Впорядкування кормових угідь в свк «Трубайцівський»

У багатьох випадках за якістю ґрунтів та умовами зволоження природні кормові угіддя є цінними землями, які здатні забезпечити отримання високих врожаїв кормових угідь. Тому поліпшення сіножать і введення раціональної системи їх використання становиться в сучасних умовах нагальною необхідністю.

Територія сіножать господарства складає 165,14 га.

Сіножаті розташовані в північно-західній частині господарства.

Кормові угіддя сіножаті за рівнем інтенсивності їх використання поділяються на культурні довголітні, поліпшені, природні.

На площі 136,70 га створена сінокосозміна, яка складається з 6 ділянок. На території площею 28,44 га передбачені заготівля сіна та зеленої маси.

Розміщення ділянок сінокосів та їх межі згідно проекту проходять з врахуванням рельєфу та межам розподілу між угіддями.

Організація кормових угідь включає в себе наступні елементи:

• організація сінокосозміни;

• розміщення полів сінокосозміни;

• систематичне відновлення та підвищення продуктивності кормових угідь і запобігання ерозійним процесам;

Способи поліпшення сіножатей і пасовищ поділяються на дві основні групи:

• поверхневе поліпшення, при якому передбачено підвищення продуктивності природних кормових угідь без оранки дернини або з частковою ії оранкою;

• корінне поліпшення, при якому передбачено повне знищення дернини та рослинності за допомогою оранки та посіву суміші культурних трав.

Поверхневе поліпшення застосовують на незаболочених низинних та заплавних рівнинних суходільних сіножаттях і пасовищах з рихлою та малопотужною дерниною.

Кореневе поліпшення застосовують на вибитих сильнозадернелих, заболочених сіножаттях та пасовищах, які вкриті великою кількістю купин, моховиння, або густим чагарником, а також на різних типах низинних болот.

При прискореному залуженні сінокосо–пасовищні угіддя використовуються під бобово-злаковими багаторічними травами протягом 5 - 8 років, а потім знову обробляються і перезалужуються.

Первинна обробка дернини (безполицеве розпушування) повинна проводитися поперек схилу.

3. Визначення видів і типів сівозмін

Структура посівних площ земель господарства СВК «Трубайцівський» на території Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області розроблена на основі науково-обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах і завдання на складання проект.

В даному Проекті вирішувались наступні завдання:

1. Організація раціонального використання всіх земель відповідно до їх природних властивостей, економічних інтересів землевласників і землекористувачів, вибору оптимальної структури угідь і посівних площ, розробки комплексу заходів щодо поліпшення угідь.

2.Забезпечення виконання системи меліоративних, протиерозійних і природоохоронних заходів.

3. Створення сприятливих організаційно-територіальних умов для впровадження прогресивних систем ведення господарства, передових методів агротехніки і раціональних сівозмін, організації кормової бази, підвищення родючості грунтів.

4. Створення умов для оптимальної спеціалізації господарства і його виробничих підрозділів, ефективної організації праці, підвищення продуктивності сільськогосподарської техніки, підвищення ефективності капітальних вкладень тощо.

Вирішення перерахованих завдань здійснювалось на основі аналізу і уточнення матеріалів інвентаризації земель та оцінки сформованої системи землеволодінь і землекористувань з врахуванням еколого - економічної придатності орних земель для вирішення нових економічних завдань господарства.

Одночасно визначались ділянки земель із особливим режимом умовами використання (водоохоронні зони, прибережні смуги, санітарно-захисні зони, охоронні території і ін.) і з врахуванням визначених при інвентаризації режимоутворюючих об'єктів.

В основу визначення оптимальної структури посівних площ при розробці проекту землеустрою покладений принцип екологічної та економічної доцільності, максимального використання ґрунтово-кліматичних факторів, що є основним, найбільш дешевим і екологічним засобом підвищення біопродуктивного потенціалу всіх земель.

Проектом передбачається регулювання не тільки процесів ерозії, продуктивності і родючості ґрунту, а й всебічне використання енергетичного потенціалу ґрунту і рослин в залежності від еколого-технологічної групи земель, придатності ґрунтів для вирощування певної сільськогосподарської культури та забезпечення економічної ефективності виробництва.

Відповідно до поділу земель господарства в залежності від стрімкості схилів і ступеня змитості ґрунтів на технологічні групи, майже вся територія характеризується землями першої еколого-технологічної групи і найбільш придатними для вирощування всіх сільськогосподарських культур в тому числі і вимогливих до родючості ґрунтів просапних. Тому насиченість структури посівних площ просапними культурами може бути максимальною, але з врахуванням біологічних основ сівозміни та терміну повернення культури на попереднє місце.

Набір культур і структура посівних площ сільськогосподарських культур під час проектування були скореговані в залежності від якісної характеристики ґрунтів. При цьому максимально можливо була врахована кон‘юнктурна продукція на сільськогосподарському ринку.

Ґрунтово-кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування всіх зернових, соняшнику, ріпаку та інших продовольчих і кормових культур.

Впровадження передбаченої проектом структури посівних площ і чітке дотримання порядку чергування культур в сівозмінах в комплексі з агротехнічними заходами забезпечить значне підвищення урожайності вирощуваних культур, захист ґрунтів від ерозії, зменшення забур’яненості полів, в також хвороб та шкідників сільськогосподарських культур.

Проект землеустрою забезпечує екологічно збалансований ґрунто-водоохоронний устрій території на базі вивчення і глибокого аналізу умов рельєфу, ґрунтового вкриття ділянок, визначення кількості і ступеню придатності земель для вирощування основних сільськогосподарських культур, ерозійної напруги території та екологічного навантаження території.

В сівозміні проведена внутрішньо польова організація території:

1. Створення глибокого орного шару при різноглибинному обробітку з перевагою плоскорізного і поверхневого на землях першої еколого - технологічної групи земель.

2. Мінімалізація обробітку.

Технологічні операції з обробітку ґрунту, посіву і догляду за посівами проводяться поперек схилу.

При розробці проектів організації території враховується грунтовий покрив, рельєф місцевості, організаційна структура господарства. Однак у разі сформованих меж деякі поля розміщуються на землях з різними ґрунтами і стрімкістю схилів. У цих випадках передбачена внутрішньо польова організація території з виділенням робочих ділянок у полях сівозмін.

У тих випадках, коли робоча ділянка об'єднує кілька невеликих по площі агровиробничих категорій земель і градації стрімкості ділянок, комплекс застосовується по переважній категорії і стрімкості. Номера робочих ділянок, площі і розміри сторін показані на кресленнях.

Характеристика полів сівозмін і робочих ділянок за агровиробничими групами ґрунтів і по стрімкості схилів приведена на плані агровиробничих груп грунтів та рельєфу.

Як було вище зазначено проектом передбачено створення 7 - пільної польової сівозміни та 4-х ділянок для кормо виробництва.

Кормові ділянки (1 -2 та 4) площею – 93,60 га розміщені біля ферми великої рогатої худоби, що дає можливість забезпечити ВРХ зеленою масою. Ділянки 3 знаходиться біля СТФ – 9,65 га. Проектування окремої кормової сівозміни не доцільно.