- •ПАМ’ЯТКА СТУДЕНТУ!
- •Оцінювання дисципліни
- •Тема 1. Предмет і задачі біохімії. МЕТА І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ БІОХІМІЧНИХ ДОСЛДІЖЕНЬ, ЇХ КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 3. Дослідження регуляції ферментативних процесів.
- •Тема 4. Медична ензимологія
- •Зміна активності ферментів у тканинах може служити критерієм біохімічної діагностики та ефективності лікування.
- •Чисті ферменти та їх суміші широко використовуються як лікарські препарати в терапії, хірургії, офтальмології та інших областях медицини.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 5. Дослідження ролі кофакторів та коферментних вітамінів у каталітичній активності ферментів.
- •Тема 6. Дослідження ролі кофакторів та коферментних вітамінів у каталітичній активності ферментів.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 8. Біоенергетичні процеси: біологічне окислення, окисне фосфорилювання.
- •Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання. Інгібітори і роз’єднувачі окисного фосфорилювання.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 9. Дослідження гліколізу – анаеробного окислення глюкози. Глюконеогенез.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 10. Дослідження аеробного окислення глюкози
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 11. Альтернативні шляхи обміну моносахаридів. Метаболізм фруктози та галактози.
- •Тема 12. Дослідження катаболізму та біосинтезу глікогену. Регуляція обміну глікогену.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 13. Дослідження механізмів метаболічної та гормональної регуляції обміну вуглеводів. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 15. β-Окислення ТА БІОСИНТЕЗ жирних кислот. кетоновІ тілА.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 17 . Дослідження перетворень амiнокислот (тpансамiнування, дезамiнування, декаpбоксилювання)
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Аспарагінова к-та – 0,07
- •Аланін – 0,55
- •Лейцин – 0,79
- •Тема 18. Дослідження процесів детоксикації аміаку та біосинтезу сечовини
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань
- •Модуль 2. Загальні закономірності метаболізму. Метаболізм вуглеводів, ліпідів, амінокислот та його регуляція.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Знати біохімічну динаміку перетворення нуклеотидів, основи їх патохімії та біохімічної діагностики.
- •Індивідуальна самостійна робота студентів. Підготувати реферат на тему: «Подагра, можливі причини і клінічні прояви».
- •Тема 2. Дослідження реплікації ДНК та транскрипції РНК.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 4. Аналіз механізмів мутацій. репараціЯ ДНК.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Загальна мета.
- •Тема 6. Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії стероїдних гормонів на клітини-мішені. Стероїдні гормони.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 7. Дослідження ролі тиреоїдних гормонів та біогенних амінів в регуляції метаболічних процесіВ.
- •Гормони підшлункової залози.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 8. Гормональна регуляція гомеостазу кальцію.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 10. Дослідження функціональної ролі жиророзчинних вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 11. Дослідження білків плазми крові: білків гострої фази запалення, власних та індикаторних ФЕРМЕНТІВ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 14. Біохімія печінки. Патобіохімія жовтяниць.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 16. Дослідження нормальних компонентів сечі.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 17. Дослідження патологічних компонентів сечі.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 18. Біохімія м’язів та м’язового скорочення.
- •Тема 19. Біохімія сполучної тканин Та КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 23. Біохімія нервової тканини.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Пояснювати особливості метаболізму нервової системи, молекулярні механізми дії нейромедіаторів, біохімічну основу порушень обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.
- •ЛІТЕРАТУРА
Вивчити молекулярну організацію клітин, генетичного апарату, системи білкового синтезу для розкриття природи спадкових захворювань та методів їх профілактики і корекції.
Конкретні цілі:
1.Пояснювати механізми функціонування ферментної системи транскрипції РНК.
2.Трактувати поняття білоксинтезуючої системи в рибосомах.
3.Пояснювати механізми функціонування білоксинтезуючої системи за участю ферментів активації активації амінокислот, ініціації, елонгації та термінації біосинтезу поліпептидних ланцюгів.
Вихідний рівень знань: основи генетики з курсу біології.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами |
|
навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття. |
|
Зміст і послідовність дій |
Вказівки до навчальних дій |
1. Генетичний код. |
1.1. Триплетна структура коду. |
1.2.Властивості генетичного коду.
1.3.Таблиця генетичного коду (змістовні і беззмістовні кодони).
2.Рибосомальна білоксинтезуюча 2.1. Компоненти білоксинтезуючої системи
система. рибосом.
2.2.Транспортні РНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-синтетази.
3.Етапи та механізми трансляції. 3.1. Ініціація біосинтезу пептидного ланцюга.
3.2.Елонгація поліпептидного ланцюга.
3.3.Термінація біосинтезу пептидного ланцюга.
3.4.Ініціюючі та термінуючі кодони мРНК.
3.5.Роль білкових факторів рибосом в трансляції.
4.Посттрансляційна модифікація 4.1. Механізми посттрансляційної модифікації
пептидних ланцюгів. |
пептидних ланцюгів. |
Практичні навики. |
|
1.Обґрунтувати протипухлинну дію антибіотиків-інгібіторів ініціації: стрептоміцину, рифаміцину, рифампіцину.
2.Обґрунтувати механізм дії антибіотиків-інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.
3.Обґрунтувати механізм дії антибіотиків-інгібіторів термінації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоміцину, стрептоміцину.
4.Пояснити механізм дії інтерферонів.
5.Пояснити механізм дії дифтерійного токсину.
6.Пояснить молекулярні механізми мутації. Які найбільш поширені мутагени ви знаєте?
Індивідуальна самостійна робота студентів.
1.Створити схеми: реплікації і транскрипції; регуляції експресії генів; репарації ДНК; механізм дії білково-пептидних та стероїдних гормонів на клітини-мішені.
2.Малювати схеми послідовних етапів процесів реплікації, транскрипції та трансляції.
ТЕМА 4. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ МУТАЦІЙ. РЕПАРАЦІЯ ДНК.
Актуальність теми.
48
Хімічні мутагени (аналоги азотистих основ, дезамінуючі, алкілуючі агенти) та фізичні (ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання) викликають ушкодження ДНК - мутації, що є причиною ензимопатій та спадкових хвороб людини.
Відновлення ушкоджених молекул ДНК здійснюється завдяки репараціям. Трансплантація генів, отриманих гібридних молекул ДНК, клонування генів
використовується з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів та діагностикумів (гормонів, ферментів, антибіотиків, інтерферонів та ін.).
Мета та вихідний рівень знань.
Загальна мета.
Вміти застосовувати знання про механізми мутацій та репарацій для пояснення причин і наслідків спадкових хвороб, обґрунтування принципів отримання рекомбінантних ДНК, трансгенних білків, біотехнологічних лікарських засобів.
Конкретні цілі:
1.Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів.
2.Аналізувати наслідки геномних, хромосомних та генних мутацій, механізми дії найбільш поширених мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій).
3.Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технологій рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК.
4.Пояснювати принцип клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.
Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру нуклеїнових кислот, мононуклеотидів, азотистих основ, пентоз.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.
Зміст і послідовність дій |
|
Вказівки до навчальних дій |
||
1. Механізми мутацій. |
1.1. Мутації: геномні, хромосомні, генні (точкові). |
|||
|
1.2. Біохімічні механізми дії хімічних мутагенів – |
|||
|
аналогів |
азотистих |
основ, |
дезамінуючих, |
|
алкілуючих |
агентів, |
ультрафіолетового та |
|
|
іонізуючого випромінювання. |
|
||
|
1.3. Роль індукованих мутацій у виникненні |
|||
|
ензимопатій та спадкових хвороб людини. |
|||
2. Репарація ДНК. |
2.1. Біологічне значення та механізми репарації |
|||
|
ДНК. |
|
|
|
|
2.2. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: |
|||
|
пігментна ксеродерма. |
|
|
Індивідуальна самостійна робота студентів.
1.Оцінювати вроджені вади метаболізму (молекулярні хвороби) як наслідок генетичних пошкоджень та точкових мутацій.
2.Створити схему репарації ДНК.
Практичні навики:
1.Поясніть механізм дії інтерферонів.
2.Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.
3.Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени ви знаєте?
4.Поясніть як методи генної інженерії можуть бути використані в біології та медицині?
49
ТЕМА 5. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНО-КЛІТИННИХ МЕХАНІЗМІВ ДІЇ ГОРМОНІВ БІЛКОВО-ПЕПТИДНОЇ ПРИРОДИ НА КЛІТИНИ-МІШЕНІ.
ГОРМОНИ ГІПОТАЛАМУСУ ТА ГІПОФІЗУ.
Актуальність теми.
Ендокринна система поряд з нервовою здійснює регуляцію основних процесів життєдіяльності організму – обміну речовин, росту, розвитку, розмноження та адаптації. Глибоке розуміння етіології і патогенезу ендокринних захворювань та хвороб неендокринного походження можливе тільки на основі міцних знань з біохімії гормонів, біосинтезу і секреції, механізмів їх дії і регуляції, взаємодії з клітинами та метаболічних змін в тканинах і органах.
Мета та вихідний рівень знань.
Загальна мета.
Вміти використовувати знання з біохімії гормонів гіпоталамусу, гіпофізу для аналізу порушення їх функції (гіпер- і гіпофункції) за умов патології. Вміти аналізувати принципи визначення гормонів у біологічних рідинах (кров, сеча, слина, тканини).
Конкретні цілі:
1.Трактувати біохімічні і фізіологічні функції гормонів та біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини.
2.Аналізувати та пояснювати відповідність структури гормонів білковопептидної природи, похідних амінокислот виконуваній функції та механізму дії на клітини-мішені.
Вихідний рівень знань-вмінь: знати анатомію і гістологію ендокринних залоз та перелік гормонів, які вони синтезують.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.
|
|
Зміст і |
|
|
|
Вказівки до навчальних дій |
|
|
|||
|
послідовність дій |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
1. |
Синтез |
та |
1.1. Циклічність гормональної секреції в організмі людини. |
|
||||||
|
секреція гормонів. |
1.2. Циркуляторний транспорт гормонів. |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
1.3. Мішені гормональної дії: типи реакцій клітин на дію |
|||||||
|
|
|
|
гормонів. Рецептори гормонів: мембранні (іонотропні, |
|||||||
|
|
|
|
метаботропні) та цитозольні рецептори. |
|
|
|
||||
|
|
|
|
1.4. Біохімічні системи внутрішньоклітинної трансдукції |
|||||||
|
|
|
|
гормональних сигналів. |
|
|
|
|
|
||
|
2. |
Молекулярно- |
2.1. Класифікація гормонів білково-пептидної природи. |
|
|||||||
|
клітинні механізми |
2.2. Молекулярно-клітинні механізми дії білково-пептидних |
|||||||||
|
дії |
белково- |
гормонів. Каскадні системи передачі хімічного сигналу |
||||||||
|
пептидних |
|
біорегулятора: рецептори → G-білки → вторинні посередники |
||||||||
|
гормонів. |
|
→ протеїнкінази. |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
2.3. |
Месенджерні функції |
циклічних |
нуклеотидів, системи |
||||
|
|
|
|
Са2+/кальмодулін, фосфоінозитидів. Серинові, треонінові та |
|||||||
|
|
|
|
тирозинові протеїнкінази і ефекторні функції клітин. |
|
|
|||||
|
3. |
Гормони |
3.1. Гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи. Ліберини та |
|
|||||||
|
гіпоталамо- |
|
статини гіпоталамусу. |
|
|
|
|
|
|||
|
гіпофізарної |
|
3.2. Гормони передньої частки гіпофіза. |
|
|
|
|||||
|
системи. |
|
3.3. Група “гормон росту” (соматотропін) – пролактин – |
||||||||
|
|
|
|
хоріонічний соматомамотропін, патологічні процеси, пов’язані з |
|||||||
|
|
|
|
порушенням функцій СТГ, соматомединів, пролактину. |
|||||||
|
|
|
|
3.4. Група глікопротеїнів – тропних гормонів гіпофіза |
|||||||
|
|
|
|
(тіреотропін, гонадотропін – ФСГ, ЛГ, хоріонічний гонадотропін). |
|||||||
|
|
|
|
3.5. Сімейство проопіомеланокортину (ПОМК) – продукти |
|||||||
|
|
|
|
процесингу |
ПОМК |
(адренокортикотропін, |
ліпотропін, |
||||
|
|
|
|
ендорфіни). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3.6. |
Гормони |
задньої |
частки |
гіпофіза. |
Вазопресин |
||
|
|
|
|
(антидіуретичний гормон); патологія пов’язана з порушенням |
|||||||
|
|
|
|
продукції АДГ. Окситоцин. |
|
|
|
|
|
Індивідуальна самостійна робота студентів.
50