- •Передмова
- •Модуль 1. Система функціонування соціально-трудових відносин
- •Тема 1. Мета, завдання, об’єкт, предмет, інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення, як демоекономічна категорія та його відтворення
- •2.2. Економічно активне населення
- •2.3. Трудовий потенціал: зміст, склад, методи визначення
- •Фактори, що визначають рівень трудового потенціалу на різних рівнях управління:
- •Система показників вимірювання виробничого і трудового потенціалу:
- •2.4. Персонал підприємства: структура, види чисельності. Рух кадрів та управління персоналом
- •2.5. Планування, розвиток та оцінювання персоналу як складові кадрової політики
- •Тема 3. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»
- •3.2. Зміст, характер і види праці
- •3.3. Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •4.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи
- •4.2. Сторони, суб'єкти, предмет, принципи і типи соціально-трудових відносин
- •Рівні соціально-трудових відносин
- •Предмет соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •5.1. Фактори, що визначають розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві
- •5.2 Основні напрями соціального захисту в сфері праці
- •5.3 Трудові конфлікти і методи їх вирішення
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні.
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства.
- •6.1. Поняття та сутність соціального партнерства
- •6.2 Форми і принципи соціального партнерства
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства
- •6.5. Соціальний діалог в Україні
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •7.1. Поняття та основні складові ринку праці
- •7.2. Кон’юнктура ринку праці та взаємодія попиту і пропозиції
- •7.3. Класифікація та сегментація ринку праці
- •7.4. Інфраструктура та регулювання ринку праці. Моделі ринку праці. Гнучкість ринку праці
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
- •8.2. Безробіття як соціально-економічне явище
- •8.3. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні
- •8.4. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •Модуль 2. Економічний механізм забезпечення продуктивної праці
- •Тема 9. Планування праці
- •9.1. Сутність і значення планування праці. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •9.2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану
- •9.3. Методи планування трудових показників
- •Тема 10. Організація і нормування праці
- •10.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •Тема 11. Ефективність і продуктивність праці
- •11.1. Поняття ефективності праці. Соціальне та економічне значення її підвищення
- •11.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •11.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •11.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •11.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •12.1. Ватрість робочої сили. Доходи населення
- •12.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •12.3. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •12.4. Форми і системи заробітної плати
- •12.5. Тарифна система організації оплати праці
- •12.6. Безтарифна модель оплати праці
- •12.7. Регулювання оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Сутність і завдання економічного аналізу трудових показників
- •13.2. Облік і звітність у сфері праці
- •13.3. Аудит у сфері праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулюівання соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини
- •14.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •15.1. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці
- •15. 2. Нормотворча діяльність моп. Міжнародний кодекс праці
- •15.3. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану моп
- •Література
15.3. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану моп
Україна є членом МОП з 12.05.1954 року і ратифікувала 61 конвенцію МОП. За часів незалежності Україна двічі обиралася до складу Адміністративної ради – на період 1996-99 роки та 1999-2002 роки.
3 метою регулювання соціально-трудових відносин наша держава з урахуванням міжнародних, регіональних трудових стандартів створює власну законодавчу і нормотворчу систему, яка охоплює питання зайнятості, оплати праці, соціальної політики, умов та охорони праці, робочого часу, міграційної й демографічної політики тощо.
Конституція України згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права гарантує громадянам права на працю, на не заборонену законом підприємницьку діяльність, на соціальний захист. Гарантується захист від примусової праці, рівні можливості у виборі професії, виду трудової діяльності, право на безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу, ніж це визначено законодавством. Громадяни мають рівні конституційні права й свободи, захищені від дискримінації за всіма ознаками тощо. Ці положення мають вищу юридичну силу та застосовуються на всій території нашої держави.
Трудові правовідносини можуть регулюватись актами компетентних державних органів: діючі міжнародні договори за участю України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств, комітетів і відомств України, накази керівників підприємств, рішення органів місцевого самоврядування.
В умовах формування нової для нашої країни системи ринкових відносин і нове законодавство про працю також постійно розвивається. Поряд з Конституцією України, що визначає низку основних принципів правового регулювання, в країні діють також Кодекс законів про працю України та низка законів й інших правових документів, які регулюють соціально-трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, закладів незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, що здійснюють трудову діяльність за трудовим договором з фізичними особами.
Якщо в законодавстві України містяться інші (гірші для людини) права, ніж у міжнародному договорі, в якому бере участь Україна, то застосовують правила міжнародного договору. Умови договорів, які погіршують становище працівників порівняно з нормами вітчизняного законодавства, є недійсними.
Відповідно до ст. 9 Конституції України дійсні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства України.
Традиційно в Україні склалося так, що діяли досить прогресивні правові норми, які визначали принципи трудового права. Це підтверджується прийняттям і дотриманням Україною конвенцій МОП, Загальної декларації прав людини, нормативно-правових актів Ради Європи та Європейського Союзу, Угоди про співробітництво у сфері трудової міграції й соціального захисту трудящих-мігрантів тощо.
З усіх ухвалених МОП конвенцій Україна ратифікувала 54 конвенції, з них 46 чинні, в тому числі всі фундаментальні конвенції (№ 29, 87, 98,100,105,111, 138). За роки незалежності Україною ратифіковано 10 конвенцій.
Практично за всіма напрямами, що створюють основу соціально-трудових взаємовідносин, національне українське законодавство гарантує не менш широкі права громадянам – суб'єктам соціально-трудових відносин, ніж зафіксовані в міжнародних актах.
Однак низка положень українського національного законодавства у сфері соціально-трудових відносин, практика застосування їх у деяких аспектах не відповідає нормам міжнародного трудового права, дія котрих поширюється на Україну. Кілька міжнародних правових актів декларує право трудящих (у тому числі трудящих-мігрантів) на об'єднання в профспілки. Якщо ж звернутись до українського законодавства, то з нього випливає, що іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права створювати в Україні суспільні організації за професійною ознакою.
Розвиваючи національне законодавство у сфері праці та долаючи його недоліки, Україна сприяє розвитку й інтеграції національних соціально-трудових відноси у систему відносин, визнану світовим співтовариством. Однак для нього також потрібно знати своє національне законодавство і практику, знати та розуміти історичні, господарські, культурні традиції й особливості своєї країни, вміти розуміти та передбачати стан соціально-економічних умов країни на кожному етапі її розвитку, реформування її трудових відносин. Тільки тоді відбудеться становлення ефективних соціально-трудових відносин в країні та взаємовідносин у трудовій сфері на міжнародному рівні.
Україна, яка є членом МОП з 1954 р., за своїм географічним розташуванням належить до середовища впливу Європейської регіональної конференції. В Україні з 90-их років XX ст. також активно працює Міжнародне бюро праці, робота якого має системний характер і базується на найважливіших проблемах соціальної політики. В жовтні 1998 р. між Україною й МБП було підготовлено угоду «Політика активного партнерства. Національні цілі для України», для виконання якої було розроблено робочий план та запроваджено спільний контроль за її виконанням.
МБП і Міжнародний навчальний центр у Турині організували участь тристоронніх делегацій України у семінарах з питань ринку праці, розвитку малих та середніх підприємств і забезпечення зайнятості.
З початку 90-их років XX ст. в Україні розпочало роботу Бюро статистики МОП, яка спрямована на реформування статистики праці, формування інформаційної системи ринку праці на національному та місцевому рівнях. Допомога була надана Міністерству статистики України, Міністерству праці України, Державному центру зайнятості.
Важливе практичне значення мало для України здійснення з 1997 по 2002 р. проекту ПРООН/МОП «Упровадження гнучких програм професійного навчання безробітних». Протягом першого етапу цього проекту було залучено до роботи понад 50 професійно-технічних навчальних закладів у всіх регіонах країни та підготовлено більше ніж 100 викладачів за навчальними програмами. Для більше ніж 80 професій було підготовлено підручники. Другий етап, розпочатий 1 липня 1999 p., тривав 36 місяців і передбачав підготовку близько 75 модульних пакетів за професіями та практичне навчання безробітних.
Особливої уваги вимагає проект МОП зі сприяння реалізації основних принципів і прав у сфері праці, який було офіційно відкрито 2 жовтня 2001 p. та який уключає такі чотири напрями діяльності: реформування трудового законодавства України й приведення його у відповідність до положень фундаментальних конвенцій МОП; реформування системи інспекції права та вдосконалення виконання трудового законодавства; сприяння реалізації принципів свободи асоціацій підприємців і працівників та ефективного визнання прав на колективні переговори; сприяння усуненню дискримінації у сфері праці.
Співпраця МОП з Україною за роки її незалежності стала системною і динамічною. UNDAF разом з національними потребами та пріоритетами стали основою для першої Програми гідної праці, підписаної між МОП й Україною, яка була реалізована у 2006-2007 роках. За допомогою соціального діалогу Програма гідної праці МОП стала ключовим елементом державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок та роботодавців, охопила основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викорінення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування системи трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу в сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.
Ключовим елементом співпраці України та МОП є Програма гідної праці МОП. Вона визначає пріоритети державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок і роботодавців та охоплює основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викорінення дитячої праці й запобігання торгівлі людьми, реформування трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІД у сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.
Міністерство праці та соціальної політики України, профспілки й організації роботодавців підписали Програму гідної праці на 2008-2011 роки. Основною метою цієї програми є сприяння гідній праці й як фактора продуктивності, й як ключовому елементу розвитку соціальної та трудової сфер в Україні. Програма визначає основні цілі й очікувані результати спільних заходів, які мають реалізовуватися МОП спільно з її тристоронніми партнерами в Україні.
У червні 2012 року Міністерство праці та соціальної політики України і Міжнародна організація праці підписали нову Програми гідної праці в Україні на 2012-2015 роки. Основною метою цієї програми є сприяння гідній праці як фактора продуктивності та як ключовому елементові розвитку соціально-трудової галузі України. Програма визначає основні цілі й очікувані результати спільних заходів, які реалізуються МОП спільно з її тристоронніми партнерами в Україні.
Протягом останніх років в Україні за допомогою МОП було реалізовано 8 проектів спільно з Програмою Розвитку ООН, 2 проекти спільно з Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ/СНІД та Фондом ООН у сфері народонаселення й 1 проект у співпраці з Міжнародною організацією з міграції. За роки незалежності в Україні реалізовано понад 30 проектів і програм МОП.
Основні програми та проекти співпраці України та МОП:
Міжнародна програма з викоренення дитячої праці (МОП-ІПЕК).
Проект ЄС-МБП в Україні «Рівність жінок і чоловіків у світі праці».
Діяльність МОП з питань запобігання ВІЛ/СНІД у сфері праці.
«Соціальна інтеграція людей з інваліднiстю шляхом забезпечення доступу до зайнятостi».
Проект ЄС-МБП «Ефективне управління трудовою міграцією та її кваліфікаційними аспектами».
МОП співпрацює зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВОЗ) і Міжнародною асоціацією соціального забезпечення (МАСЗ).
Таким чином, цілеспрямована діяльність МОП у сфері вдосконалення соціально-трудових відносин визначає практику цієї роботи в країнах світової співдружності під егідою ООН, що використовує програми підвищення добробуту і поліпшення якості трудового життя. Зокрема, у низці східноєвропейських країн була застосована програма ESOP (Employee’s Stock Ownership Plan), що передбачає на рівні фірм здійснення таких заходів:
створення трастового фонду із залученням зовнішніх позик для купівлі акцій у власників або для випуску додаткових акцій і поширення їх серед персоналу;
спрямування частини додаткового прибутку на погашення зовнішнього боргу, частини – на дивіденди;
надання обмеженого права володіння власникам акцій продавати акції до виходу на пенсію, а у разі звільнення з роботи одержувати за акції компенсацію в розмірі 20-30 % їх вартості;
надання можливості власникам внутрішніх акцій володіти частковим або повним правом голосу на зборах акціонерів;
оговорити, що учасниками програми можуть бути всі особи найманої праці, що досягли 21 року і пропрацювали на фірмі не менше від року. Середній дохід найманого робітника від участі в такій програмі становить до 10% щорічного заробітку. За 20 років нагромадження за володіння внутрішніми акціями досягають 120 тис. дол.
Усього на ці цілі може витрачатися до 30% капіталу власників фірми, якщо ж цього мало, то решту покриває спеціально створена корпорація.
Використання цього досвіду в Україні може бути позитивним і переслідувати мету об'єднання в одній особі власника й трудівника, зниження соціальної напруженості в суспільстві та в окремих колективах.
Цікавим є досвід різних країн у розв’язанні конфліктів між профспілками і підприємцями. В Австрії, наприклад, спори між сторонами розв’язуються за участю незалежних арбітрів. У США й Англії посередники на переговорах запрошуються за згодою сторін. У Німеччині співробітники групи компаній однієї та тієї ж галузі об'єднуються для переговорів з федерацією профспілок. У Японії існує система довічного найму і всі спори з приводу заробітків розв’язуються шляхом збереження працівників, відданих фірмі та з великим стажем роботи. Ставка робиться на об'єднання колективу.
Таким чином, міжнародний досвід розв’язання соціально-трудових проблем вказує на активну і керівну роль у цих процесах Міжнародної організації праці.
Контрольні питання
1. Коли та для чого було створено МОП? Назвіть основні цілі та завдання її діяльності.
2. У чому полягає роль та значення Філадельфійської декларації МОП?
4. Назвіть та дайте характеристику основним методам та сферам діяльності МОП.
5. Дайте характеристику нормотворчої діяльності МОП.
6. У чому полягає юридична природа та значення конвенцій та рекомендацій? Яке значення має ратифікація конвенцій?
6. Охарактеризуйте основні конвенції МОП у сфері соціально-трудових відносин.
7. Як відбувається застосування міжнародних трудових норм країнами - учасницями МОП?
8. Як здійснюється співробітництво МОП та України?
Література:
1. Грішнова О.А Економіка праці та соціально-трудові відносини: підруч. / О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2006. – 529 с.
2. Акулов М.Г. Економіка праці й соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М.Г. Акулов, А.В. Драбаніч, Т.В. Євась та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.
3. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч.-метод. посібник / [за заг. ред. проф. Є.П. Качана]. – Тернопіль: ТДЕУ, 2006. – 373 с.
4. Офіційний сайт Міжнародної організації праці в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ilo.org.ua/
5. Офіційний сайт Постійного представництва України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geneva.mfa.gov.ua/ua
6. Ковальов В.М. Економіка праці і соціально-трудові відносини: навч. посібник / (В.М. Ковальов, В.С. Рижиков, О.Л. Єськов, І.М. Черненко, О.А.) [pа ред. В. М. Ковальова].К.: Центр навчальної літератури, 2006.256 с.
7. Міжнародні організації економічного співробітництва: Довідник / Національний інститут проблем міжнародної безпеки; відповідальний редактор A.I. Сухоруков, Н.Г. Віденко. К: НІПМБ, 2005.116 с.