23.5. Вибір шрифту

Вибираючи шрифт, тенічний редактор (дизайнер), як правило, ставить перед собою три запитання: Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок? Чи відповідає він характеру і стилю склада. :нього тексту? Чи задовольняє шрифт читача естетично?

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають "гротески", оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.

Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше - вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них - використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні "випадають" із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних "потвор", які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.

У видавців, які продовжують використовувати технологію металевого складання і фотосинтезу, проблема шрифтового оформлення видань вирішується важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використання шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

По-перше, купляючи складальне обладнання, видавець дуже часто вважає, що він обійдеться тими шрифтами, якими оснащено обладнання заводом-виготовлювачем. Результат цієї поширеної помилки - знеособлення деякої маси книжкової продукції, підготовленої за технологією КВС: складення деякої її частини незалежно від специфіки видань здійснюється з використанням або шрифту "Тайме", або шрифту "Хельветика".

По-друге, значна частка комп'ютерних шрифтів, що застосовуються сьогодні як складальні, є не оригінальними рисунками, а модифікацією лінотипних шрифтів. Отже, зберігаючи традиційні гарнітури, видавці нехтують оновленням шрифтової естетики і позитивними зсувами щодо розпізнання шрифту, пов'язаними з переходом до його комп'ютерного проектування та із звільненням від жорстких обмежень, які диктуються металом або матеріалом друкарської форми.

На вибір рисунка шрифту для видання впливають:

• вид видання (книга, газета, журнал);

• вид літератури (художня, наукова, дитяча);

• виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегль, накреслення);

• технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);

• економічність; » естетичність;

• зручність читання.

Рекомендується дотримуватися таких основних правил при виборі шрифтового оформлення видань:

• стриманість, а деякою мірою і строгість;

• послідовність та узгодженість;

• чіткість і розбірливість шрифту;

• контраст.

Слід пам'ятати, що змінити макет видання легше, ніж його шрифт. Дотримання цієї умови завжди забезпечить успіх справи.

2.4. Обсяг видання

Технічний редактор повинен знати, Яшо одним із основних моментів у його роботі є попередній розрахунок обсягу видання. Для цього необхідно ознайомитися з одиницями виміру обсягу друкованого твору і навчитися знаки видавничого оригіналу переводити у рядки складання.

Будь-якому видавництву слід знати:

»скільки паперу піде на видання (обсяг видання у паперових аркушах, щoб пізніше за ним і тиражем визначити загальну масу паперу на тираж);

»яким буде обсяг видання у друкованих аркушах (без цього не можна визначити його обсяг у паперових аркушах);

• який обсяг твору, створеного автором (обсяг видання в авторських аркушах від нього залежить розмір авторського гонорару, якщо він призначений з розрахунку певної суми за один авторський аркуш; цей обсяг— один із договірних показників, установлених для автора видавництвом);

• чому дорівнює обсяг усього друкованого матеріалу видання - і авторського, і не авторського (обсяг видання в обліково-видавничих аркушах - його необхідно зазначати у випускних даних кожного видання, як це передбачено стандартом; без нього не можна визначити місткість одного друкованого аркуша, тобто його ємність);

• друкований обсяг усього тиражу (обліково-видавничий обсяг видання в аркушах-відбитках).

2.4.1. Фізичний друкований і паперовий аркуші

Друкований аркуш фізично, предметно - це площа поверхні одного боку паперового аркуша, який сприймає фарбу з друкарської форми тих самих розмірів, або інакше - половина паперового аркуша стандартного розміру (формату).

Такий Друкований аркуш називається фізичним.

кожному паперовому аркуші видання маємо два відбитки: один - на лицьовому, інший-на звороті. Таким чином, знаючи, скільки фізичних друкованих аркушів

54

буде у віщанні, можна, поділивши це число на два, одержати обсяг видання у паперових

аркушах.

Те, що деякі видання друкуються на рулонному папері, справи не міняє, адже після друку паперова стрічка розрізається на аркуші стандартного формату, і підрахунок у паперових аркушах стає можливим.

Припустимо, що на друкованому аркуші розміщується 16 с. видання. Поділивши загальне число сторінок у виданні на число їх в одному друкованому аркуші, дістанемо обсяг видання у фізичних друкованих аркушах.

Приклад підрахунку обсягу видання у фізичних друкованих і паперових аркушах: у виданні 160 с. На кожному друкованому аркуші 16 с. Обсяг видання у фізичних друкованих аркушах 160 : 16 = 10. Отже, паперових аркушів на один примірник видання знадобиться 10:2 = 5.

Знаючи масу їм² паперу і тираж, легко підрахувати, скільки тонн паперу потрібно для того, щоб надрукувати видання.

Якщо площу паперового аркуша позначити 8 (м²), мас}' їм² паперу - М(г), обсяг

видання у паперових аркушах - П, тираж видання - N (примірників) і норму відходів

на технологічні витрати - Т(т). то кількість паперу К (т), потрібного для випуску

видання,

2.4.2. Умовний друкований аркуш

Видання (книги, брошури тощо) друкують на папері різних Форматів, і, щоб можна було зіставити друкований обсяг різноформатних видань, було введено загальний вимірювач - друкований аркуш формату 60x90 см. Це і умовний друкований аркуш. До нього прирівнюються друковані аркуші всіх інших форматів. Звідси інша його назва - зведений друкований аркуш.

Приклад переведення фізичних друкованих аркушів в умовні: видання обсягом Ю фізичних друкованих аркушів друкується на папері формату 84 х 108 см. Щоб дізнатися, чому дорівнює обсяг цього видання в умовних друкованих аркушах, треба площу фізичного друкованого аркуша поділити на площу умовного, тобто визначити, скільки умовних друкованих аркушів вміщується на аркуші такої площі. Маємо (84 х 108): (60 х 90) = 9072: 5400 = 1,68.

Отже, в одному фізичному друкованому аркуші формату 84x108 см вмішується 1,68 умовного друкованого аркуша, а в 10 фізичних друкованих аркушах-у 10 разів більше, тобто 16,8 умовного друкованого аркуша.

Таким чином, для переведення фізичних друкованих аркушів в умовні необхідно обсяг видання у фізичних друкованих аркушах помножити на число, яке показує скільки умовних друкованих аркушів вміщується в одному фізичному. Таке число, різне для фізичних форматів, називається перевіднім коефіцієнтом.

Знаючи коефіцієнти переведення фізичних друкованих аркушів усіх стандартних

55

.форматів легко підрахувати обсяг будь-якого видання в умовних друкованих аркушах, помноживши його обсяг у фізичних друкованих аркушах на перевідний коефіцієнт (табл. 10).

Таблиця 10. Коефіцієнти переведення фізичних друкованих аркушів в умовні

Формат аркуша	Коефіцієнт переведення	Формат аркуша паперу, см	Коефіцієнт переведення
60x70	0,78	70x100	1,30
60x84	0,93	70x108	1.40
60x100	1,11	75x90	1.25
60x108	1.20	80x100	1.48
61x86	0,97	84x90	1.40
70x75	0,97	84x100	1.56
70x84	1,09	84x108	1,68
70x90	1.17	90x100	1,67

Знаючи обсяг видання, що випускається в умовних друкованих аркушах, видавець може розрахувати загальний друкований і загальний паперовий обсяги річного випуску продукції, скільки б видань різних форматів у ньому не значилось.

2.43. Авторський аркуш

Це одиниця обсягу матеріалу (тексту, таблиць, ілюстрацій), створеного автором. Вона дорівнює: 40 000 знаків прозового тексту (рахуючи за знак і кожний пробіл між словами, і кожній розділовий знак, цифру тощо, і неповні рядки як повні); 700 рядків віршового тексту; 3000 см² площі ілюстративного або іншого зображального матеріалу на сторінках видання.

У великих видавництвах цю роботу, як правило, виконує працівник виробничого відділу - калькулятор, виходячи з надрукованого видання або аркушів, підписаних до друку, для остаточних розрахунків з авторами, якщо винагорода обчислюється за обсягом видання в авторських аркушах. Однак видавцеві, який прийме авторський оригінал, треба вміти прикинути обсяг видання в авторських аркушах, щоб виключити приймання оригіналу в надто завищеному обсязі, прикинути витрати на папір, складання, виготовлення оригіналів ілюстрацій та ін.

Обсяг в авторських аркушах, підрахований за оригіналом, може істотно відрізнятися від обсягу, підрахованого за коректурними аркушами, підписаними до друку, або за виданням, що вийшло з друку. Впливає на обсяг насамперед формат сторінки видання. Якщо він вузький, то при невеликих абзацах багато сторінкового тексту після складання обсяг може значно збільшитися: там, де в оригіналі один або два рядки, у складанні набігає два або чотири через виганяння кількох знаків у кінцевий рядок, а оскільки неповні рядки рахуються як повні, при одному й тому самому тексті його обсяг у складанні збільшиться.

Існує кілька способів підрахунку обсягу прозового тексту в авторських аркушах

при машинописній формі оригіналу.

Найпростіший, дуже приблизний: загальну кількість сторінок машинописного оригіналу ділять на 23, тобто на середню кількість сторінок в авторському аркуші при стандартно надрукованому оригіналі (30 рядків по 60 знаків у рядку).

Точніший: підраховують середню кількість рядків у сторінці (при коливаннях кількості рядків вибирають 10 с. із різних місць оригінал}'' і загальну кількість рядків у них ділять на 10); потім середню кількість знаків у рядку (для цього суму знаків у 10 рядках різної довжини ділять на 10) множать на середню кількість рядків у сторінці, а одержаний результат ділять на 40 000, визначаючи обсяг сторінки в авторських аркушах. Помноживши це число на кількість сторінок, дізнаються про обсяг оригіналу в авторських аркушах.

Якщо частини оригіналу надруковано по-різному (на різних машинках, із різною кількістю рядків і знаків у рядку в кожній частині), то для точності краще обсяг кожної такої частини підраховувати окремо.

Другий варіант цього способу: дізнавшись про число знаків у сторінці оригіналу, ділять 40 000 на це число і визначають, скільки сторінок оригіналу складають авторський аркуш, а потім загальну кількість сторінок в оригіналі ділять на це число. Наприклад, 40 000 : 1800 = 22,2; за наявності в оригіналі 222 с. його обсяг в авторських аркушах становитиме 222: 22,2 =10.

Автори, які передають у видавництво оригінал, виготовлений за допомогою комп'ютера (роздруківку або дискету), нерідко не розуміють, для чого вести підрахунок прозового тексту в авторських аркушах, якщо комп'ютер автоматично підраховує обсяг оригіналу в знаках (приймаючи за них і кожний можливий пробіл).

Причин є кілька. По-перше, неповні рядки рахуються як повні, а комп'ютер ураховує тільки реальну кількість знаків у кожному неповному рядку, через що обсяг в авторських аркушах виявляється меншим від того, який підраховано. По-друге, далеко не всі автори користуються при підготовці оригіналу комп'ютерами. По-третє, не всі видавництва мають КВС, щоб автоматизувати підрахунок обсягу в процесі складання видання.

Отже, при повній комп'ютеризації підготовки оригіналу авторами і складання у видавництвах та на поліграфічних підприємствах можна буде відмовитися від рутинних способів підрахунку обсягів видань.

При підрахунку обсягу зображального матеріалу (ілюстрації, прикраси) є свої особливості. Насамперед підрахунок ускладнений тим, що площа зображення в авторських оригіналах ілюстрацій, як правило, більша від тієї, яку вони займуть у надрукованому виданні, а підраховуватися їхній обсяг буде не за оригіналами, а за площею зображення у виданні. Тому завчасно треба знати, яким буде масштаб зменшення. Дізнатися про це можна, відразу ж поділивши ілюстрації на три групи за їх відношенням до площі сторінки: сторінкові, напів- і чвертьсторінкові. Потім кожні чотири чвертьсторінкові та кожні дві напшсторінкові ілюстрації прийняти за сторінкові. Знаючи кількість сторінок під ілюстрації, а також площу сторінок, можна, перетворивши ці дані, легко визначити, яку площу (в см²) займуть ілюстрації.

Поділивши одержане число на 3000 см², можна дізнатись, скільки авторських аркушів у зображальних авторських оригіналах.