Тема 10. Визначення економічного ефекту від застосування найбільш ефективного варіанту. Визначення нормативів економічної ефективності

Останнім етапом визначення найбільш ефектного варіанту є розрахунок економічного ефекту від його застосування.

Розрахунок економічного ефекту базується на порівнянні значень критеріального показника для прийнятого і базового варіантів. При цьому, в залежності від поставленої мети, в розрахунок можуть бути покладені наступні показники, які визначаються для базового варіанту:

• нормативні показники;

• проектні показники;

• найкращі показники по галузі;

• існуючі показники на даному підприємстві.

У процесі оцінки економічного ефекту розрізняють такі його види:

1) загальноекономічний ефект за весь період експлуатації об’єкта;

2) річний економічний ефект;

3) питомий економічний ефект на одиницю продукції (робіт, послуг);

4) економічний ефект, отриманий на обсяг впровадження конкретного заходу.

Загальноекономічний ефект за весь період експлуатації об’єкта визначається як різниця між дисконтованими значеннями понад нормативного прибутку для базового та нового варіантів:

. (10.1)

Річний економічний ефект визначається, як:

, (10.2)

або

- загальний вид

Питомий економічний ефект на одиницю продукції (робіт, послуг) визначається на одиницю продукції і розраховується на основі попередньої формули:

, (10.3)

де – питомий чистий прибуток на одиницю продукції;

–питомі капітальні вкладання на одиницю продукції;

–річний обсяг продукції (робіт, послуг).

Якщо строк експлуатації обмежений, то

. (10.4)

Економічний ефект, отриманий на обсяг впровадження конкретного заходу розраховується, як

, (10.5)

Q_в – обсяг впровадження заходу (в натуральних одиницях).

Ця формула може бути трансформована в ряд формул, які визначають економічний ефект, отриманий на обсяг впровадження окремого заходу за певних умов. Наприклад, коли обсяги по базовому і новому варіанту не змінюються; коли капітальні вкладення застаються постійними; коли термін експлуатації об’єкту по базовому і новому варіантах не змінний.)

У даний момент часу до нормативів економічної ефективності капітальних вкладень відносяться:

1. Нормативний термін окупності – це максимальна кількість років, на протязі яких окупиться вкладення коштів за рахунок прибутку, що буде отриманий від конкретного інвестиційного заходу.

2. Нормативний коефіцієнт економічної ефективності – це коефіцієнт, який показує:

1) частку одноразових витрат, які окупаються на протязі року;

2) нормативний розмір прибутку, який приходиться на 1 грн. одноразових витрат.

3. Норматив дисконтування – це показник, який відображає щорічний приріст грошових коштів, які знаходяться в обороті. Використовуються з метою розрахунку коефіцієнту дисконтування витрат або результатів, та для врахування фактору часу при оцінці економічної ефективності.

Нормативний термін окупності розраховується, як

, (10.6)

, (10.7)

. (10.8)

Нормативи економічної ефективності капітальних вкладень встановлюються в залежності від виду та об’єкту вкладення коштів (будівництво, нова техніка) та умов виробництва.

У даний момент часу при розрахунку нормативів економічної ефективності застосовуються підприємницький підхід, а саме: кожне підприємство, в залежності від галузі тривалості операційного циклу, джерел фінансування капітальних вкладень та інших умов визначає свої індивідуальні нормативи.

Кожне підприємство використовує у своїх цілях наступні нормативи:

1. які характеризують всю суму капітальних вкладень;

2. які враховують витрати на нововведення;

3. які враховують витрати на проектування;

4. які враховують витрати на дослідницькі роботи (з фактором невизначеності).

5. які характеризують витрати на окремі види робіт.

Підприємства розраховують і затверджують норматив дисконтування, а на його основі розраховують нормативний термін окупності та нормативний коефіцієнт економічної ефективності.

Всі розраховані нормативи постійно переглядаються з урахуванням ставки банківського відсотку та порівнюються з попередніми періодами та іншими підприємствами.

Визначення нормативу дисконтування здійснюється на основі досягнутого рівня показників роботи підприємства у базовому періоді.

Визначення нормативу дисконтування може бути за наступною формулою:

, (10.9)

де - середньорічний чистий прибуток, що отриманий у базовому році або той, що планується;

–середньорічний розмір основних засобів у базовому періоді або у періоді, що планується;

–середньорічний розмір обігових коштів у базовому періоді або в періоді, що планується.

Норматив дисконтування нововведень:

, (10.10)

де – середньорічна вартість активних основних засобів.

Така методика визначення нормативу забезпечує ефективність нових капітальних вкладень не нижче рівня, який досягнутий у базовому періоді або не нижче рівня згідно з планом. Також обов’язково повинно враховуватися досягнення ефективності не нижче ефективності розміщення вільних грошових коштів на депозитних рахунках у банках.