
- •ПАМ’ЯТКА СТУДЕНТУ!
- •Оцінювання дисципліни
- •Тема 1. Предмет і задачі біохімії. МЕТА І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ БІОХІМІЧНИХ ДОСЛДІЖЕНЬ, ЇХ КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 3. Дослідження регуляції ферментативних процесів.
- •Тема 4. Медична ензимологія
- •Зміна активності ферментів у тканинах може служити критерієм біохімічної діагностики та ефективності лікування.
- •Чисті ферменти та їх суміші широко використовуються як лікарські препарати в терапії, хірургії, офтальмології та інших областях медицини.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 5. Дослідження ролі кофакторів та коферментних вітамінів у каталітичній активності ферментів.
- •Тема 6. Дослідження ролі кофакторів та коферментних вітамінів у каталітичній активності ферментів.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 8. Біоенергетичні процеси: біологічне окислення, окисне фосфорилювання.
- •Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання. Інгібітори і роз’єднувачі окисного фосфорилювання.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 9. Дослідження гліколізу – анаеробного окислення глюкози. Глюконеогенез.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 10. Дослідження аеробного окислення глюкози
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 11. Альтернативні шляхи обміну моносахаридів. Метаболізм фруктози та галактози.
- •Тема 12. Дослідження катаболізму та біосинтезу глікогену. Регуляція обміну глікогену.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 13. Дослідження механізмів метаболічної та гормональної регуляції обміну вуглеводів. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 15. β-Окислення ТА БІОСИНТЕЗ жирних кислот. кетоновІ тілА.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 17 . Дослідження перетворень амiнокислот (тpансамiнування, дезамiнування, декаpбоксилювання)
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Аспарагінова к-та – 0,07
- •Аланін – 0,55
- •Лейцин – 0,79
- •Тема 18. Дослідження процесів детоксикації аміаку та біосинтезу сечовини
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань
- •Модуль 2. Загальні закономірності метаболізму. Метаболізм вуглеводів, ліпідів, амінокислот та його регуляція.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Знати біохімічну динаміку перетворення нуклеотидів, основи їх патохімії та біохімічної діагностики.
- •Індивідуальна самостійна робота студентів. Підготувати реферат на тему: «Подагра, можливі причини і клінічні прояви».
- •Тема 2. Дослідження реплікації ДНК та транскрипції РНК.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 4. Аналіз механізмів мутацій. репараціЯ ДНК.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Загальна мета.
- •Тема 6. Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії стероїдних гормонів на клітини-мішені. Стероїдні гормони.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 7. Дослідження ролі тиреоїдних гормонів та біогенних амінів в регуляції метаболічних процесіВ.
- •Гормони підшлункової залози.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 8. Гормональна регуляція гомеостазу кальцію.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 10. Дослідження функціональної ролі жиророзчинних вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 11. Дослідження білків плазми крові: білків гострої фази запалення, власних та індикаторних ФЕРМЕНТІВ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 14. Біохімія печінки. Патобіохімія жовтяниць.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 16. Дослідження нормальних компонентів сечі.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 17. Дослідження патологічних компонентів сечі.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 18. Біохімія м’язів та м’язового скорочення.
- •Тема 19. Біохімія сполучної тканин Та КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Тема 23. Біохімія нервової тканини.
- •Мета та вихідний рівень знань.
- •Пояснювати особливості метаболізму нервової системи, молекулярні механізми дії нейромедіаторів, біохімічну основу порушень обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.
- •ЛІТЕРАТУРА

амінотрансфераз |
в сироватці |
|
|
крові. |
|
|
|
2. Пул вільних амінокислот в |
2.1. Шляхи надходження вільних амінокислот у |
|
|
організмі. |
|
тканини. |
|
|
|
2.2. Шляхи використання вільних амінокислот у |
|
|
|
тканинах. |
|
3. Загальні шляхи |
перетворення |
3.1. Трансамінування амінокислот: реакції та їх |
|
амінокислот. |
|
біохімічне значення. |
|
|
|
3.2. Написати рівняння реакцій переамінування |
|
|
|
глутамінової та піровиноградної кислот. |
|
|
|
3.3. Механізм дії амінотрансфераз. |
|
|
|
3.4. Пряме та непряме дезамінування вільних |
|
|
|
L-амінокислот у тканинах. |
|
|
|
3.5. Декарбоксилювання L-амінокислот в |
|
|
|
організмі людини. Фізіологічне значення |
|
|
|
утворених продуктів. |
|
|
|
3.6. Окислення біогенних амінів. |
Індивідуальна самостійна робота студентів.
1.Будувати схеми та писати біохімічні (ферментні) реакції перетворення амінокислот в метаболічних процесах дезамінування, трансамінування та декарбоксилування.
2.Аналізувати і трактувати молекулярні механізми регуляції обміну амінокислот та окремих метаболічних шляхів.
3.Підготувати реферативне повідомлення: ”Клінічне значення визначення амінотрансфераз”.
Алгоритм лабораторної роботи.
1. Відтворити в експерименті процес трансамінування використовуючи глутамінову та піровиноградну кислоту.
Принцип методу: полягає в тому, що у процесі ферментативного переносу аміногрупи з глутамінової кислоти на кетокислоту (ПВК) утворюються аланін. Про те, що проходить переамінування роблять висновок по появі аланіну на хромотограмі.
Хід роботи: у дві пробірки відміряють по 0,5 мл розчину глутамінової кислоти, 0,5 мл розчину ПВК, 1 мл розчину вуглекислого калію і 0,25 мл розчину монобромоцтової кислоти.
В 1 пробірку (дослід) додають 0,5 мл свіжої м’язової кашки, у другу пробірку - м’язову кашку, яка попередньо прокип’ячена протягом 1-2 хвилин. Обидві пробірки ставлять у термостат при t = 37оС на 15 хвилин. Потім у кожну додають по 0,25 мл оцтової кислоти та кип’ятять 2-3 хвилини до повного осадження білків. Вміст пробірок фільтрують.
Фільтрати хроматографують. З цією метою на лінії старту двох смужок фільтровального паперу (дослід та контроль) наносять по краплині фільтратів з пробірок, кожного разу підсушуючи на повітрі. Смужки паперу опускають у пробірки, на дні яких знаходиться фенол, насичений водою. Пробірки у штативі поміщають до термостату на 1 годину при 35-40оС. Після цього смужки паперу виймають, відмічають лінію фронту (фініш) розчинника, підсушують 10-15 хвилин при 100оС, а потім проявляють розчином нінгідрину. Знов підсушують.
Для кожної визначеної плями обчислюють коефіцієнт Rf за формулою: Rf = 1/h де, 1- це відстань від старту до центру плями,
h- відстань від старту до фінішу ( відстань, яку пройшов розчинник).
На основі одержаних даних роблять висновки, хроматограму підклеюють до протоколу.
Rf амінокислот (для фенолу):
Аспарагінова к-та – 0,07 |
Аргінін – 0,41 |
Глутамінова к-та – 0,16 |
Тирозин – 0,52 |
Цистеїн – 0,19 |
Аланін – 0,55 |
Гліцин (глікокол) – 0,30 |
Фенілаланін – 0,78 |
34