• Стратегія фінансування поточних активів

Виділяють 4 моделі:

• ідеальна. Існує теоретично, ризикована з точки зору ліквідності. У випадку виникнення екстремальної ситуації підприємство буде вимушене для покриття поточної заборгованості реалізувати частину необоротних активів.

• агресивна. Частка оборотних коштів значно більше частки необоротних. За рахунок кредитних коштів фінансується не тільки змінний оборотний капітал, але і постійні поточні активи. В цьому випадку збільшуються витрати на оплату % за кредит, що знижує рентабельність та утворює ризик втрати ліквідності.

• консервативна. Питома вага поточних активів відносно низька, частка короткострокового фінансування в загальній структурі пасивів незначна. Модель обирається при умові точного опрацювання обсягу продаж, чіткої організації взаємозаліків та надійних зв’язків з постачальниками. Модель містить елементи ризику при умові виникнення не передбачених ситуацій.

• помірна політика - компроміс між агресивною і консервативною. Усі показники будуть усередненими

• Склад необоротних активів, їх класифікація

Класифікація необоротних активів:

1) за функціональними видами:

• основні засоби;

• нематеріальні активи;

• незавершені капітальні вкладення;

• довгострокові фінансові вкладення.

2) за характером обслуговування окремих видів діяльності:

• операційні необоротні активи;

• інвестиційні необоротні активи;

• невиробничі необоротні активи.

3) за характером володіння:

• власні;

• орендовані.

4) за формами заставного забезпечення кредиту та особливостями страхування:

• рухоме майно;

• нерухоме майно.

• Етапи управління необоротними активами

Етап 1. Аналіз операційних необоротних активів (ОНА) в попередньому періоді.

Вивчається динаміка, состав, інтенсивність оновлення, ступінь придатності та ефективність використання. Співвідноситься з темпами росту обсягів виробництва та реалізації продукції.

Етап 2. Оптимізація загального обсягу та складу ОНА.

Здійснюється з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів підвищення ефективності використання активів.

Етап 3. Забезпечення своєчасного оновлення.

Розраховується обсяг активів, що підлягають оновленню та встановлюються форми оновлення.

Етап 4. Формування принципів оптимізації структури джерел фінансування операційних необоротних активів:

• за рахунок власного капіталу;

• за рахунок довгострокового залученого капіталу;

• змішані форми фінансування.

• Оновлення та фінансування необоротних активів

Етапи формування управлінських рішень з питань оновлення операційних необоротних активів:

1. Формування необхідного рівня інтенсивності оновлення операційних необоротних активів. При цьому враховується:

• состав и структура активів;

• методи відображення в обліку реальної вартості операційних необоротних активів, що використовуються;

• реальний термін використання підприємством активів;

• темпи інфляції;

• інвестиційна активність підприємства.

2. Визначення необхідного обсягу оновлення в майбутньому періоді:

• просте відтворення;

• розширене відтворення.

3. Визначення вартості оновлення:

• при капітальному і поточному ремонті виходять з розробленого планового бюджету;

• при підрядному способі розрахунки проводять підрядні організації;

• при придбанні нових активів враховується ринкова вартість та витрати щодо постачання та встановлення.

• При фінансуванні враховується:

• достатність власних фінансових ресурсів.

• вартість довгострокового фінансового кредиту у порівнянні з рівнем прибутку (рентабельністю).

• відношення власного та залученого капіталу, що використовується, та визначення рівня фінансової стійкості підприємства.

• доступність довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

Переваги фінансового лізингу для підприємства:

1. Збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок отримання додаткового прибутку без придбання активу у власність.

2. Збільшення обсягу та диверсифікація господарської діяльності підприємства без розширення обсягів фінансування.

3. Зниження ризику втрати фінансової стійкості.

4. Зниження бази оподаткування прибутку так як лізингові платежі відносяться на валові витрати.

5. Відсутність незавершеного будівництва.

6. Зниження ризиків, що пов’язані з моральним старінням та необхідністю прискореного оновлення.

7. Проста процедура у порівнянні з отриманням та оформленням довгострокового кредиту.

Недоліки фінансового лізингу:

1. Подорожчання собівартості продукції.

2. Неможливість модернізації обладнання.

3. Більш висока вартість лізингових платежів у порівнянні з довгостроковим банківським кредитом.

Питання до теми

1. Визначте найбільш оптимальну модель фінансування оборотних активів підприємства:

1) агресивна модель фінансування поточних активів полягає в тому, що довгострокові пасиви є джерелом покриття необоротних активів;

2) консервативна модель фінансування поточних активів передбачає, що варійована частина поточних активів покривається довгостроковими пасивами;

3) компромісна модель фінансування поточних активів передбачає, що довгострокові пасиви є джерелом покриття необоротних активів, постійної частини поточних активів і приблизно половини варійованої частини поточних активів;

4) ідеальна модель фінансування поточних активів полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.

2. Обґрунтуйте необхідність використання двох методів визначення оптимальної потреби в обігових коштах підприємства.

3. Обґрунтуйте точку зору щодо оптимального співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

4. Показники, що характеризують стан дебіторської заборгованості підприємства.

5. Як можна розрахувати постійну потребу підприємства в оборотних коштах?

6. Як політика фінансування оборотних коштів впливає на рівень ліквідності?

8. Які витрати обумовлені збільшенням оборотних коштів у виробничих запасах?

9. Способи керування дебіторською заборгованістю.

10. Завдання і способи управління залишками коштів на поточному рахунку.

11. Сутність і класифікація, склад і структура активів підприємства.

12. Порядок визначення потреби в оборотних активах підприємства.

13. Управління виробничими запасами підприємства.

14. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства.

Література

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91.

2. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91.

3. Бланк И. А. Основи финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 1999. - С. 259-413.

4. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. - К.: Ника-Центр, 2004. - С. 153-248.

5. Джеймс Ван Хорн. Основы управлення финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996. -С. 222-312.

6. Стоянова Е. С. Финансовый менеджмент. - М.: Перспектива, 2004. - С. 264-356.

7. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. . Поддєрьогіна А. М.- К., КНЕУ, 1999.-С. 143-172.

8. Фінансовий менеджмент: Навч.посібник/ За ред. проф. Кірейцева Г.Г.. –К.: ЦУЛ, 2002, с.178-205