3.3. Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці

Науково-технічний прогрес є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва та споживання. Науково-технічний прогрес здійснюється в еволюційній (техніка і технологія вдос­коналюються на основі вже відомих наукових знань) та рево­люційній (перехід до техніки й технології, що базуються на прин­ципово нових наукових ідеях) формах. Коли винаходи і впровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розроблень приводять до суттєвих змін у трудовому процесі, розширення продуктивних можливостей людства, тоді мова йде про таке явище, як науково-технічна революція.

Наукаце особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство, мислення.Техніка сукупність засобів праці, що використовують у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Науково-технічна революція – це суттєві зміни у трудовому процесі, розширення продуктивних можливостей людства, що спричиняється винаходами та впрова­дженням у виробництво принципово нових науково-технічних розроблень. Технічний прогрес передбачає витіснення людини з безпосереднього процесу виробництва, перехід від переважно фізичної до ро­зумової праці. Зростання складності праці вимагає від працівників підвищення професійної й загальноосвітньої підготовки, розвитку широкого спектра особистих та ділових якостей.

Під впливом науково-технічної революції також змінюється і характер праці людини, оскільки праця є не лише природним, а й суспільним явищем. Суспільний характер праці зазнавав змін у процесі історичного розвитку. Безпосередньо суспільного характеру праця набула в умовах розширення різного виду прямих коопе­раційних зв’язків на національному та міжнародному рівнях, широкого використання комп’ютерної техніки, технологічного поді­лу праці, функціональної спеціалізації на міжвиробничому рівні та цілеспрямованого регулювання трудових відносин як на націо­нальному, так і на інтернаціональному рівнях.

З початку 70–их років ХХ ст. в усьому світі все більше утверджується ідея гуманізації економіки, зміст котрої зводиться до того, що у взаємодії матеріальних і людських ресурсів акцент зміщується в напрямі людини. Ця тенденція зумовлена підвищенням потреб людей у результатах праці та в самій праці, підвищенням ролі висококваліфікованого працівни­ка у виробництві, зростанням вимог різноманітних видів діяльності до особистих якостей і здібностей людини. Відчуваючи потребу у всебічній гуманізації праці, розвинуті країни докладають значних зусиль для поліпшення умов праці, розвитку загальної та професійної освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, забезпечення населення житлом, високоякісними побутовими послугами тощо. Перехід до нового, орієнтованого на гуманістичні цінності стану суспільства можливий лише за відмови від залишкового принципу фінансування соціальної сфери, надання їй пріоритету.

Гуманізація праці й виробництва є багатоаспектною і складною проблемою, розв’язання котрої передбачає використання соціально-економічних, матеріально-технічних та організаційно-економічних чинників. Основою є зміна змісту та умов праці, котра пов’язана з удосконаленням техніки і технології внаслідок впливу науково-технічного прогресу. На практиці гуманізація праці забезпечується законодавчими актами, спеціальними галузевими й регіональними програмами, колективними договорами підприємств. Гуманізація праці має на меті сприяти зростанню її змістовності, найкращому пристосуванню матеріально-технічної бази виробництва до людини, широкій участі працівників у процесах управління та розв’язання виробничих завдань на підприємствах. Сучасні умови існування людства викликають занепокоєння через стан довкілля, внаслідок чого великого значення набуває саме аспект гуманізації праці й життя людини. В рамках розв’язання цієї проблеми необхідними є розроблення екологічного законодавства, стимулювання використання безвідходних та ресурсозберігаючих технологій, застосування економічних санкцій за забруднення навколишнього середовища тощо.

Класична програма гуманізації праці складається з таких основних елементів:

Збагачення змістовності праці.

 Розвиток колективних форм організації праці.

 Демократизація управління.

 Широке залучення працівників до управління виробництвом.

 Поліпшення умов праці.

 Раціоналізація режимів праці та відпочинку.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність праці?

2. Поясніть поняття «предмет праці», «зміст», «характер праці».

3. Охарактеризуйте основні види праці.

4. Як Ви розумієте процес гуманізації праці?

5. З яких основних елементів складається програма гуманізації праці?

Література

1. Грішнова О.А Економіка праці та соціально-трудові відносини: підруч. / О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2006. – 529 с.

2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посібник / Г.Т. Заві-новська. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.

3. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Електронний ресурс] : навч. посіб. / B.M. Гриньова, Г.Ю. Шульга. – К. : Знання, 2010. – 310 с.

4. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Електронний ресурс] / О.І. Ілляш, С.С. Гринкевич. – К. : Знання. – 2011. –476 с.