14.3. Система оподаткування України. Закон України «Про систему оподаткування»у його зміст і значення.

На сьогодні діє Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-XII, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільо­вих фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюд­жетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподат­кування. Вищезазначені органи можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за ви­нятком особливих видів мита та-збору у вигляді цільової надбавки до діючого та­рифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до за­твердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справля­ються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до дер­жавних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Принципами побудови системи оподаткування є:

• стимулювання науково-технічного прогресу, Технологічного оновлення ви­робництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотех-нологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної актив­ності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників по­датків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпе­чення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабез­печених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційова-

367

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

ного і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надви­сокі доходи;

• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бю­джету з його доходами;

• рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного над­ходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових за­конів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового пла­тежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для наданняТїодаткових пільг;

• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України:

• загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1. податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4. податок на доходи фізичних осіб;

5. мито;

6. державне мито;

7. податок на нерухоме майно (нерухомість);

8. плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9. рентні платежі;

10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

10. податок на промисел;

11. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

12. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

13. збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи та соціального захисту населення;

16. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17. збір до Державного інноваційного фонду;

18. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

368

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

19. фіксований сільськогосподарський податок;

20. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21. гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 p.);

22. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23. збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24. збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регуляр­ний, спеціальний);

25. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теп­лову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26. збір за проведення гастрольних заходів;

27. судовий збір;

28. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Вер­ховною Радою України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) до Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів і дер­жавних цільових фондів визначається-згідно з законами України.

Підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів можуть на­даватися пільги щодо сплати податків на підставі дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Зако­ну України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

До місцевих податків належать:

1. податок з реклами;

2. комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1. збір за припаркування автотранспорту;

2. ринковий збір;

3. збір за видачу ордера на квартиру;

4. курортний збір;

5. збір за участь у бігах на іподромі;

6. збір за виграш на бігах на іподромі;

7. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8. збір за право використання місцевої символіки;

9. збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12. збір з власників собак.