5.5. Робота над додатковими текстами

До додаткових текстів відносять анотацію, посвяту, епіграф, передмову, список умовних позначень, примітки, післямову, додатки, бібліографію. Призначення усіх цих текстів -доповнювати, уточнювати або роз'яснювати основний текст видання.

Особлива роль додаткових текстів у виданні потребує графічно чітко відокремити їх від основного тексту. Залежно від призначення кожного з додаткових текстів визначаєтсья його місце у виданні, вибираються гарнітура, кегль та накреслення шрифту, ступінь акцентування усього тексту або окремих його частин, характер включених складально-графічних елементів і різних композиційних способів для відокремлення його від основного тексту.

Вибір способів та засобів оформлення додаткових текстів тісно пов'язаний як із загальною структурою всього видання, так і з характером побудови основного тексту.

5.5.1. Анотація

Анотація призначена для того, щоб коротко ознайомити читача із змістом та призначенням видання. Тому текст анотації розміщують або на його зовнішніх елементах, або на початку основного тексту так, щоб анотацію було легко знайти при Швидкому перегляді видання.

У зовнішніх елементах оформлення видання текст анотації може знайти собі місце на клапанах або останніх сторінках суперобкладинки й обкладинки (в обкладинці

можна використати для цього другу сторінку). Включаючись у будь-який із цих елементів, анотація стає частиною зовнішнього оформлення видання, що й визначатиме вибір формату складання, гарнітури і кегля шрифту.

У тих випадках, коли видавництво хоче особливо зацікавити читачів змістом видання, анотацію розміщують на розвороті з титулом. Тоді вибір формату складання та шрифту для анотації буде визначатися характером оформлення звороту титулу (див. дод. 2).

Якщо суперобкладиники у виданні немає, то анотацію найчастіше розташовують на звороті титулу. При визначенні шрифтів, формату і виключання її на шпальті в цьому разі треба враховувати композицію всього розвороту. Анотацію, як правило, оформлюють більш компактно, ніж основний текст. Шрифт прямого або курсивного накреслення вибирається меншого розміру (наприклад, кг. 8 при складанні основного тексту кг. 10). Доцільно попередньо розрахувати текст анотації для того, щоб точно визначити формат її складання відповідно до композиції складання усього видання.

Розмічуючи анотацію, вказують формат складання, розмір абзацного відступу, розмір міжрядкових пробілів і розташування на шпальті (відстань від верхньої та бічної меж сторінки складання).

У дод. 15 наведено схему і розміри макета анотованої картки дтя книжкових видань форматом 84х 108/32, а в дод. 16 - розміри анотованих карток для видань із форматом складання менш як 5Уг кв. і зразок макета анотованої картки.

5.5.2. Посвята

Посвята - напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і часто чому він це робить. Посвяту, як правило, складають шрифтами меншого кегля від основного з виділеннями (курсивом, курсивом напівжирним, шрифтом іншої гарнітури) на вужчий формат, ніж формат сторінки складання.

Посвяту верстають:

1. На окремій сторінці після титулу, коли далі розміщується сторінка з початком основного тексту, у верхній частині сторінки складання із спуском на 1...2 кв. із відступом праворуч на '/ або 1 У, кв. чи на її середині.

2. На окремій сторінці після шмуцтитулу з заголовком твору, якщо між титулом і початком основного тексту розміщуються передмова, список скорочень тощо, чи на звороті такого шмуцтитулу.

3. На спуску початкової сторінки видання перед його основним текстом (початковим заголовком). В кінці тексту посвяти крапку не ставлять.