Глава 1 порядок реалізації прав громадян на житло Стаття 16. Забезпечення прав громадян на житло

1. Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудува­ти житло, набути право власності на житло на підставах, що не заборонені зако­ном, або наймати житло в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

771

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

2. Право на безоплатне одержання житла з державного або комунального жит­лових фондів та на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла на­дається громадянам України відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Стаття 17. Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання житла за дого­вором найму

1. Громадяни України самостійно здійснюють право на найм житла після на­буття повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Стаття 18. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов

1. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадя­ ни, які:

1. забезпечені житловою площею нижче від норми, що встановлюється орга­нами місцевого самоврядування;

2. хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї або в комунальній квар­тирі. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконав­чої влади у сфері охорони здоров'я;

3. не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей — після набуття повної цивільної дієздатності, бездомні, безпритульні, по-страждалі від стихійного лиха);

4. наймають житло у приватному житловому фонді не менше п'яти років;

5. проживають у гуртожитку не менше п'яти років;

6. працюють на підприємстві, в установі, організації і користуються службо­вим житлом не менше п'яти років;

7. проживають в аварійному, ветхому житлі або в квартирі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від терміну проживання;

8. проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї (незалежно від родинних зв'язків), а також які є особами різної статі віком старше дев'яти років (крім по­дружжя).

2. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, також з інших підстав, передбачених законом.

Стаття 19. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов

1. Правом прийняття на облік громадян, які потребують поліпшення житло­ вих умов (далі — квартирний облік), користуються громадяни України, які відповідно до закону:

1. мають право на одержання соціального житла;

2. забезпечуються житлом за рахунок державного та комунального житлових фондів;

3) мають право на одержання кредитів, іншої фінансової допомоги на будівництво чи придбання житла.

2. Квартирний облік громадян може здійснюватися:

1. за місцем їх постійного проживання — органами місцевого самоврядування;

2. за місцем роботи — підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності за рішенням їх органів управління.

Порядок ведення квартирного обліку громадян підприємствами, установами, організаціями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови взяття на квартирний облік громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.

772

Додатки

Взяття громадян на квартирний облік здійснюється на підставах, передбаче­них статтею 18 цього Кодексу.

Списки громадян, прийнятих на квартирний облік, підлягають оприлюд­ненню.

3. У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному обліку, за члена­ ми його сім'ї, які перебували на квартирному обліку разом з ним, зберігається право подальшого перебування на цьому обліку в разі, якщо сім'я після смерті за­ явника не втратила права на поліпшення житлових умов. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку і був знятий з обліку на підставах, зазначених у п. З ч. 1 ст. 21 цього Кодексу в разі, якщо сім'я і надалі потребує поліпшення житлових умов.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій або скорочення чисель­ності працівників за особами, які перебували на квартирному обліку, та членами їхніх сімей зберігається право подальшого перебування на цьому обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування.

4. Громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсут­тя чи зруйнування, зміни місця проживання (крім випадків одруження та/або об'єднання сім'ї), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років після та­кого погіршення житлових умов.

5. Особи, прийняті на квартирний облік до набрання чинності цим Кодексом, мають право на включення до списків на одержання соціального житла за умови додержання вимог ст. 48 цього Кодексу.

6. Після набрання чинності цим Кодексом громадяни, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до ст. 18 цього Кодексу, але не мають пра­ ва на отримання соціального житла, визначеного частиною другою статті 48 цьо­ го Кодексу, мають право на включення до списків на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла відповідно до закону.

Стаття 20. Черговість поліпшення житлових умов громадян

1. Надання громадянам, які перебувають на квартирному обліку, житла з жит­ лового фонду соціального та/або загального призначення здійснюється з ураху­ ванням черговості в порядку, встановленому законодавством.

Черговість надання громадянам житлових приміщень визначається за часом взяття на квартирний облік.

2. Незалежно від перебування на квартирному обліку житлові приміщення по­ за чергою надаються громадянам, якщо їх житло:

1. стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;

2. підлягає знесенню через аварійний стан;

3. підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду з мотивів суспільної необхідності.

3. Поза чергою житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку, якщо вони є:

1. інвалідами війни та особами, прирівняними до них законом, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав протягом року;

2. особами, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту», — протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

3) колишніми малолітніми (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнями концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового

773

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4. дружинами (чоловіками) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5. особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, кате­горії 1, — протягом року з дня подання заяви;

6. особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;

7. дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будин­ку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над таки­ми дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особами з їх числа, протягом місяця надається упоряджене соціальне житло;

8) дітьми-інвалідами, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

9) громадянами, незаконно засудженими і згодом реабілітованими, в разі не­ можливості повернення житлового приміщення, займаного ними раніше.

Випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які були направлені підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на навчання за їх замовленням і на час закінчення навчального закладу не мають іншого житла, можуть забезпечуватися такими підприємствами, установами, організаціями житлом із фондів загального або спеціального призначення відпо­відно до умов договору

4. У першу чергу житло надається громадянам, які перебувають на квартирно­му обліку:

1. учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом, а з них учасникам бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, — протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

1. учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;

2. інвалідам І і II груп;

4. особам, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5. Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів, чотирма і більше ме­далями «За відвагу»;

6. колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового три­мання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазна­чених місцях примусового тримання їх батьків;

7. колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусо­вого тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччи­ни або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

774

Додатки

8. особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

9. громадянам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

10. сім'ям та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

11. сім'ям, які мають дитину-інваліда віком до 16 років або інваліда з дитинст­ва І чи II групи;

12. звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Зброй­них Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за кон­трактом або перебували на кадровій військовій службі;

13. сім'ям осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14. особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворюван­ня, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі ме­дичного висновку в разі, якщо це передбачено колективним договором.

Стаття 21. Зняття громадян з квартирного обліку

1. Громадяни знімаються з квартирного обліку в разі:

1. втрати права на поліпшення житлових умов, у тому числі права на отриман­ня соціального житла;

2. поліпшення житлових умов, унаслідок якого відпала потреба в одержанні іншого житла;

3. виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законом;

4. припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особою, яка перебуває на квартирному обліку за місцем роботи відповідно до статті 19 цього Кодексу;

5. подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квар­тирний облік, або здійснення неправомірних дій посадовими особами при взятті на квартирний облік.

2. Зняття з квартирного обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття громадянина на квартирний облік.

3. Рішення про зняття з квартирного обліку за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадяни­ну копії відповідного рішення протягом 15 днів після його прийняття.

Рішення про зняття з квартирного обліку може бути оскаржено в судовому по­рядку.

4. Не знімаються з квартирного обліку народні депутати України, які перейш­ ли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їхніх сімей за місцем по­ передньої роботи чи постійного проживання.

Стаття 22. Норма загальної площі та розмір житлового приміщення, що надається громадянам у державному та комунальному житлових фондах

1. Житлове приміщення в державному та комунальному житлових фондах за­гального призначення надається громадянам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальна площа квартири визначається як сумарна площа житлових кімнат і підсобних приміщень з урахуванням площі лоджій, балконів і терас, веранд та хо­лодних комор.

775

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

Житлове приміщення може бути надано з перевищенням встановленої норми загальної площі, якщо це однокімнатна квартира, а також особам, які мають пра­во на додаткову житлову площу відповідно до законодавства.

Житлова площа квартири визначається як площа житлових приміщень, в яких згідно з діючими санітарними, будівельними, протипожежними та іншими нор­мами можливе обладнання спальних місць.

2. Надання громадянам соціального житла проводиться за нормою, встанов­леною Кабінетом Міністрів України.

3. Житло, що будується чи придбавається повністю за власні кошти, за пло­щею не обмежується.

4. Площа житла, яке збудоване або придбавається на умовах кредиту, отрима­ного у відповідному державному фонді, визначається положенням про цей фонд.

5. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).

Кімната — житлове приміщення, обмежене стінами від підлоги до стелі, у квар­тирі, житловому будинку, яке має вихід у місця загального користування і в якому згідно з діючими санітарними нормами можливе обладнання спальних місць.

6. Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закла­ ду також відповідним категоріям інвалідів і хворих житло надається на їх прохан­ ня на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.

Стаття 23. Умови переселення наймачів та власників житлових приміщень при реалізації інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови

1. Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови може здійснюватися з викупом земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності або без такого викупу.

Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови, пов'язана з викупом земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, здійснюється відповідно до цього Кодексу, земельного та цивільно­го законодавства.

Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови без викупу земельних ділянок здійснюється відповідно до цьо­го Кодексу та цивільного законодавства на підставі результатів обстеження жит­лових будинків (їх частин), квартир.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади проведення реконст­рукції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови регулюються окремим зако­ном.

2. При реалізації інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікро­ районів) житлової забудови, передбаченої генеральним планом відповідного населеного пункту, мають бути виконані такі умови переселення наймачів та власників житлових приміщень:

1. рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконст­рукції має бути оприлюднене в засобах масової інформації протягом одного міся­ця з дня його прийняття, але не пізніше ніж за рік до початку реалізації проекту;

2. усі власники і наймачі, які проживають у житлі, що знаходиться в межах кварталів (мікрорайонів) реконструкції, мають бути письмово попереджені про вилучення житла для реалізації інвестиційного проекту. Порядок письмового по­передження встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3. власнику житла за його згодою повинно бути запропоновано в межах квар­талів (мікрорайонів) реконструкції або в межах суміжних з ними кварталів

776

Додатки

(мікрорайонів) інше упоряджене житло, передбачене частиною третьою цієї статті.

3. Наймачеві повинно бути запропоновано інше упоряджене житло відповідно до цього Кодексу, цивільного законодавства та умов договору найму житла. Надаване наймачеві інше упоряджене житло повинно знаходитись у межах кварталів (мікро­ районів) реконструкції або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).

Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квар­тиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається житлове приміщення, яке складається з того ж числа кімнат, незалежно від числа осіб, які проживали в цьому житловому приміщенні. За розміром житлове приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, але у межах норм, визначених ч. 1 ст. 22 цього Кодексу. У разі відсутності можливості надати таке ж за площею жит­ло наймачу має бути запропоновано житло більшої площі.

Якщо наймач або члени його сім'ї, які постійно проживають разом з ним, ма­ють право на додаткову житлову площу і фактично користуються нею, житлове приміщення надається з урахуванням норми додаткової житлової площі.

4. Переселення наймача, яке здійснюється відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконструкції, не відноситься до поліпшення житлових умов і не тягне за собою зобов'язань щодо надання жит­ ла відповідно до норм, визначених ч. 1 ст. 22 цього Кодексу.

5. Спори щодо переселення вирішуються в суді. Стаття 24. Органи, що надають житло

1. Житло в будинках комунального житлового фонду надається громадянам органом, уповноваженим на це органами місцевого самоврядування.

2. Житло в будинках державного житлового фонду надається громадянам за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації відповідно до умов колективної угоди.

Адміністрація підприємства, установи, організації визначає кількість житла для надання особам, які перебувають на квартирному обліку на цьому під­приємстві, в установі, організації, позачергово, у першу чергу та в порядку загаль­ної черги і оприлюднює це рішення протягом п'яти робочих днів з дня прийнят­тя такого рішення.

3. Житло в будинках приватного житлового фонду надається громадянам влас­ никами цього житла або уповноваженими ними органами на підставі договорів найму, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Стаття 25. Право громадян України на приватизацію житла державного та кому­нального житлових фондів

1. Громадяни України, які користуються на умовах договору найму житлом державного та комунального житлових фондів загального призначення, мають право на приватизацію займаного житла.

2. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після на­брання чинності цим Кодексом за рахунок коштів державного бюджету, підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

3. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після на­брання чинності цим Кодексом за рахунок коштів місцевого бюджету, може бути передано у власність наймача шляхом безоплатної приватизації або шляхом викупу. Рішення про єдину для всіх членів територіальної громади форму прива­тизації на території населеного пункту приймає відповідна рада за наслідками громадських слухань.

777

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

4. Громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на квар­тирному обліку, у разі одержання житла з державного або комунального житлових фондів на всіх членів сім'ї в межах норми, передбаченої частиною першою ст. 22 цього Кодексу, зобов'язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Одержане на цих умовах житло може бути об'єктом приватизації.

5. Громадяни, які мають приватне житло, право власності на яке набуто на за­конних підставах, вправі передати його безоплатно Київській та Севасто­польській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а також підприємствам, установам, організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право володіння та користування цим житлом на умовах договору найму з новим власником.

Стаття 26. Повернення приватизованого житла

1. Громадянин, який проживає в житловому приміщенні, придбаному у влас­ність у порядку приватизації, за умови, що це житло є в нього єдиним для прожи­вання, вправі передати належне йому на праві власності і вільне від обтяжень та обмежень житлове приміщення власнику житлового фонду чи уповноваженій ним особі на умовах, установлених відповідним договором, за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, а власник житлового фонду чи уповно­важена ним особа приймає (у разі відсутності спору) житло у власність і укладає із зазначеним громадянином договір найму в установленому законом порядку.

2. Громадянин, який повернув приватизоване ним житло, вважається таким, що не використав своє право на приватизацію.