6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання

За сигнальним примірником видання оцінюють його поліграфічне виконання: якість друку зовнішнього оформлення (суперобкладинки, обкладинки, палітурки)-чіткість відбитків, суміщення фарб, відповідність фарб затвердженим зразкам, достатню вирізку (або загин для суперобкладинки і палітурки) фонових плашок та інших елементів, випущених під обріз, правильність розташування і якість відбитків текстів анотації та ціни на клапанах суперобкладинки, якість оздоблення.

Потім переходять до розгляду якості друку тексту і репродукційних форм:

перевіряють суміщення шпальт, для чого переглядають сторінки на просвіт, правильність розкладки, рівномірність та чіткість відбитків у всьому виданні. Якість друку репродукційних форм визначають порівнянням відбитків ілюстрацій у сигнальному примірнику із затвердженими пробними відбитками офсетного друку, а при глибокому друці - порівнянням їх з оригіналом.

Після перевірки якості друку оцінюють брошурувально-палітурні роботи: з'ясовують, чи відповідає шиття блока вказівкам при підписанні видання до друку, вимірюють формат його блока, ступінь косини після обрізування, визначають якість обклеювання сторонок палітурки і наклеювання форзаца, контролюють правильність та міцність кріплення обкладинки (палітурки) до книжкового блока, відсутність його розколу.

Після цього оцінюють якість технічного редагування видання, щоб запобігти повторенню знайдених помилок і недоліків при випуску в подальшому інших видань. Технічний редактор з'ясовує, чи правильно вибрані:

• формат видання;

• формат шпальти складання;

• гарнітура, кегль, накреслення шрифту для основного та допоміжного текстів;

• гарнітура, кегль, накреслення і виключання рядків рубрикації;

• оформлення титульних заголовків;

• характер верстки (відкрита, закрита, мішана);

• відповідність паперу та брошурувально-палітурних матеріалів, підібраних для видання.

Потім методично і послідовно перевіряють поелементно (як верстку) все видання, а якщо помічено недоліки, то для наступного аналізу на полях простим олівцем наносять проти них відповідні позначки.

Рекомендується під час виявлення того чи іншого недоліку в технічному редагуванні не обмежуватися констатацією факту, а проаналізувати, що треба зробити, щоб уникнути знайденої помилки. Такий підхід до оцінювання технічного редагування особливо важливий при підготовці видання до перевидання.

При великому тиражі якість друку оцінюють за чистими аркушами, які друкарня передає видавництву, надрукувавши певну кількість аркушів (залежно від розміру тиражу).

Виловлені дефекти, що виникають у процесі друкування, під час контролю чистих аркушів можуть бути усунені в частині тиражу.

Дуже корисно про всі виявлені недоліки поліграфічного виконання видання письмово повідомляти друкарню. Такі повідомлення допоможуть її працівникам вжити необхідних заходів для поліпшення якості поліграфічної продукції.

Розділ 7. Технічне редагування журналу та газети

7.1. Технічне редагування журналу

Журнал - періодичне видання, що виходить під незмінною назвою, має постійні і рубрики, містить статті, інші матеріали з громадсько-політичних, наукових, виробничо- ! практичних та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Усі номери річного комплекту журналу оформлюються за єдиною схемою. Тому \ перше завдання технічного редактора, який починає працювати в журналі, - з'ясувати ^! план і задум його оформлення. Залежно від характеру матеріалу та інших чинників j план оформлення журналу в одних випадках може бути дуже "жорстким" і визначати \ всі дрібниці: і формат складання, і обсяг тексту в шпальтах (у тих чи інших розділах- і рубриках журналу), і гарнітуру, і кегль заголовних та текстових шрифтів, і характер оформлення початкових шпальт, і принципи розташування ілюстрацій та підписів до них, й особливості розміщення заголовків. В інших випадках план може бути "гнучкішим". Будь-який із них слід знати і строго виконувати.

Особливості журнальної верстки. Особливості різних видів верстки, розглянуті вище, характерні не тільки для книжкових видань, а й для журналів з одношпальтовим складанням. Однак особливістю журнального верстання є його багатошпальтовість. При цьому спочатку верстають першу шпальту і відокремлюють її від наступної проміжком, що здебільшого дорівнює 12 п. Після цього верстають другу шпальту, а після проміжку - третю. Іноді шпальти розділяють тонкою (6 п.) лінійкою. Усі рядки сусідніх шпальт, складені шрифтом одного кегля, мають точно збігатися по горизонталі. Верстати журнали слід з урахуванням раціонального використання паперу. Колонтитул за шириною, як правило, більший від шпальт тексту разом з проміжками між ними. Проміжок між колонтитулом та текстом дорівнює проміжку між шпальтами. Заголовки можуть бути розташовані як в одній, так і у кількох сусідніх шпальтах. Слід уникати при верстанні двох одношпальтових заголовків на одній горизонталі. Ілюстративний матеріал верстають у журналах так само, як і в книжкових виданнях. Однак не слід розташовувати ілюстративний матеріал на одній горизонтальній лінії в суміжних шпальтах. Краще його розміщати на різній висоті. В деяких журналах ілюстративний матеріал розташовують на полях окремих сторінок. Досить часто застосовують верстання ілюстративного матеріалу в обклад. Багатошпальтові журнали здебільшого верстають за макетом.

7.1.1. Класифікація та особливості оформлення журналів

Залежно від змісту журнали поділяються на такі види: » громадсько-політичні;

• наукові;

• науково-популярні;

• популярні;

• виробничо-практичні;

• літературно-художні;

• реферативні,

а залежно від призначення вони бувають журналами:

• для широкого кола читачів;

• для фахівців;

• для дітей різної вікової категорії (дошкільнят, молодших школярів, школярів середнього та старшого віку).

За особливостями оформлення журнали можна поділити на такі групи:

• неілюстровані журнали літературно-художнього і наукового типів;

• ілюстровані журнали літературно-художнього типу;

• ілюстровані журнали науково-виробничого характеру;

• масові багатоіяюстровані журнали виробничого або науково-популярного характеру;

• багатоілюстровані масово-політичні журнали.

Особливості літературних та ілюстрованих матеріалів у журналах кожної з груп визначають роботу технічного редактора. Специфіка поліграфії для тієї чи іншої групи журналів також може бути різною. Наприклад, якщо журнали перших трьох груп найчастіше друкуються способами високого й офсетного друку, то журнали четвертої та п'ятої груп - офсетним способом або способом глибокого друку.

Стосовно оформлення усі групи журналів можна об'єднати і поділити на два види: текстові з невеликою кількістю ілюстрацій та ілюстровані з невеликою частиною тексту.

В оформленні журналів першого виду провідну роль відіграє технічний редактор, другого - художники і художній редактор (технічний редактор тут виступає як точний виконавець їх оформлювального задуму та як контролер якості поліграфічного виконання).