- •Передмова
- •1. Правові та організаційні основи охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база охорони праці
- •Контрольні питання
- •1.2. Організаційні основи охорони праці
- •1.2.1. Система управління охороною праці
- •1.2.2. Система охорони праці на підприємстві
- •1.2.3. Навчання з питань охорони праці
- •Контрольні питання
- •1.2.4. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів
- •1.2.5. Нагляд і контроль за охороною праці
- •Контрольні питання
- •1.2.6. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
- •1.2.7. Розслідування та облік нещасних випадків
- •Порядок розслідування нещасних випадків
- •Контрольні питання
- •1.2.8. Розслідування хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •Розслідування профзахворювань
- •1.2.9. Розслідування та облік аварій
- •Порядок розслідування аварій
- •Контрольні питання
- •1.2.10. Аналіз виробничого травматизму та професійної захворюваності
- •Контрольні питання
- •2. Основи гігієни праці та виробничої санітарії при відкритій розробці родовищ корисних копалин
- •2.1. Атмосфера кар'єрів
- •2.1.1. Метеорологічні умови в кар’єрі та їх вплив на організм
- •Оптимальні й допустимі норми відносної вологості, швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (гост 12.1.005-88)
- •2.1.2. Стан забруднення атмосфери кар'єрів
- •Середні концентрації пилу та шкідливих газів у перерахунку на со
- •2.1.3. Класифікація виробничих небезпечних і шкідливих факторів та їх вплив на організм
- •Гранично допустимі концентрації пилу на робочих місцях
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих газів
- •2.1.4. Заходи щодо зменшення пилогазовиділення в кар'єрах
- •2.1.5. Основи кондиціювання повітря
- •Технічна характеристика автомобільного крісла – кондиціонера ка-5
- •Контрольні питання
- •2.2. Захист від іонізуючого випромінювання
- •2.2.1. Радіоактивне випромінювання і захист від нього
- •2.2.2. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини та нормування опромінення
- •Дозові границі зовнішнього і внутрішнього опромінення
- •2.2.3. Захист від дії іонізуючого випромінювання та профілактичні заходи
- •Контрольні питання
- •2.3. Захист від виробничої вібрації
- •2.3.1. Фізичні характеристики вібрації
- •2.3.2. Дія вібрації на людину
- •2.3.3. Гігієнічне нормування та заходи і засоби захисту від вібрації
- •Граничнодопустимі норми вібрації
- •Контрольні питання
- •2.4. Захист від виробничого шуму
- •2.4.1. Фізичні та фізіологічні характеристики шуму
- •2.4.2. Дія шуму на організм людини
- •2.4.3. Гігієнічне нормування шуму
- •Допустимі рівні звукового тиску
- •2.4.4. Методи і засоби захисту від шуму
- •2.4.5. Захист від дії ультра- та інфразвуку
- •Контрольні питання
- •2.5. Вимоги до освітлення кар'єрів
- •2.5.1. Вплив освітлення на умови праці
- •2.5.2. Основні світлотехнічні показники
- •Норми штучної освітленості
- •2.5.3. Види і системи освітлення в кар'єрах
- •Контрольні питання
- •2.6. Санітарно-побутове і медичне обслуговування працюючих
- •2.6.1. Основні вимоги до промислового майданчика
- •2.6.2. Санітарно-побутове обслуговування працюючих
- •2.6.3. Засоби індивідуального захисту
- •Контрольні питання
2.1.3. Класифікація виробничих небезпечних і шкідливих факторів та їх вплив на організм
Умови праці певною мірою визначаються наявністю небезпечних і шкідливих факторів та їх вагомістю. Небезпечним є фактор, спроможний призвести до швидкого чи миттєвого погіршення здоров'я або ж смертельного випадку, а шкідливий – до професійного захворювання.
Відповідно до ДСТУ 2293-93. ССБП «Охорона праці. Терміни та визначення» умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.
За природою дії небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяють на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74).
ГОСТ 12.0.003-74 виділяє 26 фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів: рухомі частини, метеорологічні параметри повітря, світлотехнічні показники освітлення, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання, електромагнітні хвилі, розміщення робочих місць на висоті і т.п.
Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:
а) за характером дії на організм: токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, фіброгенні, мутагенні та ті, що впливають на репродуктивну функцію;
б) за способом проникнення в організм: через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру.
Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяють на макро- і мікроорганізми – патогенні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності, віруси тощо.
Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори за характером своєї дії поділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження.
Фізичні перевантаження можуть бути статичні й динамічні, а нервово-психічні – розумові, перенапруги аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.
Один і той же фактор може бути водночас небезпечним і шкідливим. Наприклад, за високої концентрації отруйний газ може призвести до гострого отруєння і навіть смерті, а за більш низької концентрації протягом довгого часу – до хронічного отруєння чи професійного захворювання.
Тому параметри шкідливого виробничого фактору не повинні перевищувати гранично допустимої величини. ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони – це така концентрація, яка при щоденній роботі (крім вихідних) протягом восьми годин або за іншої тривалості зміни, але не більше ніж 40 год. на тиждень протягом усього робочого стажу, не призведе до захворювання або відхилень у стані здоров'я, які можливо встановити сучасними методами досліджень, а також не матиме впливу на майбутнє покоління.
За ступенем дії на організм шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-80):
1 – надзвичайно небезпечні – ГДК менше 0,1 мг/м3;
2 – високонебезпечні – від 0,1 до 1,0 мг/м3;
3 – помірно небезпечні – від 1,1 до 10 мг/м3;
4 – малонебезпечні – понад 10 мг/м3.
Небезпеки визначаються за показником, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки.
Виходячи з вищенаведеного, основними шкідливими факторами в кар'єрах є пил та отруйні гази. Пил – це завислі в повітрі (газі) частинки твердих речовин.
Пил може діяти на організм людини фіброгенно, токсично, подразнююче, алергійно, канцерогенно та ін. Фіброгенна дія пилу більш імовірна. Основними захворюваннями при цьому є пневмоконіози, пилові бронхіти, захворювання верхніх дихальних шляхів.
Пневмоконіоз – хронічне професійне захворювання легень, характерне розвитком фіброзних змін у легенях в результаті довгочасної дії фіброгенних виробничих аерозолів. У тканинах легенів під дією фіброгенних аерозолів утворюються фіброзні вузли – ділянки затверділої легеневої тканини. Відомі такі види пневмоконіозу, як: силікоз, силікотоз, металоконіоз, цементоз, азбестоз, бісиноз, антракоз та ін.
Найпоширенішим видом захворювання на кар'єрах є силікоз – найтяжча форма пневмоконіозу, спричинена пилом діоксиду кремнію. Для силікозу характерний розвиток фіброзу, а також розповсюдження фіброзної тканини у бронхах, уздовж судин і альвеол. Патологічний розвиток хвороби досить повільний. Більш ефективним діагностичним способом є рентгеноскопія. Силікоз – загальне захворювання, за якого, поряд із порушенням функції дихання, спостерігається розвиток емфіземи, хронічного бронхіту, туберкульозу, захворювання серцево-судинної системи, порушення обмінних процесів і т. ін. Характерним для силікозу є його подальший розвиток за відсутності надходження пилу в організм людини.
Одним з ефективних запобіжних засобів від пневмоконіозу є гігієнічне нормування ГДК запилення повітря робочої зони (табл. 2.3).
Таблиця 2.3