Тема 13. Управління прибутком

Методичні вказівки до вивчення теми

Прибуток є показником, що формується на мікрорівні. Узагальнюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків і поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Управління прибутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

• управління формуванням прибутку;

• управління розподілом прибутку.

З урахуванням змісту процесу управління прибутком формуються його мета і задачі (табл. 13.1 допоможе зрозуміти цей процес).

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних завдань управління формуванням прибутку підприємства спрямоване на врахування таких особливостей:

• потенційна різноманітність структури прибутку підприємства (за видами діяльності);

• специфічність формування та обліку прибутку підприємства в часі;

• вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів господарювання.

Таблиця 13.1

Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління прибутком

Головна мета управління прибутком

Основні завдань управління прибутком

Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді

Забезпечення максимізації розміру формованого прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства і ринковій кон'юнктурі Забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем формованого прибутку й імовірним рівнем ризику Забезпечення високої якості формованого прибутку Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді Забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства Забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку

Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»:

• збитки – це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати;

• прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

• чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності ;

• різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

Собівартість продукції (товарів, робі і послуг) – це поточні витрати підприємства на її виробництво та реалізацію (у грошовій формі). Склад витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований державою, а саме «Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг)» від 2 лютого 2001р.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Особливе значення фінансові менеджери підприємства надають плануванню прибутку від основної діяльності, який є найвагомішим результуючим показником ефективності ведення обраного власниками підприємства бізнесу. В сучасних умовах господарювання широке застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу «Витрати-обсяг–прибуток», який відповідає на найважливіші запитання, що стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу:

I етап:

1. Скільки готівки необхідно підприємству?

2. Як мобілізувати ці кошти?

3. До якого ступеня можна збільшувати фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

II етап:

1. Що важливіше для підприємства: висока рентабельність чи висока ліквідність?

2. Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

3. Чи слід продавати продукцію нижче її собівартості?

4. Якої продукції виробляти більше: А чи В?

5. Як вплине на продукцію ефект зміни обсягу виробництва чи збуту?

III етап:

1. Яким повинен бути в наявності оптимальний рівень товару, щоб задовольнити клієнтів, але не залучати на це багато оборотних засобів?

2. Яка оптимальна величина короткострокового кредиту, одержаного підприємством, що дозволяє забезпечити і стимулювати продаж товару в розстрочку при одночасному зниженні імовірності виникнення безнадійних боргів і мінімізації коштів, що відволікаються дебіторською заборгованістю?

IV етап:

1. Яку частину прибутку розподіляти в якості дивідендів?

2. Як знизити суми податків?

Операційний аналіз - невід'ємна частина управлінського обліку. Його дані становлять комерційну таємницю підприємства. Він сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними втратами, ціною та обсягом продажу. Тому цей аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні й змінні.

Фінансовому менеджеру обов'язково треба пам'ятати про характер руху витрат (сумарних і на одиницю продукції) (табл. 13.2), щоб забезпечити беззбиткову роботу суб’єкта господарювання.

Таблиця 13.2

Вплив зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції на змінні й умовно-постійні витрати

Обсяг виробництва (збуту)	Змінні витрати		Постійні витрати
	Сумарні	На одиницю продукції	Сумарні	На одиницю продукції
Зростає	Збільшуються	Постійні	Постійні	Зменшуються
Зменшується	Зменшуються	Постійні	Постійні	Збільшуються

Визначення беззбитковості можна провести графічно.

До складу постійних витрат входять затрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови відсутності основної діяльності. Постійні витрати, в свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійснення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Обсяг змінних витрат перебуває у прямій залежності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За характером такої залежності змінні витрати можуть мати пропорційний, дегресивний або прогресивний характер росту.

Таблиця 13.3

Вихідні дані обсягу виробництва і затрат

Показники	Значення показників		Різниця між максимальними й мінімальними величинами
	Макс.	Мін.
1 . Обсяг виробництва, тис. шт.	8.5	4,0	4,5
2. Питома вага, %	100	47,1	52,9
3. Сума витрат, тис. грн.	247,4	152,0	95,4-

З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні й змінні використовують такі методи: максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний, графічний з побудовою кореляційного поля і т. ін.

Розглянемо метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва. Його етапи наступні:

1. по підприємству аналізують дані звітного року в розмірі щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) вимірі та здійснених фактичних затрат у вартісному вимірі. Із сукупності даних вибирають два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий і серпень);

2. аналітик будує таблицю для знаходження різниці по рівнях обсягу виробництва і затрат (табл. 13.3);

3. визначають розмір змінних витрат на одиницю виробу за Кмін — мінімальний обсяг виробництва у процентах до максимального; Кмакс — максимальний обсяг виробництва, у тис. шт.;

4. визначають суму постійних витрат :

, (13.1)

Постійні витрати = Максимальна сума витрат – Розмір змінних затрат×Кмакс ; (13.2)

5. складають рівняння загального обсягу витрат підприємства, що відображає залежність зміни загальних втрат від обсягу виробництва:

Сума витрат = Постійні витрати + Змінні затрати на одиницю продукції × × Обсяг виробництва продукції. (13.3)

На базі системи аналізу витрат, обсягу реалізації та прибутку фінансовий менеджер підприємства вирішує такі питання:

1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства (сума чистої виручки від реалізації продукції = сумі загальних витрат на реалізовану продукції).

Виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку, називається порогом (межею) рентабельності. У вартісному вимірі поріг рентабельності визначається таким чином:

ПР = ПВ /Д, (13.4)

де ПР - поріг рентабельності;

ПВ - постійні витрати підприємства;

Д - результат від реалізації після відшкодування змінних витрат у відносному вираженні.

У натуральному вимірі поріг рентабельності визначається так:

Кпор = ПР даного товару / Ціна реалізації = ПВ / (Ц – ЗВ). (13.5)

де Кпор - порогова кількість товару;

Ц - ціна одиниці товару;

ЗВ- змінні витрати на одиницю товару.

За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різного асортименту порогова кількість товарів окремого асортименту визначатиметься як

Кпор = (Сума постійних витрат × Пв) / (Ц₁ - З₁), (13.6)

де Пв -питома вага товару у загальній сумі виручки від реалізації;

З - змінні витрати на одиницю товару.

2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства протягом відносно тривалого періоду.

Тривалий період (протягом якого можливі зміни обсягів не тільки змінних, але й постійних витрат, необхідних для діяльності підприємства, рівня ринкової ціни продукції підприємства та зміни безпосередньо значень порогу рентабельності) може бути представлений як певна послідовність окремих короткочасних періодів.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми валового прибутку (ВП) від основної діяльності.

4. Визначення запасу фінансової міцності підприємства.

Розраховується розмір можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному вимірі за несприятливої ринкової кон'юнктури, що забезпечує прибуткову діяльність підприємства.

Запас фінансової міцності = Виручка від реалізації - Поріг рентабельності (13.7)

Якщо розрахувати отриманий обсяг запасу фінансової міцності у процентах до виручки від реалізації, то оптимальним значенням даного показника є 10% і більше.

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми маржового прибутку (МП) від основної діяльності.

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми чистого прибутку (ЧП) від основної діяльності.

7. Визначення можливих результатів зростання валового прибутку від реалізації продукції за оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох факторів:

• збільшення обсягу реалізації продукції;

• підвищення ціни на продукцію;

• зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами максимізації і темпів наростання прибутку є:

1) метод граничного аналізу з оптимізацією затрат, обсягу виробництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіставлення граничної виручки з граничними витратами [7, с. 33-36];

2) метод операційного левериджу.

Метод операційного левериджу побудований на зіставленні виручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Його зміст полягає в наступному. Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву виробничого (операційного) важеля, сила дії якого визначається за формулою

Сила дії виробничого важеля = результат від реалізації після відшкодування змінних витрат / Прибуток = МП / П. (13.8)

Але ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними витратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного левериджу:

Коефіцієнт операційного левериджу = Постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції / Змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції = Постійні затрати на виробництво та реалізацію продукції / Повна сума затрат на виробництво та реалізацію продукції (13.9)

Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за при певному коефіцієнті операційного левериджу, називають ефектом операційного левериджу:

Ефект операційного левериджу = Темп приросту валового прибутку. % /

/ Темп приросту обсягу реалізації продукції, % (13.10)

При застосуванні методу операційного левериджу необхідно враховувати ряд особливостей:

• позитивний вплив операційного левериджу може бути досягнутий лише за умови переходу підприємством порогу рентабельності основної діяльності;

• ніж вище значення коефіцієнта операційного левериджу, тим вищим буде його ефект при збільшенні приросту обсягу реалізації продукції;

• за умови зниження обсягу реалізації продукції значною мірою знижуватиметься валовий прибуток;

• ефект операційного левериджу може повністю виявлятись лише в короткотерміновому періоді.

Використовуючи механізм операційного левериджу, підприємства можуть цілеспрямовано управляти постійними й змінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, за якої б утримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

Формування прибутку підприємства в часі має специфічний характер. Бухгалтерська звітність підприємства дозволяє визначити суму прибутку за певні проміжки часу станом на певну дату. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається постійно, що пов'язано з безперервним процесом фінансової діяльності підприємства. За кожною реалізаційною операцією, пов'язаною з відвантаженням продукції, наданням послуг, виконанням робіт або надходженням коштів від здійснення тих чи інших видів діяльності відбувається процес формування прибутку. Тому з метою оперативного управління формуванням прибутку фінансові менеджери розраховують його обсяг у складі виручки від реалізації тих чи інших грошових надходжень. Даний розрахунок, як правило, проводиться з використанням показників рентабельності чи показника витрат на грошову одиницю.

Вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів діяльності попереднього періоду господарювання підприємства зумовлений сальдовим методом його визначення, що і призводить до часткової втрати отриманого прибутку внаслідок раніше допущених збитків.

• Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві

Завдання максимізації прибутку полягає в тому, щоб визначити стан динамічної рівноваги між попитом і пропозицією, а також встановити рівноважну ціну і відповідний обсяг продаж

Для підприємства, яке бажає досягти стійкого положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіху обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно являє собою головний фактор довгострокової рентабельності.

Визначена ціна безпосередньо формує рівень попиту і, отже, обсяг продаж при еластичному попиті. Надмірно висока або низька ціна може підірвати успіх товару.

Існує декілька методів формування ціни.

• Витратний метод формування ціни

Традиційний спосіб встановлення ціни (Р) полягає в додаванні до повної суми витрат, що відповідають плановому рівню випуску, деякої фіксованої надбавки, що визначається плановим рівнем прибутку (бажаним рівнем рентабельності):

Р = С + d = (Сзмін + Спост ) + d, (13.11)

де Р, С - ціна, витрати на одиницю, що відповідають плановому рівню випуску;

Cзмін - змінні витрати на одиницю продукції;

Спост - сумарні постійні витрати.

Призначення ціни тільки з позиції рентабельності може створювати ілюзію стабільного одержання прибутку.

Головний недолік ціни, яка визначається виключно з точки зору витрат, - це ігнорування залежності між ціною і обсягом продажу. Немає ніяких гарантій, що ця ціна забезпечить той обсяг продаж, виходячи з якого вона була розрахована.

Небезпечною є ситуація, коли реальний обсяг продаж виявляється нижчим від бажаного рівня: це звичайно підштовхує управлінців до додаткового підвищення ціни для збереження рентабельності.

При еластичному попиті ця поведінка цін призводить до подальшого зменшення обсягу продаж. Постійні витрати при цьому розподіляться на меншу кількість товару і виявиться, що при орієнтації на фіксовану рентабельність необхідно буде знову підвищити ціни.

Таким чином, якщо в ціноутворенні підприємство притримується бажаного рівня випуску, величини втрат і заданого рівня рентабельності, не розуміючи основної тенденції еластичного попиту, то воно може прийняти помилкове рішення. Використовуючи в ціноутворенні поняття беззбитковості, помилкові рішення можна виключити.

• Метод маркетингових оцінок

Аналіз витрат дозволяє бачити наслідки різних нових стратегій, які розглядає підприємство. Спираючись на результати аналізу, легше перейти до аспектів ціноутворення, що мають якісний характер і пов'язані з чуттєвістю попиту і реакцією конкурентів.

Дуже важливе для аналізу попиту поняття цінової еластичності: виражена у відсотках зміна обсягу продаж товару в результаті зміни його ціни на 1 %:

(13.12)

Якщо попит еластичний, то при збільшенні ціни він спадає, зменшується виручка від реалізації, а підприємство може втратити весь прибуток. Цінова еластичність, як правило, від'ємна, тому що підвищення ціни призводить до зниження попиту, і навпаки.

Еластичність вимірює вплив зміни ціни на зміни обсягу продаж, але не показує вплив ціни на інші більш складні й часто комплексні характеристики, важливі для розуміння реакції покупця (наприклад, віддача переваги певній марці). Крім того, на практиці важко досягти оцінок еластичності, достатньо стабільних і надійних для визначення на їх підставі оптимальної ціни.

Використання гнучкої ціни, тобто продажу одного виду товару різним покупцям за різними цінами - один з практичних прикладів управління еластичністю.

Для вибору варіантів зміни ціни керуються такими правилами:

• при еластичності попиту більше одиниці (попит еластичний) зміна ціни на 1% дає більше 1% зміни обсягу збуту. Отже, зниження ціни викликає таке зростання попиту, при якому загальна виручка зростає;

• якщо еластичність попиту дорівнює одиниці, то кожний відсоток зміни ціни приносить 1% зміни обсягу збуту;

• при еластичності попиту менше одиниці (попит нееластичний) зміна ціни на 1% дає менше 1% зміни обсягу збуту. Тому зниження ціни не викликає такого підвищення попиту і не компенсує зменшення виручки.

• Метод граничних втрат

Для максимізації прибутку фінансові менеджери використовують варіантні розрахунки прибутку при різних цінах і обсягах виробництва і визначають оптимальний обсяг виробництва і ціну, що забезпечують найбільший прибуток.

Випуск кожної додаткової одиниці продукції викликає приріст загальної виручки на величину, яка називається в економічній теорії граничною виручкою, а також збільшення валових (сумарних) витрат на величину, що називається граничними втратами. Якщо гранична виручка перевищує граничні витрати, то прибуток збільшується, і, навпаки, якщо гранична виручка менша граничних витрат, прибуток зменшується. При цьому потрібно пам'ятати наступне правило: найбільший прибуток підприємству забезпечують такі обсяг випуску продукції і ціна, при яких граничні витрати дорівнюють або максимально наближаються до граничної виручки

З урахуванням вищесказаного вибирають найкращий результат (табл. 13.3).

Таблиця 13.3

Варіанти розрахунку прибутку

Кількість реалізованих виробів, тис.шт.	Ціна одного виробу, грн.	Виручка від реалізації, тис. грн.	Валові витрати, тис.грн.	Прибуток. тис.грн (1 – 4)	Гранична виручка, тис.грн.	Граничні витрати, тис.грн	Різниця між граничною виручкою і граничним витратами, тис.грн. (6-7)
1	2	3	4	5	6	7	8
2	90	180	150	30	-	-	-
4	80	320	250	70	140	100	+ 40
6	70	420	320	100	100	70	+ 30
8	60	480	410	70	60	90	-30
10	50	500	520	-20	20	110	-90
12	40	480	660	-180	-20	140	-160
14	30	420	830	-410	-60	170	-230

• Управління розподілом прибутку

Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома напрямами:

• на фінансування певних витрат на рівні держави шляхом сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток;

• на формування на рівні підприємства фінансових ресурсів грошових фондів, які мають певне призначення і виконують відповідні функції в його діяльності.

Відповідно управління розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань:

• забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

• забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

• визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

• визначення оптимального розміру прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів.

Ці завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних виплат тощо.).

• Вибір дивідендної політики

До функцій фінансового менеджера входять розробка й обґрунтування пропозицій з розподілу чистого прибутку і формування грошових фондів підприємства. При цьому найважливішими завданнями є узгодження дивідендної й інвестиційної політики і забезпечення оптимальних пропорцій між реінвестуванням прибутку і використанням її на споживання.

Особливу увагу дивідендній політиці приділяють відкриті акціонерні товариства. Менеджери таких підприємств повинні не тільки піклуватися про раціональний розподіл прибутку на нагромадження і споживання, але і враховувати реакцію фондового ринку на підвищення чи зниження дивідендів. Інформація про дивідендну політику відкритих акціонерних товариств ретельно відслідковується учасниками фінансового ринку, зацікавленими особами. При цьому аналізуються такі основні показники, що характеризує дивідендну політику акціонерного товариства:

Ставка дивіденду на одну акцію =

= ( Дивідендний фонд / Акціонерний капітал) × 100 (13.13)

Доход на одну звичайну акцію =

= Чистий прибуток / Середня кількість звичайних акцій в обороті (13.14)

Коефіцієнт «ціна – доход» =

= Ринкова вартість акції (курс) / Доход на одну звичайну акцію (13.15)

Дивідендний доход = Дивіденд на одну акцію / Ринкова вартість акції (13.16)

Коефіцієнт виплати дивідендів =

= Дивіденд на одну акцію / Доход на одну акцію (13.7)

Інформація про ці показники публікується у фінансовій пресі, а отже, збої у виплаті дивідендів можуть призвести до зниження ринкової вартості акцій.

Інтереси акціонерів пов'язані з підвищенням їхнього сукупного доходу. Необхідно з'ясувати, яка дивідендна політика дасть найбільший приріст цього доходу. Дослідження привели до появи двох теорій дивідендної політики.

1. Теорія нарахування дивідендів за залишковим принципом

Відповідно до цієї теорії дивідендний фонд по звичайних акціях формується після фінансування за рахунок прибутку всіх необхідних витрат, тобто погашення кредитів, виплати фіксованих дивідендів по привілейованих акціях, відрахувань у фонд розвитку для здійснення інвестицій, а сума, що залишилася, направляється на виплату дивідендів.

Основними розробниками цієї теорії вважаються Ф.Модільяні і М.Міллер (звідси і скорочена назва - теорія М-М).

Головна теза цієї теорії полягає в тому, що акціонери віддають перевагу стабільності дивідендної політики, а не одержанню надвисоких доходів. Крім того, ці вчені вважали, що сума виплачуваних дивідендів приблизно дорівнює витратам, які необхідно нести для вишукування додаткових джерел фінансування інвестицій. Звідси вони прийшли до висновку, що дивідендна політика на ціну акцій і сукупне багатство акціонерів не впливає і тому не потрібна; пріоритет треба віддавати інвестиційній політиці.

2. Більш розповсюдженою є теорія, що дістала назву „синиця в руці”. Головний її розробник М. Гордон виходив з того, що інвестори хочуть мінімізувати ризик, тому завжди віддають перевагу поточним дивідендам, можливим майбутнім виплатам і приростам акціонерного капіталу. Одержувані регулярно дивіденди зменшують ризик, невизначеність для акціонера, що віддають перевагу менший, але постійний доход на вкладений капітал. Це приводить до підвищення ціни акціонерного капіталу, тому що збільшується попит на акції. І навпаки, якщо дивіденди компанією не виплачуються, те збільшується невизначеність, зростає необхідна інвесторами норма доходу, що приводить до зниження ринкової ціни акцій.

У практичних ситуаціях фінансовим менеджерам необхідно враховувати конкретні обставини і вибирати підхід відповідно до обставин. Доводиться балансувати між виплатою достатніх дивідендів (щоб були задоволені акціонери) і реінвестуванням прибутку (для забезпечення розвитку підприємства). Зваженою вважається дивідендна політика без різких коливань (різке зниження дивідендів в одному році, потім підвищення і т.ін.), при якій щорічно виплачується стабільний доход. По можливості, треба намагатися забезпечити акціонерам доход більший, ніж банківський відсоток. Іноді можна вдаватися до виплати дивідендів акціями, щоб зберегти прибуток в обороті підприємства.

Особливий характер під час оцінювання прибутковості має галузева належність підприємств. У процесі формування ринкових відносин характерною особливістю управління підприємствами гірничо-металургійного комплексу (ГМК) є підвищення вимог до ефективності та якості виробництва.

Проведені на підприємствах ГМК процеси приватизації та реструктуризації спричинили, в свою чергу, зміну структури управління і зацікавленість власників у кінцевих фінансових результатах. Проте необхідно провести раціональну організацію виробництва, поліпшити матеріально-технічну базу та соціальну забезпеченість працівників, забезпечити наявність оборотних коштів. Аналіз підсумків роботи гірничорудних підприємств за минулі роки свідчить про кризове становище в галузі. З’ясовано, що основними наслідками різкого зниження обсягів виробництва є:

• збитковість та критичний фінансовий стан підприємства;

• прогресуюче відставання розкривних робіт і, як наслідок, зменшення виробничих потужностей підприємств;

• значний знос основних засобів праці, технічно та морально застарілі технології та обладнання;

• різке зменшення капітальних вкладень на підтримання виробничих потужностей та поновлення основних засобів;

• екологічні проблеми, накопичені за роки існування галузі;

• не конкурентоспроможна якість товарної продукції та висока собівартість.

Для подолання кризи, що склалася на підприємствах з видобутку залізної сировини, керівництвом Державної акціонерної компанії «Укррудпром», у яку увійшли ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК», ВАТ «Інгулецький ГЗК», ВАТ «Криворізький ЗРК» та ВАТ «Суха балка», у 1999 році було розроблено низку заходів, які дали змогу стабілізувати стан виробництва та істотно поліпшити фінансово-економічні показники роботи цих підприємств. Насамперед було розроблено систему заходів щодо зменшення питомих витрат енергоресурсів і матеріалів, зниження собівартості продукції з метою підвищення прибутку на підприємствах компанії.

Найвагомішою для стабілізації фінансово-економічної діяльності підприємств галузі стала розробка Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. №967. У розробленні проекту Програми, що проводилося керівництвом Мінпромполітики, взяли участь підприємства й об’єднання галузі, науково дослідні та проектні організації ГМК.

З метою створення умов, необхідних для проведення реструктуризації гірничорудних підприємств, покращення їх фінансового стану, подолання кризової ситуації у гірничо-металургійному комплексі України, з 1 січня 1999 до 1 січня 2002 року проводився економічний експеримент. Перелік підприємств, які брали участь в економічному експерименті, затверджено Кабінетом Міністрів України.

На етапі реструктуризації підприємств з підземним видобутком руди передбачалось виконання таких заходів:

• реструктуризація державного об’єднання «Кривбасруда» шляхом ліквідації неприбуткових шахт;

• реструктуризація державного рудоуправління ім. Кірова;

• передача об’єктів соціальної інфраструктури підприємств, що реструктуруються, на баланс місцевого самоврядування;

• створення на базі майна шахт, які підлягають ліквідації, державного управління «Кривбасгідрозахист»;

• корпоратизація прибуткових шахт і реорганізованих у процесі реструктуризації підприємств.

Етап реструктуризації підприємств з відкритим способом видобутку залізної руди передбачав такі заходи:

• об’єднання державного Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату з металургійним комбінатом «Криворіжсталь» та Криворізьким коксохімічним заводом;

• корпоратизацію і подальшу приватизацію гірничо-збагачувальних комбінатів за умови закріплення у державну власність контрольних (51%) пакета акцій ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК», «Інгулецький ГЗК» і блокуючого (25,78%) пакету акцій ВАТ «Південний ГЗК»;

• передача об’єктів соціальної сфери на баланс місцевого самоврядування;

• виведення зайвих потужностей і проведення за рахунок залучених коштів реконструкції та технічного переобладнання з метою збільшення випуску конкурентоспроможної продукції.

Законом України №43-322/4 від 29.01.1999р. «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України» було передбачено внесення доповнень до деяких законів України стосовно надання пільг підприємствам-учасникам експерименту, а саме щодо:

• зменшення ставки податку на прибуток підприємств, які брали участь в експерименті до 30% від діючої (різниця надходження коштів, яка утворилася від зміни ставки, спрямовувалася на поповнення оборотних коштів підприємства);

• використання 70% коштів від збору за забруднення навколишнього середовища на виконання власних природоохоронних заходів, залишок - 30% розподілявся між місцевими, обласними і державними фондами охорони навколишнього середовища;

• нарахування пені за невчасну сплату податків і зборів на період проведення економічного експерименту у розмірі 50% від ставок, встановлених Законом (пеня й штрафи, нараховані й не внесені до бюджету на 01.01.1999р., були скасовані);

• підприємства, які беруть участь в експерименті, сплачують суму в Державний інноваційний фонд у розмірі 50% від ставки, передбаченої законодавством України;

• дозволу Державній податковій адміністрації надавати відстрочку щодо сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (у межах їх компетенції) терміном до 36 місяців;

• надання пільг щодо податку на додану вартість.

Дію експерименту було продовжено до кінця 2003 року. Проведення економічного експерименту значною мірою вплинуло на фінансовий стан гірничорудних підприємств, що виявилось у зростанні рівня їх рентабельності до 10,1%.

Стан галузі міг бути кращим, якби не істотний податковий тиск. Разом із загальними для всіх галузей податками гірничорудні підприємства сплачують податки за право користування надрами, на відтворення мінерально-сировинної бази, за складування промислових відходів та забруднення навколишнього середовища. Отже, під час визначення рівня оподаткування не враховуються такі специфічні особливості гірничорудних підприємств, як висока фондомісткість і трудомісткість.

В умовах ринкової економіки стан гірничорудних підприємств визначається такими основними чинниками: природними умовами, цінами на сировину й енергію та податками. Аналіз стану гірничорудних підприємств ДАК «Укррудпром» та ринків збуту свідчить про відсутність можливостей відновлення минулих обсягів видобутку, збагачення та реалізації залізорудної продукції.

Адже для того щоб збільшити виробництво товарної залізної руди, наприклад у Криворізькому басейні, до 45,6 млн. т, що має забезпечити прогнозні обсяги експорту і потреби внутрішнього ринку у сировині, нині необхідно інвестувати на відновлення основних засобів праці гірничорудних підприємств суму еквівалентну 190 млн. доларів США на рік, що вдвічі більше від вкладених у 2000р. коштів. Витрати на ці заходи зростають зі збільшенням рівня глибини розкриття родовищ корисних копалин та погіршення гірничо-геологічних умов видобутку.

Усе це свідчить про необхідність зміни економічної та технічної політики розвитку підприємств Криворізького басейну з метою підвищення якості та конкурентоспроможності їхньої продукції. На сьогодні конкурентоспроможною є залізорудна продукція з вмістом заліза 67-68% і кремнезему менше ніж 4-5%. Таким чином, для прогресивного напряму розвитку гірничорудних підприємств, потрібно вирішити низку проблем:

• завершити реструктуризацію галузі;

• закінчити будівництво раніше розпочатих об’єктів та реконструкцію діючих виробництв;

• вивести з експлуатації морально застарілі та фізично спрацьовані агрегати;

• вирішити злободенні соціальні проблеми;

• зберегти експортний потенціал галузі;

• зменшити податковий тиск на гірничо-збагачувальні підприємства;

• підвищити конкурентоспроможність товарної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• створити сприятливий інвестиційний режим;

• удосконалити систему управління загалом гірничо-металургійного комплексу України;

• створити міцну базу гірничого машинобудування, яка б забезпечила високопродуктивним вітчизняним обладнанням.

Нестача власних оборотних коштів на підтримання діючих потужностей і заміну фізично і морально зношеного технологічного обладнання, знос якого становить 75-90%, призводить, зокрема, до несвоєчасного введення в експлуатацію очисних блоків та панелей, а також до втрат виробництва. Останніми роками причиною близько 50% втрат є відсутність кондиційної сировини і 25% - через незадовільний стану технологічного обладнання. Аналіз гірничо-капітальних робіт (ГКР) показує, що на більшості шахт відставання робіт з будівництва нових, замість горизонтів, що вибули, становить 2-4 роки. Невиконання ГКР у планові строки призведе до зменшення запасів на діючих горизонтах і зниження обсягів видобутку.

Незважаючи на зниження обсягів товарної продукції, реалізація прийнятих технічних рішень дала змогу підвищити ефективність виробництва і зберегти ринки збуту. В економічній літературі зазначається, що інтенсивна експлуатація Криворізького басейну призвела до повного відпрацювання запасів природно багатих залізних руд у центральній частині їх залягання. Видобуток магнетитових кварцитів підземним способом, за низьких обсягів виробництва і нестачі власних обігових коштів, став неефективним, а його фінансування за рахунок прибуткових шахт – неможливим.

Гірничо-металургійна галузь, до якої належать гірничорудні підприємства, посідає основне місце у виробничій сфері держави, в промисловому та експортному потенціалі країни. Її частка становить близько 22% усього промислового виробництва України та приблизно 63% її експорту.

Водночас, у гірничо-металургійному комплексі, як і в інших базових галузях економіки, є багато невирішених проблем. У зв’язку з недостатньою якістю українська металопродукція, яку виробляють здебільшого на застарілому обладнанні, експортується за цінами на 20-30% нижче за ціни на метал сучасних зарубіжних заводів. Експорт металопродукції за заниженими цінами був зумовлений необхідністю виходу України на нові зовнішні ринки.

Унаслідок цього у галузі дуже повільно проводяться роботи з виведення з експлуатації надлишкових потужностей, приведення чисельності працівників до співвідношення з обсягами виробництва. Для вирішення невідкладних проблем металургії потрібні рішучі заходи. Загальна стратегія має бути спрямована на підтримання експортного потенціалу гірничо-металургійного комплексу з метою забезпечення валютних надходжень в Україну, підвищення конкурентоспроможності продукції, зменшенням її собівартості, проведенням реструктуризації підприємств та оновленням виробничих фондів. Реструктуризація галузі повинна відбуватися ліквідацією потенційно збиткових підприємств, виведенням з експлуатації недіючих потужностей, розширенням номенклатури товарної продукції, застосуванням у виробництві нових, високопродуктивних, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій та обладнання.

Слід зазначити, що реалізація залізорудної продукції Криворізького басейну на світовому ринку ускладнюється гострою конкурентною боротьбою з такими країнами-виробниками, як Швеція, Бразилія, Австралія, а останнім часом до цих поставників можна прирахувати і Росію. Обігнати ці держави за якістю та вартістю продукції навряд чи буде можливим на сучасному етапі. Пояснити це можна насамперед обсягами запасів та якістю залізних руд, а також гірничо-геологічними умовами розробки родовища.

На тлі ринкових відносин між споживачами та постачальниками-виробниками залізорудної продукції слід наголосити та тому, що зарубіжні гірничорудні підприємства оснащені сучасним високопродуктивним обладнанням. Оптимізація виробництва здійснюється із застосуванням комп’ютерної техніки. На жаль, українські гірничо-збагачувальні підприємства не мають фінансових можливостей, достатніх для придбання гірничої техніки, яка відповідає сучасним вимогам. Цей недолік може бути компенсовано створенням та впровадженням технологічних схем, які забезпечать зниження витрат виробництва до рівня, досягнутого закордонними конкурентами, що домінують нині на ринку залізорудної продукції. Щодо якості товарної залізорудної продукції, то цей показник на сучасному етапі може бути досягнуто застосуванням селективної виїмки родовищ та вдосконаленням методів збагачення видобутої руди, пошуку раціональної компонентної суміші на стадії підготовки сировини до металургійного переділу. Крім того, потрібно прискорити переробку відходів збагачувальних фабрик у корисний продукт там, де це не тільки екологічно, а й економічно вигідно. Поліпшення фінансового стану підприємств потребує як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій. Слід зазначити, що основними показниками, які характеризують виробничо-господарську діяльність підприємств є прибуток і рентабельність. Саме підвищення прибутковості гірничорудних підприємств дасть змогу одержати внутрішні джерела фінансування для поліпшення фінансового стану. Динаміку фінансових результатів діяльності гірничорудних підприємств ДАК «Укррудпром» за період 2005-2006рр наведено у табл. 13.4-13.6.

З розрахунків видно, що ситуація стабілізується. Це деякою мірою пов’язано, як раніше вказано, з участю підприємств гірничо-металургійного комплексу в економічному експерименті. Завдяки зменшенню податкового тиску на прибуток підприємств вони змогли залишати частину прибутку на поповнення оборотних коштів. Це значно вплинуло на подальше збільшення суми прибутку від операційної діяльності та зміцнення фінансового стану.

Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства перебуває під прямим впливом доходів і витрат. Крім збільшення обсягу реалізації, резервами зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції, зменшення енергоємності та матеріаломісткості виробництва, трудових витрат, удосконалення структури продукції, яку виробляють, та поліпшення її конкурентоспроможності. У динаміці витрат на одиницю виробленої продукції в середньому по промисловості та окремо за кожним ГЗК Криворіжжя спостерігається поступове зменшення суми витрат на одиницю виробленої продукції, проте сума витрат залишається значною. Найбільш негативним щодо цього був 1999р., оскільки витрати на одиницю виробленої продукції свідчать про збитковість Північного ГЗК та Центрального ГЗК.

Слід зазначити, що розмір і структура витрат значно впливають на процес формування прибутку підприємств, тому підприємствам необхідно розглядати стратегічні напрями зменшення частки витрат у виробленій продукції.

Отже, проведений аналіз дозволив виявити основні чинники та умови формування прибутку на підприємствах ГМК. Чинниками, що впливають на формування прибутку, є організаційна структура комбінатів, розміри підприємств, їх географічне розташування, види продукції, яку виробляють, розташування ринків збуту продукції, питома вага реалізованої продукції у національному продукті та інші.

Велике значення для формування прибутку має державно-правове регулювання діяльності підприємств ГМК. Зокрема, можливість реалізації продукції на експорт з пільгами щодо податку на додану вартість, пільгове оподаткування прибутку у період участі підприємств в економічному експерименті тощо. Постійна зміна умов економічної діяльності підприємств, правового механізму регулювання, відносин з конкурентами та органами влади впливає на поведінку самих суб’єктів економічної діяльності. Ці процеси не оминули підприємства ГМК. Після проведення приватизації замість зруйнованої системи старих господарських зв’язків сформувалась нова система конкурентної та технологічної взаємодії металургійних підприємств.

Специфіка галузі така, що основною виробничою одиницею є підприємство з надвеликими виробничими потужностями. Тому фактично галузь формують кілька підприємств – індустріальних гігантів. Це створило сприятливі умови для створення фінансово-промислових груп як з вертикальним, так і з горизонтальним об’єднанням. Наслідком цього є те, що фінанси підприємств ГМК не можна розглядати окремо від інтересів їхніх власників. Ці інтереси стоять ширше від розвитку конкретного підприємства й орієнтовані на максимізацію фінансового потенціалу групи. Тому і ставлення до прибутку, як до універсальної характеристики ефективності роботи підприємства, теж змінюється. Важливим кроком у вирішенні

Таблиця 13.4

Порівняльна таблиця фінансових показників діяльності підприємств Асоціації «Укррудпром» за 2005-2006рр.

№ п/п		Найменування показників		Період		Всього Асоціація «Укррудпром»			ВАТ «Криворізький ЗРК»		ВАТ «Суха Балка»		ВАТ «Південний ГЗК»		ВАТ «Центральний ГЗК»			ВАТ «Північний ГЗК»			ВАТ «Інгулецький ГЗК»		ВАТ «Полтавський ГЗК»		ВАТ «Кривбасвибухпром»		ВАТ «Докучаєвський ФДК»		ВАТ «Ново троїцьке РУ»		ВАТ «Бакалаврське РУ»
1.		Обсяг реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)		2005р.		14740647			857461		299004		1364835		2332504			4928059			2053653		2227146		316578		242161		65005		54241
				2006р.		14021221			876951		375797		1542933		1899487			4091597			2084934		2331280		393704		289211		61115		74212
				(+/-)		-719426			19490		76793		178098		-433017			-836462			31281		104134		77126		47050		-3890		19971
				(%)		95,12			102,27		125,68		113,05		81,44			83,03			101,52		104,68		124,36		119,43		94,02		136,82
2.		Повна собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)		2005р.		10856406			747878		247232		1211856		1612213			3102243			1606000		1754070		266846		202576		59274		46218
				2006р.		11392177			782888		325038		1423611		1530269			2891641			1791015		1955654		336587		244410		51728		59336
				(+/-)		535771			35010		77806		211755		-81944			-210602			185015		201584		69741		41834		-7546		13118
				(%)		104,94			104,68		131,47		117,47		94,92			93,21			111,52		111,49		126,14		120,65		87,27		128,38
3.		Результат від реалізації прибуток (+), збиток (-)		2005р.		3884241			109583		51772		152979		720291			1825816			447653		473076		49732		39585		5731		8023
				2006р.		2629044			94063		50759		119322		369218			1199956			293919		375626		57117		44801		9387		14876
				(+/-)		-1255197			-15520		-1013		-33657		-351073			-625860			-153734		-97450		7385		5216		3656		6853
4.		Рентабельність реалізованої продукції по повній собівартості, %		2005р.		35,78			14,65		20,94		12,62		44,68			58,85			27,87		26,97		18,64		19,54		9,67		17,36
				2006р.		23,08			12,01		15,62		8,38		24,13			41,50			16,41		19,21		16,97		18,33		18,15		25,07
				(+/-)		-12,7			-2,64		-5,32		-4,24		-20,55			-17,36			-11,46		-7,76		-1,67		-1,21		8,48		7,71
5.		Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування		2005р.		3512863			86963		42191		71854		696954			1811328			362335		376030		38972		19347		3857		3032
				2006р.		2187419			75617		36193		77274		339868			11082983			277530		203799		56729		22425		7741		7260
				(+/-)		-1325444			-11346		-5998		5420		-357086			-728345			-84805		172231		17757		3078		3884		4228
6.		Рентабельність звичайної діяльності, %		2005р.		24,85			6,91		10,39		2,81		36,48			56,23			18,74		18,26		13,01		5,19		6,19		5,17
				2006р.		11,75			3,70		5,92		2,76		14,48			23,07			10,06		8,31		16,19		5,63		8,99		10,62
				(+/-)		-13,10			-3,21		-4,47		-0,05		-22,00			-33,16			-8,68		-9,95		3,18		0,44		2,80		5,45
7.		Чистий прибуток (+), збиток (-)		2005р.		2573928			47735		33784		25829		499692			1351370			288119		289715		25594		10314		1548		228
				2006р.		1509113			45074		24997		5564		280814			778680			187588		122031		40567		14540		5984		3274
				(+/-)		-1064815			-2661		-8787		-20265		-218878			-572690			-100531		-167684		14973		4226		4436		3046
	Таблиця 13.5 Основні фінансово-економічні показники на 01.01.2007 р. (тис. грн.)
	№		Найменування підприємств		Чистий доход (виручка від реалізації)		Повна собівартість реалізованої продукції	Результат від реалізації		Рентабельність реалізованої продукції по повній собівартості		Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування		Наявність власних оборотних коштів		Кредиторська заборгованість на 01.01.2007 р.						Дебіторська заборгованість на 01.01.2007		Платежі до бюджету на 01.01.2007 р.				Платежі до Пенсійного фонду на 01.01.2007 р.
																Всього	до бюджету		до Пенсійного Фонду	по зарплаті				нараховано	перераховано	% оплати		нараховано		перераховано		% оплати
	1		ВАТ «Кривбасзалізрудком»		876951		782888	94063		12,01%		75617		837986		150409	17878		4455	11258		235612		108966	100456	92,2%		80820		80866		100,1%
	2		ВАТ «Суха Балка»		375797		325038	50759		15,62%		36193		119051		69047	7146		1695	3734		165767		50098	55234	110,3%		29316		29366		100,2%
			Всього по підприємствам з підземним видобутком		1252748		1107926	144822		13,07%		111810		957037		219456	25024		6150	14992		401379		159064	155690	97,9%		110136		110232		100,1%
	3		ВАТ «Південний ГЗК»		1542933		1423611	119322		8,38%		77274		344545		1196905	19583		4599	12654		1061788		220288	188221	85,4%		67301		66894		99,4%
	4		ВАТ «Центральний ГЗК»		1899487		1530269	369218		24,13%		339868		330869		580164	4494		4798	11055		595649		132592	155537	117,3%		63258		63660		100,6%
	5		ВАТ «Північний ГЗК»		4091597		2891641	1199956		41,50%		1082983		1562234		684558	14226		7022	16914		1366084		436425	461928	105,8%		84122		83677		105,8%
	6		ВАТ «Інгулецький ГЗК»		2084934		1791015	293919		16,41%		277530		307862		363542	30489		5371	11990		480324		215515	198070	91,9%		92909		92960		99,5%
	7		ВАТ «Полтавський ГЗК»		2331280		19556554	375626		19,21%		203799		161656		507830	7550		3358	8214		438046		150509	131702	87,5%		65606		65572		87,5%
			Всього по підприємствам з відкритим видобутком		11950231		9592190	2358041		24,58%		1981454		2707166		3332999	76342		24148	60827		3941891		1155329	1135458	98,3%		373196		372763		99,1%
	8		ВАТ «Докучаєвський ФДК»		289211		244410	44801		18,33%		22425		31245		108567	1818		1312	2686		79140		26883	29587	110,1%		19269		19193		99,6%
	9		ВАТ «Новотроїцьке РУ»		61115		51728	9387		18,15%		7741		-6868		33847	428		307	710		7159		7338	7814	106,5%		4290		4217		98,3%
	10		ВАТ «Балаклавське РУ»		74212		59336	14876		25,07%		7260		9719		11698	4425		331	897		8269		17749	15350	86,5%		5539		5510		99,5%
			Всього по підприємствам з видобутку флюсів		424538		355474	69064		19,43%		37426		34096		154112	6671		1950	4293		94568		51970	52751	101,5%		29098		28920		99,4%
	11		ВАТ «ПВП «Кривбасвибухпром»		393704		336587	57117		16,97%		56729		83609		22154	735		629	2060		55652		41764	49085	117,5%		11155		11135		99,8%
			Всього по ДАК «Укррудпром»		14021221		11392177	2629044		23,08%		2187419		3781908		3728721	108772		32877	82172		4493490		1408127	1392984	98,9%		523585		523050		99,9%

Таблиця 13.6 Розшифровка фінансових результатів гірничорудних підприємства на 1.01.2007р.
№	Найменування підприємств	Основна діяльність			Операційна діяльність (без адміністративних витрат та витрат на збут)			Фінансова діяльність			Звичайна діяльність			Податок на прибуток по бухгалтерській звітності	Фінансовий результат після оподаткування. (14-15)	Надзвичайні		Податки з надзвичайних доходів	Чистий прибуток (+), збиток (-), (16-19)	Рентабельність звичайної діяльності, % (14/13)	Рентабельність реалізованої продукції по повній собівартості), % (5/4)
		Чистий доход (виручка від реалізації)	Повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)	Результат від реалізації прибуток (+), збиток (-), (3-4)	Доходи	Витрати	Фінансовий результат прибуток (+), збиток (-), (6-7)	Доходи	Витрати	Фінансовий результат прибуток (+), збиток (-), (9-10)	Доходи	Витрати	Фінансовий результат прибуток (+), збиток (-), (12-13)			Доходи	витрати
1	ВАТ «Кривбасзалізрудком»	876951	782888	94063	569882	587136	-17254	670720	671912	-1192	2117554	2041936	75617	30543	45074	0	0	0	45074	3,70%	12,01%
2	ВАТ «Суха Балка»	375797	325038	50759	266408	274179	-7771	5793	12588	-6795	647998	611805	36193	11196	24997	0	0	0	24997	5,92%	15,62%
	Всього по підприємствам з підземним видобутком	1252748	1107926	144822	836290	861315	-25025	676513	684500	-7987	2765551	2653741	111810	41736	70071	0	0	0	70071	4,21%	13,07%
3	ВАТ «Південний ГЗК»	1542933	1423611	119322	1332780	1356533	-23753	2808	21103	-18295	2878521	2801247	77274	71710	5564	0	0	0	5564	2,76%	8,38%
4	ВАТ «Центральний ГЗК»	1899487	1530269	369218	594524	601588	-7064	193064	215350	-22286	2687075	2347207	339868	59040	280819	3	8	0	280814	14,48%	24,13%
5	ВАТ «Північний ГЗК»	4091597	2891641	1199956	1077710	110938	-31671	608820	694122	-85302	5778127	4695144	1082983	304303	778680	0	0	0	778680	23,07%	41,50%
6	ВАТ «Інгулецький ГЗК»	2084934	1791015	293919	909017	953652	-44635	42810	14565	28246	3036761	2759231	277530	89942	187588	0	0	0	187588	10,06%	16,41%
7	ВАТ «Полтавський ГЗК»	2331280	19556554	375626	36614	72268	-35654	289195	425368	-136173	2657089	2453290	203799	81768	122031	0	0	0	122031	8,31%	19,21%
	Всього по підприємствам з відкритим видобутком	11950231	9592190	2358041	3950645	4093422	-107123	1136697	1370507	-97637	17037573	15056119	1981454	606772	1374682	3	8	0	1374677	13,16%	24,58%
8	ВАТ «Докучаєвський ФДК»	289211	244410	44801	130853	153541	-22688	854	542	312	420918	398493	22425	7885	14540	0	0	0	14540	5,63%	18,33%
9	ВАТ «Новотроїцьке РУ»	61115	51728	9387	32303	34010	-1707	392	331	61	93810	86069	7741	1757	5984	0	0	0	5984	8,995%	18,15%
10	ВАТ «Балаклавське РУ»	74212	59336	14876	1392	8603	-7211	45	450	-405	75649	68389	7260	3986	3274	0	0	0	3274	10,62%	25,07%
	Всього по підприємствам з видобутку флюсів	424538	355474	69064	164548	196154	-31606	1291	1323	-32	590377	552951	37426	13628	23798	0	0	0	23798	6,77%	19,43%
11	ВАТ «ПВП «Кривбасвибухпром»	393704	336587	57117	12250	10610	1640	1264	3292	-2028	407218	350489	56729	16162	40567	0	0	0	40567	16,19%	!6,97%
	Всього по ДАК «Укррудпром»	14021221	11392177	2629044	4963733	5161501	-162114	1815765	2059622	-107684	20800719	18613300	2187419	678301	1509118	0	0	0	1509113	11,75%	23,08%

економічних проблем підприємств ГМК України має стати правове та законодавче забезпечення виробництва та збуту продукції відповідно до змін умов на внутрішньому та зовнішньому ринках, проведення їх реструктуризації.

Питання до теми

1. Зміст і завдання управління формуванням прибутку підприємства.

2. Управління прибутком від операційної діяльності.

3. Розкрийте зміст основних понять операційного аналізу – межа рентабельності, валова маржа, запас фінансової міцності, сила впливу операційного важеля.

4. Як дані операційного аналізу використовують для максимізації прибутку підприємства?

5. Управління собівартістю продукції та її вплив на формування прибутку від реалізації.

6. Розробка цінової політики та її оптимізація.

7. Управління формуванням прибутку від фінансових операцій.

8. Управління розподілом прибутку підприємства.

9. Управління використанням чистого прибутку підприємства.

10. Управління використанням чистого прибутку підприємства на виплату дивідендів.

11. Теорії дивідендної політики

Література

1. Закон України «Про внесенні змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22. 05. 97р. (з наступними змінами та доповненнями).

2. Бланк И. А. Словарь – справочник финансового менеджера. - К: Ника-Центр, 1998. - 270с.

3. Воробйов Ю М Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. Кн. 1. - Сімферополь: Таврія, 1999 - С 96-182.

4. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. – К.:МАУП, 2002.-160с.:-С. 58-71

5. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов / Под. ред. проф. Н Ф.Самсонова - М : Финансы ЮНИТИ. 1999. - С. 363-397

6. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник/ Под ред. проф. Стояновой Е.С. -М : Из-во «Перспектива», 2004. - С.182-235

7. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник: /За ред.проф. Г.Г. Кірейцева– К.: ЦУЛ, 2002 – с. 144-177.

8. Шеремет А.Д., Хайфулин Р С. Методика финансового анализа - М: ИНФРА-М, 1996. - С. 33-36.