13.22. Виконання постанов про накладення адміністра­тивних стягнень. Робота адвоката у цій стадії.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КпАП та іншими законами України. При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування за­ходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому КпАП та іншими законами України. Постанова про адміністративний арешт виконується органом внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України. У разі винесення

352

13. Законодавство про адміністративні правопорушення

кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Згідно зі ст. 301 КпАП, за наявності обставин, що ускладнюють виконання по­станови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративно­го арешту чи виправних робіт або роблять її виконання неможливим, орган (по­садова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнен­ня у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому за­коном.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стя­гнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня ви­несення. В разі зупинення виконання постанови відповідно до ст. 291 КпАП перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 КпАП перебіг строку дав­ності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопору­шень.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладен­ня адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встанов­леному законом.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попере­дження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попе­редження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені ст. 285 КпАП.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стя­гується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вно­ситься порушником в установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено за­конодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

При стягненні штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому КпАП.

353

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.

Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем. Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку, встановленому законом.

Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до ст. 28 КпАП передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або без­посереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються держав­ними виконавцями в порядку, встановленому законом та здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цьо­го предмета у власність держави.

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержа­них внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному законами України. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову.

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами вико­нується посадовими особами органів внутрішніх справ.

Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними судна­ми виконується начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту.

Постанова про позбавлення права полювання виконується посадовими осо­бами органів мисливського господарства.

У разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене посвідчення водія (свідоц­тво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стя­гнення, не повертається.

Для виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тим­часового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або ма­ломірним судном продовжується до закінчення строку, встановленого для подан­ня скарги, або до прийняття рішення по скарзі.

Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування по­станови і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транс­портним засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення, вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої його було вилучено.

Виконання постанови про позбавлення права полювання провадиться шля­хом вилучення посвідчення мисливця. У разі ухилення особи, позбавленої права полювання, від здачі посвідчення мисливця, органи мисливського господарства вилучення посвідчення мисливця провадять у встановленому порядку.

Порядок вилучення посвідчення мисливця встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі лісового господарства.

354

13. Законодавство про адміністративні правопорушення

При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк права керування транспортним засобом, річковим маломірним судном або права полювання орган (посадова особа), який наклав стягнення, мо­же після закінчення не менш як половини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації, трудового колективу строк позбавлення за­значеного права.

Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полю­вання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціально­го права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбав­лення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого доку­мента.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, а та­кож у разі його скорочення особі, щодо якої застосовано даний захід адміністра­тивного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї доку­менти. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху у Державній автомобільній інспекції.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається органу Державного де­партаменту України з питань виконання покарань на виконання не пізніш як на­ступного дня після її винесення.

Виправні роботи відбуваються за місцем постійної роботи порушника.

На підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадять­ся відрахування в дохід держави протягом строку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеному постановою. Відбування виправних робіт об­числюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку прова­дилось відрахування.

Кількість днів, відпрацьованих порушником, має бути не менше кількості ро­бочих днів, що припадають на встановлений районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для зараху­вання невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт три­ває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих днів.

У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачувалась за­робітна плата. До цього строку також зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час проведений у відпустці по вагітності і родах. Час хвороби, спричиненої сп'янінням або діями, пов'язаними з сп'янінням, до строку відбування виправних робіт не зараховується.

На власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником виправних робіт покладається:

правильне і своєчасне провадження відрахувань із заробітку порушника в дохід держави і своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку;

трудове виховання порушника;

повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення.

У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий строк виправних

355

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

робіт може бути замінено штрафом від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на п'ятнадцять діб.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому КпАП та іншими законами України. Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом.

Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (ст. 285 КпАП), а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

356

14.1. Бюджетна система України, бюджетний устрій, бюджетний процес і його учасники. Бюджетні призначення.

Бюджетний кодекс України наводить такі визначення:

• бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для за­безпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, орга­нами влади Автономної Республіки Крим (далі — АРК) та органами місцевого са­моврядування протягом бюджетного періоду;

• бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

• бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, ви­датків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, ор­ганізаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

• бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпо­рядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

• бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;

• бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Консти­туцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими;

• бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язан­ня та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету;

• бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, по­слуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у май­бутньому;

357

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

— бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюд­жетну систему України.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бю­джетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіаль­них громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Він включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету АРК та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет АРК включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Відповідно зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього райо­ну, зведений бюджет міста з районним поділом — показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1. принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2. принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3. принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади АРК та органів місцевого самоврядуван­ня. Органи влади АРК та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а та­кож за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування на виз­начення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради АРК та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4. принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі надход­ження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до норма­тивно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місце­вого самоврядування;

5. принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропо-казниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надход­жень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

358

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

6. принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасни­ки бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7. принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюдже­том та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрун­туватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8. принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9. принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного ба­гатства між громадянами і територіальними громадами;

10. принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання прий­маються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК та відпо­відними радами;

11. принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учас­ник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бю­джетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також ор­ганізаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників застосо­вується бюджетна класифікація України.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і еко­номічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язково­му порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1. класифікація доходів бюджету;

2. класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням пога­шення) бюджету;

3. класифікація фінансування бюджету;

4. класифікація боргу.

Щодо бюджетного процесу, то він має стадійний характер. Стадіями бюджет­ного процесу визнаються:

1. складання проектів бюджетів;

2. розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3. виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до зако­ну про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4. підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, якими визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

359

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюдже­ту, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обся­гом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних роз­порядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1. за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізо­вані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;

2. за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АРК, — уповно­важені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів АРК, а також міністер­ства та інші органи влади АРК в особі їх керівників;

3. за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бю­джетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, вико­навчих органів рад.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1. розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначе­них нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2. розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запи­ти і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3. отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Дер­жавний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановле­ному порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4. затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5. здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпо­рядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

360