Тема 14. Управління активами

Методичні вказівки до вивчення теми

Активи – це економічні ресурси підприємства у формі майнових цінностей, що використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Класифікація активів підприємства:

1. За формами функціонування: матеріальні, нематеріальні і фінансові активи.

2. За характером участі у господарському процесі й швидкістю обороту: оборотні і необоротні активи.

3. За характером обслуговування видів діяльності: операційні активи й інвестиційні.

4. За характером володіння розрізняють: власні та орендовані активи.

6. Ступінь ліквідності: найбільш ліквідні активи; активи, що швидко реалізуються; що повільно реалізуються; важко реалізуються.

Принципи формування активів підприємства

1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів обсягам і структурі виготовлення та збуту продукції.

3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Дотримання цього принципу вимагає розглянути відповідність складу необоротних активів з оборотними. Відповідність між активною і пасивною частиною основних засобів. Оптимізація грошових коштів, запасів, дебіторської заборгованості.

4. Забезпечення умов прискорення обороту активів в процесі їх використання.

5. Вибір найбільш прогресивних активів з позицій забезпечення зростання ринкової вартості підприємства.

Управління активами включає:

• формування і управління фінансово-експлуатаційними потребами в оборотних коштах;

• управління дебіторською заборгованістю;

• стратегію фінансування поточних активів;

• управління джерелами формування оборотних коштів;

• управління необоротними активами;

• управління фінансуванням необоротних активів;

• управління коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Усе майно підприємства можна розділити на:

1) іммобілізовані активи (1 розділ балансу);

2) мобільні активи (2 розділ балансу), що містять у собі запаси, кошти, дебіторську заборгованість та ін.

Стійкість фінансового положення підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладень фінансових ресурсів у активи. Структура господарських засобів відчутно залежить від виду діяльності підприємства.

• Аналіз складу оборотних активів.

З метою поглибленого аналізу оборотних активів доцільно їх згрупувати за категоріями ризику.

Наприклад, є велика імовірність того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати (перетворити в грошову форму), ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. При цьому слід враховувати область застосування того чи іншого виду оборотних коштів. Активи, що можуть бути використані тільки з певною метою, мають більший ризик (меншу імовірність реалізації), ніж багатоцільові активи. Ніж більше засобів вкладено в активи, що потрапили в категорію високого ризику, тим нижче ліквідність підприємства (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Класифікація активів за рівнем ризику

Рівень ризику	Група поточних активів
Мінімальний	Гроші в національній валюті та їх еквіваленти, легко реалізовані короткострокові цінні папери
Малий	Дебіторська заборгованість підприємств із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаних) + готова продукція масового споживання, що користується попитом
Середній	Продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів
Високий	Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, що вийшла з уживання, залежані запаси, неліквіди

Як розвиток цього аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і загальної величини активів, а також важко - і легкореалізованих активів. Тенденція названих співвідношень до росту вказує на зниження ліквідності.

При проведенні такого аналізу слід пам'ятати, що класифікація оборотних коштів на важкореалізовані й легкореалізовані не може бути постійною, а міняється зі зміною конкретних економічних умов. Наприклад, в умовах нестабільності постачання та інфляції підприємства будуть зацікавлені до вкладу коштів у виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінностей, ринкові ціни на які стабільно ростуть, що дає підставу зарахувати активи вказаної групи до легкореалізованих.

Існують серйозні негативні наслідки наявності важкореалізованих активів на балансі підприємства. Цей «мертвий капітал» сповільнює оборотність засобів на підприємстві і знижує ефективність його діяльності. Важкореалізовані активи, відображені в складі окремих елементів оборотних коштів, також викривляють справжню картину ліквідності підприємства.

Якщо важкореалізовані активи складають значну частину оборотних коштів, то керівництву підприємства і його головному бухгалтеру слід вжити термінових заходів щодо стабілізації фінансового стану підприємства.

Такими заходами повинні стати:

• інвентаризація стану майна з метою виявлення активів «низької» якості (зношеного устаткування, залежаних запасів матеріалів; дебіторської заборгованості, нереальної до стягнення) і уточнення реальної величини майна підприємства;

• удосконалення організації розрахунків з покупцями (в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати більш вигідних умов її реалізації);

• скорочення надмірних запасів товарно-матеріальних цінностей і, як наслідок, зменшення відтоку коштів.