|
|
|
(кальмодуліну, протеїназ, протеїназних інгібіторів, |
|
|
|
циклічних нуклеотидів). |
|
|
|
3.2. Регуляція активності ферментів шляхом зміни |
|
|
|
кількості ферменту. |
4. |
Інгібітори, |
активатори |
4.1. Зворотне і незворотне інгібування ферментів. |
ферментів. |
|
4.2. Фізіологічно активні сполуки та ксенобіотики |
|
|
|
|
як зворотні (конкурентні та неконкурентні) та |
|
|
|
незворотні інгібітори ферментів. |
5. Ізоферменти – множинні |
5.1. На прикладі ізоферментів лактатдегідрогенази |
||
молекулярні форми білків, |
(ЛДГ), креатинфосфокінази поясніть значення їх |
||
результат експресії різних |
клінічне значення. |
||
генів. |
|
|
5.2. Проферменти, їх біологічна роль та значення. |
Індивідуальна самостійна робота студентів.
Підготувати реферативне повідомлення на тему: “Протеїнази. Протеїназні інгібітори”.
Алгоритм лабораторної роботи.
Специфічність ферментів.
1. Слину розвести у 5 разів ( 1 мл слини + 4 мл води). У 2 пробірки налити по 5 крап. розведеної слини. У першу пробірку долити 10 крап. 1% розчину крохмалю, у другу – 10 крап. 1% розчину сахарози. Обидві пробірки помістити на 10 хв. у термостат при температурі 38 0С, після чого виконати реакцію Фелінга на вуглеводи.
Реакція Фелінга: до 5 крап. досліджуваної суміші додати 3 крап. розчину Фелінга (CuSO4 + NaOH), підігріти. В присутності глюкози чи мальтози випадає жовтий осад гідрату закису міді або червоний осад закису міді.
2. Вплив активаторів та інгібіторів на активність амілізи слини.
В 3 пробірки налити по 1 мл слини, розведеної у 10 разів (1 мл слини + 9 мл води). У першу пробірку додати 1 крап. 1% розчину хлориду натрію, у другу – 1 крап. 1% розчину сірчанокислої міді, у третю – 1 крап. води, потім у кожну пробірку додати по 5 крап. 1% розчину крохмалю, перемішати і залишити при кімнатній температурі на 4-5 хвилин. Провести реакцію на крохмаль з реактивом Люголя (КІ3).
Реакція на крохмаль: до 5 крап. досліджуваної суміші додати 1 крап. розчину Люголя. В присутності крохмалю з’являється синє забарвлення.
ТЕМА 4. МЕДИЧНА ЕНЗИМОЛОГІЯ
Актуальність теми.
Зменшення концентрації чи повна відсутність будь якого ферменту в живій системі є результатом генетичної нездатності до його біосинтезу та проявляється специфічною патологією. На даний час відомо близько 150 таких ензимопатій (в обміні простих і складних білків, в обміні вуглеводів, ліпідів та азотистих основ.
Зміна активності ферментів у тканинах може служити критерієм біохімічної діагностики та ефективності лікування.
Чисті ферменти та їх суміші широко використовуються як лікарські препарати в терапії, хірургії, офтальмології та інших областях медицини.
Мета та вихідний рівень знань.
Загальна мета.
Пояснити зміни перебігу ферментативних процесів та накопичення проміжних продуктів метаболізму при вроджених (спадкових) та набутих вадах метаболізму – ензимопатіях.
Конкретні цілі:
1. Аналізувати зміни активності індикаторних ферментів плазми крові при патології певних органів та тканин.
12
2. Пояснити застосування ферментних препаратів та інгібіторів ферментів як фармакологічних препаратів при певних патологічних станах.
Вихідний рівень знань-вмінь:
1.Знати будову аспартату, глютарату, пірувату та α-кетоглутарату.
2.Знати принцип колориметрії та порядок роботи на ФЕК.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi.
Зміст і послідовність дій |
Вказівки до навчальних дій |
|
1. |
Практичне вивчення |
1.1. В зошит протоколів записати алгоритм |
визначення активності АсАТ і |
лабораторної роботи. |
|
АлАТ в сироватці крові. |
|
|
2. |
Медична |
2.1. Сучасні аспекти ензимодіагностики: клітинні, |
ензимодіагностика. |
секреторні та екскреторні ферменти. |
|
|
|
2.2. Ізоферменти в ензимодіагностиці, тканинна |
|
|
специфічність розподілу ферментів. |
|
|
2.3. Зміна активності ферментів плазми та |
|
|
сироватки крові як діагностичні показники розвитку |
|
|
патологічних процесів в организмі. |
|
|
2.4. Застосування ензимодіагностики в кардіології, |
|
|
гепатології, нефрології, урології, онкології, |
|
|
пульмонології, ортопедії, тощо (приклади). |
3. |
Ензимопатологія. |
3.1. Порушення перебігу ферментативних процесів: |
|
|
спадкові та набуті ензимопатії. |
|
|
3.2. Вроджені вади метаболізму та їх клініко- |
|
|
лабораторне дослідження. |
4. |
Ензимотерапія в медичній |
4.1. Використання ферментів в якості лікарських |
практиці. |
засобів. |
|
5. |
Застосування інгібіторів |
5.1. Інгібітори ферментів як лікарські засоби. |
ферментів в медицині. |
|
|
Індивідуальна самостійна робота студентів.
Підготувати реферативне повідомлення за темою: 1.Ензимопатологія.
2.Ензимодіагностика захворювань міокарда, печінки.
3.Ензимотерапія в стоматології.
Алгоритм лабораторної роботи.
Кількісне визначення активності АсАТ і АлАТ в сироватці крові.
Принцип методу: визначається оптична густина розчину гідразону кетоглутарату та пірувату, які утворюються при взаємодії аланіну (або аспартату) з кетоглутаратом. Визначення проводять в 1 см кюветі при довжині хвилі λ – 500-530 нм. При визначенні АсАТ – піруват утворюється шляхом декарбоксилювання оксалоацетату.
Реактиви:
1.Еталонний 2 мМ розчин пірувату.
2.1 мМ розчин 2,4-дінітрофенілгідразіну в 1 М НCl.
3.Розчин NаОН (16 ч. в 1000 мл Н2О).
4.Субстрат АсАТ: а) 0,1 мМ розчин аспартату;
б) 0,2 мМ розчин кетоглутарату; в) фосфатний буфер рН-7,4.
5. Субстрат АлАТ: а) 0,2 мМ розчин аланіну; б) 0,2 мМ розчин кетоглутарату; в) фосфатний буфер рН-7,4.
13