Допустимі рівні звукового тиску

Характеристика приміщення	Граничний рівень звукового тиску, дБ при середньогеометричній частоті октанових смуг, Гц								Рівень звуку, дБА
	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення, що потребують мовного зв’язку або зв’язку по телефону (нарядові дільниць, диспетчерські лампові)	75	66	58	54	50	47	45	44	55

113

Приміщення або пульти управління, що потребують мовного зв’язку (пункти навантаження і перевантаження)	83	74	68	63	60	57	55	54	65
Робочі місця у виробничих приміщеннях і на території підприємства (кабіни гірничих машин, робочі уступи в кар’єрі та ін.)	95	97	82	78	75	73	71	69	80

2.4.4. Методи і засоби захисту від шуму

Для боротьби з шумом на кар'єрах застосовують методи і засоби колективного та індивідуального захисту. Згідно з ГОСТ 12.1.029-80 «ССБТ. Способы и методы защиты от шума. Классификация» на підприємствах, у першу чергу, необхідно застосовувати засоби колективного захисту. Залежно від джерела шуму їх поділяють на засоби, що знижують рівень шуму безпосередньо в джерелі його виникнення, та такі, що зменшують його на шляху розповсюдження у просторі.

Найефективнішими є заходи зниження шуму в джерелі його виникнення завдяки покращенню конструкції машин, забезпеченню мінімальних допусків у сполученнях деталей, заміні прямозубих шестерень шевронними, своєчасному технічному обслуговуванню і проведенню своєчасних ремонтів.

Методи і засоби колективного захисту, що забезпечують зменшення шуму на шляху його розповсюдження, поділяють на акустичні, архітектурно-планувальні та організаційно-технічні.

Захист від шуму акустичними методами виконують звукопоглинанням і звукоізоляцією.

Зменшення шуму методом звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань частинок повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах у звукопоглинаючого матеріалу. Чим більше звукової енергії поглинається, тим менше вона відлунює назад у приміщення і потрапляє в атмосферу. Коефіцієнт звукопоглинання матеріалів залежить від частоти звукових хвиль, кута падіння на конструкцію, товщини поглинаючого шару і типу матеріалу. Звукопоглинаючими вважають матеріали з коефіцієнтом вбирання більше 0,2. Такими матеріалами є пористі й тонковолокнисті матеріали: повсть, мінеральна вата, азбест, азбосилікат, арболіт, поролон, пінополіуретан та ін. Одним із найбільш ефективних звукопоглинаючих матеріалів є супертонке базальтове волокно і вироби з нього. Щоб досягти максимального ефекту, рекомендується облицьовувати не менше, ніж 60% загальної площі поверхні примі­щення або кабіни. Акустична обробка приміщень може виконуватися не тільки у вигляді облицювання, а й у вигляді штучних об'ємних звукопоглинаючих конструкцій (куль тощо), підвішених у приміщенні. Максимальне зниження рівня шуму в відбитому полі за допомогою акустичної обробки внутрішньої поверхні приміщень практично не перевищує 6-8 дБ, що зменшує гучність у 1,5 раза.

У виробничих приміщеннях на кар'єрах рівень шуму стаціонарних машин вищий внаслідок відбивання його від будівельних конструкцій та устаткування. Для зменшення частки звуку, який відбивається, застосовують спеціальну акустичну обробку приміщення за допомогою звукопоглинаючих матеріалів.

Звукоізоляція є одним із найефективніших методів зниження виробничого шуму на шляху його розповсюдження. Метод звукоізоляції полягає в тому, що джерело шуму ізолюється від робочих місць або робочі місця від джерела шуму за допомогою звукоізолюючих конструкцій – кожухів, кабін, екранів, стін. Звукова енергія, що падає на звукоізолюючу конструкцію, частково відбивається від останньої, частково переходить в інші види енергії при взаємодії з цією конструкцією і частково проникає через цю конструкцію. Чим більше звукової енергії переходить в інші види при взаємодії зі звукоізолюючою конструкцією, тим менша її частина проникає через цю конструкцію. При цьому механізм проходження звуку через звукоізолюючу конструкцію такий: звукова хвиля взаємодіє з конструкцією, викликає її коливання, що, в свою чергу, призводить до акустичних коливань у середовищі, яке ззовні оточує цю конструкцію. Ефективним звукоізоляційним матеріалом є метал, бетон, цегла, дерево, щільні пластмаси. Ефективність звукоізоляції залежить від розмірів звукоізолюючої конструкції, її фізико-механічних характеристик, звукопоглинання всередині цієї конструкції.

Метод екранування робочого місця в приміщенні використовується тоді, коли інші методи малоефективні або їх неможливо використати з техніко-економічної точки зору. Екран є деякою перешкодою на шляху поширення повітряного шуму. За екраном виникає звукова тінь. Найбільш розповсюдженим матеріалом для виготовлення екранів є сталеві чи алюмінієві листи товщиною 1-3 мм, облицьовані з боку джерела шуму звуко-поглинаючими матеріалами.

У випадках, коли звукоізолюючі кожухи та екрани неможливо встановити у приміщенні для захисту персоналу від дії шуму, то в приміщеннях споруджують звукоізоляційні кабіни з оглядовими вікнами та пультами дистанційного управління. Такі кабіни мають багатошарові стінки з подвійним склом і масивні двері.

При відкритій розробці часто трапляються шуми аеродинамічного походження. Вони виникають унаслідок стаціонарних і нестаціонарних процесів у повітрі та газах. Таким шумом супроводжується робота вентиляційних систем, вентиляційних установок для штучного провітрювання кар'єрного простору, пневмотранспорту, компресорів, газотурбінних установок, пневматичних машин, інструментів.

Для захисту від аеродинамічного шуму на виробництві застосовують абсорбційні (активні), реактивні та комбіновані глушники шуму. В абсорбційних глушниках затухання шуму відбувається в порах звукопоглинаючого матеріалу, яким облицьовані канали. Їх використовують для глушіння шуму в вентиляційних установках. Для зниження шуму при роботі осьових вентиляторів місцевого провітрювання використовуються актив-ні глушники типу ГСМВ-5 і ГШ-5, за допомогою яких рівень звукового тиску в діапазоні частот 200-400 Гц знижується на 10-18 дБ (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Схема глушника шуму осьових вентиляторів місцевого провітрювання: 1 – глушник шуму ГСМВ-5 з боку всмоктування; 2 – вентилятор; 3 – глушник шуму з боку нагнітання; 4 – фланець для приєднання трубопроводу

Для зниження параметрів шуму на стаціонарних вентиляційних установках, що використовуються на кар'єрах при відкрито-підземній розробці та для провітрювання комплексу підземних виробок при циклічно-потоковій технології, застосовуються глушники типу ПГС конструкції Донгіпровуглемашу. Глушник шуму цієї конструкції, змонтований у прямокутному каналі залізобетонного дифузору, складається з п'яти секцій вертикальних пластин (рис. 2.7). Загальне зниження рівня звукового тиску в глушниках типу ПГС складає 25-30 дБ.

Рис. 2.7. Схема глушника шуму стаціонарних вентиляційних установок: 1 – секція глушника ПҐС; 2 – вертикальне коліно, облицьоване скловолокнистим матеріалом; 3 – пластинчастий глушник ПГС; 4 – залізобетонний дифузор; 5 – вентилятор

Принцип роботи реактивних глушників базується на ефекті відбивання звукових хвиль в елементах глушника. Такі реактивні глушники встановлюються у компресорних установках, двигунах внутрішнього згоряння. Вони мають сполучені між собою камери розширення і звуження, акустичні резонатори і майже не мають звукопоглинаючих матеріалів.

Комбіновані глушники являють собою поєднання абсорбційних і реактивних глушників, тому зменшення рівня звуку в них відбувається як за рахунок поглинання, так і за рахунок відбивання звукових хвиль. Такі глушники застосовуються для зниження рівнів шуму працюючих пневматичних механізмів і машин.

Ручний перфоратор ПР-25МВ випускається із вмонтованим глушником комбінованої дії для зниження аеродинамічного шуму, що виникає при вихлопі відпрацьованого повітря. Вихлоп перфоратора відбувається через еластичну камеру – глушник, що дозволяє понизити рівень шуму на 8-10 дБ (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Схема розташування глушників на перфораторі ПР-25МВ: 1 – гнучка ручка; 2 – траверса; З – кронштейн; 4 – глушник; 5 – вихлопне вікно; 6 – вікно глушника; 7 – гумометалевий утримувач; 8 – бур

Архітектурно-планувальні методи захисту від шуму включають у себе раціональне акустичне рішення планування споруд, будівель, дільниць на генеральних планах підприємств, а також раціональне розміщення у приміщеннях технологічного устаткування, машин і механізмів, робочих місць, планування зон і руху транспортних засобів, створення шумозахисних зон у місцях перебування людей.

Організаційно-технічні заходи щодо боротьби з шумом полягають у впровадженні нових малошумних технологічних процесів, обладнанні шумових машин засобами дистанційного управління й автоматичного контролю, використанні раціональних режимів праці і відпочинку.

Якщо методами колективного захисту неможливо зменшити рівень шуму до допустимого значення, вдаються до засобів індивідуального захисту, що дає змогу знизити рівень шуму на 10-45 дБА, причому найбільше гасяться високочастотні шуми, які є найнебезпечнішими для людини.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать протишумові навушники, які закривають вушну раковину ззовні, і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. Протишумові вставки виготовляються із твердих еластичних (гума, ебоніт) і волокнистих (неопрен, віск) матеріалів. Вони бувають одно- і багаторазового використання. До засобів індивідуального захисту належать також протишумові шоломи, що закривають усю голову, і маски, які використовуються разом із навушниками.