14.12. Відповідальність за порушення податкового зако­нодавства. Ведення адвокатом таких справ.

Законодавство України передбачає, що за порушення податкового законодав­ства може наставати кримінальна відповідальність та відповідальність за адмі­ністративні правопорушення.

Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за такі види пору­шень податкового законодавства:

умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, — карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або поз­бавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, — караються штрафом від п'ятисот до двох ти­сяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо перераховані вище діяння вчинені особою, раніше судимою за ухилен­ня від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони при­звели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, — такі діяння караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Особа, яка вперше вчинила діяння звільняється від кримінальної відповідаль­ності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила по­датки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установле­ний законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових пла­тежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян;

шахрайство з фінансовими ресурсами — надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також служ­бовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інфор­мації органам державної влади, органам влади АРК чи органам місцевого само-

403

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

врядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, суб-венцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності — карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з поз­бавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Адміністративні правопорушення кваліфікуються за такими видами діянь, як:

порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, яке може проявлятись у відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановлено­го законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або не­своєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, — тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян;

неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), — тягне за собою накладення штрафу на посадо­вих осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян;

невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб органів держав­ної податкової служби, — тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, або неподання чи несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування на­лежних до сплати податків та зборів, або невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби вчинені особою, яку протягом року бу­ло піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, — то вони тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян;

порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, яке може проявлятись у неутриманні або неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахуванні податку на доходи фізичних осіб за раху­нок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перера­хування дозволено законодавством), неповідомленні або несвоєчасному повідо­мленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, — тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян — суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

Якщо такі дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратив­ному стягненню за те ж порушення, — вони тягнуть за собою накладення штра­фу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян —

404

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п'яти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян;

порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і ви­трат, що може проявитись у неподанні або несвоєчасному поданні громадянами декларацій про доходи чи включенні до декларацій перекручених даних, неве-денні обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, — тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо вказані дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністра­тивному стягненню за те ж порушення, — вони тягнуть за собою накладення штра­фу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

14.13. Оскарження рішень державних органів, які упов­новажені застосовувати заходи відповідальності за пору­шення податкового законодавства. Надання адвокатом юридичної допомоги в таких категоріях справ.

Існує дві форми оскарження рішень державних органів, які уповноважені за­стосовувати заходи відповідальності за порушення податкового законодавства: адміністративна і судова. Адміністративна форма полягає в оскарженні рішень відповідних органів до вищого органу, судова — в оскарженні рішень до адміністративного суду.

Так, законодавство України закріплює за Державною податковою адмініст­рацією України право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Се­вастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) — рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосо­вується щодо рішень податкової міліції. Таке скасування може відбуватись у тому числі в результаті оскарження рішень перерахованих вище органів до Державної податкової адміністрації України.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримува­тись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охороню-ваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечу­вати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів дер­жавної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінар­ної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримува­тись комерційної та службової таємниці.

Щодо судового порядку оскарження, то тут слід звернути увагу на декілька мо­ментів, пов'язаних із початком функціонування адміністративних судів. Адмі­ністративні суди розглядають справи за заявами як фізичних, так і юридичних

405

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

осіб (незалежно від того, чи є вони суб'єктами господарювання, чи ні) у тих ви­падках, якщо у них виник спір з суб'єктом владних повноважень щодо оскаржен­ня його рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, адміністративні суди розгляда­ють спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з неї; а також спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління; спори з приводу адміністратив­них договорів; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Зупинимося на розгляді першої категорії спорів.

Слід мати на увазі, що частину адміністративних справ розглядають загальні неспеціалізовані суди, але при цьому вони діють «як адміністративні суди». Отже, з якими спорами слід звертатись до загальних неспеціалізованих судів:

1. спори, в яких однією зі сторін є орган чи посадова (службова) особа місце­вого самоврядування, крім тих, які підсудні місцевим адміністративним судам; (звертаємо вашу увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі — КАС України) на відміну від іншого законодавства називає місцеві адміністра­тивні суди окружними);

2. усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Місцевим (окружним) адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АРК, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки (остання категорія справ, як ми вже з'ясували, підсудна місцевим неспеціалізованим судам).

Що означає «підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам»? Це означає, що справа буде розглядатись місцевим неспеціалізованим судом, але за правилами, встановленими КАС України, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Якщо позовні вимоги полягають в оскарженні дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади (інакше кажучи, місцевих державних адміністрацій), такі справи розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Є й така категорія справ, які не розглядаються місцевими судами чи апе­ляційними судами, вони підлягають розгляду виключно Вищим адміністратив­ним судом України. До них віднесені:

1) справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) справи щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України. З'ясуємо також територіальну підсудність справи. За загальним правилом

адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходжен­ням відповідача, але є й доволі суттєві винятки.

По-перше, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії (тобто актів, які поширюють свою дію тільки на чітко визна­ченого суб'єкта чи коло суб'єктів), а також дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Таких справ більшість, адже, як правило, фізичні й юридичні особи ос­каржують саме ті рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які були спрямовані на врегулювання саме їх діяльності й не поширювались на інших суб'єктів.

406

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

Категорія спору	Вид суду, що має розглядати спір
- спори, в яких однією зі сторін є орган чи посадова (службова) особа місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні місцевим адміністративним судам; - усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяль­ ності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності	місцевий неспеціалізований суд
- справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки	місцевий адміністративний суд
- справи з оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади	місцевий неспеціалізований суд або місцевий адміністративний суд за вибором позивача
- справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; справи щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України	Вищий адміністративний суд України

По-друге, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-право­вих актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншо­го центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон­не дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються місцевим (окружним) адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Як бачимо, за місцем знаходження відповідача (суб'єкта владних повноважень) розглядаються справи про оскарження нормативних актів органів державної вла­ди чи органів місцевого самоврядування (тобто актів, які не мають конкретних адресатів, а встановлюють загальні правила поведінки; це не виключає можли­вості, щоб такі загальні правила стосувалися діяльності певної групи суб'єктів, скажімо, підприємців, або виробників сільськогосподарської продукції, або плат­ників єдиного податку; такі акти не вважаються актами індивідуальної дії).

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві тільки у тому ви­падку, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Адміністративним судом можуть розглядатися також вимоги про відшкоду­вання шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. У протилежному випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або госпо­дарського судочинства (див табл. на наст. стор.).

Розгляд адміністративних справ у перехідний період

До початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи будуть вирішуватись у першій та апеляційній інстанціях відповідними місцевими та апеляційними загальними судами за правилами КАС

407

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

Категорія спору	Територіальна юрисдикція
справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, адміністративними судами	адміністративний суд за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача
справи з приводу оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України; справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службо­ва особа; справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії	місцевий (окружний) адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ
інші категорії справ, зокрема, справи про оскарження норматив­них актів органів державної влади чи органів місцевого самовряду­вання	адміністративний суд за місцем знаходження відповідача

України. Після початку діяльності місцевого (окружного) адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у спра­вах, що підсудні місцевому (окружному) адміністративному суду, мають бути пе­редані цими судами до місцевого (окружного) адміністративного суду, якщо про­вадження у справі ще не відкрито.

Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, також передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апе­ляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністратив­ного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.

До початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний пере­гляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Витрати, пов'язані з судовим розглядом справи

Суб'єкт, який звертається до суду, має пам'ятати, що судовий розгляд справи супроводжується певними витратами, які несуть сторони спору. Ці витрати скла­даються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повин­на сплатити судовий збір. КАС України передбачає, що розмір судового збору, по­рядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні такий закон ще не прийнятий. До набрання чинності законом, який регулює по­рядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністра­тивного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для держав­ного мита (тобто відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про держав­не мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93). У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень розмір державного мита (судовий збір) становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (3 грн 40 коп.). Якщо у позовній заяві містяться майнові вимоги про стягнення грошо­вих коштів, розмір судового збору становить один відсоток від розміру таких ви-

408

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

мог, але не більше 1700 грн. Якщо судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплата повертається ухвалою суду за клопотанням осо­би, яка сплатила судовий збір.

Крім судового збору сторони несуть витрати, пов'язані з розглядом справи. До них належать:

1. витрати на правову допомогу;

2. витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та про­веденням судових експертиз;

4. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначе­ний строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторона­ми відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстро­чено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнен­ня сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомо­гу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Хоча КАС України передбачає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, на сьогодні такий розмір встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Форма і зміст адміністративного позову

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмо­вої позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

У позовній заяві зазначаються:

1. найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2. ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'яз­ку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3. ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи служ­бової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4. зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5. у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допо­моги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

409

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката

Компенсація в адміністративних справах	Граничний розмір компенсації
1. Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень:	місцевий адміністративний суд
1) якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень	не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи
2) якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави	не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день
2. За втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду	обчислюється за кожну годину пропорційно до серед­ньої заробітної плати особи. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати
3. За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду	обчислюється пропорційно до розміру мінімальної за­робітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять
4. На виплату винагороди спеціалістам, перекладачам	обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати
5. Витрати:
1) пов'язані з переїздом до іншого населеного пунк­ту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом влад­них повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам	не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження
2) пов'язані з проведенням судової експертизи	не можуть перевищувати нормативну вартість прове­дення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту
3) пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи	не можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Зміст позовних вимог може полягати у такому:

1. скасувати або визнати нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних по­вноважень повністю чи окремих його положень;

2. зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

410

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

Розподіл судових витрат
На чию користь ухвалено рішення	На кого покладаються судові витрати
судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень	суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядуван­ня, його посадова чи службова особа)
судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень	суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею доку­ментально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз
адміністративний позов задоволено частково	судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповіда­чу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено
справи, в яких позивачем є суб'єкт владних повно­важень, а відповідачем - фізична чи юридична особа	судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються
відмова у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також зали­шення адміністративного позову без розгляду	судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України
відмова позивача від адміністративного позову	понесені позивачем витрати відповідачем не відшко­довуються, а витрати відповідача за його заявою стя­гуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат
якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання адміністративного позову	суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача
спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат	кожна сторона у справі несе половину судових витрат

3. зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчи­нення певних дій;

4. стягнути з відповідача-суб'єкта владних повноважень кошти на відшкоду­вання шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

3. виконати зупинену чи невчинену дію;

3. встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До по­зовної заяви потрібно додати копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не потрібно сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначен­ням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються: ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса елек­тронної пошти. Водночас з позовною заявою подається довіреність чи інший до­кумент, що підтверджує повноваження представника.

Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката