Тема 4. Соціологія другої половини XX ст. Майбутнє соціології

розв'язання. Ця модель лежить в основі тієї чи тієї теорії, включає в себе сукупність основних положень і принципів, специфічний набір категорій і визнається певним колом учених. Із цього погляду сучасна західна соціологія поділяється на ряд пануючих парадигм та належних до них напрямів і шкіл, що може бути представленим у такій схемі:

Структурні парадигми розглядають організацію, функціонування й розвиток суспільства як єдиного цілого на макрорівні. Інтерпретативні парадигми акцентують увагу на дослідженні й тлумаченні людської поведінки на мікрорівні. Емпірична соціологія має за мету розв'язання практичних завдань із керування суспільними процесами, розробку засобів соціального контролю та соціальної інженерії тощо на рівні конкретно-соціологічних досліджень.

Структурні парадигми теоретичної соціології

Структурний До основних макросоціологічних парадигм зараховують структурний

функціоналізм функціоналізм і конфліктологію. Особливе місце належить також

інтегральній соціології П.Сорокіна, яка охоплює всі соціологічні аспекти

соціокультурної реальності.

Розділ І. Загальна теорія та історія соціології

Засновниками сучасного структурного функціоналізму вважають

американських соціологів Толкотта Парсонса (1902-1979) і Роберта

Мертона (нар. 1910), які у своїх працях творчо використовували ідеї

Г.Спенсера, Е.Дюркгайма, М.Вебера та інших своїх попередників.

Суть При структурному підході об'єкт дослідження (суспільство,

структурного і соціальний інститут чи соціальний процес) складається з одиниць чи

функціонального елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру.

підходів Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також

способи їх функціонування. При цьому соціолог розглядає можливі

стани системи, допустимі сполучення елементів у ній, визначає набір

функцій як способів поведінки, що притаманні певному системному

об'єкту за умови збереження його структурної цілісності.

Соціальна Для Т.Парсонса система є сталим комплексом соціальних дій, які

система повторюються і взаємопов'язуються. Тоді соціальна система для нього є

та її складники усталеним комплексом мотивованої людської поведінки. Соціальну

структуру утворює система соціальних відносин людей, що діють,

виконуючи певні соціальні ролі стосовно одне одного. Отже, роль — це

одиниця соціальних відносин. У ролі, яку виконує індивід, поєднуються

мотиви його дій з очікуваннями щодо дій інших індивідів. Саме поняття

ролі з'єднує підсистему діючого індивіда з певною соціальною струк-

турою, що зображено на схемі.

Умови Парсонс намагається не лише розробити правила структурно-функ-

функціонування ціонального аналізу будь-якої соціальної системи, а й визначити сукуп-

соціальних ність необхідних умов для всіх соціальних систем. Кожна соціальна

систем

система має задовольняти певні фізичні потреби своїх членів таким

чином, щоб вони могли вижити. Вона повинна мати також певні засоби

розподілу матеріальних ресурсів; сформувати процес соціалізації людей,

тобто їх входження у суспільство і підкорення їх конкретним нормам

поведінки, чинним у цій системі. Кожна система повинна мати певну

Особа

і культура

як автономні

підсистеми

Модель

системи

та підсистем

дії

Відмінності між вченнями Т.Парсонса і Р.Мертона