15.4. Класифікація виробництва за категоріями вибухо- та пожежної небезпеки

Залежно від властивостей речовин і матеріалів, що знаходяться у відповідному приміщенні, встановлюють категорію приміщень відповідно до їх вибухової, вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з ОНТП-86.

За вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення і будівлі поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д і Е.

До категорії А віднесеш приміщення, в яких знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні суміші, при займанні яких розвивається тиск вибуху, що перевищує 5 кПа, а також речовини і матеріали, що здатні вибухнути і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, в такій кількості, що розрахунковий тиск перевищує 5 кПа.

До категорії Б відносяться приміщення, в яких знаходяться горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С, горючі рідини у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебез­печні суміші, при займанні яких виникає розрахунковий тиск вибуху, що перевищує 5 кПа.

До категорії Б відносяться приміщення, в яких знаходяться горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (у тому числі пил і волокна), речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, кис­нем повітря або один з одним лише горіти при умові, що це приміщення не відноситься до категорії А або Б.

До категорії Г відносяться приміщення, в яких є негорючі речовини і ма­теріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор і полум'я, а також горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються у ви­гляді палива.

Приміщення, в яких знаходяться речовини і матеріали в холодному стані, віднесені до категорії Д.

До категорії Е належать приміщення, в яких застосовуються або виробляються горючі гази (без рідинної фази) і вибухонебезпечний пил в такій кількості, що з них можуть утворюватися суміші в об'ємі, що перевищує 5 % об'єму повітря в приміщенні і в якому за умов технологічного процесу можли­вий лише вибух без наступного горіння; речовини, що здатні вибухнути при взаємодії з водою, киснем повітря або одна з іншою.

Виробництва категорій А, Б — вибухопожежонебезпечні; В, Г і Д — пожежонебезпечні; Е — вибухонебезпечні.

15.5. Вимоги пожежної безпеки до сільськогосподарських приміщень

При плануванні сільськогосподарських підприємств і населених пунктів особливу увагу звертають на протипожежні розриви. Протипожежним розри­вом називають відстань між об'єктами, яка запобігає поширенню пожежі від об'єкта, що горить, на інші внаслідок перекидання вогню або променевої теплоти.

Відстані між спорудами і будівлями сільськогосподарських підприємств встановлені СНиП II—97—76 і залежать від ступеню їх вогнестійкості.

Підвищена здатність продуктів рослинництва (сіно, солома, конопля, льон тощо) загорятись і при горінні створювати інтенсивні потоки променевої теплоти, може сприяти поширенню вогню на інші об'єкти. Тому між складами зберігання такої продукції і будівлями встановлені більші протипожежні розриви.

При зберіганні таких матеріалів під навісами відстань відповідно зменшується у 2 рази.

Відстань від складів відкритого зберігання сільськогосподарської про­дукції до будівель з виробництвом категорій А і Б необхідно збільшити на 25%.

Залежно від ступеня вогнестійкості житлових і громадських будівель віддаль від них повинна становити: до складу кам'яного вугілля — 6—12 м, фрезерного торфу — 18—36, грудкового торфу — 12—24, дров і лісомате­ріалів — 12—30; сіна, соломи, льону, конопель, необмолоченого хліба — ЗО—50, тютюнового листя, коконів — 16—24; легкозаймистих рідин — 18—36; горючих рідин — 18—36; відкритих майданчиків для зберігання сільськогосподарської техніки — 15—20 м.