Страхування від нещасних випадків. Порядок надання допомоги План

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

12.1. Закон «Про страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

12.2. Нарахування внесків до Фонду соціального страхування.

12.3. Страхові виплати.

12.4. Порядок виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

12.5. Виплати щомісячної грошової суми та одноразової допомоги в разі стійкості втрати працездатності.

12.6. Виплати грошових сум за наявності факту заподіяння

моральної шкоди.

12.7. Виплати на медичну та соціальну допомогу.

12.8. Страхові виплати при летальному випадку.

Література

1. «Технополіс» №1 («Закон України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 01.01.2001р.).

2. “Страхування від нещасних випадків на виробництві”, газета ”Все про бухгалтерській облік”, 29.08.2001, №79.

3. Порядок виплати допомоги при стійкій втраті працездатності та при летальному випадку. “Технополіс”, №12, 2002р.с.19.

4. Порядок виплати допомоги у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, Технополіс, №2, 2002р, с.14

12.1. Загальні поняття та визначення

З 1 квітня 2001р. набрав чинності Закон «Про страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», який зобов’язав підприємства нараховувати і сплачувати внески до Фонду соціального страхування. Розглянемо, ким і як сплачуються внески до Фонду, кого роботодавці страхують і від чого, яка процедура звернення за страховими виплатами.

Дія закону поширюється:

на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності.

на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та на суб’єктів підприємницької діяльності.

Наведемо деякі терміни, на які ми будемо спиратися надалі.

Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.

Страхувальники (платники внесків) – роботодавці і особи, застраховані на добровільних засадах, які самі є і платниками страхових внесків, і застрахованими особами.

Роботодавцями згідно зі статтею 7 Закону про страхування від нещасного випадку є:

власник підприємства або уповноважений ним орган і фізична особа, яка використовує найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародними договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

Застраховані особи – фізичні особи (працівники), на користь яких здійснюється страхування.

У статті 8 Закону про страхування від нещасного випадку визначено коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню. До них належать:

особи, які працюють на умовах трудового договору;

учні і студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, якщо вони набувають професійних навичок; в період проходження виробничої практики, виконанні робіт на підприємствах;

особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах і залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

При цьому згода або заява від працівника не потрібна, оскільки страхування здійснюється в безособовій формі.

На добровільних засадах у Фонді можуть бути застраховані:

священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності.

Для “добровольців” строк страхування починається з дня наступного за днем подання заяви. Правда, тут є одна обов’язкова умова – сплата страхового внеску.

Якщо протягом трьох місяців з дня подання заяви до Фонду страховий внесок не був перерахований, то страхування припиняється.