фо

13.Виплачувати заробітну плату у вигляді натуральної оплати можна лише в розмірі, що не перевищує:

1) 20% нарахованої за місяць заробітної плати; 2) суми, яка є максимальною межею для справляння страхових внесків; 3) 50% нарахованої за місяць заробітної плати;

4) суми прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 і округлену до ближчих 10 гривень.

14.Для визначення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в розрахунок приймають доходи працівника, які:

1) мають разовий характер виплати; 2) будь-які доходи, отримані за відповідний період;

3) не мають разового характеру виплати;

4) виплачуються лише в грошовій формі.

Тема 9. Облік витрат виробництва і готової продукції

2.Облік витрат будівельної організації та визначення собівартості будівельномонтажних робіт.

3.Облік витрат і калькулювання собівартості автомобільних перевезень.

4.Облік витрат і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарського виробництва.

5.Облік готової продукції та її реалізації.

6.Облік продукції сільськогосподарського виробництва.

7.Облік товарів.

1.Економічний зміст витрат, їх класифікація та завдання в обліку.

П(С)БО 16 «Витрати»

Витрати – це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг у процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

122

Якщо внаслідок здійснення витрат з'являється актив, то він відображається за статтями «Незавершене виробництво» або «Готова продукція».

Незавершене виробництво – вироби, що не пройшли всіх стадій обробки на даному підприємстві.

Готова продукція – вироби, обробка яких на даному підприємстві повністю завершена, які відповідають визначеним параметрам і стандартам якості.

Об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або види діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Для потреб фінансового обліку витрати перегруповуються та узагальнюються за статтями, визначеними П(С)БО 16 «Витрати» та економічними елементами в цілому по підприємству.

Статтею витрат є вид витрат, що відноситься на окремий об'єкт обліку, елементом витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

У залежності від способу віднесення витрат на об'єкт обліку витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямими вважаються витрати, які відносяться на об'єкти обліку без попереднього розподілу, лише на підставі первинних документів.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати відносяться на об'єкти обліку витрат шляхом їх розподілу економічно обґрунтованими методами.

Не визнаються витратами:

-попередня оплата запасів, робіт, послуг (аванси сплачені);

-погашення одержаних позик;

-інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не призводить до зменшення власного капіталу;

-витрати, що призводять до зменшення власного капіталу за іншими П(С)БО.

Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:

•інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень;

•спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат порівняно з їх нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії на майбутнє;

•достовірний облік виходу продукції за її видами з урахуванням якості.

Класифікація витрат

Склад витрат у найбільш загальному вигляді визначається П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і 16 «Витрати», але докладно структуру (або номенклатуру) статей та елементів витрат наведено тільки у П(С)БО 16.

123

Згідно з П(С)БО 16 витрати поділяються на такі:

-витрати, що включаються до собівартості реалізації продукції, товарів, послуг;

-адміністративні витрати;

-витрати на збут;

-інші операційні витрати;

-фінансові витрати;

-податки на прибуток;

-надзвичайні витрати.

П. 11 П(С)БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається:

– з виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);

–нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

–наднормативних виробничих витрат.

Економічний зміст витрат за елементами як об'єктами фінансового обліку

визначений П(С)БО 16 «Витрати», відповідно до якого елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат. Зокрема, це:

-прямі матеріальні витрати;

-прямі витрати на оплату праці;

-інші прямі витрати;

-змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції

(робіт, послуг) установлює підприємство.

2. Облік витрат будівельної організації та визначення собівартості будівельно-монтажних робіт

Порядок обліку витрат і формування собівартості будівельно-монтажних робіт регламентовано такими нормативними документами:

–П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом МФУ від 31.12.99 р. №318;

–П(С)БО 18 «Будівельні контракти», затвердженим наказом МФУ від 28.04.2001 р. № 205 (зі змінами і доповненнями);

–«Методичними рекомендаціями з формування собівартості будівельномонтажних робіт», затвердженими наказом Державного комітету з будівництва і архітектури України від 16.02.2004 р. № 30.

Згідно з названими методичними рекомендаціями собівартість

будівельно-монтажних робіт (БМР) – це виробничі витрати будівельної

124

організації, пов'язані з виконанням таких робіт. Собівартість БМР підрядної будівельної організації складається з виробничих витрат окремих виробничих підрозділів (структурних одиниць), які виконують БМР, і вартості робіт, виконаних за договорами субпідряду.

Собівартість БМР виробничого підрозділу (структурної одиниці) будівельної організації складається з виробничих витрат даного підрозділу, пов'язаних з виконанням БМР, а також із витрат на утримання апарату управління виробництвом цього підрозділу.

Собівартість БМР може бути плановою, рівень якої визначається на підставі проектно-кошторисної документації, економічно обґрунтованих норм і нормативів витрат, інженерних розрахунків і т. ін., і фактичною, яка включає фактичні витрати будівельної організації на виконання БМР.

Згідно з П(С)БО 18 об'єктом обліку витрат може бути лише окремий «будівельний контракт». В той же час для організації поточного обліку та оперативного контролю за витратами об'єктом обліку може вважатися як окремий об'єкт будівництва, так і окремий вид будівельно-монтажних робіт, але в межах конкретного будівельного контракту (підрядного договору).

Облік витрат на виконання БМР ведуть позамовним методом. Замовлення відкривають на кожен об'єкт будівництва відповідно до підрядного договору. Облік витрат на замовлення ведуть наростаючим підсумком в окремій картці аналітичного обліку витрат на замовлення до закінчення виконання контракту. З цією метою кожному замовленню надається певний шифр (номер, код), який потім обов'язково вказують на всіх первинних документах з обліку витрат на виконання даного замовлення.

Бухгалтерський облік витрат на виконання БМР ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого в підрядних будівельних організаціях можуть бути відкриті субрахунки за видами виробництв:

231 «Основне виробництво» (облік витрат за контрактами); 232 «Допоміжні виробництва» (ремонтні майстерні, власний

автотранспорт, столярний цех, цех з виготовлення металевих конструкцій тощо);

233 «Експлуатація будівельних машин і механізмів» та ін.

При журнально-ордерній формі облік витрат на виконання БМР ведуть у журналі 5 або 5А, при використанні комп'ютерної форми обліку – у відповідних машинограмах.

Згідно з П(С)БО 18 витрати за будівельним контрактом включають:

- витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням даного контракту (прямі витрати матеріалів, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати, до яких відносять відрахування на соціальні заходи, орендну плату, амортизацію,

125

втрати від браку, вартість виконаних субпідрядних робіт тощо). Такі витрати списують на конкретне замовлення бухгалтерськими проводками:

Д-т субрах. 231 - К-т рах 20, 22, 66, 65, 63 та ін.;

-загальновиробничі витрати, до яких відносять витрати на управління, організацію і обслуговування будівельного виробництва:

Д-т субрах. 231 - К-т рах. 91;

-у деяких випадках частково адміністративні витрати, якщо підрядник і замовник домовилися, що адміністративні витрати (або їх певна частка) підлягають відшкодуванню замовником. Такі витрати обліковують на окремому субрахунку до рахунка 92:

Д-т субрах. 231 – К-т субрах. 921;

-витрати, понесені підрядником на етапі підготовки та укладання будівельного контракту, якщо існує вірогідність його підписання та достовірної оцінки цих витрат. Витрати на укладання контракту, не підписаного до дати балансу, вважаються витратами звітного періоду без їх віднесення на витрати за таким контрактом в наступних звітних періодах.

Особливістю формування витрат за будівельним контрактом є те, що до їх складу не включають витрати на утримання незадіяних будівельних машин і механізмів та інших необоротних активів, не використаних при виконанні будівельного контракту. Такі витрати обліковують окремо і відносять до витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені (субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності»).

Об'єктом калькулювання при позамовному методі є собівартість закінченого замовлення, за яким готові об'єкти пройшли випробування і прийняті відділом технічного контролю (ВТК) або замовником (генеральним підрядником – для субпідрядної організації).

3.Облік витрат і калькулювання собівартості автомобільних перевезень

Основою організації обліку витрат підприємств автомобільного транспорту є П(С)БО 16 «Витрати», «Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65, інші нормативні документи та наказ про облікову політику конкретного підприємства.

Залежно від потреб організації виробництва, планування, обліку, складання звітності, оцінки та аналізу ефективності використання рухомого складу АТП всі дорожньо-транспортні засоби поділяють на групи за різними ознаками: призначенням, типом кузова, вантажопідйомністю, терміном використання тощо.

126

Так, за призначенням автомобілі поділяють на такі типи:

1)вантажні;

2)легкові;

3)автобуси;

4)мікроавтобуси;

5)спеціальні;

6)спеціалізовані таксі;

7)сідельні тягачі.

Відповідно до призначення автомобілі можуть бути організаційно закріплені за окремими виробничими підрозділами АТП: колонами, бригадами тощо. Облік витрат і доходів від виконання робіт, надання послуг автотранспортом доцільно вести у розрізі таких підрозділів, типів автомобілів та особливостей їх використання.

У складі витрат автотранспортних підприємств доцільно передбачити такі статті:

–прямі витрати на оплату праці;

–відрахування на соціальні заходи (у відсотках до прямої оплати праці згідно з діючим законодавством);

–витрати палива і мастильних матеріалів;

–витрати на заміну і ремонт (знос) автомобільних шин;

–інші матеріальні витрати;

–амортизаційні відрахування;

–витрати на ремонт і технічне обслуговування рухомого складу;

–інші прямі витрати;

–загальновиробничі витрати.

Цей перелік може змінюватися і доповнюватися залежно від потреб управління витратами та виробничих особливостей підприємства.

Облік відпрацьованого робочого часу водіїв здійснюється на підставі табеля обліку відпрацьованого часу, подорожніх листів та інших документів. Тривалість щоденної, тижневої та місячної роботи водіїв регулюється відповідно до «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 р. № 18.

Амортизаційні відрахування від вартості рухомого складу автотранспортних засобів визначають за одним з методів, передбачених П(С)БО 7 «Основні засоби». Найбільш доцільно з цією метою застосовувати виробничий метод нарахування амортизації, для чого передбачити у наказі про облікову політику порядок визначення норми нарахування амортизації для різних видів транспортних засобів з розрахунку на 1 км пробігу.

127

Аналітичний облік витрат за видами перевезень та виробничими підрозділами ведеться у спеціальних відомостях аналітичного обліку витрат шахової форми, які відкривають окремо на кожен об'єкт обліку витрат.

Зведений облік витрат ведуть у журналі 5 (5А) або аналогічному журналіордері № 10 (за старою журнально-ордерною формою). При автоматизації обліку з цією метою використовують відповідні машинограми обліку витрат.

Калькуляційними одиницями при визначенні собівартості автотранспортних перевезень можуть бути:

а) для вантажних перевезень – 10 т/км; б) для вантажних автомобілів з погодинною оплатою та спеціалізованих

автомобілів – 10 автомобіле-годин роботи на замовлення; в) для автобусів на приміських, міжміських та міжнародних

пасажирських перевезеннях – 10 пасажиро-км; г) для автобусів на міських маршрутах та маршрутних таксі –10 пасажиро-

перевезень; д) для таксомоторних перевезень – 10 платних км.

Обчислення собівартості автотранспортних перевезень не потребує складних розрахунків, оскільки послуги автотранспорту досить однозначні і мають масовий характер, облік витрат ведеться попроцесним методом у розрізі видів перевезень, а залишки незавершеного виробництва не визначаються. І лише в окремих випадках для цілей економічного аналізу та внутрішньогосподарських управлінських потреб можуть визначатися узагальнюючі показники собівартості 10 умовних (приведених) тонно-кілометрів та/або сума витрат на 1 (100) грн. доходу від перевезень.

4. Облік витрат і калькулювання продукції сільськогосподарського виробництва

Витрати на виробництво продукції рослинництва, тваринництва та інших виробництв сільгосппідприємства формують за об'єктами обліку, планування та визначення собівартості продукції, відображаючи їх на рахунках аналітичного обліку сільгоспвиробництва.

Об'єкти обліку виробничих витрат поділяються на такі групи:

Культури: зернові, технічні, картопля та овоче-баштанні культури, плодово-ягідні культури та виноградники, квітникарство, розсадники плодовоягідних культур, плантації хмелю.

Витрати під урожай майбутнього року: посіви озимих зернових культур, оранка на зяб, лущення стерні, внесення добрив тощо.

Витрати, що підлягають розподілу, – між культурами або видами робіт

128

(пропорційно до площ): на зрошування та осушення земель, догляд за полезахисними лісосмугами тощо.

Інші об'єкти (за центрами відповідальності) – структурні підрозділи сільгосппідприємства, на яких фактичні витрати розподіляють між окремими культурами відповідно до кошторисів та нормативів залежно від прийнятих підприємством положень облікової політики.

У тваринництві об'єктами обліку витрат є окремі види худоби молочного та м'ясного напряму (свинарство, конярство, вівчарство тощо).

Облік витрат та виходу сільгосппродукції здійснюється підприємством у розрізі окремих об'єктів – залежно від виробництв, видів культур або тварин, продукції переробного виробництва, з відображенням їх на рахунку 23 «Виробництво» та із застосуванням субрахунка для окремого обліку «Рослинництво», «Тваринництво», «Допоміжні виробництва», «Підсобні (промислові) виробництва», «Витрати на утримання машинно-тракторного парку» тощо.

У сільському господарстві застосовують спеціалізовані галузеві форми первинних бухгалтерських документів.

Рекомендований перелік статей витрат сільськогосподарських підприємств

Для обліку виробництва сільськогосподарські підприємства використовують позамовний метод. За цим методом всі фактичні витрати відносяться на окремий вид продукції, роботи, послуги, центру відповідальності.

Аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків по видах виробництв і окремих замовленнях. Собівартість одиниці продукції вираховують шляхом ділення підрахованих витрат на кількість одержаної продукції.

129

Фактична собівартість продукції рослинництва і тваринництва розраховується один раз на рік станом на 31 грудня. Собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається щомісяця.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об'єктами обліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв; в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель,

на вапнування та гіпсування ґрунтів, утримання полезахисних смуг; г) списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські

культури, що запилюються; д) списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних

втрат; е) розподіляються загальновиробничі витрати;

є) визначається собівартість продукції рослинництва; ж) визначається собівартість продукції підсобних промислових ви-

робництв з переробки рослинницької продукції; з) визначається собівартість продукції тваринництва;

і) визначається собівартість продукції інших промислових виробництв. Послідовність закриття рахунків та калькулювання собівартості продукції

зазначають в обліковій політиці підприємства.

5. Облік готової продукції та її реалізації

До готової продукції відносяться вироби, виготовлені на підприємстві, призначені для продажу, які відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція включається до складу запасів.

Готова продукція оприбуткується на склад за фактичною собівартістю. В аналітичному обліку оприбутковування готової продукції здійснюється за обліковими цінами, що визначаються підприємством, виходячи з розміру фактичної собівартості попередніх періодів. Це відбувається тому, що технічно можливо визначити розмір тільки прямих витрат, що включаються до собівартості кожної партії продукції, однак лише після закінчення звітного періоду стає відома фактична потужність та сума загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виробленої продукції.

По завершенні звітного місяця облікова вартість готової продукції коригується до фактичної. Сума відхилень облікової вартості від фактичної визначається таким чином:

130

В.в. = (В. поч.+ В.зв. міс.)/(77. поч. + П.зв. міс),

де В.в. – відсоток відхилень; В.поч. – відхилення на початок місяця;

В.зв. міс. – відхилення звітного місяця; П.поч. – продукція за обліковими цінами на початок місяця;

П.зв.міс. – продукція звітного місяця за обліковими цінами.

Сума відхилень визначається добутком відсотка відхилень та вартості відпущеної зі складу продукції.

Сума відхилень на початок місяця визначається різницею залишку по рахунку 26 «Готова продукція» за фактичною собівартістю та залишку готової продукції на складі за обліковими цінами.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється за накладноювимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-12), приймально-здавальними актами. На окремі її види (номенклатурні номери) відкриваються картки складського обліку, у яких ведеться облік надходження готової продукції, її вибуття та виводиться залишок після кожної операції. На складі ведеться в більшості випадків кількісний облік готової продукції. Відвантаження готової продукції здійснюється за угодами з покупцями за цінами, які визначаються для кожного зокрема. На основі первинних документів ведеться Відомість аналітичного обліку запасів (5.1) до Журналу 5 «Облік витрат».

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунка відображається надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю, за кредитом – списання готової продукції та сума відхилень фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до собівартості реалізованої продукції.

Списання вартості готової продукції зі складу здійснюється за одним із методів, передбачених П(С)БО 9 «Запаси»:

-ідентифікованої собівартості;

-середньозваженої собівартості;

-собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-нормативних витрат.

У кінці звітного місяця при оприбуткуванні готової продукції складаються такі облікові записи:

1.На суму фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції: Дебет 26 «Готова продукція»; Кредит 23 «Виробництво».

2.На суму виробничої собівартості за обліковими цінами:

131