Польова сівозміна

Площа – 1086.72 га

Середній розмір поля -155.25 га

1.Люцерна

2.Люцерна

3.Гречка

4.Озима пшениця

5.Соняшник

6.Кукурудза

7.Ячмінь

Ділянки поза сівозміною

Площа -103,25 га

1. Кукурудза на зелену масу /післяукісний посів озимої пшениці -37,32 га

2. Озимої пшениці/ післяукісний посів кукурудзи на зелену масу -50,67

3. Кукурудза на зелену масу /післяукісний посів озимої пшениці – 9,65

4. Озимої пшениці/ післяукісний посів кукурудзи на зелену масу – 5,61

Сівозміни розміщені з врахуванням розташування земельних масивів тракторно-рільничих бригад, шляхів районного та іншого значення, конфігурації, площі і протяжності земельних масивів тощо. Їх розміщення представлено на плані «Проект організації території землекористування СВК «Трубайцівський».

Придатність ґрунтів орних земель для розміщення сільськогосподарських культур визначається ступенем відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин. У міру зниження такої відповідності зменшується придатність ґрунтів.

Із цією метою орні землі розподіляються на п'ять класів по придатності вирощування основних сільськогосподарських культур.

В таблиці 13 представлена характеристика придатності по грунтах та класах орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур [10].

Таблиця 13

Характеристика придатності грунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур в свк «Трубайцівський»

№	Клас придатності	Шифр агрогруп	Площа		Шкала придатності
			га	%	Пшениця озима	Кукурудза на зерно	Ячмінь ярий	горох	просо	соняшник
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1	I	53д	246,73	20,73	I	I	I	I	I	I
Всього по класу І			246,73
2	ІІ	55д	49,27	4,16	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ
		122д	637,39	53,56	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ
		209д	40,3	3,39	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ	ІІ
Всього по класу ІІ			726,96
3	ІV	123д	126,27	10,61	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV
		125д	24,96	2,09	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV
		165д	65,05	5,46	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV	ІV
Всього по ІV класу			216,28
Разом			1189,97	100,0

Шкала придатності І (найбільш придатні землі) - орні землі, придатні для вирощування культур без яких-небудь обмежень. Показники, які характеризують ґрунт, потужність гумусового обрію й рельєф повністю відповідають потребам культури: урожайність і прибутковість, або ефективність вирощування, найбільш високі. Це найкращі орні землі.

Шкала придатності ІІ (середньої придатності) - орні землі високо - і середньо забезпечені живильними речовинами, рельєф, ґрунт та інші умови в цілому відповідають вимогам культури, але є фактори, що знижують родючість. Урожайність і ефективність вирощування культур трохи нижче, але при високій агротехніці й забезпеченості добривами вони можуть досягати першокласних.

Шкала придатності ІІІ (обмежено придатні землі) - орні землі середньо - або низько забезпечені живильними речовинами. Ґрунтовий покрив, рельєф і інші умови характеризуються деякими негативними факторами; усунення їх при вирощуванні культури пов'язане з додатковими витратами на агротехнічні, меліоративні й інші заходи.

До цього класу також ставляться орні масиви із ґрунтами, на яких вирощування культури забезпечує більше високі економічні показники, але при цьому, якщо не передбачаються ґрунтозахисні заходи, погіршується якість ґрунтового покриву й знижується їхня родючість. Це середньо змиті ґрунти, торфовища й інші, на яких вирощуються просапні культури.

Шкала придатності ІV (землі низької придатності) - орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується багатьма негативними факторами; при сучасному використанні без проведення поліпшуючих меліорацій урожаї нижче середніх, вирощування культур збиткове. Можуть бути придатними для вирощування культур тільки після осушення, землювання або інших меліоративних заходів.

Шкала придатності V (непридатні землі) - це непридатні під культури площі, поліпшення яких або неможливо, або проблематично з технологічних, природоохоронних або економічних міркувань.

Як показують дані таблиці 13, за класом придатності грунтів (І і ІІ категорії) вирощування основних сільськогосподарських культур не потребує допоміжних затрат на їх поліпшення.

Але грунти за шифром агрогрупи : 123д,125д,165 д за шкалою придатності відносяться до ІV класу, тобто землі низької придатності. Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується багатьма негативними факторами; при сучасному використанні без проведення поліпшуючих меліорацій урожаї нижче середніх, вирощування основних культур може бути збитковим.

Обґрунтуємо дане твердження з позицій економіки. Для цього спочатку визначимо врожайність основних сільськогосподарських культур, які можна одержати на даних ґрунтах за рахунок природної родючості (бонітету грунтів).

Завдання бонітування - дати порівняльно-кількісну оцінку грунтів, рівню їх родючості, тобто показати, наскільки один грунт кращий за інший і придатний для вирощування певних сільськогосподарських культур незалежно від будь-яких вартісних категорій.

По матеріалах обстеження грунтів господарства визначено бонітет грунтів за культурами (табл.14).

Шкали бонітетів грунтів складаються для кожного конкретного агроґрунтового району і кожної культури. При цьому один і той самий грунт в різних агроґрунтових районах може мати різну бальну оцінку. Бонітет грунтів кожного конкретного поля господарства визначають як середньозважену величину бонітетів грунтів , що входять до цього поля (за шкалами бонітетів грунтів відповідного агроґрунтового району ), і їхніх площ (за матеріалами широкомасштабного грунтового дослідження) за формулою:

Б сер = Б1Р1 + Б2Р2 + Б3Р3 +…+ БnРn

Р1+ Р2 + Р3 +…+ Рn ,

де Б сер – середньозважений бонітет грунтів поля; Б1,Б2,Б3,…,Бn- бонітети агровиробничих груп грунтів за шкалою бонітетів даного оцінюваного району; Р1,Р2,Р3,…,Рn – площі грунтів.

Вихідними даними для розрахунку є площі всіх грунтів господарства і бонітети їх за шкалою агроґрунтового району, в якому розташоване господарство. Середньозважений бонітет грунтів для кожної культури визначає діленням суми добутків бонітетів грунтів для кожної культури визначає діленням суми добутків бонітетів грунтів та їх площ на суму площ грунтів.

Таблиця 14