Розділ і загальні положення

Стаття 1. Право на житло

1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадяни України забезпечуються житлом шляхом:

1. надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах вста­новленої норми) соціального житла громадянам безоплатно на підставі договору найму на певний строк;

2. створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання жит­ла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;

3. надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення жит­лових умов, у випадках, визначених законом, на підставі договору найму.

2. Громадяни, які перебувають у трудових чи інших відносинах з підприємст­вами, установами, організаціями всіх форм власності, можуть забезпечуватися житлом за рахунок цих підприємств, установ, організацій.

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, придбавають житло за власний рахунок. їм також може надаватися в користування службове житло або житлове приміщення в гуртожитках відпо­відно до статей 78-81 цього Кодексу.

4. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти громадянам у будівництві та придбанні житла.

768

Додатки

5. Ніхто не може бути:

1. обмежений у праві власності та/або користування житловими приміщення­ми інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом;

1. примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 2. Участь громадян, органів самоорганізації населення, об'єднань влас­ників житла та співвласників багатоквартирних житлових будинків, житлово-буді­вельних кооперативів, житлових кооперативів, молодіжних житлових комплексів у використанні та збереженні житлового фонду

1. Громадяни, а також органи самоорганізації населення, об'єднання влас­ників житла та співвласників багатоквартирних житлових будинків, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи, молодіжні житлові комплекси відповідно до своїх статутів беруть участь у:

1. здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення використання, утримання та збереження житлового фонду;

1. захисті своїх прав та інтересів, пов'язаних з утриманням і збереженням житла;

2. визначенні, у тому числі на конкурсній основі, підприємств, установ, ор­ганізацій для обслуговування, ремонту та реконструкції житла, надання кому­нальних послуг;

3. здійсненні контролю за цільовими витратами на утримання житлових бу­динків і прибудинкових територій та щодо оплати житлово-комунальних послуг;

5) виконанні робіт щодо упорядкування та озеленення прибудинкових територій. Стаття 3. Житлове законодавство

1. Житлове законодавство базується на Конституції України і складається з цього Кодексу, нормативно-правових актів у галузі цивільного та житлового за­конодавства, що регулюють правовідносини у житловій сфері, та прийнятих на їх виконання інших нормативно-правових актів.

Стаття 4. Відносини, що регулюються житловим законодавством

1. Житлове законодавство регулює відносини щодо:

1. виникнення, здійснення і припинення права власності на житло;

1. обліку громадян, які потребують одержання житла або поліпшення житло­вих умов, надання житла цим громадянам;

2. реалізації прав та виконання обов'язків власників житла і користувачів житлом;

2. забезпечення формування, використання, утримання та збереження житло­вого фонду;

3. надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

6. збереження та бронювання житла, яке перебуває в державній та кому­нальній власності;

7. приватизації житлового фонду-відповідно до закону та припинення права власності на приватизований житловий фонд;

8. забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та соціальних гарантій стосовно оплати такого житла, шляхом безоплатного надан­ня житла відповідно до встановлених норм і надання державної підтримки в оп­латі за найм, житлово-комунальні послуги, експлуатаційні витрати та звільнення від плати на капітальний ремонт.

2. Відносини, пов'язані з відведенням земельних ділянок для житлового будівництва, будівництвом і реконструкцією житлових будинків, наданням кре­ дитів на будівництво чи придбання житла, регулюються відповідним законодав­ ством, будівельними і санітарними нормами з урахуванням норм цього Кодексу.

Стаття 5. Суб'єкти права власності на житло

1. Суб'єктами права власності на житло є фізичні та юридичні особи, держава та територіальні громади сіл, селищ, міст в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

769

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

2. Усі суб'єкти права власності на житло мають рівні права щодо володіння, користування, розпоряджання своєю власністю відповідно до закону.

Стаття 6. Об'єкти права власності на житло

1. Об'єктами права власності є житлові будинки, квартири, частини житлових будинків чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 7. Права та обов'язки власників житла

1. Власник житла — фізична чи юридична особа, держава, територіальна гро­ мада села, селища, міста, яка набула право власності на житло відповідно до за­ кону.

Власник житла має право володіти, користуватися і розпоряджатися житлом особисто або спільно з іншими особами.

Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме:

1. продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші угоди, не заборонені законом;

2. використовувати належне йому майно для ведення господарської діяль­ності, крім промислового виробництва, та іншої не забороненої законом діяль­ності в установленому законом порядку;

3. передавати належне йому майно в тимчасове користування іншим особам на підставі відповідних договорів;

4. заповідати належне йому майно відповідно до закону.

2. Власник житла зобов'язаний забезпечити належне утримання, ремонт та благоустрій житла, його безпечний технічний стан, не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та інтереси інших осіб, а також дотримуватись інших вимог правил утримання житлових будинків, рішень органів місцевого самоврядування.

Власник житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законом.

3. Житло, яке не має власника або власник якого невідомий, є безхазяйним.

Безхазяйне житло береться на облік органом, що здійснює державну реєст­рацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене. Про взяття безхазяйного житла на облік робить­ся оголошення в місцевих друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйного житла на облік воно відповідно до цивільного законодавства може бути передане за рішенням суду в комунальну власність.

Стаття 8. Призначення, види та категорії житлового фонду

1. Житловим приміщенням є призначене для постійного і переважного про­ живання громадян ізольоване приміщення (квартира, кімната).

Розміщення в житлових будинках (квартирах) промислового виробництва за­бороняється.

Вимоги щодо обмеження чи припинення господарської або іншої не заборо­неної законом діяльності в житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише на підставі закону.

2. Житловий фонд — сукупність усіх видів та категорій житла. За формою власності житловий фонд поділяється на:

1. приватний житловий фонд;

2. державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві госпо­дарського відання або оперативного управління;

770

Додатки

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності тери­торіальним громадам сіл, селищ, міст.

Житлові будинки, інші житлові приміщення можуть перебувати у спільній власності різних суб'єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

3. Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до закону.

4. За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на такі кате­горії:

1. житловий фонд загального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке використовується громадянами на загальних підставах;

2. житловий фонд соціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається на певний строк органами місцевого самовряду­вання безоплатно або за доступну плату громадянам України, які потребують соціального захисту відповідно до закону;

3. житловий фонд спеціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, установ, організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян у порядку і на умовах, передбачених статтями 78—86 цього Кодексу та іншими законами.

Стаття 9. Формування житлового фонду загального, соціального та спеціального призначення

1. Житловий фонд загального, соціального та спеціального призначення фор­ мується шляхом:

1. будівництва нового житла;

2. реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання не-житлових будинків у житлові;

3. дарування житла;

4. передачі в державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим;

5. передачі забудовниками місцевим радам частки житлової площі в новозбу-дованих будинках на підставах, передбачених законодавством;

6. передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудова­ного за рахунок коштів державного бюджету;

7. набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

2. Передача житла з житлового фонду соціального призначення до житлового фонду загального призначення допускається лише тимчасово за умови відсут­ ності в міських державних адміністраціях міст Києва та Севастополя, виконавчих органах сільських, селищних і міських рад на обліку громадян, які мають право на одержання соціального житла.

Розділ II РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО