Порядок розслідування аварій

Слід повідомити

Хто призначає комісію

Склад комісії

Куди надсилають матеріали розслідування

54

1. Безпосереднього керівника робіт 2. Диспетчера 3. Власника підприємства, якого повідомляє: 4. Відповідний орган державного нагляду за охороною праці 5. Орган вищого рівня управління; місцевий орган державної виконавчої влади 6. Органи прокуратури 7. Відповідний профспілковий орган 8. Штаб цивільного захисту

При аварії І категорії, коли не сталося нещасного випадку: наказом міністерства, розпорядженням органу державної виконавчої влади з узгодженням з органами державного нагляду, штабом цивільної оборони При аваріях II категорії: розпорядженням районного чи міського органу державної виконавчої влади з узгодженням з державною інспекцією охорони праці

Якщо стався нещасний випадок, аналогічний як для розслідування нещасних випадків

1. До прокуратури 2. Відповідному органу Держнаглядохоронпраці 3. Вищого рівня органу управління 4. Органу державної виконавчої влади 5. Штабу цивільної оборони 6. Перший примірник акту залишається на підприємстві

Контрольні питання

1. З якою метою проводяться розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій?

2. Які фактори можуть призвести до травм?

3. Як класифікуються нещасні випадки?

4. Як розподіляються нещасні випадки за тяжкістю?

5. Ким визначається тяжкість травм?

6. Яким чином поділяються травми за кількістю потерпілих?

7. Яким чином поділяються травми за страховою ознакою?

8. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню?

9. Яким є склад комісії з розслідування одиночного нещасного випадку?

10. Кого необхідно повідомити про одиночний тяжкий нещасний випадок ?

11. Кому надсилаються акти з розслідування нещасного випадку за формою Н-1?

12. Який склад комісії з розслідування групового чи смертельного нещасного випадку?

13. Хто призначає комісію з розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком?

14. Кому надсилаються акти з розслідування групових нещасних випадків?

15. Порядок звітування про нещасні випадки.

16. Яким є порядок розслідування професійного захворювання?

17. Який порядок обліку профзахворювань?

18. Як класифікуються аварії?

19. Як розслідуються аварії І категорії?

20. Як розслідуються аварії II категорії?

21. Куди надсилають акти з розслідування аварій?

22. Який порядок обліку аварій?

1.2.10. Аналіз виробничого травматизму та професійної захворюваності

Аналіз травматизму і профзахворюваності проводиться з метою визначення закономірності їх виникнення. Це, в свою чергу, дозволяє розробити заходи та засоби попередження травм і профзахворювань.

Проблема безпеки праці є комплексною, тому що людина взаємопов'язана з виробничим середовищем, колективом, засобами праці тощо. Цей взаємозв'язок можна показати за допомогою схеми (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Взаємозв’язок людини і виробничих факторів

При більш глибокому аналізі взаємодії людини з елементами системи праці можна прийти до висновку, що безпеку праці визначають дві групи факторів: виробничо-технічні (організаційні, технічні, стан середовища) та психофізіологічні.

У гірничій справі, зазвичай, прийнята така класифікація причин травматизму:

1) організаційні причини: відсутність або незадовільна якість навчання, інструктажу; відсутність проектної документації, низька її якість; відсутність або низька якість інструкцій з охорони праці; незадовільна організація робочих місць; незадовільний режим праці та відпочинку; неякісний спецодяг; відсутність або низька якість індивідуальних засобів захисту;

2) технічні причини:

– конструктивні причини: невідповідність технологій та устаткування вимогам правил безпеки при розробці корисних копалин відкритим способом та іншим правилам і нормам; низька якість гірничих машин, транспорту та іншого устаткування, інструментів; відсутність або низька якість загороджень;

– технологічні причини: невдалий вибір устаткування щодо відповідності геологічним умовам; порушення технологічних процесів;

– незадовільне технічне обслуговування: відсутність або низька якість технічних оглядів та ремонтів; низька якість пристроїв та інструменту;

– причини незадовільного стану виробничого середовища: несприятливі метеорологічні умови; недостатнє освітлення робочих місць; підвищений рівень шуму та вібрації; забруднення повітря отруйними газами та пилом; наявність радіоактивних елементів;

– психофізіологічні причини: невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини та умов праці; незадовільний психологічний клімат у колективі; пиятика, наркоманія та ін.

Для аналізу виробничого травматизму і профзахворюваності застосовуються статистичний, технічний, монографічний, системний, економічний та оперативний методи.

Статистичний аналіз ґрунтується на вивченні кількісної залежності нещасних випадків від різних травмообумовлюючих факторів. Він здійснюється на базі даних актів з їх розслідування або спеціально одержаних даних. Аналіз дає можливість виявляти найбільш впливові на нещасні випадки і професійні захворювання фактори, закономірність можливого їх повторення, визначати першочергові напрями з профілактики травматизму та профзахворюваності.

Статистичний аналіз складається з трьох етапів: збирання матеріалу, його обробки та аналізу.

Спостереження може бути загальним або вибірковим. За періодом спостереження – постійним або тимчасовим. Можливе проведення цільових спостережень на окремих дільницях, підприємствах і т.п.

Обробка матеріалу має починатися з визначення його якості. Надалі матеріал групують за окремими ознаками, наприклад, за віком, професією, статтю, стажем, часом травмування тощо і заносять до відповідної таблиці. Статистичні таблиці можуть бути простими, груповими, комбінованими.

У простих таблицях досліджуваний об'єкт розглядають за одною ознакою, у складних – за декількома.

Аналіз матеріалу виконують методом математичної статистики, а результати аналізу подають у вигляді графіків, номограм, картограм та ін.

Недолік статистичного аналізу в тому, що його проведення відбувається лише після накопичення значної кількості інформації про нещасні випадки, а не передує їм. Крім цього, статистичним методом оцінюється розподіл нещасних випадків за окремими факторами, обставини ж нещасного випадку не аналізуються.

У різних підрозділах, підприємствах, галузях зайнята неоднакова кількість працюючих, тому за абсолютною кількістю травмованих важко об'єктивно оцінювати травмонебезпечність. Щоб запобігти цьому недоліку використовують не загальне число травм, а коефіцієнт частоти травматизму, який визначається числом травм на 1000 чоловік працюючих за проаналізований період:

, (1.1)

де Т – кількість травмованих за проаналізований період, N – середньосписочна кількість працюючих за проаналізований період, чол.

Згідно з рішенням X Міжнародної конференції статистів по праці рекомендовано за основний показник травматизму брати коефіцієнт частоти травматизму на 10⁶ відпрацьованих людино-годин, тобто:

, (1.2)

де n – фактичне число відпрацьованих людино-годин за проаналізований період.

За показник тяжкості травматизму прийнято середній термін непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок:

, (1.3)

де Д – загальне число днів непрацездатності за проаналізований період.

Показник частоти захворюваності визначають як число випадків на 100 працюючих:

, (1.4)

де З – число захворювань за проаналізований період.

Аналогічно визначають тяжкість захворювань:

, (1.5)

де Д₃ – загальне число днів непрацездатності.

Використовуючи вищенаведені показники травматизму, можна провести порівняння травматизму і захворю­ваності на різних підприємствах, дільницях, бригадах. Наприклад, залежність частоти травматизму серед машиністів екскаваторів від їхнього віку в кар'єрах Кривбасу за 1980-1986 pp. наведено на рис. 1.3:

Рис. 1.3. Залежність частоти травматизму машиністів екскаваторів від їхнього віку

Крива пояснюється так. Молоді робітники віком з 20-ти років мають добре здоров'я, хорошу реакцію, їм бракує лише досвіду в роботі. Окрім того, молоді люди дещо зневажливо ставляться до небезпеки, часто ризикують. З роками набувається досвід, вірогідність випадків травматизму зменшується і вже десь до 33 років спостерігається її мінімум. У подальшому, незважаючи на набутий досвід, частота травматизму дещо збільшується, що пояснюється погіршенням здоров'я і, головним чином, зменшенням швидкості реакції.

Якщо аналізувати залежність травматизму від часу доби, то здебільшого час травмування припадає на 3-5 годин ранку, що пояснюється біологічними особливостя­ми організму людини. На цей час значно важче зосереджувати увагу, інколи спостерігається навіть засипання під час роботи.

Після вихідних і святкових днів частота травматизму теж збільшується.

Частота травматизму жінок дещо менша, ніж чоловіків, що працюють в однакових умовах.

Таким чином можна встановити залежність травматизму від будь-якого фактору.

Технічний аналіз, власне, не є аналізом травматизму, він лише визначає надійність роботи машин і механізмів, що тісно пов'язано з аваріями та травматизмом.

Під надійністю роботи розуміють здатність машин і механізмів надійно працювати в заданих умовах. Для отримання даних про надійність проводять спеціальне дослідження устаткування чи його елементів, дослідну і підконтрольну експлуатацію устаткування, приймально-здавальні дослідження, періодичні дослідження та візуальний контроль.

На багатьох видах устаткування, наприклад, підйомно-транспортних машинах, посудинах, що працюють під тиском, проведення випробувань нормується. Відхилення визначених параметрів від нормативних є підставою для заборони роботи на устаткуванні.

Приймально-здавальні та періодичні дослідження носять характер перевірочних, за яких устаткування має перевірятися в умовах регламентованих перевантажень.

Широке розповсюдження мають випробування без руйнування: рентгеноскопія, магнітоскопія, ультразвукова дефектоскопія тощо. Останнім часом більш широкого застосування набуває інтроскопія – безпосередній огляд непрозорих предметів.

Інколи важливе виконання додаткових розрахунків елементів устаткування на міцність і стійкість.

На відкритих розробках корисних копалин технічні дослідження часто застосовують до транспорту, підйомних пристроїв, гірничих машин. На транспорті постійно випробовуються гальма, на машинах – канати та інші відповідальні елементи конструкцій.

Монографічний аналіз травматизму і профзахворюваності полягає в детальному дослідженні виробничого устаткування, технологічних процесів, усього виробничого середовища, психологічного клімату, обставин нещасних випадків з метою виявлення небезпечних і шкідливих чинників, котрі були або можуть стати в майбутньому причинами виробничих травм і професійних захворювань. При цьому можуть проводитися спеціальні дослідження в колективі, медичні дослідження, технічний аналіз устаткування, стан виробничої санітарії. Аналізуються причини нещасних випадків на даному об'єкті і можливість виникнення подібних їм випадків. При цьому можливе виявлення потенційної небезпеки, яка ще не призвела до нещасного випадку.

Вірогідність виникнення нещасних випадків визначають за методом математичної статистики. Небезпека має оцінюватися за категоріями: 1 – вірогідна, 2 – можлива та 3 – маловірогідна.

Ступінь тяжкості наслідків від нещасних випадків та аварій також оцінюється за трьохбальною шкалою:

А – висока (призводить до тяжкої або смертельної травми);

Б – середня (наслідки менш тяжкі);

В – мала (травми незначні).

Виходячи з цієї класифікації, найнебезпечнішою є категорія 1А. На гірничих підприємствах, наприклад, тяжкі наслідки трапляються при веденні підривних робіт, роботі кар'єрного транспорту тощо.

Системний аналіз базується на принципі цілісності явищ у їх розвитку і взаємозв'язку. Аналізуючи виробничий травматизм та профзахворюваність, як правило, розглядають такі зв'язки: людина – колектив; людина – виробничий процес; людина – виробниче середовище.

Індивідуальні дані різних людей досить різні: антропометрія, м'язова сила, гострота зору, швидкість реакції. Окрім того, ці якості за зміни обставин можуть змінюватися по-різному. Сильна, здорова фізично людина може розгубитися за небезпечних обставин і, навпаки, фізично слабша може бути більш зосередженою. Створення здорового психологічного клімату в колективі – одне з найважливіших умов подолання психологічних бар'єрів, які перешкоджають безпечній і продуктивній праці. Тому дуже важливо підбір людей здійснювати за психологічною сумісністю.

Надзвичайно важлива роль технічного керівництва, яке може виявитися як творчим, так і руйнівним.

Система людина – виробничий процес (людина-машина) найбільш вивчена. Цю систему вивчає інженерна психологія. Під системою людина – машина можна розуміти будь-яку систему, де людина і машина взаємодіють, виконуючи певні операції та процеси. Людина сприймає інформацію про дію машини і в разі необхідності вносить відповідні корективи. Головною в цій системі є людина. Надійність системи визначається насамперед людиною.

У системі оператор – екскаватор аварійні ситуації, в основному, мають місце через помилку людини. У більш загальному вигляді аварійні ситуації можуть бути за таких причин: помилка у проектуванні; помилка під час монтажу; помилка в експлуатації; помилка у керуванні. Тому дуже важливо вчасно визначити, в якій ланці насамперед трапляються чи можливі помилки.

Підсистему людина – виробниче середовище вивчає гігієна праці та виробнича санітарія, а також ергономіка.

Виробниче середовище має безпосередній вплив на здоров'я людини, її працездатність; вірогідність помилок, наприклад, під час дії інтенсивного шуму.

Виробниче середовище характеризують кліматичні умови, чистота повітря, рівень шуму, інтенсивність вібрації, освітлення, наявність іонізуючих випромінювань і т.ін. Виробниче середовище можна вважати сприятливим, допустимим, несприятливим і особливо несприятливим.

Оперативний аналіз нещасних випадків, захворювань із використанням автоматизованої системи дає можливість визначати стан виробничого травматизму, профзахворюваності, аварійності за загальноприйнятими показниками. Аналіз проводять раз на місяць, квартал, півріччя чи рік відповідно по територіальних управліннях, видах нагляду, інспекціях (рівень управління охороною праці), областях, міністерствах, відомствах і формах власності.

Для оперативного обліку та аналізу виробничого травматизму Національним науково-дослідним інститутом охорони праці розроблено методику багатофакторного аналізу й оцінки фактичного стану виробничого травматизму та профзахворюваності за узагальненим показником, який є інтегральною оцінкою стану охорони праці.

Економічний аналіз підрозділяється на неповний, коли визначають тільки втрати на компенсацію за непрацездатність, ліквідацію наслідків аварій, недовиробіток продукції. При повному аналізі розробляють заходи, які забезпечували б умови, за яких аварії, нещасні випадки та професійні захворювання стали б неможливими. Далі порівнюють втрати, визначені при неповному аналізі, та витрати на модернізацію виробництва. Якщо втрати на компенсацію більші за витрати на модернізацію, проведен­ня останньої є економічно обґрунтованим.

Досвід передових економічно розвинутих країн показує, що економічний аналіз практично завжди дає позитивний результат.

Поліпшення умов праці не лише зменшує виробничий травматизм, кількість професійних захворювань, але й дозволяє підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, знизити плинність кадрів.