Проц. документы 2010

2.Відповідач по сьогоднішній день не отримав від Позивача оригінали рахунків та актів виконаних робіт після чого згідно договору та Заявки повинен наступити обов’язок Відповідача оплати перевезення.

3.Заявка на суму 22’000 грн не була виконана, а значить і не має підстав для її оплати (суду та Відповідачу надана ЦМР на інше перевезення).

4.Відповідач діяв від імені та за рахунок клієнта тому не повинен нести повну відповідальність. На підставі викладеного та у відповідності із ст. 316 ГК, ст. 59 ГПК, ст. 1 Закону України «Про

транспортно-експедиторську діяльність»,

Прошу:

1. У задоволенні позову ПП «Вест» до ФОП Коваль В. І. відмовити.

Додаток:

1. Квитанція та опис вкладення у цінний лист про відправлення відзиву позивачу.

281

ГЛАВА 3.3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ

ПОВ’ЯЗАНІ З ПЕРЕГЛЯДОМ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Апеляційна скарга

Донецький апеляційний господарський суд (через Господарський суд Донецької області)

ОСОБА, ЯКА ПОДАЄ СКАРГУ (ПОЗИВАЧ):

Приватне підприємство «АСК»

04212, м. Київ,

вул. Тимошенка, 5

ЄДРПОУ 19489000

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 19489297 від 20 грудня 1995

року Індивідуальний порядковий номер № 19489226000 тел.: (044) 410-00-00

ІНША ОСОБА, ЯКА БЕРЕ УЧАСТЬ У СПРАВІ (ВІДПОВІДАЧ):

Товариство з обмеженою відповідальністю «Здравукр»

83114, м. Донецьк, пр-т Панфілова, 1

ЄДРПОУ 135275305000

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 07782000

Індивідуальний порядковий номер № 13575305000 тел.: (062) 345-50-33

Справа № 14/14

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на Рішення від 24.06.2009 р. Господарського суду Донецької області по господарській справі № 14/14 за позовом ПП «АСК» до ТОВ «Здравукр» про стягнення боргу за Договором

24 червня 2009 року Рішенням Господарського суду Донецької області в складі головуючого судді Левиної Г. В. (далі — Рішення) було повністю відмовлено в задоволенні позову ПП «АСК» до ТОВ «Здравукр» про стягнення боргу за Договором.

Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст. 104 ГПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового чи зміни існуючого рішення. Вказані порушення полягають в тому, що судом було не в повному обсязі досліджено докази та з’ясовано обставини, що мають значення для справи, належні і допустимі письмові докази позивача визнано такими, що не встановлюють обставин по даній справі, тобто неприйнятними, деякі докази навіть не приєднано до справи (лист, в якому відповідач визнає заборгованість перед позивачем), також не досліджено порядок переукладання договору від 15.08.2006 року та правильність процедури укладання нових догово-

282

рів на 2007 та 2008 роки відповідачем, не в повному обсязі досліджено підстави виникнення боргу та пені у відповідача.

Так, 15 серпня 2006 року між (Покупцем) ТОВ «Здравукр» та (Постачальником) ПП «АСК» було укладено Договір постачання № 22/3 (далі — Договір).

Відповідно до п. 5.3. Договору, Покупець зобов’язаний сплатити вартість поставленого товару протягом 15 календарних днів з дати фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 7.1. Договір набрав чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2006 року, також в п. 7.2. Договору зазначено, що у випадку коли жодна з Сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору, не повідомить іншу сторону про припинення його умов, Договір вважається автоматично пролонгованим на календарний рік, на тих же умовах.

Таким чином, не маючи претензій по відношенню одна до одної, сторони автоматично пролонговували Договір до 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов’язується систематично передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) другій стороні Покупцеві лікарські засоби та товари медичного призначення, у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями). В п. 1.2. Договору зазначено, що загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань в рамках Договору.

Таким чином, Постачальник виконав умови Договору щодо поставки товару в строк та відповідно до заявки покупця, а Покупець в свою чергу зобов’язаний був сплатити в 15-ти денний строк вартість поставленого товару.

Проте, розрахунку за поставлений товар не було, і загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на 31.12.2008 року складала 56 132 грн, що підтверджується актом звірки від 31.12.2008 року.

В подальшому частину товару ТОВ «Здравукр» було повернуто а частину коштів сплачено, та незважаючи на це від Відповідача по електронній пошті надійшов інший акт звірки за період 01.01.2009 р. — 19.03.2009 р. Даним Актом-звірки сторони досягли згоди, що сума, що підлягає сплаті за поставлений товар становить 45 396 грн.

Після погодження суми боргу ТОВ «Здравукр» по електронній пошті направило лист–пропозицію про погашення заборгованості, відповідно до якого останні зобов’язуються погасити заборгованість за поставлений товар на протязі 10-ти місяців рівними долями.

Проте, після погодження суми боргу, від Відповідача на рахунок Позивача надійшло (відповідно до виписки з банку) лише наступні суми:

23.03.2009 року — 2 712 грн. 25.03.2009 року — 4 896 грн.

02 квітня 2009 року згідно товарної накладної відповідачем Позивачу повернуто товар на загальну суму 456 грн.

23 квітня 2009 року згідно товарної накладної відповідачем Позивачу повернуто товар на загальну суму 348 грн.

Таким чином сума боргу станом на 02.06.2009 року становить 36 672 грн.

Згідно п. 8.1. Договору у разі прострочення по оплаті за товар, відповідач повинен сплатити 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми прострочення.

Розмір пені згідно Розрахунку з жовтня 2006 року по березень 2009 року по простроченим платежам становить 13 101,22 грн.

Отже, загальна сума боргу Відповідача складає: 36 672,00 + 13 101,22 = 49 773,22 грн.

Щодо належності і допустимості доказів у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 36 ГПК письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Надані позивачем письмові докази, що підвереджують позовні вимоги, відповідають вимогам ч. 1 ст. 34 ГПК, а саме:

1. Накладні безпосередньо показують наявність правовідносин та розрахунків між сторонами щодо поставки товарів.

283

2.Акти звірки взаємних рахунків між сторонами чітко визначають розміри боргу (який є предметом позову), що погоджений сторонами.

3.Банківські виписки безпосередньо фактично показують розмір оплати за поставлені товари.

4.Журнали-ордери також безпідставно не розглядались судом в якості доказів.

5.Лист-повідомлення від відповідача про погашення боргу протягом 10 місяців безпосередньо вказує на визнання вчинення порушення останнім.

Проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги вищевказані докази, чим порушив норми процесуального права.

Стосовно невідповідності у розрахунках

Відповідач при складенні власного розрахунку не врахував повернення позивачу товару 19.03.09 р. на суму 312,00 грн. Дану обставину Позивач роз’яснив на судовому засіданні, проте вона теж не була взята до уваги. А зазначена різниця в сумах розрахунків у позивача (36’672,00 грн), і у відповідача (36’984,00 грн), яка менша відповідно до розрахунку позивача, стала черговою підставою до упередженого ставлення до позивача та неприйняття письмових документів від нього в якості доказів у справі.

Як очевидно з вищенаведеного, дійсно має місце факт порушення Відповідачем умов договору поставки товарів у період з жовтня 2006 року по березень 2009 року, а, отже, Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 13 101 грн 22 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 91, 103, 104 ГПК,

Просимо:

1.Скасувати Рішення від 24.06.2009 р. Господарського суду Донецької області по господарській справі № 14/14 за позовом ПП «АСК» до ТОВ «Здравукр» про стягнення боргу за Договором.

2.Ухвалити нове Рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Додатки:

1.Копія Листа-повідомлення від відповідача про визнання вчинення порушення умов Договору та погашення боргу протягом 10 місяців.

2.Чек з описом вкладеного про поштове відправлення копії апеляційної скарги з доданими документами відповідачу.

3.Квитанція про сплату державного мита (248, 87 грн).

284

Касаційна скарга

Вищий Господарський суд України (через Господарський суд м. Києва)

01030 м. Київ,

вул. Б. Хмельницького, 44-Б

Особа, яка подає касаційну скаргу (Відповідач):

Фізична особа-підприємець Кот Віктор Іванович

02222, м. Київ,

вул. Сабурова, 1, кв. 5 Ідентифікаційний № 2090018000 Свідоцтво про державну реєстрацію ВО2 № 000624 від 05.01.2008 р.

Інша особа, яка брала участь у справі

(Позивач):

Приватне підприємство «Вест»

79022, м. Львів,

вул. Грузинська, 3

ЄДРПОУ 46359734

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на Постанову Київського Апеляційного Господарського суду від 18.11.2008 р. по справі № 26/41

29 вересня 2008 року Господарським судом м. Києва по справі № 26/41 було винесено Рішення яким задоволено позов ПП «Вест» про стягнення суми в повному обсязі.

Не погоджуючись з даним Рішенням суду, позивачем було подано апеляційну скаргу до Київського Апеляційного господарського суду.

18 листопада 2008 року колегією суддів в складі головуючого судді Конде Л. О., доповідач: Кіровський С. В., Михальський Ю. Б., при секретарі Гаращенко Т. М. Київського Апеляційного господарського суду було проголошено Постанову про відмову в задоволення апеляційної скарги. З таким рішенням суду не погоджуємося з наступних підстав.

При розгляді справи по суті, суд не прийняв до уваги пояснень представника Відповідача стосовно затримки виплати перевізнику за виконані послуги. Також, суд залишив без задоволення клопотання Відповідача стосовно залучення до справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватне підприємство «Веко» та Приватне підприємство «Бриг».Відповідно до ст. 27 ГК треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Відповідно до вищевикладеної норми та враховуючи фактичні обставини ситуації, яка виникла між Позивачем, Відповідачем та замовником Відповідача, то Замовник, як в подальшому з’ясувалося був також експедитором. Таким чином, в перевезені вантажу були залучені 3 експедитори: першим експедитором був: Приватне підприємство «Брига», другим: Приватне підприємство «Веко», а ФОП Кот В. І. — є третім експедитором.

Рішення суду впливає на права та обов’язки вищезазначених осіб в частині визначення розміру оплати за їх послуги, яка залежить саме від суми яка сплачується перевізнику (позивачу), тому вони повинні бути залучені як треті особи без самостійних вимог.

Суд не задовольнивши клопотання про залучення третіх осіб, порушив норми процесуального права.

Окрім того, 04 квітня 2008 року між ПП «Вест» та ФОП Кот В. І. був укладений договір про то- варно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого ФОП Кот В. І., виступає експедитором, а ПП «Вест» — перевізником.

Предметом даного договору є відносини між ФОП Кот В. І. та ПП «Вест» щодо реалізації Перевізником міжнародного автомобільного перевезення транспортними засобами за дорученням Експедитора.

285

Відповідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) — це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до даної норми закону ФОП Кот В. І. як Експедитор діяв від імені та за рахунок клієнта. Таким чином, всі дії вчинені експедитором повинні проводитись за рахунок клієнта.

Таким чином, оскільки експедитор діє від імені та на користь замовника, то дане стягнення повинно проводитись з ПП «Веко», а не з ФОП Кот В. І.

Окрім того, суму яку суд задовольнив стягнути з відповідача Позивачем не була обґрунтована та на неї не надано відповідного розрахунку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 316 ГК, ст. 111-9, п. 3 ч. 1 ст. 111-10 ГПК, ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»,

Прошу:

1. Скасувати Рішення Господарського суду м. Києва по справі № 26/41 від 29.09.2008 р. та Постанову Київського Апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Додатки:

1.Квитанція та опис поштового вкладення про відправлення касаційної скарги позивачу.

2.Квитанція про сплату державного мита (51 грн).

286

Оскарження до Верховного Суду України

Верховний Суд України (через Вищий господарський суд України)

Особа, які подає касаційну скаргу (третя особа-1):

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТ»

02068 м. Київ, вул. Ревуцького, 4

ЄДРПОУ 676879879

Інші особи, які беруть участь у справі:

Позивач:

Карасова Зінаїда Петрівна

02156, м. Київ,

вул. Братиславська, 4, кв. 1

Ідн. 6878734367

Відповідач:

Трофік Ігор Ігорович

04136, м. Київ, вул. М. Гречка, 1, кв. 5\

Ідн. 7857309349

Третя особа-2:

Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 11

ЄДРПОУ 40587239

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на Постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2008 р. по справі № 73/98 за позовом Карасової З. П. до Трофіка І. І.,

треті особи ТОВ «АКТ», Дарницька РДА про визнання недійсними рішення зборів, змін та доповнень до статуту, установчого договору

Рішенням Господарського суду м. Києва в складі головуючого судді Коронкова Є. С. від 07.12.2008 р. по справі № 73/98 був задоволений позов Карасової З. П. до Трофіка І. І., треті особи ТОВ «АКТ», Дарницька РДА про визнання недійсними рішення зборів, змін та доповнень до статуту, установчого договору.

На дане рішення нами була подана апеляційна скарга.

11 січня 2009 р. Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції було скасоване та прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

15 липня 2009 р. Постановою Вищого господарського суду України по даній справі рішення першої та апеляційної інстанції було скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалена Постанова Вищого господарського суду України є незаконною, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права та з мотивів невідповідності постанови міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (щодо порушення розумного строку розгляду справи — ч. ст. 6 Європейської Конвенції), що полягає в наступному:

Звертаючись до суду позивач просила визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, зміни та доповнення Статуту, та їх державну реєстрацію, установчий договір та його державну реєстрацію. Єдиною правовою підставою позову є ст. 48 ЦК 1963 р.

Відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що зміни та доповнення до Статуту ТОВ «АКТ» не є угодою в розумінні ст. 44 ЦК 1963 р., а тому не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК 1963 р. Необхідно, також, зазначити, що і рішення зборів учасників товариства, також не можуть бути визнані недійсними за вищезазначеною нормою.

Вищий господарський суд України не погодився з даним висновком, мотивуючи тим, що Статут за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру, тому він може бути оспорений в судовому порядку. Проте, скасовуючи Постанову Київського апеляційного господарського суду суд касаційної інстанції не врахував, що підстава позову була саме ст. 48 ЦК 1963 р., іншої підстави визнання недійсними рішення загальних зборів та змін і доповнень до Статуту в позовній за-

287

яві та уточненнях не значиться, а за даною нормою не передбачено визнання недійсними індивідуальних актів ненормативного характеру.

Окрім того, необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції вірно скасував рішення першої інстанції і в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними державної реєстрації змін та доповнень до Статуту та Установчого договору, оскільки дана вимога, взагалі, пред’явлена саме до органу реєстрації, який повинен виступати по справі як відповідач та зазначені позовні вимоги відносяться до адміністративного судочинства, оскільки спір є публічним. Так, ст. 12 ГПК передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Згідно ст. 167 ГК корпоративні права — це права, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відносини щодо реєстрації установчих документів виникають у сфері публічно-правових відносин, а тому не можуть розглядатися в одному позові, оскільки порушуються правила підвідомчості.

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції суд касаційної інстанції зазначив наступну підставу:

«Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та при прийнятті постанови не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім обставинам, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.»

Відповідно до ст. 1117 ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, вирішуючи питання про з’ясування судом всіх обставин господарський суд касаційної інстанції вийшов за межі перегляду справ в касаційній інстанції.

Окрім того, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України вийшов за межі ч. 2 ст. 11110 ГПК. Так, відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 1119 ГПК касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. 11110 ГПК.

В ч. 2 ст. 11110 ГПК передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1)справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;

2)справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;

3)господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

4)рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

5)рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;

6)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК;

7)рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Жодних з вище перелічених підстав суд апеляційної інстанції не порушив, а тому Вищий го-

сподарський суд України незаконно скасував Постанову Київського апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Направляючи на новий розгляд у суд першої інстанції Вищий господарський суд України керувався лише роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29.12.1976 р., що носить не нормативний характер, а роз’яснювальний і дане роз’яснення було надано ще в той час коли не було вищезазначеної норми, яка саме в законодавчому порядку визначає підстави для направлення справи у першу інстанцію. Тому, направляючи справу на новий розгляд необхідно керуватись саме положеннями ч. 2 ст. 11110 ГПК.

Необхідно зазначити, що відмовляючи у даному позові ніяк не є порушенням права позивача на звернення до суду, оскільки позивач має право звернутись з позовною заявою до належного відповідача в загальному порядку враховуючи усі зауваження суду апеляційної інстанції. Повернення справи

288

на новий розгляд у суд першої інстанції буде порушенням розумного строку розгляду справи та від-

повідно порушенням ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11114—11119 ГПК,

Просимо:

1.Скасувати Постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2009 р. по справі № 73/98 за позовом Карасової З. П. до Трофіка І. І., треті особи ТОВ «АКТ», Дарницька РДА, про визнання недійсними рішення зборів, змін та доповнень до статуту, установчого договору.

2.Залишити без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2008 р.

Додатки:

1.Платіжне доручення про сплату державного мита (42,50 грн).

2.Чеки з описами вкладеного про підтвердження поштового надіслання копії скарги іншим учасникам процесу.

3.Довіреність на ведення справи у суді.

289

Заява про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами

Господарський суд м. Києва

Особа, яка подає заяву:

Відповідач Фізична особа-підприємець

Коваль Віктор Іванович

02222, м. Київ,

вул. Сабурова, 51, кв. 4 Ідентифікаційний № 2090018000 Свідоцтво про державну реєстрацію Серія ВО2 № 634000 від 05.02.2008 р.

Інші особи, які брали участь у справі:

Позивач:

Приватне підприємство «Дельта»

79022, м. Львів,

вул. Грузинська, 3, оф. 1

ЄДРПОУ 35787097

Справа № 26/31

ЗАЯВА

про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами

29 вересня 2008 року Господарським судом м. Києва в складі головуючого судді Пінчука В. І. було винесено Рішення по справі № 26/31 яким задоволено позов ПП «Дельта» про стягнення суми. Дане рішення набрало законної сили 18.11.2008 р.

19 червня 2009 р. Відповідач дізнався від іншої особи, а саме Колумб М. В. про наступні нові обставини:

На адресу офісу (м. Київ, вул. Западинська, 1, оф. 3) який орендувала Колумб М. В. були надіслані Позивачем оригінали документів, які вона отримала у вересні 2008 р. Серед цих документів були оригінали документів стосовно спірних перевезень на її ім’я та на ім’я Відповідача.

Зазначені документи містять нові обставини по справі, які полягають в наступному:

Позивач подав заявку № 04/04-01 від 04.04.2008 р. в якій вказано маршрут перевезення м. Сон, Нідерланди — м. Київ, Україна, яка не є оригіналом, а є факсовою копією, що згідно вказаного порядку оплати не може бути причиною для утворення заборгованості Відповідача перед Позивачем. Окрім того, нумерація цієї заявки не відповідає дійсності, бо кожна заявка повинна мати оригінальний номер в порядку черги оформлення. Відповідач виявив оригінал заявки № 04/04-02 від 04.04.2008 р., яка саме і стосується цієї справи. Тому факсова копія заявки не є дійсною, бо оплата повинна проводитися саме по оригіналу. Але ще і не зрозуміло чому позивач приводить до суду доказ про виконане перевезення товаро-транспортну накладну СМR № 6027000, в якій вказана дата завантаження 01.04.2008р. (графа 4 та 21), в той час як в оригіналі заявки чітко вказана інша дата завантаження 04.04.2008р. (логічно і практично заявка завжди передує СМR) тому Відповідачем було виявлено, що CMR № 6027000 не має відношення ні до справи, ні до заявки № 04/04-02. Таким чином, Відповідач виявив, що доказу про виконання перевезення по одній з його заявок, а саме по заявці № 04/04-02 не надано в суді.

Така нова обставина не була відома, бо Позивач ФОП Коваль В. І.) отримав від Відповідача і копію незрозумілої заявки, і CMR № 6027000 тільки разом з позовною заявою і не міг виявити раніше без підключення інших учасників цього перевезення, про що саме свідчать ці документи. Та CMR, яку надав Позивач суду є підтвердженням зовсім іншого перевезення від 01.04.08р. (на цю дату Відповідач навіть не вів ніяких переговорів з Позивачем стосовно будь яких перевезень). При спілкуванні Відповідача з Замовником цього перевезення, а саме фірмою DEBRA Ltd, ід.код 33063000 (01033, м. Київ, вул. Короленко, 4) вказаного в CMR (графа 2) — Замовник підтвердив, що він дійсно замовляв тільки одне перевезення по цьому маршруту, яке було виконано від 01.04.08р. та оплачено в повному обсязі без будь-яких претензій зі сторони перевізника. Таким чином, заявка № 04/04-02 (чи її факсо-

ва копія № 04/04-01) на суму 22 528, 83 грн (чи як вказано в копії 3000,00 евро) не була виконана, а значить і не має підстав для її оплати.

290