5.11.3. Верстання віршових текстів

Для віршових текстів використовуються два способи верстання. Перший - коли кожний вірш верстається з нової шпальти, другий- коли вірші верстаються підряд.

У першому випадку у виданні буде стільки спускних (початкових) шпальт, скільки є віршів. Хоча цей спосіб і менш економний, зате він дає можливість чітко відокремити кожний вірш, що дуже важливо не тільки для більш цілісного його зорового сприйняття, а й для сприйняття змісту вірша.

Щоб зберегти композиційну єдність усіх розворотів, необхідно для всіх віршів давати зорово однакові спуски. Саме зорово, бо фактично різниця у розмірах спусків може коливатися в межах одного-двох рядків. Розмір спуску залежатиме від ширини основного масиву вірша, його силуету, наявності заголовків, кількості та довжини рядків і строф. Особливо важливо зберегти зорову єдність спусків на розворотах.

У віршах, що поділяються на строфи, відстань між ними має бути однаковою. Пробіл, як правило, займає не менш як один та не більш як два рядки. Бажано, щоб у виданні й, особливо, на розворотах дотримувалася зорова єдність пробілів між строфами.

При перенесенні частини вірша на іншу шпальту строфи краще не розбивати (особливо чотиривіршові), а якщо це неможливо, то допускається переносити на наступну шпальту або залишати на попередній не менш як два-три рядки строфи.

При східчастому складанні віршів не можна розривати єдиний римований рядок, переносячи його частину на іншу сторінку. Можна переносити тільки рядки, що починаються від лівого краю вірша.

Щоб уникнути розриву віршового рядка, між рядками (там де менш помітно), можна закладати двопунктові шпони, витягуючи тим самим зайвий рядок.

При розташуванні віршів підряд у виданні задається тільки один або кілька спусків (якщо вірші групуються за розділами). Крім зорової єдності спусків, тут бажано зберегти зорову єдність відстаней між віршами. Ці відстані мають бути більшими на два-три рядки, ніж пробіли між строфами у віршах, щоб відокремити кожний вірш на шпальті.

При такому варіанті верстання віршів доводиться робити деякі поправки в розрахунку відступів зліва. Так, якщо вірші, які розмішуються на одній шпальті, мають незначну різницю у розмірі рядків, а отже, й відступів, то нею можна знехтувати і задати однаковий відступ для обох віршів. Якщо різниця у відступах велика, то її необхідно трохи зменшити, бо шпальта сприймається як єдине ціле і довгі рядки всіх віршів на ній ніби доповнюють короткі.

5.11.4. Складання і композиція заголовків, колонцифр та додаткових текстів у віршових вішаннях

При виборі кегля і накреслення шрифтів для заголовків треба враховувати, що вірші виглядають на сторінці складання легше, ніж проза. Тому заголовок того самого кегля, що і кегль складання віршів, але напівжирного великого накреслення, здебільшого здаватиметься занадто важким, і краще подати його кеглем на один ступінь меншим.

Заголовок компонуватиметься на шпальті як єдине ціле з віршем, тому його виключання (єдине для всього видання) залежатиме в основному від композиції віршів на сторінці складання. Так, при розташуванні їх по центру сторінки складання заголовки розміщуватимуться з відповідним виключанням й інших елементів на сторінці (наприклад, колонцифр, індексів і т.д.). Від тексту заголовок має відокремлюватися проміжком не меншим, а краще навіть трохи більшим, ніж відокремлюються одна від одної строфи віршів.

Колонцифри у віршових текстах, як правило, підтримують основні ідеї композиції сторінки складання. Так, при верстанні кожного вірша з нової шпальти та композиції віршів і заголовків по центру шпальти колонцифру також треба помістити посередині, щоб вона підтримувала центральну вісь сторінки складання. При асиметричному розташуванні віршів або при верстанні їх підряд, коли на шпальті може бути заверстано кілька віршів, а центральну вісь не завжди чітко витримано, краще розміщувати колонцифру в край. На кінцевих шпальтах слід дотримуватися єдиного правила складання колонцифри: або всюди знімати, або всюди залишати. Частіше робиться останнє, бо інакше за змістом неможливо відшукати короткі вірші.

Додаткові тексті - посвята, епіграф, рік написання вірша-треба компонувати на шпальті залежно від силуету вірша та його відступу зліва. Так, відступ зліва для посвяти або епіграфа має визначатися шириною основного масиву вірша і розташуванням його на шпальті. Оскільки і посвята, і епіграф - тексти додаткові, краще їх складати кеглем на один-два ступені меншими, ніж кегль основного тексту. Для посвяти доцільно використовувати курсивне рядкове накреслення шрифту, ніби імітуючи його нахил від руки. Дату написання вірша до його лівої межі складають шрифтом світлим курсивним кеглем на один-два ступені меншим від кегля основного тексту.