Номенклатурний список агровиробничих груп грунтів орної землі свк «Трубайцівський»

Повний шифр агровиробничих груп грунтів	Назва агровиробничих груп грунтів	Загальна площа, га
53д	Чорноземи типові малогумусні та чорноземи снльнореградовані, середньосуглинкові	246.73
55д	Чорноземи типові і чорноземи снльнореградовані слабозмиті, середньосуглинкові	49.27
122д	Лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакуваті грунти, середньосуглинкові	637.39
123д	Лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові	126.27
125д	Лучно-чорноземні середньо- і сильносолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові	24.96
165д	Лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і сильноосолоділі грунти та солоді, середньосуглинкові	65.05
209д	Намиті чорноземи і лучно-чорноземні грунти, середньосуглинкові	40.3
	ВСЬОГО	1189.97

В склад грунтів господарства входять особливо цінні групи ґрунтів (53д). Ці землі дуже високої продуктивності, вони забезпечують високі та стабільні врожаї усіх сільськогосподарських культур. До цієї групи належать ґрунти з високою потенційною родючістю, оптимальною реакцією ґрунтового розчину, поживним, водно-повітряним і тепловим режимами. Вони входять в II клас (90 - 81 бал) - чорноземи типові глибокі малогумусні, важкосуглинкові і легкоглинисті, лучно-чорноземні середньо- і важко суглинкові (картограма додається). Група земель високої якості (добрі землі).

Характеристика агровиробничих груп грунтів Чорноземи звичайні малогумусні на лесах

чорноземи звичайні на території господарства представлені чорноземами звичайними малогумусними середньосуглинковими (шифр агровиробничої групи грунтів 53д на площі 246,73 га та 55 д на площі 49,27 га ).

Сформувалися дані ґрунти на широких вододільних плато, вузьких ерозійно-небезпечних плато крутизною 0-1 ^о та слабопохилих схилах крутизною 1-2 ^о.

Морфологічна будова грунтового профілю чорноземів реградованих середньоосуглинкових, які займають найбільшу площу на території землекористування, така:

Н 0-44 см - гумусовий горизонт, темно-сірий, грудкувато-зернистий (орний шар розпилений), слабо ущільнений, структура міцна, добре виражена, вологий корні рослин, перехід поступовий

Нрк 45-80 см – верхній перехідний горизонт, темнувато-сірий з буруватим відтінком, наростаючим з глибиною, грудкувато-горіхувато-зернистий, ущільнений, вологий, структура міцна, перехід до нижнього перехідного горизонту поступовий

НРк 81-115 см – нижній перехідний горизонт сірий з бурим відтінком, донизу бурий , нерівномірно гумусований, зернисто-грудкуватий з горохуватими домішками, свіжий, ущільнений, карбонатний, перехід поступовий Рк 115-145 см – материнська порода пальово-бурий лес, слабо ущільнений, грудкуватий, донизу безструктурний, рихлий, пористий, білозірка з 90 см.

Загальна глибина гумусованої частини профілю чорноземів звичайних малогумусних важко суглинкових на лесах становить 75-85 см, а власне гумусового горизонту – 35-40 см.

За механічним складом грунти важкосуглинкові – фракція фізичної глини становить 59,0%, фракція мулу – 18,2%, фракція грубого пилу – 34,3%.

Від механічного складу залежать фізичні та фізико-хімічні властивості в грунтів, вологоємкість, водо проникнення, повітряний та тепловий режими, ємкість вбирання.

Окремі фракції механічних елементів по різному впливають на властивості грунтів. Це пояснюється різним мінералогічним і хімічним складом механічних елементів і різними їх фізичними та фізико-хімічними властивостями. Механічний склад визначає практично всі властивості грунтів і, звичайно, його родючість. Фізичні та водно-фізичні властивості грунту, його забезпеченість органічною речовиною та елементами живлення, а відповідно водно-повітряний і поживний режим грунтового середовища залежить від механічного складу. Від нього залежить хід грунтових процесів, формування морфологічних ознак грунтового профілю, особливості розвитку водної і вітрової ерозії, технологічні особливості агроприйомів.

Головна роль у фізико-хімічних процесах, що протікають у грунті, належить мулистій фракції, особливо її колоїдній частині, яка служить головним цементом грунтової структури.

Мул представляє собою цінну частину грунту, оскільки в ньому зібрані основні запаси зольних поживних елементів, від кількості мулу і його мінералогічного складу залежить мікроагрегатність грунтової маси і водостійкість мікроагрегатів.

Грубий пил – інертна фракція – не приймає участі в структуроутворенні, проте володіє високою водопідіймаючою здатністю.

Сума увібраних основ складає 25,7-28,7 ммоль на 100 г грунту, в колоїдному комплексі переважає кальцій ( 21,5-26,0 ммоль на 100г грунту ), співвідношення між кальцієм і магнієм 5:1. Невисокий вміст натрію 0,4-1,4% від суми катіонів у верхньому горизонті вказує на відсутність солонцюватості цих грунтів. Характеризуються реакцією близькою до нейтральної (рН сольової витяжки 6,65-7,0).

Високодисперсна частина грунту (мул, колоїди) під впливом кальцію утворюють стійкі непептизовані в воді гелі. Грунт легко оструктурюється, набуває хороші водно-фізичні властивості, сприятливі для розвитку рослин.

Перерозподіл колоїдів по профілю не спостерігається, що вказує на відсутність солонцюватості, яке підтверджується аналітичними даними (розрізи №№ 8,9,14,42,60 ).

За даними хімічного аналізу вміст гумусу з поверхні ( 0-20 см ) у чорноземів звичайних малогумусних становить 4,1-4,7 %. По профілю гумус розподіляється рівномірно і з глибиною кількість його поступово зменшується. Так, на глибині 45-55 см вміст гумусу становить 2,8-3,7%, на глибині 70-80 см – 1,1-2,1%, на глибині 90-100 см – 0,8-1,0%( розрізи №№ 8,9,14,19,42,60 ).

Запаси гумусу в грунті мають важливе значення і є одним із важливих показників родючості грунтів. Інтенсивність мікробіологічних процесів підвищується при збільшенні гумусу в грунті.

Велике значення має гумус як фактор поглинаючої здатності грунту. Грунти, збагачені на гумус, володіють високою поглинаючою здатністю. Не менше значна роль гумусу в формуванні агрономічно цінної водотривкої структури, а звідси витікає, що гумус є важливішим фактором підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

За час від коригування матеріалів крупномасштабного обстеження грунтів, проведеного в 1990 році до теперішнього повторного коригування встановлене незначне зниження вмісту гумусу з 4,67% до 4,36% ( середнє значення), відмічена деградація грунтів через відсутність культури землеробства.