Вивчити молекулярну організацію клітин, генетичного апарату, системи білкового синтезу для розкриття природи спадкових захворювань та методів їх профілактики і корекції.

Конкретні цілі:

1.Пояснювати механізми функціонування ферментної системи транскрипції РНК.

2.Трактувати поняття білоксинтезуючої системи в рибосомах.

3.Пояснювати механізми функціонування білоксинтезуючої системи за участю ферментів активації активації амінокислот, ініціації, елонгації та термінації біосинтезу поліпептидних ланцюгів.

Вихідний рівень знань: основи генетики з курсу біології.

1.2.Властивості генетичного коду.

1.3.Таблиця генетичного коду (змістовні і беззмістовні кодони).

2.Рибосомальна білоксинтезуюча 2.1. Компоненти білоксинтезуючої системи

система. рибосом.

2.2.Транспортні РНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-синтетази.

3.Етапи та механізми трансляції. 3.1. Ініціація біосинтезу пептидного ланцюга.

3.2.Елонгація поліпептидного ланцюга.

3.3.Термінація біосинтезу пептидного ланцюга.

3.4.Ініціюючі та термінуючі кодони мРНК.

3.5.Роль білкових факторів рибосом в трансляції.

4.Посттрансляційна модифікація 4.1. Механізми посттрансляційної модифікації

1.Обґрунтувати протипухлинну дію антибіотиків-інгібіторів ініціації: стрептоміцину, рифаміцину, рифампіцину.

2.Обґрунтувати механізм дії антибіотиків-інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.

3.Обґрунтувати механізм дії антибіотиків-інгібіторів термінації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоміцину, стрептоміцину.

4.Пояснити механізм дії інтерферонів.

5.Пояснити механізм дії дифтерійного токсину.

6.Пояснить молекулярні механізми мутації. Які найбільш поширені мутагени ви знаєте?

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Створити схеми: реплікації і транскрипції; регуляції експресії генів; репарації ДНК; механізм дії білково-пептидних та стероїдних гормонів на клітини-мішені.

2.Малювати схеми послідовних етапів процесів реплікації, транскрипції та трансляції.

ТЕМА 4. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ МУТАЦІЙ. РЕПАРАЦІЯ ДНК.

Актуальність теми.

48

Хімічні мутагени (аналоги азотистих основ, дезамінуючі, алкілуючі агенти) та фізичні (ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання) викликають ушкодження ДНК - мутації, що є причиною ензимопатій та спадкових хвороб людини.

Відновлення ушкоджених молекул ДНК здійснюється завдяки репараціям. Трансплантація генів, отриманих гібридних молекул ДНК, клонування генів

використовується з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів та діагностикумів (гормонів, ферментів, антибіотиків, інтерферонів та ін.).

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти застосовувати знання про механізми мутацій та репарацій для пояснення причин і наслідків спадкових хвороб, обґрунтування принципів отримання рекомбінантних ДНК, трансгенних білків, біотехнологічних лікарських засобів.

Конкретні цілі:

1.Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів.

2.Аналізувати наслідки геномних, хромосомних та генних мутацій, механізми дії найбільш поширених мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій).

3.Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технологій рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК.

4.Пояснювати принцип клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру нуклеїнових кислот, мононуклеотидів, азотистих основ, пентоз.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Оцінювати вроджені вади метаболізму (молекулярні хвороби) як наслідок генетичних пошкоджень та точкових мутацій.

2.Створити схему репарації ДНК.

Практичні навики:

1.Поясніть механізм дії інтерферонів.

2.Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.

3.Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени ви знаєте?

4.Поясніть як методи генної інженерії можуть бути використані в біології та медицині?

49

ТЕМА 5. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНО-КЛІТИННИХ МЕХАНІЗМІВ ДІЇ ГОРМОНІВ БІЛКОВО-ПЕПТИДНОЇ ПРИРОДИ НА КЛІТИНИ-МІШЕНІ.

ГОРМОНИ ГІПОТАЛАМУСУ ТА ГІПОФІЗУ.

Актуальність теми.

Ендокринна система поряд з нервовою здійснює регуляцію основних процесів життєдіяльності організму – обміну речовин, росту, розвитку, розмноження та адаптації. Глибоке розуміння етіології і патогенезу ендокринних захворювань та хвороб неендокринного походження можливе тільки на основі міцних знань з біохімії гормонів, біосинтезу і секреції, механізмів їх дії і регуляції, взаємодії з клітинами та метаболічних змін в тканинах і органах.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вміти використовувати знання з біохімії гормонів гіпоталамусу, гіпофізу для аналізу порушення їх функції (гіпер- і гіпофункції) за умов патології. Вміти аналізувати принципи визначення гормонів у біологічних рідинах (кров, сеча, слина, тканини).

Конкретні цілі:

1.Трактувати біохімічні і фізіологічні функції гормонів та біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини.

2.Аналізувати та пояснювати відповідність структури гормонів білковопептидної природи, похідних амінокислот виконуваній функції та механізму дії на клітини-мішені.

Вихідний рівень знань-вмінь: знати анатомію і гістологію ендокринних залоз та перелік гормонів, які вони синтезують.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

50