине джерело откровіння, принцип загального священства віруючих, відмова від чернецтва, демократизм церковного життя. Спрощено убранство церков, число християнських таїнств зменьшено до двох: хрещення і причастя. Єдиного світового центру не має.

П'ятдесятники /від біблейського свята п'ятдесятниці/ - прихильники пізньопротестанської течії,що виникла у к.19-поч.20 ст. В основі віровчення - біблейський сюжет про нисходження Святого Духа на апостолів. П. заявляють про можливість отримання хрещення Святим Духом, а через нього - дарів Святого Духа будь-якою людиною у її повсякденному житті. Серед дев'яти дарів Святого Духа: глоссолалія, зцілення вірою, яснобачення. Визнають хрещення Святим Духом і отримання дарів підчас безпосереднього спілкування з Богом. Більшість общин України об'єднано в Союз християн віри євангельської України.

Релігієзнавство - галузь гуманітарної науки, об'єктом вивчення якої є такий особистий стан людини, яка при визначенні свого місця у світі орієнтується на надприроднє начало, відчуває свій зв'язок з ним. Предметом релігієзнавства є природа релігії та її функціональність.

Релігійна свідомість - спосіб відношення віруючого до світу через систему поглядів і почуттів, сенс та значення яких складає віра у надприроднє.

Релігійна філософія - філософські напрямки, орієнтовані на проблеми, пов'язані з релігійною тематикою.

Релігія - духовний феномен, який відображає не тільки віру людини у існування надприроднього начала, що є джерелом буття всього існуючого, але і є для людини способом спілкування з цим началом, входження в його світ. Релігія заперечує буття людини як випадкове, стверджує його як невід'ємну частину світу.

Сакральне /від лат.saker-священний/ - наділене божественною благодаттю. Це: релігійна віра, таїнства, церква, священнослужителі, предмети і дії, пов'язані з релігійним культом.

Сансара /санскр.-повторення народжень і смертей/ - в індуїзмі та буддизмі уявлення про єдину низку переходів душі з однієї оболонки в іншу.

Світові релігії - визначення найбільш розповсюджених монотеїстичних релігій, які в ході свого розвитку подолали національні межі. Основні риси: космополітизм, ідея равенства усіх перед Богом, відречення від специфічної обрядовості, місіонерська активність, спрощення обрядів посвяти в нову віру.

Світогляд релігійний - система поглядів і уявлень, які відображають відношення віруючої людини до світу, його життєву позицію і цінносні орієнтації.

Символ віри - короткий виклад основних догматів будь-якої релігії, безперечне визнання якого є обов'язком віруючого.

Собор - 1/ головний храм міста або монастиря, де богослуження здійснює єпископ; 2/ зібрання вищих представників церкви для вирішення питань віровчення, внутрішнього укладу, дисципліни та правил.

Спіритизм /від лат. spiritus-душа, дух/ - містико-ідеалістична течія, послідовники якої вірять у існування потойбічного світу духів і можливість спілкування з ними за допомогою певних ритуалів. Посередником виступає медіум - особистість, яка в особливому стані свідомості /трансі/ начебто вміє спілкуватися з духами.

Сунна /араб. звичай, приклад/ - священне предання ісламу, що викладене у вигляді висловлювань Мухаммеда і оповідань про його діянння близькими людьми - хадісів. Хадіси передавались усно, записані у 8-11 століттях.

Суфізм /від араб. "суф."-шерсть/ - містико-аскетична течія в ісламі. Суфії намагались зрозуміти таємний сенс коранічних откровінь, брали участь у дискусіях, дотримувались додаткових постів з метою досягнення стану екстазу. Кінцевою метою вважали знищення своїх якостей як особистості і повне з'єднання з божественною істиною.

Таїнства - обрядові дії в християнстві, якими , за вченням церкви, віруючому передається божественна благодать.

Теїзм /від грецьк. - theos - Бог/ - форма вірувань і культу, пов'язана з уявленнями про Бога - творця світу.

Тотемізм /від індіанськ. "от-отем" - його рід/ - форма давніх вірувань, пов'язана з уявленням про надприродні кровні зв'язки даного роду чи племені з певним видом рослин, тварин або явищ природи.

Тріпітака /санскр. "три корзини"/ - зібрання буддійської релігійно-канонічної літератури. Складається з трьох частин: віная-пітака /корзина правил поведінки/ , сутта-пітака /корзина сутр/, абхідхарма-пітака /корзина тлумачення вчення/.

Фетишизм /від порт.fetiko - зачаровані речі/ - форма давніх вірувань, сутністю яких є мисленно-фантазійне наділення деяких предметів неживої природи надприродньою могутністю.

Харизма /від грецьк.charisma-дар/ - Божий дар, дарований Святим Духом апостолам на 50-й день після Великодня.

Харизматики - 1/ віруючі в отримання харизми в цьому житті через безпосереднє спілкування з Богом; 2/ рух у сучасному християнстві, направлений на модернізацію релігійного життя, пошук нових форм культової практики. Властиво протестанізму, католицизму, православ'ю.

Храм - загальна назва будов, призначених для здійснення релігійного культу. У кожній релігії храм має особливу назву: собор, костьол, мечеть, синагога. Храм - місце, де людина спілкується з Богом.

Християнство - одна із трьох світових релігій, найбільш розповсюджена за числом прихильників. З'явилось в 1 ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії на грунті месіанських сект іудаїзму. Згідно з Х., засновник вчення - Ісус Христос, Син Бога, який за наказом Бога-Отця зійшов на землю, прийняв облік людини через народження Дівою Марією, дав людям заповіді Нового завіту /Нагорна проповідь, найбільш повний варіант - Євангеліє від Матфея, 5 гл./; постраждав на хресті заради виправлення першородного гріху, воскрес і вознісся на небо як одне із облич Святої Трійці, повинен зійти на землю заради здійснення Страшного Суду. Християнство запозичило від іудаїзму: Святе письмо /Старий завіт/ та ряд елементів культу. Теоретичні джерела: філософія Філона Александрійського, його вчення про Логос - Сині Божому, посереднику між Богом і людьми та філософія неостоїцизму - насамперед вчення римського філософа Сенеки. З 3 ст. вищим законодавчим органом християнства стають церковні собори. Нікейський 325 р. і Константинопольський 381 р. собори утвердили Символ віри. З 324 р. Х. стає державною релігією Візантії. Дякуючи космополітизмові, відсутності на ранніх етапах закріплених форм релігійного культу і чітких моральних та суспільно-політичних принципів, з часом стає світовою релігією.

Церква /від грецьк.kyriake - досл. Божий дім/ - 1/ християнська культова спруда з алтарем і приміщенням для богослужіння, 2/ тип релігійної організації, що склався у ході розвитку віровчення як спосіб регламентації відношень всередині релігійної спільноти й поза нею: з державою, з суспільством. Характерні риси церкви: загальне віровчення й розроблена догматика, загальна релігійна діяльність, сувора ієрархія.

Цінності релігійні - сукупність ідей, норм поведінки, дій, за допомогою яких здійснюється задоволення духовних потреб віруючого. Перша група цінносних понять: Бог, віра, молитва тощо. Друга - реальні цінності, інтегровані в релігійну систему.

Шаманство /від евенк. "саман" - знахарь/ - рання форма релігії, яка спирається на віру в можливість спілкування людини з духом. Шаман - посередник - між світом людей і світом духів, історично перший професійний служитель культу. Основний обряд Ш. - камлання.

Шаріат /від араб."шаріа" - "вірний шлях до мети"/ - комплекс юридичних норм, принципів і правил поведінки, встановлений у релігійному житті мусульманина. Ш. для віруючого - божий закон, доведений мусульманам через Коран і хадіси.

Язичництво - сучасна наукова назва давньої релігії, яка існувала до прийняття світових релігій у всіх народів. Охоплює широкий спектр вірувань з давніх часів: віра в духів, культ предків, тотемізм, магія тощо. Вважається політеїстичною релігією, деякі з дослідників відносять до нього і енотеїстичні релігії.

Яхве - ім'я Бога в іудаїзмі. Давні іудеї наділяли ім'я Бога магічною силою, забороняли його написання і проголошення IHVH. У Старому завіті під цим написанням стояло слово Адонай /Господь мій/. Християнські богослови, які звернулись у 16 ст. до єврейського тексту Біблії, стали читати його як Ієгова. Значення самого слова точно не встановлено.