7.5. Основи фізіології праці

Фізіологія праці – прикладний розділ фізіології, який вивчає механізм адаптації людини до роботи з метою розробки заходів, направлених|спрямованих| на збереження|зберігання| здоров'я, підвищення продуктивності праці при мінімальній негативній дії на здоров'ї. Вивчають не лише|не тільки| організм людини, його адаптацію, але і умови праці, шкідливі чинники|фактори|.

Адаптація – процес пристосування, який формується впродовж життя людини. Завдяки адаптаційним процесам людина пристосовується до незвичайних умов або нового рівня активності, підвищується стійкість його організму до дії негативних чинників. Організм людини може адаптуватися до високої і низької температури, до дії незвичайних емоційних подразників (страх, біль і тому подібне), до низького атмосферного тиску або навіть до деяких патогенних чинників. У реальних умовах життєдіяльність людини – постійний адаптаційний процес. Організм адаптується до дії різних природних (атмосферний тиск, склад повітря, тривалість і інтенсивність інсоляції, температура і вологість повітря, сезонні і добові ритми), соціальних і виробничих чинників. Як правило, організм адаптується до дії комплексу чинників.

Природно, що будь-який чинник|фактор| навколишнього середовища, до якого адаптується організм, діє тривало або інтенсивно, може перейти в стрес – спосіб досягнення резистентності організму при дії на нього стресового (що травмує) чинника|фактору|. Реакція організму, характер змін залежить від стану|достатку| і можливостей|спроможностей| організму, сили і дії чинника|фактору|.

Процес адаптації має декілька стадій розвитку (фізіологічна і морфологічна). Спочатку активізуються енергетичні, а потім і пластичні ресурси кліток|клітин|. Якщо цих ресурсів вистачає (це буває в разі|у разі| дії не дуже сильного подразника), стан|достаток| організму нормалізується, якщо їх недостатньо, то виникає потреба в мобілізації ресурсів всього організму і тоді зачинаються|починають| розвиватися всі стадії адаптації.

Фізіологічна (короткострокова) стадія. В разі дії на організм незвичайного по силі і дії чинника, організм використовує свої

фізіологічні резервні можливості, що обумовлене мобілізацією його структур. Зазвичай, структури органів використовують 1/6-1/10 потенційних можливостей. Наприклад, в умовах відносного спокою хвилинний об'єм дихання складає до 6л, а при роботі, навіть у нетренованих людей може досягти 120-150л., хвилинний об'єм крові може збільшитися до 20-24л (в стані спокою 5-6л). Фізіологічна фаза розвивається при активній участі симпатико-адреналиновой системи, механізмів, які відповідають за емоційну сферу, тому ця фаза називається реакцією тривоги.

Морфологічна (тривала) стадія. В разі повторної або тривалої дії подразника, перша стадія переходить в наступну, морфологічну. Морфологічна основа органу (органів) збільшується – наростають функціональні резерви, тобто подразник стає звичайним і завдяки зміні структури, організм легко справляється з ним, підвищується стійкість організму до конкретного чинника. Ця фаза - фаза резистентності.

Адаптація у людей різна. Це залежить від природжених|вроджених| і придбаних|набутих| впродовж|упродовж| життя індивідуальних особливостей організму, які визначають рівень його функціональних резервів. Величина їх, значною мірою, залежить від генетичних особливостей людини. Можливість|спроможність| людини до адаптації можливо розглядувати|розглядати| як міру його індивідуального здоров'я. Стан|достаток| здоров'я людини залежить від кількості і сили його адаптаційних резервів. Одним з найважливіших напрямів|направлень| безпеці життєдіяльності і здоров'я людини – розробка заходів щодо розширення функціональних резервів. У сучасних умовах чоловік частіше схильний до дії різних стресових, субстресових і екстремальних чинників|факторів|, які необхідно вивчати, а знання використовувати для профілактики можливих захворювань.

Діяльність людини в складній виробничій сфері реалізується з урахуванням|з врахуванням| процесів перебудови більшості функцій під впливом різних чинників|факторів|, які впливають в процесі трудової діяльності. Одним з основних механізмів, які формуються в процесі оволодіння трудових навиків|навичок|, є|з'являється| динамічний стереотип. Створення|створіння| трудового динамічного стереотипу в людині здійснюється під впливом чинників|факторів| спадкового|спадкоємного| розвитку морфофункціональних| механізмів нервових центрів, чинників|факторів| навколишнього середовища і цілеспрямованої|ціленаправленої| педагогічної дії.