11.3. Нормування шуму

Вимірювання|вимір| шуму здійснюється двома методами:

по граничному спектру шуму (в основному, для постійних шумів в стандартних октавних смугах з|із| средньогеометричними| частотами – 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 8000 Гц);

по рівню звуку.

Рівні звукового тиску|тиснення| на робочих місцях|місце-милях| в нормованому частотному діапазоні не повинні перевищувати значень, вказаних в ГОСТ 12.1.003-83 (загальний|спільний| рівень шуму для оцінки постійного шуму і інтегрально-еквівалентна оцінка для непостійного шуму).

Рівень звуку, який створюється підприємством або транспортом на території житлової забудови, визначається санітарними нормами, а нормування шуму в житлових будинках і будівлях суспільного|громадського| призначення - по Сніп 2-12-77.

Шум в учбових аудиторіях, читальних залах не повинен перевищувати 55 дБ|, а на вулиці більше 70 дБ|. Допустимий рівень шуму на вулиці вдень не повинен перевищувати 50 дБ|, вночі – 40 дБ|. Допустимий рівень шуму в житлових приміщеннях|помешканнях| не повинен перевищувати вдень – 40 дБА|, а вночі – 30 дБ|.

Рівень шуму в 110 дБ| веде до порушення слухових органів, ураження центральної нервової системи, ослаблення|ослабіння| захисних функцій організму. Забороняється наближатися без засобів|коштів| захисту до зон схильним до дії шуму 135 дБ|. Рівень шуму в 140 дБ| викликає|спричиняє| больові відчуття, в 155 дБА| викликає|спричиняє| опіки, в 180 дБ| – смерть.

11.4. Прилади для вимірювання|виміру| шуму

Для вимірювання|виміру| шуму застосовують мікрофони, різні прилади шумоміри. У шумомірах звуковий сигнал перетворюється в електричні імпульси, які посилюються|підсилюються| і після|потім| фільтрації реєструються на шкалі приладом і самописцем.

Для вимірів рівнів звукового тиску|тиснення| і звукової інтенсивності використовують слідуючі| прилади: шумомір типу|типа| Ш-71 з|із| октавними фільтрами ОФ-5 і ОФ-6; шумомір PS| 1-202 з|із| октавними фільтрами OF-101| фірми|фірма-виготовлювача| RET| (Німеччина|Германія|); шумоміри типу|типа| 2203, 2209 з|із| октавними фільтрами типу|типа| 1613 фірми|фірма-виготовлювача| «Брюль», «Кер» (Данія); вимірники шуму і вібрації вШВ-1 і ВШВ-003.

Шумові характеристики технологічного устаткування|обладнання| визначають на відстані 1 м|м-код| від контура машин. На робочому місці|місце-милі| вимірювання|вимір| шуму слід проводити|виробляти| на рівні вуха (на відстані 5 см від нього), коли робочий|робітник| знаходиться|перебуває| в основній робочій позі.

11.5. Засоби|кошти| і заходи захисту від шуму

Боротьба з|із| шумом здійснюється різними методами і засобами|коштами|:

1. зниження потужності звукового випромінювання машин і агрегатів;

2. локалізація дії звуку конструктивними і планувальними рішеннями|розв'язаннями|;

3. організаційно-технічними|технічними| заходами;

4. лікувально-профілактичними заходами;

5. застосуванням|вживанням| засобів|коштів| індивідуального захисту тих, що працюють.

Умовно всі засоби захисту від шуму підрозділяються на колективних і індивідуальних.

Колективні засоби|кошти| захисту:

засоби|кошти|, що знижують шум в джерелі;

засоби|кошти|, що знижують шум на шляху|колії| його розповсюдження|поширення| до об'єкту, що захищається.

Зменшення шуму в джерелі виникнення є|з'являється| найбільш ефективним і економічним, наприклад|:

усунення зазорів в зубчатих|зубчастих| з'єднаннях|сполученнях|;

широке використання, по можливості, деталей з|із| пластмас;

усунення шуму в підшипниках;

заміна металевих корпусів на пластмасових та інше.

Засоби|кошти| і методи колективного захисту, що знижують шум на шляху|колії| його розповсюдження|поширення| підрозділяються на:

архітектурно -| планувальні;

акустичні;

рганізаційно-технічні|технічні|.

Акустичні методи захисту від шуму. До них відносяться: звукоізоляція, звукопоглинання, звукоподавление (глушення шуму).

Звукоізоляція – це здатність конструкцій, що захищають або розділяють приміщення, або їх елементів послаблювати звук, що проходить через них.

При зустрічі звукової енергії з|із| огорожею|обгороджуванням| частина|частка| її проходить через огорожу|обгороджування|, частина|частка| її відбивається, частина|частка| - перетворюється на теплову енергію, частина|частка| – випромінюється перешкодою, що коливається|коливний|, і частина|частка| - перетворюється на корпусний звук, що розповсюджується|поширюється| усередині|всередині| огорожі|обгороджування| в приміщенні|помешканні|.

Звукопоглинання. У галасливих приміщеннях рівень звуку значно збільшується за рахунок його віддзеркалення від будівельних конструкцій і устаткування. Зменшити частку відбиваного звуку можна, застосувавши спеціальну акустичну обробку приміщення, що полягає в облицюванні внутрішніх поверхонь звукопоглинальними матеріалами.

При падінні звукової енергії Епад на поверхню одна частина звукової енергії поглинається, інша - відбивається.

Поглинання звуку матеріалом обумовлене внутрішнім тертям в матеріалі і переходом енергії звуку в тепло. Залежить від товщини поглинаючого шару, виду матеріалу і характеристик звуку.

Звукопоглинальні конструкції умовно ділять на три групи: пористі звукопоглинальні, резонансні, штучні (об'ємні). У будівництві найчастіше застосовують пористі звукопоглинальні матеріали. Конструкції з них виконують у вигляді шару необхідної товщини. Резонансними конструкціями є перфоровані екрани. Звичайні будівельні матеріали: бетон, цеглина, камінь, стекло, є поганими звукопоглотителями. Найефективніше поглинають звук пористі, волокнисті матеріали з малою щільністю.

Часткову ізоляцію робочих місць можна здійснити за допомогою екранів. Метод екранування застосовують, коли інші методи малоефективні або неприйнятні з техніко-економічної точки зору. Екраном є перешкода на шляху розповсюдження повітряного шуму, за яким виникає звукова тінь. Матеріалом для виготовлення екранів є сталеві або алюмінієві пластини завтовшки 1,3 мм, покриті з боку джерела шуму звукопоглинальним матеріалом. Акустична ефективність екрану залежить від його форми, розмірів, розташування щодо джерела шуму і робочого місця.

Організаційно-технічні заходи зниження шуму. Зменшення шуму за допомогою організаційно-технічних заходів здійснюється за рахунок зміни технологічних процесів, пристроєм дистанційного керування і автоматичного контролю, своєчасним проведенням планово-запобіжного ремонтів устаткування, впровадженням раціональних режимів праці і відпочинку.

Засоби індивідуального захисту від шуму. У тих випадках, коли технічними засобами не вдається понизити шум і вібрацію до допустимих меж, застосовують індивідуальні засоби захисту. Для зниження шуму рекомендується застосовувати індивідуальні засоби захисту; для ультразвуку. Засоби індивідуального захисту від шуму повинні мати наступні основні властивості:

знижувати рівень шуму до допустимих меж на всіх частотах спектру;

не чинити надмірного тиску на вушну раковину;

не знижувати сприйняття мови|промови|;

не заглушати звукові сигнали небезпеки;

відповідати гігієнічним вимогам.