- •Передмова
- •Модуль 1. Система функціонування соціально-трудових відносин
- •Тема 1. Мета, завдання, об’єкт, предмет, інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Населення, як демоекономічна категорія та його відтворення
- •2.2. Економічно активне населення
- •2.3. Трудовий потенціал: зміст, склад, методи визначення
- •Фактори, що визначають рівень трудового потенціалу на різних рівнях управління:
- •Система показників вимірювання виробничого і трудового потенціалу:
- •2.4. Персонал підприємства: структура, види чисельності. Рух кадрів та управління персоналом
- •2.5. Планування, розвиток та оцінювання персоналу як складові кадрової політики
- •Тема 3. Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Сутність та соціально-економічна характеристика категорії «праця»
- •3.2. Зміст, характер і види праці
- •3.3. Еволюція праці як чинника виробництва. Гуманізація праці
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •4.1. Сутність соціально-трудових відносин. Загальна характеристика їх системи
- •4.2. Сторони, суб'єкти, предмет, принципи і типи соціально-трудових відносин
- •Рівні соціально-трудових відносин
- •Предмет соціально-трудових відносин
- •4.3 Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин
- •5.1. Фактори, що визначають розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві
- •5.2 Основні напрями соціального захисту в сфері праці
- •5.3 Трудові конфлікти і методи їх вирішення
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні.
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства.
- •6.1. Поняття та сутність соціального партнерства
- •6.2 Форми і принципи соціального партнерства
- •6.3. Суб’єкти соціального партнерства в Україні
- •6.4. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин у системі соціального партнерства
- •6.5. Соціальний діалог в Україні
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •7.1. Поняття та основні складові ринку праці
- •7.2. Кон’юнктура ринку праці та взаємодія попиту і пропозиції
- •7.3. Класифікація та сегментація ринку праці
- •7.4. Інфраструктура та регулювання ринку праці. Моделі ринку праці. Гнучкість ринку праці
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Соціально-економічна суть, форми і види зайнятості
- •8.2. Безробіття як соціально-економічне явище
- •8.3. Показники зайнятості та безробіття населення і динаміка їх в Україні
- •8.4. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •Модуль 2. Економічний механізм забезпечення продуктивної праці
- •Тема 9. Планування праці
- •9.1. Сутність і значення планування праці. Система трудових показників і взаємозв’язків їх елементів
- •9.2. Види планів з праці. Показники праці як складова бізнес-плану
- •9.3. Методи планування трудових показників
- •Тема 10. Організація і нормування праці
- •10.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
- •Тема 11. Ефективність і продуктивність праці
- •11.1. Поняття ефективності праці. Соціальне та економічне значення її підвищення
- •11.2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності
- •11.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •11.4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці
- •11.5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •12.1. Ватрість робочої сили. Доходи населення
- •12.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати
- •12.3. Структура заробітної плати. Елементи організації оплати праці
- •12.4. Форми і системи заробітної плати
- •12.5. Тарифна система організації оплати праці
- •12.6. Безтарифна модель оплати праці
- •12.7. Регулювання оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Сутність і завдання економічного аналізу трудових показників
- •13.2. Облік і звітність у сфері праці
- •13.3. Аудит у сфері праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулюівання соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.2. Джерела інформації про зайнятість і соціально-трудові відносини
- •14.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери
- •14.4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •15.1. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці
- •15. 2. Нормотворча діяльність моп. Міжнародний кодекс праці
- •15.3. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану моп
- •Література
6.2 Форми і принципи соціального партнерства
Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб'єктами та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах.
Основні форми соціального партнерства:
спільні консультації представників сторін на всіх рівнях;
колективні переговори на всіх рівнях;
укладання договорів та угод на всіх рівнях;
погодження на національному й регіональному рівнях політики доходів і соціально-економічної політики в цілому, включаючи основні критерії та показники соціальної справедливості, заходи щодо захисту місцевого ринку праці й виробника і т. ін.;
спільне розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм на всіх рівнях;
організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях;
участь найманих працівників в управлінні виробництвом;
участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях;
спільне управління представниками сторін фондами соціального страхування;
участь найманих працівників у доходах підприємства на умовах, визначених колективним договором;
розгляд претензій та розбіжностей, що виникають між сторонами соціального партнерства відповідного рівня і їх вирішення шляхом компромісів, співробітництва, узгодження позицій;
обмін необхідною інформацією;
контроль за виконанням спільних домовленостей на всіх рівнях.
Основу цивілізованих відносин, що складаються між соціальними партнерами, повинні становити принципи, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП), які мають універсальний, загальносвітовий характер:
Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості. Соціальні партнери повинні чітко дотримуватися принципів соціальної справедливості й «сім раз відміряти та один раз відрізати», перш ніж прийняти рішення.
Ненадання в будь-якій країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають поліпшити становище трудящих. Цей принцип вимагає, щоб соціальні партнери певної країни, регіону чи підприємства розв'язували соціально-трудові проблеми з огляду на ті наслідки, які можуть викликати їхні дії в інших країнах, регіонах і передбачали, як даний «прецедент» буде використаний іншими регіонами для обмеження соціально-трудових інтересів трудящих. Треба уникати ефекту ланцюгової реакції.
Свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу. Сама природа соціального партнерства ґрунтується на паритетному функціонуванні одного партнера (підприємця) та другого (профспілки) як представника трудящих. Тому визнання й гарантія права на об’єднання – обов’язкові умови існування партнерства. Роботодавцям потрібний злагоджений, стабільний, висококваліфікований колектив працівників.
Злиденність у будь-якому місці є загрозою загального добробуту.
Усі люди незалежно від раси, віри і статі мають право на матеріальний добробут та духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці й рівних можливостей.
Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.
Спираючись на вищенаведені принципи соціального партнерства МОП, до основних принципів соціального партнерства в Україні відносять: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівність сторін у свободі вибору й обговоренні питань, які становлять зміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін у прийнятті на себе зобов'язань; систематичність контролю та відповідальність за виконання зобов'язань.
Поряд із загальними принципами МОП, на яких має будуватися вся система соціального партнерства, можна виділити низку специфічних принципів організації роботи партнерів при здійсненні ними окремих форм цієї роботи, зокрема при веденні колективних переговорів, при укладанні договорів і угод, при взаємних консультаціях і контролі, а також при вирішенні колективних спорів.
Соціальне партнерство при веденні колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:
трипартизм, тобто представництво уряду (виконавчих органів місцевої влади), найманих працівників і роботодавців;
рівність сторін на переговорах та недопустимість обмеження законних прав працівників і роботодавців;
знання і поважання прав та обов'язків один одного, недопущення конфронтації;
повага, відкритість і довіра у стосунках;
відкритість і доступність рівноправних переговорів;
уміння вислухати партнера;
дотримання культури спілкування, полеміки, дискусії, критики;
обов'язковість і надійність, націленість на досягнення домовленості.
Укладання колективних договорів і угод в ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:
дотримання норм законодавства;
повноважність представників сторін;
рівноправність сторін;
свобода вибору та обговорення питань, які становлять зміст колективних договорів і угод;
добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;
відповідальність за виконання взаємних зобов'язань;
умови кожного наступного рівня колективних угод (договорів) не можуть бути гіршими порівняно з умовами більш високого рівня і, як правило, мають відрізнятися від умов вищих рівнів більшою вигідністю для працівників.
При взаємних консультаціях та контролі потрібно дотримуватися таких принципів:
регулярність проведення консультацій у ході співробітництва;
систематичність контролю і неминучість відповідальності;
відповідальність за ненадання інформації;
гласність у ході здійснення контролю за дотриманням договорів і угод.
При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) партнери повинні дотримуватися таких принципів:
пріоритетність примирних методів і процедур, що застосовуються примирними комісіями та трудовим арбітражем;
застосування страйку лише як надзвичайного заходу вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);
прагнення сторін до найшвидшого врегулювання колективних трудових спорів і підписання угоди.