фо

-товари у вигляді матеріальних цінностей;

-малоцінні та швидкозношувані предмети.

Для обліку запасів призначено 2-й клас плану рахунків «Запаси». По відношенню до балансу – це активні рахунки. По дебету в них відображаються залишок матеріалів і їх наступне надходження, а по кредиту – вибуття.

Облік запасів повинен забезпечити своєчасне і правильне оформлення документами надходження і вибуття цінностей; контроль за збереженням і раціональним їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень.

2. Організація складського господарства та облік на складах підприємства

Аналітичний облік наявності та змін запасів ведуть на складі підприємства у картках складського обліку матеріалів (форма М-12) в розрізі найменувань запасів або однорідних груп. Якщо номенклатура матеріальних запасів підприємства є незначною та відбувається небагато операцій з їх руху, то замість карток можна вести книгу складського обліку. Основою для побудови аналітичного обліку є номенклатурний список або номенклатура-цінник, який складається виробником запасів або підприємством-власником. У ньому кожному об'єкту запасів присвоюють номенклатурний номер, виходячи з характеристик, властивих об'єкту. У міру можливостей вказують також ціну запасу. На усіх документах, де відображається стан і зміни запасів, окрім назви, вказується також їх номенклатурний номер.

Облік запасів на складі ведеться у картках складського обліку у кількісному і кількісно-сумовому вираженні. У кінці звітного періоду завідуючий складом складає реєстр приймання-здачі документів (форма М-13), і подає їх бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та списання їх зі складу під розписку. Лімітно-забірні карти здаються в бухгалтерію відразу після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картами не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірка з другими примірниками карт, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток і виведення підсумків. У випадку, якщо облік на складі ведеться у кількісному вираженні, станом на останній день звітного місяця, матеріально відповідальна особа заповнює в кількісному вираженні відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма № М-14). Бухгалтер проставляє ціни окремих об'єктів обліку запасів, здійснює

62

таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів за видами) та підсумки залишків на складі за видами запасів (в межах субрахунків та синтетичних рахунків), які звіряє з даними синтетичного обліку.

У бухгалтерії матеріальні звіти з доданими до них документами перевіряються, обробляються, здійснюється контирування (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). Після завершення обробки первинних документів інформація з них переноситься до облікових регістрів.

При журнальній формі обліку підсумкові дані із надходження і вибуття запасів у розрізі субрахунків заносять у відомість 5.1. Відомість ведеться за окремими матеріально-відповідальними особами, місцями зберігання і використання матеріальних цінностей. У відомості здійснюється розподіл транспортно-заготівельних витрат пропорційно до вартості витрачених матеріальних цінностей, а також визначається фактична собівартість списаних зі складу запасів, якщо застосовується метод оцінки запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний період (декаду, місяць). У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту (надходження, видаток) виробничих запасів (від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, зі складу в цех, з цеху в цех, склад тощо) за місяць виділяються окремими сумами і мають бути рівними.

3. Методи оцінки запасів. Документальне оформлення операцій з руху виробничих запасів

Порядок оцінки матеріальних запасів визначено П(С)БО 9 «Запаси». Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 40) встановлено, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

П(С)БО 9 передбачає, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

-суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

-суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не

63

відшкодовуються підприємству; - транспортно-заготівельні витрати

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первинна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Первинна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

П(С)БО 9 «Запаси» передбачає, що при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

-ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

-середньозваженої собівартості;

-собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

-нормативних затрат;

-ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Документальне оформлення операцій з руху виробничих запасів

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи треба складати під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Для отримання запасів від постачальників підприємством виписується довіреність (форма № М-2, М-26). Бланки відомостей є документами суворої звітності і не можуть виготовлятися підприємством самостійно. Воно купує їх із нанесеною друкованим способом нумерацією. Наказом керівника підприємства

64

визначається перелік працівників підприємства, які можуть отримувати довіреності. Видача кожного бланку довіреності реєструється в журналі реєстрації виданих довіреностей (форма М-3). Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. У бланку довіреності відображається номенклатура та кількість запасів, які має отримати його представник, та засвідчується його підпис.

Оприбуткування запасів на складі здійснюється за такими первинними документами: накладна (форма № М-11), товарно-транспортна накладна (форма ММ-6), прибуткові ордери (форма № М-4), прийомні акти (форма № М- 7), товарні чеки і чеки реєстраторів розрахункових операцій (при придбанні запасів за готівкові кошти). Надходження матеріалів на підприємство реєструються у журналі обліку вантажів, що надійшли (форма М-1). При оприбуткуванні їх на склад перевіряють їх відповідність кількості і якості, відображеної у супровідних документах, до фактичних.

При надходженні на склад запасів, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної-вимоги (форма М-11).

На підставі перевірених документів постачальників бухгалтерією виписується картка складського обліку матеріалів (форма М-12) (на кожне найменування, вид або номенклатурний номер матеріалів), яка реєструється у реєстрі і отримує реєстраційний номер. Усі надходження і вибуття запасів завідуючий складом зобов'язаний відображати в картках, виводячи залишок після кожної операції. На окремі номенклатурні номери (види) матеріалів ним виписується і прикріплюється матеріальний ярлик (форма № М-16).

Відпуск матеріалів для внутрішніх потреб здійснюється за накладними – вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) або лімітно-збірними картами (форми М-8, М-9).

При одноразовому відпуску матеріалів для внутрішніх потреб заповнюють акт-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акт вимогу на заміну (додатковий відпуск) матеріалів.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (форма М-20) або товарнотранспортну накладну (форма М-6).

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображають перелік усіх матеріальних цінностей, що підлягають перевезенню на даному автомобілі та наводять їх характеристики.

Для співставлення фактичної наявності матеріалів на складі з їх залишками, заданими в обліку на підприємстві, періодично проводиться інвентаризація запасів. Порядок проведення інвентаризації визначається

65

Інструкцією з інвентаризації № 69. Для фактичного відображення матеріальних цінностей, виявлених під час інвентаризації, використовується інвентаризаційний опис (форма № М-21).

З усіма працівниками, діяльність яких безпосередньо пов'язана із зберіганням, обробкою, відпуском (продажем) матеріальних цінностей, укладаються договори повної матеріальної відповідальності.

4. Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Для синтетичного обліку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) призначені рахунки класу 2 «Запаси». Це активні рахунки, по дебету яких відображають залишок та надходження запасів, а по кредиту – їх вибуття Призначення кожного рахунку розглянемо детальніше.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має дев'ять субрахунків, з назви яких видно, що на них відображається.

Рахунок 25 «Напівфабрикати» використовується для обліку напівфабрикатів. Напівфабрикати – це продукція, яка не пройшла всіх технологічних стадій виробництва і потребує доопрацювання.

За дебетом рахунку 25 відображають надходження напівфабрикатів з виробництва (з кредиту рахунку 23 «Виробництво»), по кредиту рахунку 25 показують списання напівфабрикатів у виробництво (дебет рахунку 23) або на реалізацію (дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації»).

Рахунок 26 «Готова продукція» призначений для обліку наявності та руху готової продукції підприємства. Оприбутковують готову продукцію з виробництва: дебет рахунку 26 і кредит рахунку 23 «Виробництво». При списанні готової продукції запис роблять у кредит рахунку 26 і дебет різних рахунків: 90 «Собівартість реалізації», 23 «Виробництво» та інші.

На рахунку 28 «Товари» обліковують матеріальні цінності, що надійшли на підприємство з метою продажу. Надходження товарів відображають по дебету, а їх вибуття – по кредиту рахунку 28.

Типові бухгалтерські проводки по рахунку 20 „ Виробничі запаси”

5. Первинний, аналітичний та синтетичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

В процесі діяльності на підприємстві можуть використовуватись засоби праці невеликої вартості, строк служби яких є незначний.

Якщо строк служби засобів праці підприємства не перевищує одного року або одного операційного циклу його діяльності, то такі засоби праці відносять до малоцінних і швидкозношуваних предметів, які обліковуються у складі запасів. До їх складу відносять: дрібний господарський інвентар, спецодяг, інструменти та ін.

Для обліку і узагальнення інформації про рух малоцінних і швидкозношу-

67

ваних предметів (МШП) використовують рахунок 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

За дебетом рахунка 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпускання малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Документальне оформлення руху малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для первинного відображення операцій з обліку МШП підприємства використовують такі типові форми первинних документів:

№МШ-1. Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань);

№МШ- 2. Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів;

№МШ-3. Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристосувань);

№МШ- 4. Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів;

№МШ-5. Акт на списання інструментів (пристосувань) та їх обміну на придатні;

№МШ-6. Особова картка « № обліку спецодягу, спецвзуття та захисних засобів»;

№МШ-7. Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів;

№МШ -8. Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Рекомендована література: 1, 10, 17, 33, 34, 36, 38, 39, 40, 49, 53, 54, 55.

Основні терміни та поняття:

Запаси – це активи, які:

–утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

–перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

–утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Купівельні напівфабрикати та комплектувальні вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному

68

виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

Малоцінні та швидкозношувані предмети – це активи, строк використання яких не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Матеріали – придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління.

Напівфабрикати – це сировина й матеріали, які не пройшли певних стадій оброблення і ще не є готовою продукцією.

Подібні активи – це активи, які мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість.

Сировина – добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислового оброблення та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їхнього виробництва і реалізацію.

Контрольні запитання

1.У чому полягає різниця між поняттям «виробничі запаси» і «цінності»?

2.На які групи поділяються економічні ресурси за їх походженням?

3.На які групи поділяються запаси за складом і структурою?

4.У чому полягають основні завдання обліку запасів?

5.Які питання щодо обліку запасів мають бути висвітлені в обліковій політиці підприємства?

6.На які види діляться запаси для цілей бухгалтерського обліку?

7.На яких субрахунках ведеться облік запасів?

8.Якими первинними документами оформлюються операції з придбання запасів?

9.Якими первинними документами оформлюються операції з відпуску запасів зі складів?

10.У який спосіб запаси можуть надходити на підприємство?

11.Які витрати збільшують первісну вартість придбаних запасів?

12.Які витрати не включаються до первісної вартості запасів?

13.У чому полягає особливість відображення в обліку безоплатно отриманих

69

запасів?

14.У якому випадку уцінюються запаси?

15.У якому випадку дооцінюються запаси?

16.Які існують методи оцінювання вартості вибуття запасів?

17.Як саме визначається фінансовий результат від операцій з продажу запасів?

18.При обміні якими запасами (подібними чи неподібними) у підприємства виникає фінансовий результат і чому?

19.Які запаси належать до МШП та якими первинними документами оформлюються операції з ними?

20.За якими цінами ведеться облік товарів?

21.Що таке інвентаризація запасів і коли проводити її слід обов’язково?

22.Як розрахувати суму збитків від нестачі запасів?

Практичні завдання

Задача 1.

Підприємство отримало сировину,за яку попередньо сплатило постачальнику 1400 грн. з ПДВ. Витрати на доставку сторонньою організацією склали 60 грн. з ПДВ, вантажно-розвантажуванні роботи здійснено власними силами,за які нарахована зарплата у розмірі 40 грн.

Задача 2.

Залишок цегли на складі торгового підприємства на 1 число місяця становив 50 тис. шт.,облікова вартість якої 200 грн. за одну тисячу.

Протягом місяця підприємство отримало :

10 числа 20 тис. шт. цегли на суму 4.5 тис. грн.; 15 числа 30 тис. шт. цегли на суму 6,9 тис. грн.; 20 числа 50 тис. шт. цегли на суму 12,0 тис. грн.;

25 числа реалізовано 75 тис. шт. цегли на суму 22,5 тис. грн. з ПДВ. Оплату за товар отримано після його відвантаження.

Зробити бухгалтерські проводки та визначити фінансовий результат при застосовуванні різних методів оцінки запасів при вибутті: ФІФО, середньозваженої собівартості. Пояснити, за яких умов доцільним є застосування кожного з цих методів.

Задача 3.

На основі наведених у таблиці даних визначити собівартість придбаного, реалізованого та залишку матеріалу «цемент» на кінець місяця, застосовуючи метод його оцінки при вибутті за ідентифікованованою собівартістю . Цемент реалізовувався за ціною 460 грн. за тону з ПДВ.

70

*із залишку на початок місяця

**із надходження 18 січня Зробити бухгалтерські проводки з придбання та реалізації цементу.

Задача 4.

Підприємство А закупило в підприємстві Б готову продукцію – 100 т на суму 100000 грн. без ПДВ і залишило у нього на відповідному зберіганні .

За договором між підприємствами А і Б, відвантажує товар підприємства А підприємству С повністю. Продажна вартість товару 150 тис. грн.

Підприємство С при прийманні товару виявило невідповідність за кількістю. Нестача склала 20 т. У зв’язку з цим підприємство С оприбуткувало і оплатило підприємству А гроші за фактом поставки.

Підприємство А подало позов на підприємство Б на суму нестачі і виграло його, а також отримало кошти від винуватця.

Тести для самоконтролю

1. Виробничі запаси – це:

1) активи, які отримуються підприємством для подальшого перепродажу за умов звичайної господарської діяльності;

2) придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшому переробленню на підприємстві;

3) частина продукції, що не пройшла всіх стадій оброблення.

2.За обґрунтованістю знаходження на підприємстві запаси поділяються на:

1) ліквідні і неліквідні;

2) початкові і кінцеві;

3) сезонні і постійні;

4) нормативні і понаднормові.

3.Документ, який засвідчує право окремої посадової особи отримати запаси, – це:

1) доручення;

2) картка складського обліку матеріалів;

71