Лучно-чорноземні ґрунти

Лучно-чорноземні ґрунти на території господарства представлені: лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакуваті грунти, середньосуглинкові ( шифр 122д на площі 637,39 га), лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові ( шифр 123д на площі 126,27 га), лучно-чорноземні середньо- і сильносолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові ( шифр 125 д на площі 24,96 га), лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і сильноосолоділі грунти та солоді, середньосуглинкові (шифр 165д на площі  65,05 га), намиті чорноземи і лучно-чорноземні грунти, середньо суглинкові (шифр 209д на площі 40,3 га).

Лучно-чорноземні ґрунти є постійним компонентом лісостепових ландшафтів, трапляються окремими плямами серед зо­нальних чорноземів на цілком певних геоморфологічних рівнях до­линної гіпсоедафокатени. Ці трофічно багаті, темнозабарвлені гумусом напівгідроморфні аналоги чорноземів відрізняються від останніх оглеєністю породи за рахунок відносно неглибокого залягання підґрунтових вод (3-7 м): Н + Нр + HRк + РНк + Ркgl. Вони сформувалися під мезофільними трав'яними фітоценозами, маючи зазначену катенарну приуроче­ність до відомих топопозицій, тобто до різноманітних за формою мік- рознижень рельєфу на плоских слабкодренованих вододілах і над­заплавних пізньоплейстоценових терасах. Трапляються вони також і на добре дренованих підвищеннях, якщо цьому сприяють знижен­ня мезорельєфу. Ґрунтотворна функція рельєфу зводиться до ство­рення підвищеного фону зволоження за рахунок двох джерел: тут затримуються на шляху до гідрографічної сітки атмосферні опади, а також підвищується рівень підґрунтових вод, які посилюють свій вплив на ґрунтотворення. В разі недостатньо пильної польової діаг­ностики (при неглибоких розрізах, неуважному аналізі мікро- та мезорельсфу тощо) лучно-чорноземні ґрунти досить часто не відді­ляють від чорноземів. Профіль лучно-чорноземних ґрунтів, як пока­зано вище, дійсно має багато спільного з автоморфними чорнозема­ми, відрізняючись від них прогресивним наростанням донизу воло­гості, яка стає максимальною біля дзеркала підґрунтових вод. Ця гідрологічна особливість морфологічно маркується ознаками оглеєння в нижній частині профілю (від оливково-іржавих плям до Fе – Мn - новоутворів у вигляді пунктації, бобовин тощо).

Лучно-чорноземні ґрунти за своїми властивостями наближають­ся до чорноземів, перевищуючи їх кількісними показниками: вони мають більший вміст і запаси гумусу, наділені підвищеною ЄКО. мають підвищений вміст обмінного Mg (до 50 % від суми ввібраних основ), а не Са, який переважає в автоморфних чорноземах. Ця геохімічна особливість зумовлена дією гідрочинника, який сприяє також окарбоначуванню їх профілю, а в низці випадків його засо­ленню та осолонцюванню. Гідрологічний режим лучно-чорнозем­них ґрунтів виявляє велику чутливість до порівняно незначних коливань у кількості атмосферних опадів і температури. Зменшен­ня на 100 - 200 мм опадів у певні (сухі та жаркі) періоди сонячної активності (11- та 22-річні цикли тощо) супроводиться таким зни­женням дзеркала підґрунтових вод, яке переводить ґрунтогенез у режим автоморфності, притаманної чорноземам типовим. І навпа­ки. при поверненні вологих більш прохолодних біосферно-космічних циклів піднімається рівень підґрунтових вод, сприятливий для пе­реходу лучно-чорноземних ґрунтів у гідроморфний режим лучного ґрунтогенезу. Подібні флуктуації (пульсації) гідротерміки спричи­нюють цілу низку змін в екологічних режимах ґрунтогенезу (в ха­рактері засолення, гумусоакумуляції тощо).

Отже, висока індикативна чутливість до атмосферного зволо­ження є тією яскравою особливістю лучно-чорноземних ґрунтів, яка зумовила їх складну еволюцію в голоцені: у профілі лучно-чорно­земних ґрунтів залишили свій відбиток стадії лучного і чорноземно­го ґрунтогенезу, кілька циклів засолення-розсолення (солончаковості-осолонцювання), осолодіння тощо. Такі відбитки однозначно свід­чать про те, що генезис та еволюція цих специфічних і дуже родю­чих ґрунтів були складними і суперечливими. Однак поза сумнівом, дерновий процес не зазнає на цих краще за чорноземи зволожених ґрунтах жодних обмежень. У їх профілі вільно мігрують карбонати, які також вільно акумулюються в низах профілю у формі кальциту, арагоніту разом з гіпсом та іншими легкорозчинними солями. Од­нозначно трактується і кінцевий продукт цих процесів — значно вища за найродючіші чорноземи родючість лучно-чорноземних ґру­нтів. Відома й причина: їх більша трофність і краща зволоженість, особливо помітні в посушливі роки.

Прийоми раціонального використання лучно-чорноземних ґрунтів аналогічні чорноземам, але все ж потребують більшої уваги, кваліфі­кації, ґрунтово-екологічної ерудиції.

Базуючись на одержаних даних господарства та району, використовуючи дані зокремленої економічної оцінки ріллі та бонітування грунтів , зроблені розрахунки , які приведені в таблиці 4 [16].

Таблиця 4