Тема 4. Соціологія другої половини XX ст. Майбутнє соціології
активну участь бере індивід. У цьому плані Г.Блумер розходиться з Е.Дюркгаймом, для якого колективні дії та колективні уявлення були чимось зверхнім і вищим, визначальним стосовно окремої людини. Крім того, колективна дія у Г.Блумера теж розглядається як процес, у русі та змінах. Звідси уявлення про суспільство та процеси в ньому можна схематично зобразити так:
Феноменологічна соціологія
Духовна взаємодія
Таким чином, для символічного інтеракціонізму характерним є:
розуміння суспільства як символічної взаємодії людей та груп;
у процесі взаємодії люди конструюють об'єкти і змінюють зовнішнє середовище;
взаємодія розглядається не як взаємодія усталених соціальних ролей, а як реально існуючих, сповнених внутрішніх суперечностей, почуттів та емоцій, людей.
Ще одним напрямом інтерпретативних парадигм, досить близьким до символічного інтеракціонізму, є феноменологічна соціологія, тобто дослідження духовних сутностей. Вона є різновидом розуміючої соціо-логії і скерована передусім проти позитивізму й натуралізму, які хибно розуміли природу суспільних явищ, приписуючи їм схожість з явищами природи. Представники феноменологічної соціології намагаються осмислити соціальний світ у його суто людському бутті, з уявленнями, мотивами і цілями індивідів, які діють у цьому світі. Суспільство у цій концепції — це явище, яке постійно створюється й відтворюється у процесі духовної взаємодії людей.
Розділ І. Загальна теорія та історія соціології
Соціальний світ Найвагомішу роль у виникненні феноменологічної соціології відіграє як світ сенсів австрійський, а згодом американський соціолог Альфред Шюц (1899— 1959), який, своєю чергою, опирався на ідеї М.Вебера і Дж.Міда. Соціа- льний світ, згідно з думками А.Шюца, є світом, створеним смислом (сенсом), оскільки соціальним явищам притаманний певний сенс. Люди ще до появи соціології або іншої суспільствознавчої науки розчленували й осмислили цей світ із наміром визначитися у ньому і діяти згідно з ним. Соціальний світ — це повсякденний світ, який переживається й тлума- читься діючими в ньому людьми як світ сенсів. Смисли, або сенси, за А.Шюцем, — це типові уявлення людей про об'єкти цього світу. Тому, починаючи діяти, людина обирає для себе якийсь один типовий «рецепт» досягнення своєї мети, орієнтуючись при цьому на іншу людину й очікуючи від неї типової реакції відповідно до загальноприйнятої логіки «здорового глузду». Так на базі індивідуальних, суб'єктивних мотивів Завдання будується ланцюг типових людських взаємодій. Тому завданням соціології
соціології є відкриття й систематизація загальних принципів організації повсякден-
ного життя людей. Людська ж суб'єктивність найповніше реалізується саме у повсякденному світі; соціологу слід зрозуміти процес становлення соціальних феноменів на основі суб'єктивного досвіду індивідів.
Варто наголосити, що феноменологічна соціологія, будучи близькою до символічного інтеракціонізму, відрізняється від нього тим, що акцент робиться не так на поведінковій взаємодії людей, як насамперед на осмисленій, духовній взаємодії, яку можна відобразити схемою:
