8.3. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні

Основні показники таких важливих соціально-економічних явищ як економічна активність населення, зайнятість і безробіття можна поділити на дві групи:

 абсолютні, які відображають розміри, обсяг економічної активності населення, зайнятості й безробіття, відображаючи чисельність відповідно економічно активного населення, зайнятих і безробітних;

 відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно всього (або певної більшої категорії) населення.

Обидві групи показників можуть розраховуватися для всього населення країни, для певних його територій (областей, міст, районів), для певних груп населення за різними ознаками (статтю, місцем проживання, віковими групами, рівнем освіти і т. ін.).

Чисельність економічно активного населення () – це абсолютний показник економічної активності, що відображає її розміри. Цей показник кількісно відображає трудовий потенціал населення країни.

Однак ми мало що можемо сказати про економічну активність населення України, оперуючи лише цим одним показником. Для оцінки економічної активності важливо знати, як змінюється цей показник в динаміці, наскільки він великий чи малий стосовно всього населення України. Для цього застосовують відносні показники.

Рівень економічної активності населення () – це відносний її показник, який відображає її «популярність» порівняно з іншими видами активності (неактивності). Він розраховується як відношення чисельності економічно активного населення () до загальної чисельності населення віком 15 – 70 років ().

Чисельність зайнятих () – це абсолютний показник зайнятості населення економічною діяльністю, що показує її розміри. Цей показник відображає кількісно задіяний трудовий потенціал населення.

Але, як і в попередньому показнику, одна лише ця цифра мало що може сказати про зайнятість населення України. Для адекватної оцінки зайнятості цей показник слід проаналізувати в динаміці, а також порівняти його з чисельністю дорослого населення. Для цього застосовують відносні показники зайнятості.

Рівень зайнятості () – це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення () до загальної чисельності населення віком 15–70 років ().

Чисельність безробітних () – це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по собі, оскільки він засвідчує, скільки людей у певний період на певній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть та хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки й допомоги з працевлаштування.

Однак для оцінки безробіття також дуже важливо знати, як змінюється цей показник стосовно минулих періодів, а також наскільки це негативне явище поширене в суспільстві. Для цього застосовують відносні показники безробіття.

Рівень безробіття () – це відносний показник безробіття, який відображає його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення () до чисельності економічно активного населення ().